Dėl kai kurių lietuvių vietovardžių „Gùdas“ radimosi aplinkybių, kilmės ir motyvacijos

LAIMUTIS BILKIS Інститут литовської мови ORCID id: orcid.org/0000-0002-2902-4722 Напрями наукових досліджень: топоніміка, антропоніміка. DOI: doi.org/10.35321/all86-04 ПРО ОБСТАВИНИ ВИНИКНЕННЯ, ПОХОДЖЕННЯ ТА МОТИВАЦІЮ ДЕЯКИХ ЛИТОВСЬКИХ ТОПОНІМІВ GŪDAS Про обставини виникнення, походження та мотивацію деяких литовських топонімів Gūdas АНОТАЦІЯ У статті розглядаються найімовірніші версії походження кількох литовських топонімів Gūdas. Висуваючи їх, звертається увага на всі обставини запису топонімів із живої мови, контекст топонімічних мікросистем, додаткову інформацію, подану збирачами й пов’язану з назвами місць та позначеними ними об’єктами, яку порівнюють із реальними історичними й етнографічними даними. На підставі аналізу, здійсненого за обраною методологією, стверджується, що виникнення назв двох каменів у річці Німан біля Дарсунішкіса та маєтку Дварелішкіса пов’язане з історично засвідченим фактом сплавляння плотів із Гудії до Кенігсберга та Русне. Наголошується, що цим промислом займалися також плотогони білоруської національності. Тому ці дві назви каменів виводяться від етноніма gūdas ‘білорус (іноді поляк або росіянин); людина з іншої говіркиʼ, а гіпотеза інших дослідників про їхнє походження від лит. gūdė ‘ослінчик, підставка для точінняʼ, gudti ‘гострити за допомогою gūdeʼ ставиться під сумнів. Також доводиться, що етнонімічне походження, найімовірніше, мають і гідроніми околиць Пумпеная та Жемайткієміса Gūdas, які деякі мовознавці виводили від балт. *guda- ‘(на)хилений, ‘той, що згинається’ < балт. gud- ‘гнутися’. У першому випадку це твердження ґрунтується на даних аналізу взаємозв’язків, походження та семантики топонімів із gud- у компактній мікросистемі, а в другому — на аналізі семантичної паралелі етнонімічного характеру потамонімів, розташованих на території того самого населеного пункту. КЛЮЧОВІ СЛОВА: походження топонімів, мотивація топонімів, контекст запису топонімів, семантична аналогія, сплавляння плотів Німаном. 108 Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI Dėl kai kurių lietuvių vietovardžių Gūdas radimosi aplinkybių, kilmės ir motyvacijos АНОТАЦІЯ У статті розглянуто найімовірніші версії походження кількох литовських топонімів Gūdas. Версії висунуто з урахуванням усіх обставин запису топонімів із живої мови, контексту топонімічних мікросистем, додаткової інформації, наданої записувачами щодо назв місцевостей та позначуваних ними об’єктів, яку зіставлено з реальними історичними й етнографічними даними. На підставі аналізу, здійсненого за обраною методологією, у статті появу назв двох каменів, розташованих у річці Неман поблизу Дарсунішкіса та маєтку Дварялішкес, пов’язано з історично засвідченим фактом сплавляння лісу з Gudija (Білорусі) до Караляучюса (Кенігсберга) та Русне. Наголошено, що серед сплавників були також особи gudai за походженням. Тому ці дві назви каменів виводяться з етноніма gūdas ‘білорус (іноді поляк або росіянин); людина, яка розмовляє іншою говіркою’. Гіпотеза інших дослідників про їхнє походження від лит. gūde ‘точильний брусок, оселок’, gudėti ‘гострити оселком’ є сумнівною. У статті наведено аргументи на користь того, що гідроніми Gūdas з околиць Пумпеная та Жемайткієміса, які деякі мовознавці виводять із балт. *guda- ‘зігнутий’, ‘той, що нахиляється’ < балт. gud- ‘гнутися’, найімовірніше, мають етнонімічне походження. У першому випадку це твердження підтверджується даними аналізу взаємозв’язків, походження та семантики топонімів компактної мікросистеми з gud-. У другому випадку воно засвідчується семантичним аналізом етнонімічної паралелі потамонімів, розташованих