The Morphology of Lithuanian Toponyms – Differences and Parallels of Different Classes of Names

HARALD BICHLMEIER Sächsische Akademie der Wissenschaften zu Leipzig Martin-Luther-Universität Halle-Wittenberg Сфери досліджень: ономастика (топонімія), історична фонологія германських мов, індоєвропейське мовознавство, тексти алжаміадо. DOI: https://doi.org/10.35321/al182-06 МОРФОЛОГІЯ ЛИТОВСЬКИХ ТОПОНІМІВ — ВІДМІННОСТІ ТА ПАРАЛЕЛІ РІЗНИХ ГРУП НАЗВ Морфологія литовської топонімії — відмінності та паралелі різних груп назв АНОТАЦІЯ Участь у проєкті «Vakarinių pietų aukštaičių vietovardžių integravimas į Lietuvos vietovardžių geoinformacinę duomenų bazę ir jų kilmės bei motyvacijos tyrimai» [Інтеграція топонімів західних південних аукштайтів у литовську геоінформаційну базу даних та дослідження їхнього походження й мотивації] привела до двох цікавих результатів: 1) Схоже, необхідно уточнити (литовську) термінологію; 2) виявлено помітні відмінності у відсотковому співвідношенні морфологічних (і синтаксичних) структур, що використовуються для творення назв проточних водойм (потамонімів) і назв стоячих водойм (лімнонімів). З’ясувалося, що в досліджуваному регіоні частка дериваційних утворень серед лімнонімів значно вища, а частка складених назв значно нижча, ніж серед потамонімів. Потрібні подальші дослідження, щоб з’ясувати, чи є це особливістю досліджуваного регіону, чи загальною тенденцією в усій Литві. КЛЮЧОВІ СЛОВА: потамоніми/назви річок, лімноніми/назви озер, морфологія онімів, синтаксична структура онімів, топономастика західних південних аукштайтів/дзуків. Straipsniai / Articles 117 HARALD BICHLMEIER АНОТАЦІЯ Написати цю статтю спонукали цікаві висновки, отримані під час участі в проєкті «Інтеграція ойконімів західних південних аукштайтів до Геоінформаційної бази даних топонімів Литви та дослідження їхнього походження й мотивації», у межах якого довелося проводити дослідження: 1) виявилося необхідним переглянути й уточнити литовську термінологію словотвору топонімів; 2) узагальнення результатів виявило значні відмінності в морфологічній (і синтаксичній) будові назв річок (потамонімів) і назв озер (лімнонімів). Дослідження показало, що більшість вивчених лімнонімів є похідними, на відміну від потамонімів, які найчастіше є складними утвореннями. Потрібно провести подальші дослідження, щоб з’ясувати, чи характерна така словотвірна модель лише для дослідженого регіону, чи для всієї території Литви. КЛЮЧОВІ СЛОВА: потамоніми / назви річок, лімноніми / назви озер, морфологія онімів, синтаксична структура онімів, топономастика південно-західних аукштайтів / дзуків. 1. ВСТУП¹ Ця стаття має на меті розглянути відмінності та паралелі між різними класами назв у складі литовських топонімів. 1.1. Отже, насамперед потрібно з’ясувати, про що саме йдеться і що ми розуміємо під топонімами тощо. Тут топоніми слід розуміти в найширшому значенні цього слова, тобто як оніми / назви всіх типів топоїв, тобто місць, — німецькою це було б поєднанням понять Ortsnamen та Örtlichkeitsnamen. Приблизно так зазвичай розуміють литовське слово toponimai. Отже, загалом ідеться про сукупність назв місць як географічних об’єктів: з одного боку, назв населених місць — міст, сіл, хуторів, будинків тощо, які є топонімами у вузькому значенні слова, як часто вживається німецьке Ortsname, а з іншого боку — назв ненаселених географічних одиниць, зокрема - дримоніми (назви гаїв і лісів), - ороніми (назви пагорбів і гір), ¹ Ця стаття ґрунтується на доповіді під такою самою назвою, виголошеній у листопаді 2019 року на «4-oji tarptautinė mokslinė Aleksandro Vanago konferencija: Tikriniai žodžiai erdvėje ir erdvė tikriniuose žodžiuose. Lietuvių kalbos institutas, Vilnius / The 4th International Scientific Aleksandras Vanagas Conference: Onyms in Space and Space in Onyms. The Institute of the Lithuanian Language, Vilnius». У друкованій версії переважно збережено структуру, зміст і характер доповіді, виголошеної на конференції. 118 Acta Linguistica Lithuanica LXXXII The Morphology of Lithuanian Toponyms – Differences and Parallels of Different Classes of Names - потамоніми (назви річок, струмків тощо), - лімноніми (назви озер), - гелоніми (назви боліт), - агроніми (назви полів), - леймоніми (назви лук). Звичайно, існують також назви морів — таласоніми, — але вони не відігравали ролі в проєкті, що досліджував територію, віддалену від моря (детальніше про цей проєкт — нижче). 1.2. Для всіх цих типів топонімів литовська мова пропонує безліч способів їх творення. Стандартними способами творення литовських топонімів є, з одного боку, словотвір, тобто деривація та словоскладання, а з іншого — утворення синтагматичних груп. В обох типах немає нічого такого, що не було б відоме також з апелятивної лексики литовської мови або з її синтаксису. Обидва основні типи можна поділити на кілька підгруп, як буде показано в наступних абзацах. 1.3. Аналіз різних типів топонімів показує, що в усіх цих різних класах онімів використовуються ті самі засоби творення, однак частка назв, утворених кожним із цих способів, може істотно відрізнятися. 2. ПРОЄКТ ТА ЙОГО РЕЗУЛЬТАТИ Далі я хочу представити переважно три речі: - деякі результати проєкту, що здійснювався у 2017 і 2018 роках в Інституті литовської мови під керівництвом Grasilda Blažienė та Laimutis Bilkis, - деякі міркування щодо традиційного поділу на підгрупи морфологічних способів творення назв і їхніх найменувань, а також результат згаданого проєкту, - деякі міркування щодо добре відомої назви річки та відносно добре відомої серед дослідників давньоєвропейської гідронімії назви озера — і їхнього зв’язку з назвою річки в Литві та ще однією назвою річки в Південному Тіролі. 2.1. Згаданий проєкт приблизно охоплював дослідження топонімів, мікротопонімів і гідронімів південно-західної Литви в європейському контексті (назва проєкту: “Vakarinių pietų aukštaičių vietovardžių integravimas į Lietuvos vietovardžių geoinformacinę duomenų bazę ir jų kilmės bei motyvacijos tyrimai” [Інтеграція топонімів західних південних аукштайтів до геоінформаційної бази даних топонімів Литви та дослідження їхнього походження й мотивації]). Нарешті, у січні 2020 року вийшла німецькомовна книга з результатами цього проєкту: Straipsniai / Articles 119 HARALD BICHLMEIER Blažienė, Grasilda / Bilkis, Laimutis (ред.): Die Orts-, Flurund Gewässernamen Südwestaukštaitiens. (Schriftenreihe der Gesellschaft für baltische Studien 2), Гамбург: Baar 2019. У цьому виданні, окрім статей двох уже згаданих керівників проєкту — Grasildos Blažienė (про назви поселень, пор. Blažienė 2019) і Laimučiusa Bilkisa (про назви боліт, пор. Bilkis 2019), — можна знайти праці Veronikos Adamonytė (про назви орних земель, пор. Adamonytė 2019), Dalii Kačinaitė–Vrubliauskienė (про назви форм рельєфу, пор. Kačinaitė–Vrubliauskienė 2019), Ilonos Mickienė (про назви лісів, пор. Mickienė 2019a, і про назви лук, пор. Mickienė 2019b), а також автора цієї статті (Bichlmeier 2020a). 2.2. У цьому проєкті досліджувалися топоніми у литовському значенні цього слова в литовському регіоні Дзукія, що є західною частиною регіону Південна Аукштайтія, який межує з Польщею та Білоруссю. У центрі уваги були райони Алітус і Лаздіяй, частково також Друскінінкай, переважно території на захід від річки Нямунас. У діалектному плані це також західна частина південноаукштайтського ареалу, лит. vakarinių pietų aukštaičių, яку також називають західнодзукійською, лит. vakarinių dzūkų. Цікаво, що, попри сусідство з територіями, заселеними слов’янами, і попри те, що в досліджуваному регіоні також мешкає чимало носіїв слов’янських мов і є численні поселення зі змішаним слов’янським та литовським населенням, у деяких типах назв частка топонімів у широкому значенні зі слов’янською етимологією може бути дуже низькою: наприклад, серед назв озер і річок вона становить близько 2–3%. В інших типах, наприклад у назвах лук, ця частка, як і слід було очікувати, у п’ять-десять разів вища. З іншого боку, звісно, дослідницький інструмент проєкту — литовська геоінформаційна база даних топонімів (Lietuvos vietovardžių geoinformacinė duomenų bazė; пор. http://lkiis.lki.lt/lietuvos-vietovardziu-geoinformacine-duomenu-baze) — у цьому аспекті може бути дещо однобічним, оскільки, принаймні для досліджуваного в проєкті регіону, дані збирали переважно під час наукових експедицій цією територією у 1935–36 роках; тоді, як видається, майже винятково носіїв литовської мови розпитували про литовські форми топонімів. Тому відповідні назви тих самих місць, річок, озер тощо, якими користувалися носії польської та білоруської мов, зазвичай не фіксували. 2.3. Водночас виразно помітне інше: ми перебуваємо в ареалі, де можна виявити залишки західнобалтського субстрату, традиційно пов’язуваного з ятвягами. Його можна розпізнати переважно за східнобалтськими формами за появою s, z там, де очікувалися б š, ž. Це можна проілюструвати трьома прикладами з корпусу назв річок цього регіону: 120 Acta Linguistica Lithuanica LXXXII The Morphology of Lithuanian Toponyms – Differences and Parallels of Different Classes of Names Sąknas m. (2) Ve (42868), Saknius m. (?) Ve (42868) пор. лит. šaknis f. «корінь»;² Ažągis m. (2) Lp (42933) пор. давньопрус. assegis (*azęgis), лит. až(ė)gỹs, ẽž(ė)gỹs «Gymnocephalus cernua (риба)»;³ Zebrius m. (4) Kr (126445) пор. лит. žẽbras «брудний, немитий».⁴ 2.4. Частина автора в цьому проєкті полягала в аналізі 423 назв стоячих і проточних водойм, зокрема 240 лімнонімів і 183 потамонімів.⁵ А тепер повернімося до морфології: 2.4.1. Як уже зазначалося у вступі, у литовській мові є три основні типи творення топонімів — і зазвичай ці типи трапляються також фактично в усіх інших індоєвропейських мовах Європи, хоча, звісно, у різних кількісних співвідношеннях. Цими типами є похідні назви, складні назви та синтагматичні назви. У всіх трьох типах можна розрізнити назви, утворені виключно від апелятивної основи, і назви, що містять також онімічний компонент. Наприклад, у похідних назвах розрізняють деапелятивні та деонімні похідні. Однак ці теоретичні розмежування мають певні обмеження й потребують точнішого пояснення. 2.4.2. Особливо точнішого пояснення потребують деонімні утворення. Це рідко бувають конверсії або квазіконверсії (про конверсії див. нижче § 2.4.4.), утворені від інших типів назв без суфікса. У переважній більшості випадків вони утворюються за допомогою явного суфіксального способу. Залежність від базового слова, словотвірної основи, зазвичай виражається присвійним або зменшувальним суфіксом. Так, наприклад, назву притоки річки можна утворити від назви головної річки за допомогою зменшувальної форми (наприклад, Savica — назва притоки Sava у Словенії),⁶ або назву затоки озера можна утворити від назви самого озера за допомогою присвійного суфікса. 2.4.3. Аналіз деапелятивних похідних назв також може становити труднощі. У багатьох випадках ми не можемо впевнено визначити, чи суфіксація ² Cf. LitEW 957; not registered in Vanagas 1970; cf. Vanagas 1981a: 287; Vanagas 1981b: 104, 135; ALEW 1003f. ³ Cf. LitEW 28, 118, 125; Savukynas 1960: 299; Savukynas 1966b: 169; Vanagas 1970: 11, 32, 65; Vanagas 1981a: 54; Vanagas 1981b: 77; PKEŽ 1: 1041.; PKEŽ 49; ALEW 2711.; LVŽ 1: 249. ⁴ Cf. LitEW 1294; Vanagas 1970: 68, 69; Vanagas 1981a: 394; Vanagas 1981b: 135. ⁵ For the full corpus cf. Bichlmeier 2019a, 2019b. ⁶ Cf. Bezlaj 1956–1961: 2, 171–174; ESSZI 367f. Straipsniai / Articles 121 HARALD BICHLMEIER відбувалося під час процесу онімізації — або вже в апелятивній сфері: Якщо деривація відбулася вже в апелятивній сфері, то, звичайно, назва виникла внаслідок конверсії з нульовою суфіксацією — перетворення апелятива на онім. Оскільки в литовській мові особливо продуктивними є присвійні та зменшувальні суфікси, той факт, що певне утворення не зафіксоване в словнику, у цьому контексті мало що означає. У будь-якому разі можна сказати, що в литовській мові, звісно, є кілька суфіксів, які трапляються під час творення назв частіше за інші, але, схоже, немає жодного суфікса, який можна було б назвати онімним у тому сенсі, що його використовують виключно для творення назв. Те саме, наприклад, стосується й слов’янських прізвищ (пор. Bichlmeier 2020) — і можна припустити, що це