на території того самого населеного пункту. КЛЮЧОВІ СЛОВА: походження топонімів, мотивація топонімів, контекст запису топонімів, семантична аналогія, сплавляння лісу на річці Неман. У литовській топонімії назви місцевостей із коренем gud утворюють досить численну й важливу групу. Із живої мови записано близько 670 назв, що позначають різноманітні об’єкти; крім того, вони відзначаються різноманітністю способів і типів словотворення (див. LVŽ III 331–337). Про можливе походження топонімів із цим коренем написано досить багато. Узагальнюючи, можна виокремити кілька гіпотез походження: 1) назви озер виводять із пр. gudde ‘кущ, кущі; ліс, чагарник’, вважаючи, що корінь gud у литовській флористичній та фауністичній термінології (gūda-žolė, gūd-karklis, gūd-žvirblis тощо) має таке саме походження (Savukynas 1966: 193); 2) стверджують, що багато ойконімів і деякі інші назви місцевостей із gud походять від особового імені Gūdas, а гідроніми та більшість назв інших класів виводять від лит. gūdas ‘білорус; людина, яка розмовляє іншою говіркою’, вважаючи, що значення кореня gud етноніма в назвах місцевостей могло трансформуватися в ‘поганий, непридатний, непотрібний, нічого не вартий’ (Vanagas 1981: 125–126); 3) назви річок Gūdas, Gūd-upis виводять із балт. *guda- ‘зігнутий’, ‘той, що нахиляється’ < балт. gud- ‘гнутися’ (Mažiulis 1988: 420–421; 1996: 308–309); 4) аналізуючи ойконіми, зазначають, що вони можуть походити від особового імені Gūdas або Straipsniai / Articles 109 LAIMUTIS BILKIS етноніма gūdas (Razmukaitė 1998: 48, 49, 52, 58, 65, 71; Mickienė 2001: 65; Smoczyński 2007: 208); 5) назви каменів Gūdas пов’язують із лит. gūdė ‘точильний брусок, оселок’, gudėti ‘гострити оселком’, а гідроніми та назви земель разом з етнонімом gūdas виводять із балт. guda- ‘дрібний, малий; поганий, нікчемний; поганий, недбалий; несправжній, поганий; простий, звичайний; справжній; дикий, некультивований...’, gud- ‘чистий, справжній’, не відкидаючи можливості, що в окремих випадках основою походження може бути особове ім’я Gūdas (Karaliūnas 2004: 165–183); 6) назви незаселених місць, зокрема й гідроніми, вважають етнонімічними або антропонімічними (Mickienė 2001: 34; Endzelytė 2005: 73, 84, 112, 114, 170; Sviderskienė 2006: 52; 2010: 119; Bartkutė 2008: 78; Kačinaitė 2009: 64, 85; Morkūnas 2009: 989); 7) стверджуючи, що литовські назви місцевостей із gud можуть мати різне походження, більшу частину назв незаселених місць виводять з етноніма gūdas ‘білорус (іноді поляк або росіянин); людина, яка розмовляє іншою говіркою (жемайти називають gudais аукштайтів, паневезьці — купішкенців тощо)’, додаючи, що в їхніх коренях gud значення в більшості випадків безпосередньо пов’язане з цим етнонімом (‘місце, що належить gudas, місце проживання gudas’ тощо); також вважають, що більшість ойконімів, найімовірніше, походить від особового імені Gūdas, хоча не відкидають і можливості їхнього походження від етноніма gūdas; крім того, не відкидають імовірності походження назв місцевостей Південної Литви від пр. gude ‘зарості, кущі’ (LVŽ III 334–335). Одними з найпроблемніших щодо походження (і словотвору) назв місцевостей можна вважати топоніми Gūdas. Як видно з наведеного огляду, Aleksandras Vanagas виводить такі назви річок і назви каменів з етноніма gūdas; назву річки Пасвалиського краю етнонімічною вважає також Renata Endzelytė (2005: 73). Vytautas Mažiulis вважає, що назва річки Gūdas походить від балт. *guda- ‘зігнутий’, ‘той, що нахиляється’ < балт. gud- ‘гнутися’; Simas Karaliūnas пов’язує назви каменів із лит. gūdė ‘точильний брусок, оселок’, gudėti ‘гострити оселком’, а назви інших географічних об’єктів (річок, лісу, луки, пасовища, чагарників, канави) виводить із балт. guda- ‘дрібний, малий; поганий, нікчемний; поганий, недбалий; несправжній, поганий; простий, звичайний; справжній; дикий, некультивований...’, gud- ‘чистий, справжній’. Топонім (назва хутора) Guds зафіксовано також у латвійській топонімії. Його виводять із лат. guds ‘білоруський сплавник’ (Endzelīns 1956: 336–337). Мета цієї статті — зібравши якомога більше лінгвістичних та екстралінгвістичних даних, подати найімовірніші гіпотези походження та мотивації кількох назв місцевостей Gūdas1. Для досягнення цієї мети передбачається розглянути обставини запису назв із живої мови, проаналізувати названі об’єкти (денотати) 1 У статті не ставиться за мету всебічно або критично проаналізувати всі вже відомі версії походження цих назв місцевостей. Йдеться лише про те, щоб встановити, яка гіпотеза походження є більш імовірною після аналізу зібраних даних. Іншими словами, вважається важливішим подати факти й аргументи, що дають змогу висунути або підтвердити одну гіпотезу, ніж спростувати інші опубліковані пояснення походження. 110 Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI Dėl kai kurių lietuvių vietovardžių Gūdas radimosi aplinkybių, kilmės ir motyvacijos характеристики, подані під час запису топонімів, їхнє географічне оточення, обговорити можливості зв’язків між топонімами та апелятивами в ареальному (поширювальному) аспекті, висунути й обґрунтувати найімовірніші мотиви виникнення назв місцевостей (об’єктів) Gūdas. У дослідженні використовуються не лише такі традиційні усталені методи етимології, як порівняння з іншими литовськими, балтійськими онімами, литовськими апелятивами, застосування семантичної аналогії, а й беруться до уваги особливості історичного соціального оточення досліджуваних топонімів, наявний матеріал про топоніми та названі ними об’єкти узгоджується з реальним історичним контекстом, який, на думку автора, є найоб’єктивнішим критерієм установлення походження топонімів. Із живої мови зафіксовано 13 топонімів Gūdas². Більшу їхню групу записано в околицях Пумпеняй Пашвальського району: болото, чагарники, лука в селі Кіркілішкіс, річка (струмок, потічок), що протікає через містечко Кріклінай, села Далічкай, Рачішкяй, Густадаліс, пасовище в селі Рачішкяй, брід у селі Рамоніне. Інші поодинокі об’єкти з цією назвою розташовані в різних місцях Литви: 2 камені в Немуні, один із них біля містечка Дарсунішкіс у Круоніській волості, інший — на території маєтку Дварялішкіс у волості Аукштойї Панемуне Каунаського повіту, камінь у селі Сейлюнай Норагельської волості Лаздийського району на березі річки Лидекіне, яма в селі Сверяй Паєвоніської волості Вілкавішкіського району, ліс у селі Мяляйкіс Вижуоніської волості Утенського повіту, заболочене місце в селі Пуоджяй Варенської волості, струмок (канал), що протікає через село Мядіняй Жемайткіємської волості Укмергського повіту. Найбільше інформації про обставини виникнення топонімів, характер і місцезнаходження географічних об’єктів подано під час запису назв каменів, розташованих у річці Немуні³. В анкеті земельних назв маєтку Дварялішкіс Аукштойї Панемуне́ської волості, складеній 1935 року⁴, написано, що камінь Gūdas знаходиться в Немуні на межі села Дварялішкіс і маєтку⁵. У розділі приміток пояснено: «Ґудаї-сплавники, пропливаючи повз цей камінь, уникали його. Пропливаючи повз, вони просили одного зійти на камінь, щоб він указував потрібний для плотів напрямок. Він мусив говорити по-ґудайськи». ² Стільки таких назв виявлено в картотеці топонімів, записаних із живої мови (VK). ³ Назви каменів є специфічною групою власних назв, віднесення якої до топонімів може викликати певні сумніви. З іншого боку, камені є