універсальна особливість принаймні індоєвропейських мов Європи: не існує суфікса, що творить виключно назви. Але, звісно, у цій сфері деякі суфікси трапляються частіше за інші. 2.4.4. Перш ніж перейти до деяких литовських термінологічних особливостей творення назв, погляньмо на те, що щойно було названо «конверсіями». «Конверсіями» я називаю дериваційні процеси з нульовою суфіксацією. Це означає, що певне слово перетворюється на інше без зміни форми. Тут розрізняємо чотири підтипи: a) «прості» конверсії, за яких апелятив (іменник) перетворюється на онім, пор. напр. Balandis m. Ku (40169): < Lith. balandis m. «голуб»;⁷ b) «подвійні» конверсії, за яких, окрім перетворення апелятива на онім, відбувається також перетворення прикметника на іменник, пор. напр. Bedūgnis m. Ka (40254, 42932), Ku (40174) < Lith. bedūgnis «без дна»;⁸ c) «псевдоконверсії» — це конверсії, які мають вигляд простих конверсій, але насправді є зворотними утвореннями; пор. напр. назву озера Šaułys m. (4) < *Šaulio/-ių ežeras (а не < šaulys m. «мисливець, стрілець»);⁹ ⁷ Cf. LitEW 31; Savukynas 1961: 219; Savukynas/Vanagas/Vitkauskas/Vosyl ytė/Ermanytė 1963: 12; Vanagas 1970: 31; not registered in Vanagas 1981a; cf. Vanagas 1981b: 39, 77; ALEW 88; LVŽ 1: 322f. ⁸ Пор. LitEW 38, 108; Savukynas 1961: 221; Savukynas/Vanagas/Vitkauskas/Vosyl ytė/Ermanytė 1963: 16; Vanagas 1970: 44; Vanagas 1981a: 60f.; ALEW 101, 238; LVŽ 1: 414. – Пор. також лімнонім Bedūgnė f. (2) Al (42731) у Bichlmeier 2019a: § 2.2.1.1.1. ⁹ Пор. LitEW 125; не зафіксовано у Vanagas 1970; пор. Vanagas 1981a: 327; ALEW 271. 122 Acta Linguistica Lithuanica LXXXII The Morphology of Lithuanian Toponyms – Differences and Parallels of Different Classes of Names d) «онімічні переходи», за яких відбувається перенесення оніма з одного онімічного класу до іншого; пор. напр., назву озера Gadeikà f. Šv (42799) < PN Gadeìka.10 2.5. Розгляньмо тепер дві особливості литовської термінології словотвору й творення назв. Перша — так звані «флексійні деривати», нім. Endungsableitungen, лит. galūnių vediniai; друга — так звані «префіксальні деривати», нім. Präfixableitungen, лит. priešdėlių vediniai. 2.5.1. Ці «флексійні деривати», нім. Endungsableitungen, лит. galūnių vediniai, виявляються дещо неоднорідною групою: 2.5.1.1. До цих утворень належать: – прості форми множини звичайних апелятивів — тобто, власне, тут узагалі немає словотворення — і – назви, у яких спостерігається синхронічне чергування голосних основи між назвою та апелятивом. Однак це лише опис спостережуваного, а не пояснення. Пояснення цих утворень, схоже, дещо інше. Здебільшого, або принаймні у своїй основі, вони, здається, є дериватами із суфіксом, що містить йод. Отже, зрештою ці утворення є дериватами доволі архаїчного типу, адже суфікс *-io уже в праіндоєвропейській мові слугував для творення дериватів, переважно прикметників належності. Таким чином, якщо маємо апелятив або онім XY і додаємо суфікс *-io, отримуємо слово зі значенням «належний до XY» або «пов’язаний з XY». Вдалими прикладами є давньослов’янські/давньоруські назви місцевостей, як-от Jaroslav-lb «Ярославове (місто)» < *Yaroslav-ia- ← ORuss. PN Yaroslavb; подібний випадок — назва місцевості пол. Przemyśl тощо. У нашому корпусі знаходимо, наприклад, Ángė f. (1) Si (42698) < *angiiā- ← Lith. angì-s f. ‘змія’;11 Angỹs m. (4) Si (42698) < *angi-ia- ← Lith. angì-s f. ‘змія’;12 10 Cf. Savukynas/Vanagas/Vitkauskas/Vosylytė/Ermanytė 1963: 41; Savukynas 1966a: 185, 186; Vanagas 1970: 107, 108, 134; Vanagas 1981a: 102; Vanagas 1981b: 32; Zinkevičius 2008: 281; LVŽ 3: 7. 11 Пор. LitEW 10; не зареєстровано в Savukynas/Vanagas/Vitkauskas/Vosylytė/Ermanytė 1963; не зареєстровано в Savukynas 1960; не зареєстровано в Vanagas 1970; пор. Vanagas 1981a: 42 (Ãņĝė за Būga apud Vanagas s.v. Anginas); ALEW 40f.; LVŽ 1: 98f. 12 Пор. LitEW 10; Savukynas/Vanagas/Vitkauskas/Vosylytė/Ermanytė 1963: 6; не зареєстровано в Savukynas 1960; не зареєстровано в Vanagas 1970; пор. Vanagas 1981a: 42; Vanagas 1981b: 77; ALEW 40f.; LVŽ 1: 98f. Straipsniai / Articles 123 HARALD BICHLMEIER Dum̃blis m. (2) Ka (42940), Ka (42945), Lz (40151) < *dumbl-ia- ← лит. dum̃blas ч. ‘мул (на дні озера)’;¹³ Samānius ч. (2) Ka (42923) < *saman-iu- ← лит. sãmana, samanà ж. ‘мох’;¹⁴ Nemajūnė ж. Lz, Šv (37117) < *Nemaĩn-iiā- ← лит. PIN Nemajūn-ai ч. мн.¹⁵ 2.5.1.2. Отже, ми доходимо висновку, що цього синхронного класу просто не існує в діахронічній перспективі. Але оскільки лише діахронічна перспектива дає пояснення — а саме пояснення ми й шукаємо, — від цього класу краще відмовитися. Усі його члени є або простими суфіксальними дериватами, або формами множини базового слова (а отже, нульовими дериватами [форм множини]). 2.5.2. Інший проблемний випадок — з погляду термінології — це так звані «префіксальні деривати», нім. Präfixableitungen, лит. priešdėlių vediniai. У цьому разі ми також маємо справу з терміном, який видається безпроблемним із синхронічного погляду, але від нього слід відмовитися з історичного, тобто пояснювального погляду. Хоча в деяких таких утвореннях на початку основного слова додається лише префікс, у значно більшій кількості утворень наприкінці слова також змінюється клас основи. 2.5.2.1. В обох випадках слід висловитися точніше: якщо додається лише префікс, то формально це не процес деривації, а процес композиції. Але якщо разом із додаванням префікса змінюється також клас основи, то тут насправді маємо процес циркумфіксації. Отже, переважна більшість таких утворень демонструє дериваційний процес, добре відомий у германських мовах, зокрема в самій німецькій, а також у слов’янських мовах: первісно ці утворення були збірними назвами, але, звісно, з часом їхня семантика розширилася, тож у литовській мові ці дериваційні процеси, схоже, накопичуються в кількох типах онімів. 2.5.2.2. Утворення на зразок назв лук і полів Pa-lazdynė ← лит. laz̃dynas, Pa-salaitys ← лит. salaitė (salà), Pa-sal̃ys ← лит. salà зрештою виявляють — на прабалтійському або принаймні пралитовському рівні — таку саму дериваційну структуру, як їхні германські та слов’янські відповідники: пралит. *Pa-lazdīn-iiā ← пралит. *lazdīn-a- ‘ліщина’, ¹³ Cf. LitEW 108; Savukynas 1962: 197; Savukynas/Vanagas/Vitkauskas/Vosyl y tė/Ermanytė 1963: 35; Vanagas 1970: 11, 65, 148; Vanagas 1981a: 96; Vanagas 1981b: 65; ALEW 243; LVŽ 2: 386–388. ¹⁴ Cf. LitEW 761; Savukynas/Vanagas/Vitkauskas/Vosyl y tė/Ermanytė 1963: 142; Vanagas 1970: 69, 220; Vanagas 1981a: 289; Vanagas 1981b: 93. ¹⁵ Cf. Savukynas/Vanagas/Vitkauskas/Vosyl y tė/Ermanytė 1963: 108; not registered in Vanagas 1970; cf. Vanagas 1981a: 226. 124 Acta Linguistica Lithuanica LXXXII The Morphology of Lithuanian Toponyms – Differences and Parallels of Different Classes of Names *Pa-sal-ia- ← пралит. *salā- ‘острів, суха ділянка на болоті’ цілком паралельні до нововерхньонім. Berg ч. ‘гора’ → Gebirge с. ‘гори, гірський масив’ (прагерм. *berg-a- → *ga-berg-ia) або до серб.-хорв. Dūnav ч. ‘Дунай’ → Pӧdunāvље с. ‘місцевість уздовж Дунаю’, чес. břeh ч. ‘берег річки’ → po-břež-í с. ‘місцевість уздовж берега річки’, ná-břež-í с. ‘променад уздовж берега річки’ (< праслов. *bergъ: *po-/na-berg-bje < праслов. *berg-a-: *pa/nā-berg-ia-). 2.6. Перейдімо до складених назв. Вони створюють менше проблем і мають чітко окреслену структурну поділку. Другий компонент складної назви (за кількома винятками, де знаходимо прикметник) є іменником, здебільшого таким, що позначає водний об’єкт, як-от лит. ežeras ч. ‘озеро’, зменш. ežerėlis ч., prūdas ч. ‘ставок’, upė ж. ‘річка’ тощо. Перший компонент може бути онімом або апелятивом; якщо це апелятив, то він може бути іменником — що трапляється найчастіше, — прикметником або, рідко, навіть дієсловом (кореневим). Зазвичай у другому компоненті відбувається зміна класу основи або голосного основи (чого немає в новіших шарах складних назв). Ця синхронна зміна класу основи зазвичай зумовлена історичною зміною суфікса, як правило, суфіксом із йотом — тим самим різновидом йота, що описаний вище в 2.5.1.1. Отже, теоретично виділяємо щонайменше такі типи: А) апелятивний перший компонент складної назви: Аа) іменник + іменник: Pelialapūkas16 ч. (?) Ve (42896): лит. pelė ж. ‘миша’ або лит. pėlūs ч. мн. ‘полова’17 + лит. lapūkas ч. ‘мати-й-мачуха (Tussilago), калюжниця болотяна (Caltha palustris), біле латаття (Nymphaea alba), листя (капусти тощо).18 Аб) іменник + іменник + зміна класу основи: Vilkėzeris ч. (1) Lp, Ve (42877): лит. vilkas ‘вовк’ і ežeras ‘озеро’.19 Ас) прикметник + іменник: Šventupė20 ж. р. (?) Te (130781): лит. šventas «святий» і upė ж. р. «річка».21 16 У базі даних назву подано без наголосу. 17 Пор. LitEW 565f.,568f.; ALEW 751f., 754f. 18 Не зареєстровано у Vanagas 1970; не зареєстровано у Vanagas 1981a. 19 Пор. LitEW 125, 1251f.; Vanagas 1970: 231; Vanagas 1981a: 384; Vanagas 1981b: 40, 42, 82; ALEW 271, 1243f. 20 У базі даних назву подано без наголосу. 21 Пор. LitEW 1041f., 1169; Vanagas 1970: 247; Vanagas 1981a: 337f.; Vanagas 1981b: 111; ALEW 1060–1062, 1155f. Straipsniai / Articles 125 HARALD BICHLMEIER Ад) прикметник + іменник + зміна класу основи: Bāltabalė ж. р. (1) Šv (42792): лит. báltas «білий» і balà ж. р. «болото»,²² Senáupis ч. р. (1) Si (133679): лит. šẽnas «старий» і ùpė ж. р. «річка».²³ Ае) прикметник + прикметник: у корпусі не засвідчено. Af) прикметник + прикметник + зміна класу основи: Lapõčiazalis ч. р. (1) Se (120807): лит. lapõtas «той, що має листя» і žãlias «зелений».²⁴ Ag) дієслово + іменник: Zūrzaupė ж. р. (1) Si (133303): лит. zur̃zti «гудіти, дзижчати, тріщати» і лит. ùpė ж. р. «річка».²⁵ Ah) дієслово + іменник + зміна класу основи: Šliaũžupis ж. р. (1) Al (39512): лит. šliaũžti «повільно йти, волочитися, повзти» і ùpė ж. р. «річка».²⁶ B) перший компонент композита — онім: Ba) онім + іменник: Stasiūpė ж. р. (1) Lp (93705): лит. ПІ Stasỹs і лит. ùpė ж. р. «річка».²⁷ Bb) онім + іменник + зміна класу основи: Gũdežeris ч. р. (1) Ve (43073): етнонім лит. gùdas «білорус» і ẽžeras «озеро»,²⁸ Račkũpỹs ч. р. (3b) Al (120573): лит. ПІ Račkỹs або Račkùs і лит. ùpė ж. р. «річка».²⁹ 2.7. Останній спосіб творення топонімів — утворення синтаксичних одиниць. Здебільшого вони складаються з двох компонентів, рідше — з трьох. Другий компонент завжди є головним. ²² Пор. LitEW 30f., 32; не зареєстровано у Savukynas 1961; пор. Savukynas/Vanagas/Vitkauskas/Vosylytė/Ermanytė 1963: 13; Vanagas 1970: 251, 252, 254; Vanagas 1981a: 56; ALEW 87, 89f.; LVŽ 1: 338. ²³ Пор. LitEW 775, 1169; Savukynas/Vanagas/Vitkauskas/Vosylytė/Ermanytė 1963: 144; Vanagas 1970: 248, 252; Vanagas 1981a: 296 (s.v. Senūtė); Vanagas 1981b: 71; ALEW 901f., 1155f. ²⁴ Пор. LitEW 339f., 1287; не зареєстровано у Vanagas 1970; пор. Vanagas 1981a: 181; ALEW 1285f. ²⁵ Пор. LitEW 1169, 1280f.; не зареєстровано у Savukynas/Vanagas/Vitkauskas/Vosylytė/Ermanytė 1963; пор. Vanagas 1970: 240; Vanagas 1981a: 395; ALEW 1155f.; Zinkevičius 2008: 582. ²⁶ Пор. LitEW 1003, 1169; Vanagas 1970: 252; Vanagas 1981a: 334; ALEW 1044, 1155f. ²⁷ Пор. LitEW 1159; не зареєстровано у Vanagas 1970; не зареєстровано у Vanagas 1981a; пор. ALEW 1155f.; Zinkevičius 2008: 345, 475. ²⁸ Пор. LitEW 125, 174; Savukynas 1966a: 193; Vanagas 1970: 238; Vanagas 1981a: 125f.; Vanagas 1981b: 115; ALEW 271; LVŽ 3: 333, 341. ²⁹ Пор. LitEW 1169; не зареєстровано у Vanagas 1970; не зареєстровано у Vanagas 1981a; пор. ALEW 1155f.; Zinkevičius 2008: 515. 126 Acta Linguistica Lithuanica LXXXII The Morphology of Lithuanian Toponyms – Differences and Parallels of Different Classes of Names іменник; першим компонентом є або узгоджений прикметник, або залежний іменник у родовому відмінку, який може бути загальною назвою чи власною назвою; якщо це власна назва, вона може бути антропонімом або топонімом. A) узгоджувальна структура: Aa) прикметник + іменник: Gilulis nendrȳnas m. Lp (94814): Lith. gilūs ‘глибокий’ + (збірн.) nen-dr̄ynas ‘місце, заросле очеретом’.30 Ab) прикметник + онім: Baltoji Ąnčia f. (1) Lp, Ve (35048): Lith. báltas ‘білий’31 + назва озера Ąnčia.32 B) структури залежності: Ba) іменник [род.] + іменник: Gluosnių griovis33 m. Al (120557): род. мн. лит. glúosnis m. «верба» + лит. griõvis m. «рів, канава»,34 Bb) онім [род. в.] + іменник: Ãniškio ežeras35 чол. р. Al, Kr (42692): PIN Ãniškis + лит. ẽžeras чол. р. ‘озеро’. 