природними об’єктами, що займають певне місце на поверхні рельєфу. Деякі дослідники ономастики навіть зараховують їх до оронімів — у цьому разі спираються на положення, що до цього класу належать назви не лише гір, а й усіх орографічних об’єктів (пор. Agapkina, Berezovič, Surikova 2020). У статті, з огляду на інші, тобто не присвячені обговоренню термінології, її цілі, назви каменів апріорі вважаються топонімами. ⁴ Топоніми території маєтку записав учитель початкової школи в Шіленай Юозас Віткаускас; як інформанта зазначено мешканця Шіленая Юргіса Дубосаса. ⁵ Нині це місце знаходиться в Каунаському водосховищі. Straipsniai / Articles 111 LAIMUTIS BILKIS Через це й виникла назва». В анкеті міста Дарсунішкіс6 відомостей про камінь і його назву менше: зазначено, що камінь знаходиться в Немуні, за 2 км нижче від містечка; під час сплаву річкою плоти чіпляються за нього. Як видно з описів, виникнення назви одного каменю пов’язується зі здійснюваним ґудаями сплавлянням плотів річкою Немун, а іншого — також зі сплавлянням плотів. Не можна відкидати, що подані в анкетах пояснення походження назв можуть бути народною етимологією, однак історичні та етнографічні дані змушують у цьому сумніватися. У дослідженнях багатьох істориків і етнографів наголошується, що Немун віддавна був одним із головних торговельних шляхів Великого князівства Литовського, яким до Кенігсберга, Куршської затоки, Русне (звідти до Клайпеди), Тільзіта, крім інших товарів, сплавляли плоти. Лісоматеріали надходили також із території сучасної Гуджії. Наприклад, у публікації, присвяченій дослідженню організації торгівлі з портів Сапег і Радзивіллів, розташованих у верхів’ях Немуну, у 1770-х роках XVIII століття, констатується, що 1770 року з володінь Радзивіллів загалом сплавляли 1 192 колоди (Sakalauskas, Poška 2020: 74). Сплавляння колод відбувалося у два етапи — спочатку від Нового Свержаня7 до Каунаса, потім — від Каунаса до Русне або Кенігсберга. Варто звернути увагу, що на відрізку від Нового Свержаня до Каунаса наймали більше робітників, ніж для сплавляння від Каунаса до Кенігсберга. За словами авторів статті, більше людей наймали через складніші природні умови на першій ділянці водного шляху — вужче русло річки, більшу звивистість (там само). Можна припустити, що ще однією причиною, через яку для сплавляння плотів із території Гуджії до Каунаса потрібно було більше сил, були часті на Немуні пороги, перекати та камені. Це підтверджує і наведений у згаданій публікації історичний факт: у Румшишкісі наймали керманича, який допомагав проводити плоти через перешкоди в Немуні, що називалися порогами (там само, 72). Цей промисел існував і пізніше: 1825 року з Литви та Гуджії (Білорусі) Немуном перевезли 2 500, а 1900 року — 15 320 плотів (Pupienis 1989: 49). Плоти з Гуджії через Каунас до Кенігсберга сплавляли до Першої світової війни. Про їх сплавляння Немуном і діяльність ґудаїв-сплавників багато написано в монографії гідролога Степона Колупайли, який улітку 1932 року сам проплив човном Немуном від містечка Любча до Гродна Nemunas (Kolupaila 1950). За його твердженням, ділянка Немуну від Гродна до Каунаса багата на перекати, тобто місця, де русло річки кам’янисте, а течія сильніша, тому сплавляти плоти з верхів’я цієї річки було дуже нелегко, і багато з них розбивалося. Через це сплавники, здебільшого ґудаї з верхів’я, називали перекати словами, що нагадували про нещастя 6 Топоніми записав учитель початкової школи в Дарсунішкісі Пятрас Пуплешис, опитавши мешканців містечка Мікаса Мацулевічюса, Адольфа Жукоускаса та Йонаса Завістанавічюса. 7 Новий Свержань — населений пункт у Білорусі. 112 Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI Dėl kai kurių lietuvių vietovardžių Gūdas radimosi aplinkybių, kilmės ir motyvacijos назвами (там само, 14). Супутником ученого в подорожі був гуд-селянин Іван Трубка, який, за словами автора монографії, до Першої світової війни кілька десятків разів сплавляв плоти від Любчі або Столбців до Юрбаркаса (с. 45–47). У монографії описано й розташовані поблизу Каунаса пороги Німану: згадується, що за 4 км нижче Дарсунішкіса є, ймовірно, найнебезпечніший річковий поріг Guoga (с. 164), наголошується, що на ділянці від Аштраго до поселень Дварелішкіс є названий гудами-селянами Bičėnėtų rėva поріг, де дуже небезпечно, бо з дна виступають великі камені, об які, вдаряючись, плоти розпадаються (с. 167–168). Описано також розташований нижче села Гастиліоні поріг Бічю, кам’янисті місця Velnio Tiltas, Velnio Pirtis (с. 168), Žirgas (біля села Якштоніс), Bajorė (біля села Жегждряй), Kamendulė (біля Пажайсліса) (с. 174). Відомості про те, що гуди перевозили плоти Німаном, можна знайти у Lietuvių kalbos žodyne. У його статті gudas наведено ілюстративне речення Gudai ant sielių plaukia Nemunais į Rusnę Prūsuose, взяте з Lietuvių–lenkų žodyno Антанаса Юшки (LKŽe). Безсумнівний зв’язок гудів зі сплавом лісу засвідчують і латиські апелятиви gūds, gudinis, gudinė ‘білорус-сплавник’ (LVV I 415, 675). Як видно, в анкеті земельного словника маєтку Дварелішкіс суттєвий мотив виникнення назви каменя (гуди сплавляли плоти) безсумнівно правдивий, історично підтверджений. Правдивим є й те, що в околицях цього поселення в Німані були пороги та великі камені. Про це писав і польський археолог та етнограф Зигмунт Глогер, який у другій половині XIX ст. неодноразово плавав Німаном від Гродна до Каунаса. Він указує аж 7 великих каменів, розташованих у Німані біля поселення Дварелішкіс, серед них і камінь Gūdas: Katilas (польськ. Kocioł), Malakavičius (польськ. Malachowicz), Malakavičiai (польськ. Malachowicy), Velnio Tiltas (польськ. Dyabelski most), Stiklinė (польськ. Szklanka), Rusėnas, або Gudas (польськ. Rusak, czyli Gudas), Kirda (польськ. Kirda) (Gloger 1903: 73). Реальні історичні обставини є найважливішим, але не єдиним аргументом, що дає підстави вважати назви каменів у Німані Gūdas етимологічно найімовірніше пов’язаними з етнонімом gūdas. Ця можливість переконлива також зі структурного й семантичного погляду. Як видно вже з процитованих тверджень гідрологів, істориків та етнографів, камені й кам’янисті місця (пороги) Німану завдавали сплавникам чимало клопотів і нещасть, спричиняли багато турбот, тому назви цих об’єктів часто мають негативні контекстуальні конотації, пор. назви німанських порогів Kiaulė, Paršiukai, Avinas (кам’янистий поріг із різко спадною течією), Telyčia, Žirklės, Velnio Tiltas (Pupienis 1989: 55), Velnio Pirtis (Kolupaila 1950: 168;), назву каменя Katilas (Gloger 1903: 73). Пейоративне значення можуть мати й деякі назви каменів інших литовських річок, пор. назви каменів Неріс Velniamindis, Velnio Tiltas, Bulius, Avinas (Vaitkevičius 2013: 47, 48, 51, 96–97), Karstas (Vaitkevičius 2014: 13), назву каменя річки Швянтої Grišką (імовірно від лит. griška ‘чорт’) (LVŽ III 306), річки Юра — Judōšiaus stovyklą, або Velnio Straipsniai / Articles 113 LAIMUTIS BILKIS rāgas (LVŽ IV 195). Отже, мотивацією назв каменів Gūdas, що походять від етноніма, може бути ‘поганий, кепський, непридатний камінь’. З іншого боку, мотиви виникнення цих назв, можливо, є меморіальними й ґрунтуються на фактах, що гуди сплавляли плоти повз ці камені, гудас, вилізши на камінь, вигукував по-гудськи тощо. Такі значення топонімів зафіксовані в литовській топонімії, пор. Ūbago brastà (на ній переходив жебрак), Birutės kalnas (Savukynas 1963: 239), Dieduko