2.8. Як згадувалося вище, завданням автора в проєкті був аналіз назв озер і назв річок. Теоретично, звісно, можна було б зробити подальші підрозділи, і в майбутньому ще належить дослідити, чи відображаються ці підрозділи, сформовані відповідно до позамовної реальності, у відмінних підходах до найменування цих об’єктів. Такі відмінності можуть виявлятися у різних частках типів, за якими утворюються назви. Тут лімноніми / назви озер розуміються як назви переважно стоячих водойм. Вони можуть бути природними або штучними, створеними людиною. Отже, можна припустити, що теоретично у назвах штучних озер може міститися більше антропонімів і топонімів, оскільки їх, імовірно, частіше називали на честь людини, яка їх створила, замовила їх створення чи володіла ними, або на честь села чи хутора, поблизу якого їх викопали. Однак, оскільки база даних не містить таких відомостей, багато сказати про це ми не можемо. Те саме може стосуватися й назв річок або, загалом, назв проточних водойм, на відміну від 30 Cf. LitEW 151, 493f.; not registered in Savukynas 1966a; not registered in Vanagas 1970; not registered in Vanagas 1981a; cf. ALEW 324, 694f.; not registered in LVŽ 3. 31 Cf. LitEW 32; ALEW 89f. 32 Cf. Vanagas 1970: 275; Vanagas 1981a: 42. 33 Назва в базі даних подана без наголосу. 34 Cf. LitEW 158, 171; not registered in Vanagas 1970; not registered in Vanagas 1981a; cf. ALEW 346, 366f.; LVŽ 3: 228. 35 Cf. LitEW 125; Vanagas 1970: 266; Vanagas 1981a: 42; Pupkis 2002: 22; ALEW 271; LVŽ 1: 103. Straipsniai / Articles 127 HARALD BICHLMEIER називання природних річок і струмків та каналів, ровів тощо. Тож наразі дослідити такі внутрішні підгрупи неможливо через брак даних у базі даних — для цього довелося б проводити дослідження в архівах. Як і завжди, з одного боку, це була б дуже трудомістка робота, але водночас вона могла б привести до доволі цікавих результатів. 2.8.1. Однак за допомогою наших результатів ми можемо порівняти стратегії найменування річок і струмків, з одного боку, та озер і ставків — з іншого. Як виявляється, між цими двома групами є досить значні відмінності у відсотковому співвідношенні певних типів словотворення назв, а отже, і в ранжуванні різних типів. Результати ґрунтуються на повному корпусі регіону, тобто на 240 назвах озер і 183 назвах річок. Однак наразі ми не можемо сказати, чи репрезентативні ці результати для всієї Литви, оскільки, наскільки мені відомо, подібних досліджень в інших частинах країни ще не проводили. Але для Дзукії вони справді виявляють виразні відмінності: 2.8.2. Якщо скласти ієрархію частотності різних типів утворення назв озер і річок, отримаємо: а) для назв озер: суфіксальні похідні (43.75%) > синтаксичні назви (18.75%) > конверсії (17.92%) > флексійні похідні (10.42%) > складні назви (08.33%); і б) для назв річок: суфіксальні похідні (26.23%) > синтаксичні назви (22.95%) > флексійні похідні (18.03%) > конверсії (17.49%) > складні назви (14.75%) Отже, бачимо, що серед назв озер суфіксальні похідні утворюють виразно найчисленнішу підгрупу — майже 44%, трапляючись майже у 2,5 раза частіше, ніж синтаксичні назви. Ця сама підгрупа є найчастотнішою і серед назв річок, але, становлячи трохи більше чверті, вона лише незначно переважає синтаксичні назви, на які припадає майже чверть. 2.8.3. Як зазначалося вище (§ 2.5.), у литовській лінгвістиці й ономастиці флексійні похідні виокремлюють в окрему групу, хоча насправді це лише особлива група суфіксальних похідних. Тож діахронічно ми можемо об’єднати їх із суфіксальними похідними. Таким чином, отримуємо таку ієрархію для 128 Acta Linguistica Lithuanica LXXXII The Morphology of Lithuanian Toponyms – Differences and Parallels of Different Classes of Names а) назв озер: суфіксальні похідні, включно з флексійними похідними (54.17%) > синтаксичні назви (18.75%) > конверсії (17.92%) > складні назви (08.33%) і б) для назв річок: суфіксальні похідні, включно з флексійними похідними (44.26%) > синтаксичні назви (22.95%) > конверсії (18.67%) > складні назви (14,75%) Як видно, ієрархічна структура для назв річок і озер тепер однакова, однак частотність підкласів у певних аспектах усе ще досить відрізняється, а саме на верхньому й нижньому рівнях ієрархій. У назвах озер відсоток похідних назв значно вищий, а відсоток складних назв значно нижчий, ніж у назвах річок. 2.8.4. Зробімо останній крок: конверсії — це насправді не що інше, як деривація з нульовим суфіксом (див. § 2.4.4. вище). Отже, зрештою вони є похідними утвореннями. Таким чином, отримуємо такі результати: а) назви озер: суфіксальні похідні, включно з похідними від закінчень і конверсіями (72,09%) > синтаксичні назви (18,75%) > складні назви (08,33%) а для б) назв річок знаходимо: суфіксальні похідні, включно з похідними від закінчень і конверсіями (62,91%) > синтаксичні назви (22,95%) > складні назви (14,75%) Ці сукупні результати підтверджують наведене вище спостереження: похідні утворення значно частіше трапляються в назвах озер, тоді як складні назви значно частіше трапляються в назвах річок. Синтаксичні назви посідають проміжне місце: трохи більше п’ятої частини назв річок і трохи менше п’ятої частини назв озер. 2.9. Оскільки, наскільки мені відомо, досі не існує загального підрахунку словотвірних утворень у назвах річок і озер Литви, ми не можемо сказати, чи є наш результат «нормальним» за литовськими мірками, чи він суттєво відхиляється від середнього показника. Щоб це з’ясувати, потрібні подальші дослідження. Коли такі дослідження нарешті буде проведено, ці результати можна буде вдало порівняти з аналогічними результатами для інших онімних ландшафтів. Але, власне, я вважаю, що такі дослідження в Straipsniai / Articles 129 HARALD BICHLMEIER Дослідження інших онімних ландшафтів також ще належить провести. У будь-якому разі мені невідомі такі дослідження в інших балтійських чи слов’янських країнах, а тим паче в Німеччині. Однією з причин може бути просто відсутність деінде таких баз даних, як Lietuvos vietovardžių geoin-formacinė duomenų bazė. 3. ДВІ ЕТИМОЛОГІЇ Насамкінець — оскільки етимологія є моєю улюбленою темою — я хочу коротко обговорити етимології двох назв, що трапилися в корпусі. Одна з них на перший погляд доволі нудна, адже її етимологія вже десятиліттями не викликає сумнівів, а інша цікава насамперед з погляду історії досліджень, давньоєвропейської гідронімії та індоєвропейського мовознавства. Крім того, ці дві назви мають спільну рису: вони належать до надзвичайно малої групи назв із досліджуваної нами місцевості, які мають досить високі шанси бути прабалтійського, а можливо, й допрабалтійського походження. 3.1. Спершу розглянемо менш інтригуючу назву — назву найбільшої річки, що протікає Литвою, Не̃мунас: 3.1.1. На думку багатьох дослідників, назва річки Nẽmunas чол. (3b) Al, Lp (37080) походить від прабалтійського прикметника *nemuna- «звивистий, покручений». З семантичного погляду це цілком вдале пояснення назви цієї річки — як і більшості річок, що повільно течуть рівнинами Східної та Північно-Східної Європи. Цей прикметник вважають вторинним утворенням із суфіксом *-na– (< ПІЄ *-nó-) від іменника прабалтійської мови з основою на u: *nemu- «вигин, звивина», утвореного від кореня ПІЄ *nem- «гнути». Зазвичай нині вважають, що цей корінь мав радше значення «схилятися, хилитися донизу» (так LIV² 453f.). Це, звісно, робить щойно згадану етимологію менш очевидною. Але, ймовірно, вона все ж може бути слушною. Але, крім того, у литовській мові є також такі слова, як лит. nẽmuogė ж. «ожина» або nemùnė ж. «гриб, що росте в болотистих, вологих місцях». Аргументація, яка дає змогу пояснити ці дві назви рослин, приблизно така: Від значення «вигин, звивина» переходимо до прикметника «той, що має вигини, звивини»; «той, що має вигини» можна переосмислити як «нерівний, не плаский», що зрештою може привести до значення «той, що має вищі й нижчі місця або ділянки». Далі можливі два шляхи розвитку значення: а) «той, що має вищі місця або ділянки» → «сухий» → «той, що має суху підлогу/ґрунт» → «ліс» 130 Acta Linguistica Lithuanica LXXXII The Morphology of Lithuanian Toponyms – Differences and Parallels of Different Classes of Names → «ялиця–ліс» → nẽm–uogė *«ліс–ягода» > «ожина»; б) «такий, що має глибші місця або ділянки» → «бути вологим» → «болото» → nemūnė «болотний гриб». 3.1.2. Звичайно, до обговорення так чи інакше долучається й лат. nemus, іменник середнього роду «(священний) невеликий ліс». Загалом вважають, що первинним значенням було «місце, де богам відводять їхню частку». Отже, маємо тут у латинській мові — крім праіндоєвропейського *nem–u–, яке, ймовірно, збереглося в балтійських мовах, — праіндоєвропейську основу на -s *nem–e/os–, яку знаходимо також в індоіранських мовах. Чи тотожне це латинське слово давньоіндійському nāmas–, іменнику середнього роду зі значенням «шанування», та авестійському namah–, іменнику середнього роду зі значенням «шанування», зрештою залежить від відповіді на питання, чи існували в праіндоєвропейській мові два корені: *nem₁ «відводити частку» та *nem₂ «схилятися, вклонятися» (так LIV² 453f.), чи ж існував лише один праіндоєвропейський корінь *nem– «розподіляти» (так EDLIL 405). Якщо правильна остання з наведених версій, можливо, доведеться запропонувати нову етимологію назви річки Nẽmunas, оскільки в такому разі навряд чи можна й далі припускати етимологію зі значенням «звивиста, покручена». Можливо, для балтійських мов слід припустити семантичні зміни, подібні до тих, що відбулися в латині, де значення розвинулося від «місце, де відводять частки (богам)» до «ліс». Якщо це припущення правильне, PBalt. *nem–u– могло також означати «ліс», як і PItal. *nem–e/os–; звідси випливає, що PBalt. *nemu–na– могло означати «той, що має ліси (навколо себе)». Це значення, можливо, відображене також у назвах рослин nẽmuogė і nemūnė. Звісно, наразі ми не можемо бути цілком упевнені в усьому цьому, але над цим, здається, варто поміркувати. 3.2. Друга цікава назва, на яку я натрапив під час проєкту, — це назва озера Atesys m. (3ᵇ) Al, Mrs, Si (42705)³⁶ та відповідна назва річки Atesė f. (3ᵇ) Si (34967):³⁷ ³⁶ Cf. Savukynas 1960: 298; Savukynas/Vanagas/Vitkauskas/Vosylytė/Ermanytė 1963: 9; Schmid 1971: 41f. with fn. 20; Schmid 1972: 7; Vanagas 1970: 137; Vanagas 1981a: 50; Vanagas 1981b: 74, 96, 131; Küh ebacher 1995: 65f. (with a completely different etymology for At(h)esis/Etsch); Pupkis 2002: 29; LVŽ 1: 201. ³⁷ Cf. Savukynas/Vanagas/Vitkauskas/Vosylytė/Ermanytė 1963: 9; Vanagas 1970: 137, 205; Schmid 1971: 41f. with fn. 20; Schmid 1972: 7; Vanagas 1981a: 50; Vanagas 1981b: 74; Küh ebacher 1995: 65f.; Pupkis 2002: 29; LVŽ 1: 201, 204. Straipsniai / Articles 131 HARALD BICHLMEIER 3.2.1. Назву озера лит. Atesỹs (3ᵇ) можна вивести з праформи PBalt. *at-es-(i)id̯-. Згідно із загальноприйнятою думкою, ця назва належить до ширшого європейського контексту й часто зіставляється з назвою річки в Південному Тіролі Etsch, засвідченою в античності як At(h)esis. Чи походить At(h)esis від *at-es-io-, що відповідало б литовській формі, чи від *at-es-i— сказати неможливо. Зазвичай вважають, що обидві назви походять від кореня ПІЄ *h₂et(h₂)- «іти, блукати».³⁸ Найімовірніше, тут маємо похідне від основи на s ПІЄ *h₂et(h₂)-es- «блукання, рух». Однак семантика залишається проблемою: Atesỹs — це назва озера, а блукання навколо, тобто рух в одному напрямку вперед, — це не зовсім те, що зазвичай роблять озера. Тож доходимо висновку, що, можливо, рівняння Atesỹs: At(h)esis/Etsch, відоме в ономастичній літературі ще від часів Ганса Крае та Вольфганга П. Шміда, не цілком правильне. Інколи В. П. Шмід згадує також Atesē поряд із Atesys; так само робить і Гройле, цитуючи Шміда (пор. DGNB 135), але ці назви об’єднано під одним заголовком «Gewässernamen» (гідроніми), без розрізнення назви озера та назви річки. Якщо ми не хочемо вважати, що альпійська й литовська назви виникли незалежно, а є паралельними утвореннями, то мусимо шукати зв’язок, але він відрізняється від того, що припускали досі. Вважають, що існує також зв’язок із фрак. (*)at(–u)–, яке нібито означає «потік, бурхливий струмок».³⁹ Однак фракійська як «мова-уламок», про яку ми майже нічого не знаємо, — ненадійний матеріал для доведення будь-чого. Разом із лат. annus «рік» < ПІЄ *h₂et(h₂)-no- (пор. EDIL 43f.) і, можливо, фракійським *at(u)– литовський гідронім, можливо, вказує на групу слів із суфіксами так званої системи суфіксів Кэланда—Вакернагеля (про це див. Bichlmeier 2014 з подальшою бібліографією). 3.2.2. Якщо ця етимологія правильна, то з погляду семантики видається ймовірнішим, що назва озера Atesỹs є вторинним похідним від назви річки лит. Atesē < PBalt. *at-es-iid̯a-. Назва річки, утворена від слова зі значенням «мандрівник» або «блукання», — цілком звичайна річ, хоча нам ще належить пояснити, як насправді виник цей похідний утвір із таким закінченням і чому тут первинною, схоже, є форма жіночого роду, адже зазвичай буває навпаки. 3.2.3. У Литві є ще кілька гідронімів із таким самим суфіксальним поєднанням у кінці, які не мають жодного зв’язку з утвореннями поза Литвою. Наприклад, лит. Eglesỹs (лит. ėglė, ж. р. «ялина»), ³⁸ Cf. LIV² 273; IEW 69. ³⁹ Cf. Duridanov 1969: 90. 132 Acta Linguistica Lithuanica LXXXII The Morphology of Lithuanian Toponyms – Differences and Parallels of Different Classes of Names Žalesÿs (лит. žãlias «зелений») тощо.⁴⁰ Однак виникає проблема: неможливо встановити внутрішньолитовський зв’язок для елемента at-. З іншого боку, гідроніми з суфіксальним елементом -es відомі переважно у Східній Литві.⁴¹ 3.2.4. Отже, зрештою маємо сказати: зв’язок між Atesÿs та Athesis «Etsch», найімовірніше, існує, але він не прямий, оскільки Atesÿs — назва озера. Первинний зв’язок — із лит. Atesẽ < PBalt. *at-es-iã–, що може бути внутрішньобалтійською перебудовою давнішої форми *at-es-i-, яка, можливо, збереглася також у Athesis/Etsch. 4. ВИСНОВКИ Які висновки можна зробити з усього викладеного тут? Передусім три: 1. Аналіз і пояснення назв завжди є діахронічною справою; синхронна лінгвістика майже ніколи нічого не пояснює. 2. Варто уважніше досліджувати семантику та структуру підгруп назв, які досі часто розглядали разом: порівняльний аналіз двох підгруп гідронімів — потамонімів і лімнонімів регіону Дзукія — виявив значні відмінності у відсотковому співвідношенні типів творення назв. Потрібні подальші дослідження решти Литви, щоб з’ясувати, чи є це типовою рисою всієї країни, чи чимось особливим. Доцільно було б провести й подальші дослідження в цьому напрямі: порівняння агронімів і леймонімів серед мікротопонімів також могло б дати цікаві результати. 3. Завжди варто докладати зусиль і часто навіть необхідно перевіряти, чи залишаються чинними давні етимології. Чим давніші етимології, тим більше це потрібно. СКОРОЧЕННЯ Al – староство Алітуса Croat. – хорватська мова CSlav. – спільнослов’янська мова dimin. – зменшувальна форма Germ. – німецька мова Ka – Капчяместіс (район Лаздіяй) ⁴⁰ Cf. Vanagas 1970: 137f.; Vanagas 1981a: 99, 397; Vanagas 1981b: 91. ⁴¹ Cf. Skardžius 1943/1996: 311–313; Vanagas 1970: 136–138. Straipsniai / Articles 133 HARALD BICHLMEIER No – Noragelis (район Лаздіяй) Kr – Крокялаукіс (район Алітус) Ku – Кучюнай (район Лаздіяй) Lith. – литовська мова Lp – Ляйпаліґіс (район Друскінінкай) Lz – Лаздіяй (район Лаздіяй) Mrs – Мірошлавас (район Алітус) NHG – нововерхньонімецька мова ORuss. – давньоруська мова PGerm. – прагерманська мова PBalt. – прабалтійська мова PItal. – праіталійська мова PLith. – пралитовська мова Pol. – польська мова Pl. – множина PIN – назва місцевості PN – особове ім’я PSlav. – праслов’янська мова Se – Сейріяй (район Лаздіяй) Serb. – сербська мова Sg. – однина Si – Сімнас (район Алітус) Še – Шештокай (район Лаздіяй) Šl – Шлавантай (район Лаздіяй) Šv – Швентежеріс (район Лаздіяй) Te – Тейзай (район Лаздіяй) Ve – Вейсеяй (район Лаздіяй) BIBLIOGRAPHY Adamonytė Veronika 2019: Ursprung und Bildung der mit menschlicher wirtschaftlicher Tätigkeit verbundenen Agronyme der Gemeinden Kapčiamiestis und Veisiejai. – Grasilda Blažienė, Laimutis Bilkis (eds.): Litauische Orts-, Flurund Gewässernamen im europäischen Kontext. (Schriftenreihe der Gesellschaft für baltische Studien 2). Hamburg: Baar 2019, 287–313. ALEW – Altlitauisches etymologisches Wörterbuch. Vol. 1: A–M. Vol. 2: N–Ž. Unter der Leitung von Wolfgang Hock und der Mitarbeit von Elvira–Julia Bukeviciūtė und Christiane Schiller bearb. von Rainer Fecht, Anna Helene Feulner, Eugen Hill und Dagmar S. Wodtko. Bd. 3: Verzeichnisse und Indices. Unter der Leitung von Wolfgang 134 Acta Linguistica Lithuanica LXXXII The Morphology of Lithuanian Toponyms – Differences and Parallels of Different Classes of Names Hock und der Mitarbeit vieler anderer bearb. von Rainer Fecht. (Studien zur historisch-vergleichenden Sprachwissenschaft 7), Hamburg: Baar 2015. Bez laj France 1956–1961: Slovenska vodna imena. I. del (A–L). II. del (M–Ž), Ljubljana: Slovenska Akademija Znanosti in Umetnosti. Bichlmeier Harald 2014: Caland System and Greek. – Georgios Giannakis (ed.): Encyclopedia of Ancient Greek Language and Linguistics [EAGLL], Leiden, Boston: Brill, 256–260. Bichlmeier Harald 2019a: Morphologische und semantische Analyse der Gewässernamen des westlichen Südau(k)staiten (Teil 2). – Acta Linguistica Lithuanica 80, 195–263. DOI: https://doi.org/10.35321/all80-09 Bichlmeier Harald 2019b: Morphologische und semantische Analyse der Gewässernamen des westlichen Südwestaukštaiten. – Grasilda Blažienė, Laimutis Bilkis (eds.): Litauische Orts-, Flurund Gewässernamen im europäischen Kontext. (Schriftenreihe der Gesellschaft für baltische Studien 2), Hamburg: Baar 2019, 13–83. Bichlmeier Harald 2020: Die häufigsten Suffixe in Familiennamen slawischer Herkunft: ein etymologischer Überblick. – Namenkundliche Informationen 111 (2019[2020]), 123–152. Bilkis Laimutis 2019: Ursprung und Motivation der Helonyme. – Grasilda Blažienė, Laimutis Bilkis (eds.): Litauische Orts-, Flurund Gewässernamen im europäischen Kontext. (Schriftenreihe der Gesellschaft für baltische Studien 2), Hamburg: Baar 2019, 85–123. DGNB – Greule Albrecht 2014: Deutsches Gewässernamenbuch. Etymologie der Gewässernamen und der zugehörigen Gebiets-, Siedlungsund Flurnamen. Unter Mitarbeit von Sabine Hackl-Rößler, Berlin, Boston: de Gruyter. Duridanov Ivan 1969. Thrakisch-dakische Studien. Erster Teil: Die thrakischund dakisch-baltischen Sprachbeziehungen, Sofia: Verlag der Bulgarischen Akademie der Wissenschaften. EDLIL – de Vaan Michiel 2008: Etymological Dictionary of Latin and the other Italic Languages. (Leiden Indo-European Etymological Dictionary Series 7), Leiden, Boston: Brill. ESSZI – Snoj Marko 2009: Etimološki slovar slovenskih zemljepisnih imen, Ljubljana: Modrijan / Založba ZRC. IEW – Pokorny Julius 1959: Indogermanisches etymologisches Wörterbuch I, Band. München, Basel: Francke. Kač inaitė–Vrubliauskienė Dalia 2019: Ursprung und Motivation der südwestaukštaitischen Oronyme. – Grasilda Blažienė, Laimutis Bilkis (eds.): Litauische Orts-, Straipsniai / Articles 135 HARALD BICHLMEIER Flurund Gewässernamen im europäischen Kontext. (Schriftenreihe der Gesellschaft für baltische Studien 2), Hamburg: Baar 2019, 185–220. Kühebacher Egon 1995: Die geschichtlich gewachsenen Namen der Täler, Flüsse, Bäche und Seen. (Die Ortsnamen Südtirols und ihre Geschichte 2), Bozen: Athesia. LitEW – Fraenkel Ernst 1962–1965: Litauisches etymologisches Wörterbuch. 2 vols. (Indogermanische Bibliothek: 2. Reihe Wörterbücher), Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag. LIV2 – Rix Helmut et al. 2001: Lexikon der indogermanischen Verben. Die Wurzeln und ihre Primärstammbildungen. Zweite, verb. u. erw. Aufl., Wiesbaden: Reichert. LVŽ 1 – Bilkis Laimutis (ed.) 2008: Lietuvos vietovardžių žodynas I, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. LVŽ 2 – Bilkis Laimutis (ed.) 2014: Lietuvos vietovardžių žodynas II, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. LVŽ 3 – Bilkis Laimutis (ed.) 2018: Lietuvos vietovardžių žodynas III, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Mickienė Ilona 2019a: Südwestaukštaitische Drymonyme. Entstehung und Bildung. – Grasil­da Blažienė, Laimutis Bilkis (eds.): Litauische Orts-, Flurund Gewässernamen im europäischen Kontext. (Schriftenreihe der Gesellschaft für baltische Studien 2), Hamburg: Baar 2019, 221–249. Mickienė Ilona 2019b: Die Onyme der Region Südwest–Aukštaitija: Überblick über Ursprung und Bildung der Wiesennamen. – Grasil­da Blažienė, Laimutis Bilkis (eds.): Litauische Orts-, Flurund Gewässernamen im europäischen Kontext. (Schriftenreihe der Gesellschaft für baltische Studien 2), Hamburg: Baar 2019, 251–286. PKEŽ – Mažiulis Vytautas 1988–1997: Prūsų kalbos etimologijos žodynas 4, Vilnius: Mokslas. PKEŽ2 – Mažiulis Vytautas 2013: Prūsų kalbos etimologijos žodynas. Antrasis pataisytas ir papildytas leidimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. Available at: http://www.prusistika.flf.vu.lt [without the pagination of the print version]. Pupkis Aldonas (ed.) 2002: Vietovardžių žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Savukynas Bronys 1960: Ežerų vardai [A]. – Lietuvių kalbotyros klausimai 3, 289–299. Savukynas Bronys 1961: Ežerų vardai [B]. – Lietuvių kalbotyros klausimai 4, 216–226. 136 Acta Linguistica Lithuanica LXXXII The Morphology of Lithuanian Toponyms – Differences and Parallels of Different Classes of Names Savukynas Bronys 1962: Ežerų vardai [Č–D]. – Lietuvių kalbotyros klausimai 5, 191–198. Savukynas Bronys 1966a: Ežerų vardai [E–G]. – Lietuvių kalbotyros klausimai 8, 183–194. Savukynas Bronys 1966b: K probleme zapadnobaltišskogo substrata v jugozapadnoj Litve. – Baltistica 1/2, 165–176. Savukynas Bronys, Vanagas Aleksandras, Vitkauskas Vytautas, Vosylytė Klementina, Ermantytė Irena 1963: Lietuvos TSR upių ir ežerų vardynas, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. Schmid Wolfgang P. 1971: Zum litauischen Flussnamen Aitra. – Baltistica 7/1, 37–42. Schmid Wolfgang P. 1972: Baltische Gewässernamen und die Vorgeschichte Europas. – Indogermanische Forschungen 77/1, 1–18. Skardžius Pranas 1943/1996: Lietuvių kalbos žodžių daryba / Die Wortbildung im Litauischen, Vilnius/Wilna: Lietuvos mokslų akademija, Lietuvių kalbos institutas / Litauische Akademie der Wissenschaften, Institut für litauische Sprachforschung 1943. [Reprint: Rosinas Albertas (ed.): Skardžius Pranas: Rinktiniai Raštai 1. Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1996.] Vanagas Aleksandras 1970: Lietuvos TSR hidronimų daryba, Vilnius: Mintis. Vanagas Aleksandras 1981a: Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas, Vilnius: Mokslas. Vanagas Aleksandras 1981b: Lietuvių hidronimų semantika. – Lietuvių onomastikos tyrinėjimai = Lietuvių kalbotyros klausimai XXI, 4–153. Zinkevičius Zigmas 2008: Lietuvių asmenvardžiai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Lietuvių toponimijos morfologija – įvairių vardų grupių skirtumai ir paralelės SANTRAUKA Straipsnio pradžioje kritiškai analizuojama ir tikslinama lietuviškų žodžių ir tikrinių vardų darybos terminija, pavyzdžiui, galūniniai vediniai ‘Endungsableitung’, priešdėliniai vediniai ‘Präfixableitung’ ir konversija ‘Konversion’. Antrojoje dalyje atliekama pietvakarių aukštaičių (dzūkų) upių ir ežerų vardų lyginamoji analizė, iš kurios aiškėja, kad abiejų Straipsniai / Articles 137 HARALD BICHLMEIER vandenvardžių grupių darbai būdingi tie patys darybos būdai, tik jų dažnumas kiekvienoje grupėje gana stipriai skiriasi. Stambiau klasifikuojant vedinius pastebima ta pati sintaksinių vedinių ir dūrinių hierarchija – ežerų vardų, kaip vedinių, žymiai daugiau, o dūrinių atvirkščiai – proporcingai mažiau negu upėvardžių. Mėginant detaliau klasifikuoti darybos principus, gaunami įvairesni rezultatai. Trečiojoje straipsnio dalyje pateikiamas upėvardžio Nemunas ir ežerų Atėsys bei Atesė patikslintas etimologinis aiškinimas ir susiję komentarai. Įteikta 2020 m. kovo 6 d. HARALD BICHLMEIER Martin-Luther-Universität Halle-Wittenberg Orientalisches Institut Seminar für Indogermanistik und Allgemeine Sprachwissenschaft Ludwig-Wucherer-Str. 2 D-06099 Halle (Saale) [email protected] Sächsische Akademie der Wissenschaften zu Leipzig Arbeitsstelle Jena: Etymologisches Wörterbuch des Althochdeutschen Zwätzengasse 12a D-07743 Jena [email protected] 138 Acta Linguistica Lithuanica LXXXII