raistas, Puodžiaus plỹnė (Sviderskienė 2017: 90). Якщо розглядати структурно-словотвірний аспект, назви каменів Gūdas, що походять від етноніма, були б утвореннями, виниклими без формальних словотвірних засобів від форми однини твірних слів. Такий спосіб творення дуже характерний для назв каменів. Так утворено й багато вже семантично розглянутих назв каменів Німану: Avinas, Katilas, Kiaulė, Telvčia та ін. Варто наголосити й на тому, що чимало литовських назв каменів не є дуже давніми: їхній вік, безперечно, не сягає прабалтійської мови чи ще давніших часів, пор. назви каменів Čebatėlis, Dievo Altorius, Dievo Blūdas, Dievo Krėslas, Dūšių Staliūkai, Fabrikantai (камінь у Німані біля Румшишкіса!), Fėrmos akmuo, Geležinė Boba (LVŽ II 35, 265, 266, 417, 508; III 130), які (або один із їхніх компонентів) походять із запозичень, а також оніми особового походження Daujōčio Gryčėlė, Fıdrikų akmuo, Gągilo kūlis, Grigo akmuo, Grigōliaus akmuo, Grigučio akmuo, Ivoškiaus akmenys, Jánkų Bánkas, Jōnas, Juōzapas (LVŽ II 156, 513; III 8, 289, 292, 293; IV 88, 114, 173, 248), складені назви, що походять від інших топонімів, Gervinių akmuõ (від назви болота Gervinės), Gri̇̀kiškio akmenas, Gri̇̀kiškio akmuõ (від назви трясовини, гори, поля Gri̇̀kiškis) (LVŽ III 160, 296) тощо. Отже, і досить пізнє виникнення назв каменів Gūdas не є неможливим. Етнонімне походження назв Gūdas опосередковано засвідчує ще одна топонімічна аналогія. В анкеті земельного словника села Даржеляй міжвоєнної Лінкменської волості записано назву луки Gudãakmenis. Значення цього мікротопоніма, очевидно, ‘лука, на якій є (був) камінь *Gudãakmenis. Його основа gudata може походити від gūdas і фонетично не може бути виведена з gudė ‘точильний камінь, бу́да’ або gudėti ‘гострити за допомогою gudė’. На користь того, що назви каменів радше походять від етноніма gūdas, а не від лит. gudė чи gudėti, свідчить і ареальний аспект аналізу топонімів та апелятивів. Адже оніми й апелятиви поширені на територіях різних діалектів: назви каменів розташовані на територіях західних верховинців-каунасців і південних верховинців, а загальні назви — у жемайтів і Клайпедському краї (див. рис. 1). Заради справедливості слід наголосити, що семантичний зв’язок назв каменів зі словами зі значенням гостріння є можливим⁸. Це підтверджує й записана з живої мови назва каменя Galąstuvas⁹ ← лит. galąstuvas ‘пристрій, яким гострять, точильний камінь, бу́да, ⁸ Пор. твердження: «відшліфований шматок каменю або скелі, який використовують для гостріння, і є точильним каменем, бу́дою» (Karaliūnas 2004: 172). ⁹ Назву 1986 року записано в Плунґеському районі, в селі Кетӯнакяй Жлібінуської волості. 114 Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI Dėl kai kurių lietuvių vietovardžių Gūdas radimosi aplinkybių, kilmės ir motyvacijos 1 РИС. Поширення назв каменів Gūdas та лит. gūdė, gudėti (створено за допомогою карт Google). ▼ Gūdas ● gūdė ★ gudėti стругачка, pustaš’ (LVŽ III 47). Однак уже розглянуті обставини змушують сумніватися, що кам’яні назви Gūdas можуть мати таке значення (і походження). Звичайно, зв’язок назви каменю Gūdas на території південних аукштайтів з етнонімом gūdas обґрунтувати дещо важче, оскільки бракує даних про місцезнаходження цього об’єкта, його призначення та інші обставини. Як зазначалося, записувач лише вказав, що камінь розташований на березі струмка Lydekines. У цьому разі найбільше слід покладатися на ареальний аспект — назви й апелятиви gūdė, gudėti поширені на територіях різних діалектів. З’ясовуючи можливе походження назв річок Gūdas, також окремо слід розглянути інформацію, пов’язану з їхнім записом із живої мови. Як зазначалося, зафіксовано 2 потамоніми: річка (струмок, потічок), що протікає в околицях Pumpėnai10, і 10 Назву записано 1935 року в анкеті назв земель села Gustadalis і 1938 року в анкеті села Dalickai, а також 1983 року в селі Gustadalis. Названий об’єкт описується як струмок завширшки 3–4 м, який тече лише після сильних дощів, восени та навесні, а влітку висихає. Straipsniai / Articles 115 LAIMUTIS BILKIS 2 РИС. Назви місцевостей із Gud– в околицях Pumpėnai (створено за допомогою карт Google). ✦ Gūstadalis (Gūdstadalis), село ◈ Gūdas, річка ● Gūdas, пасовище ★ Gūdas, брід ▼ Gūdas, болото, кущі, лука Струмок на території села Medinai волості Žemaitkiemis, який в анкеті назв земель 1935 року названо канавою¹¹. Слід звернути увагу на те, що річка Gūdas в околицях Pumpėnai протікає через село Gustadalis і на його території впадає в Pyvesa. Офіційна форма назви села Gūstadalis, найімовірніше, є вторинною, що виникла з первинної Gūd–stadalis¹², утвореної від етноніма gūdas або особового імені Gūdas¹³ та лит. stadalà, stadãlė ‘заїжджі будинки з навісом для коней; навіс для коней при заїжджому дворі– ¹¹ В анкеті зазначено, що канава (рів) має довжину 0,25 км, круті схили, є глибокою. ¹² В анкеті назв земель села Gustadalis 1935 року, укладеній учителем початкової школи Rimkūnai Antanas Soka, у графі «Назва у вимові місцевих жителів» записано назву села Gūdstadalis, а в графі «Назва, написана літературною мовою» — Gūstadalis. ¹³ Пор. Gūdas зафіксовано також у волості Pumpėnai — див. LPDB. 116 Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI Dėl kai kurių lietuvių vietovardžių Gūdas radimosi aplinkybių, kilmės ir motyvacijos так біля корчми’. Таку зміну форм можна пояснити випадінням дзвінкого d: Gūd-stadalis ‘заїжджий будинок або прихисток, що належить людині гудської національності або людині з прізвищем Gudas’ → Gūt-stadalis → Gūstadalis¹⁴. Отже, річка Gūdas протікає через село, назва якого прямо або опосередковано (через авд. Gūdas) пов’язана з етнонімом gūdas. Вважаючи, що топоніми тієї самої топонімічної мікросистеми навряд чи могли б мати різне походження, цей гідронім також, найімовірніше, походить від етноніма, а не від балт. *guda- ‘(с)хилений’, ‘той, що згинається’ < балт. gud- ‘схилятися’. У цьому разі мотивацію можна пов’язувати з відносинами належності (‘та, що протікає через поля гуда, належить гуду’) або з принизливою оцінкою денотата (‘невелика річка, яка тече не постійно, влітку пересихає’). Крім того, до згаданої мікросистеми належать також записані в тій самій локальній місцевості (у сусідніх селах, що межують одне з одним) назви болота, броду (через річку Свалію), пасовища, чагарників і луки Gūdas (див. рис. 2), які, мабуть, також споріднені за походженням, тобто мають етнонімне походження. Ще один потамонім, як зазначалося, у міжвоєнний період був записаний в анкеті топонімів села Медіни Жемайткіємської волості¹⁵. Під час аналізу його походження важливим може бути контекст інших топонімів цього села. У тій самій анкеті поруч із назвою канави (рову) Gūdas подано також назву повільної, такої, що влітку пересихає, річечки Mozūras (діал. Mazūras). Вона безсумнівно походить від етноніма mozūras ‘людина мазурської етнічної групи’, пор. mozūrai ‘велика етнічна група поляків, що живе на північному заході Польщі й розмовляє окремим діалектом польської мови’ (див. також Vanagas 1981: 220). Отже, слід констатувати семантичну паралель тієї самої мікросистеми (території того самого села): потамоніми етнонімного походження Gūdas і Mozūras. Мотиви виникнення назви канави Gūdas, найімовірніше, мають пейоративний відтінок: як зазначено в анкеті, названа канава глибока, зі стрімкими схилами, тому її можна назвати ‘небезпечною, непридатною, поганою, нікчемною’. Щодо семантичної паралелі Gūdo і Mozūro слід додати, що в литовській топонімії зафіксовано ще один литовський гідронім Mozūras — назву канави Раудондварської волості. Крім того, назвою Mozūras називають височину в Саснавській волості, а також поле й луку в Алседській волості (VK). Ці факти, зокрема, ще раз підтверджують твердження, що литовські назви місцевостей можуть утворюватися від форми однини етнонімів, не набуваючи жодних додаткових формальних словотвірних формантів. ¹⁴ Щодо іншого пояснення походження (від авд. Gūstas і лит. dalis) див. Endzeltytė 2005: 62. ¹⁵ Записала вчителька Жемайткіємської початкової школи Kostė Banelytė, опитавши жителя села Медіни Vladą Terėką. Straipsniai / Articles 117 LAIMUTIS BILKIS ВИСНОВКИ 1. Назви місцевостей Gūdas, записані з живої литовської мови, належать до різних топонімічних класів (підкласів) — гідронімів (назви струмка, канави, броду), гелонімів (назви болота, трясовини), агронімів (назви пасовища, луки), дримонімів (назви лісу, чагарників); крім того, цим онімом називають камені та місце з низьким рельєфом (улоговину). Таке різноманіття названих об’єктів передбачає, ймовірно, неоднакову мотивацію цих топонімів і різні гіпотези пояснення їхнього походження, відображені в дотеперішніх працях дослідників топоніміки. З’ясовуючи, яке походження назв місцевостей Gūdas є найімовірнішим, слід звернути увагу на всі відомі лінгвістичні та екстралінгвістичні обставини їхнього запису й функціонування. 2. Спираючись на інформацію про названі об’єкти та їхні назви (мотивацію назв), подану в первинних джерелах фіксації, реальність якої підтверджують історичні й етнографічні дані, можна досить надійно стверджувати, що назви каменів у річці Неман Gūdas мають етнонімне походження, тобто походять від лит. gūdas ‘білорус (іноді поляк або росіянин); людина іншого діалекту’. Мотиваційний зв’язок назв з етнонімом може бути як безпосереднім, основаним на меморіальних мотивах, так і вторинним, зумовленим трансформацією значення етноніма в топонімах, пов’язаною з виникненням пейоративного відтінку (‘поганий, нікчемний, непридатний камінь’). Цю версію походження підтримує також назва місцевості Gūdā-akmenis, основа якої guda могла походити лише від gūdas і фонетично не може бути виведена від gūdė ‘точило, брусок’ або gudėti ‘гострити за допомогою gūdė’, за семантичною аналогією. Можливість виведення від gūdė, gudėti зменшують і дані ареального дослідження: ці загальні слова та назви каменів поширені в ареалах різних діалектів. 3. Назва річки в околицях Пампенай Gūdas також, найімовірніше, походить від литовського етноніма gūdas. Це твердження підтримує контекст назв місцевостей, що можуть мати таке саме походження, у місці її розташування. Топонімічну мікросистему становлять назви місцевостей різних класів, а деякі з них, наприклад назва села, через яке протікає Gudas, Gūstadalis ← Gūd-stadalis, очевидно, не можна виводити від балт. *guda- ‘(с)хилений, ‘той, що згинається’ < балт. gud- ‘схилятися’. 4. Версію етнонімного походження потамоніма Gūdas Жемайткіємської волості насамперед можна обґрунтувати семантичною паралеллю того самого топонімічного поля: назва струмка в тому самому селі Mozūras безсумнівно виводиться від етноніма mozūras ‘людина мазурської етнічної групи’, тому слід констатувати семантичну кореляцію гідронімів Gūdas і Mozūras. Мотивацію назви канави Gūdas, найімовірніше, слід пов’язувати з негативною оцінкою денотата — канава глибока, зі стрімкими схилами, тому ‘небезпечна, непридатна, погана, нікчемна’. 5. Виведенню назв місцевостей Gūdas від етноніма gūdas у формі називного відмінка однини не суперечать словотвірні характеристики інших топонімів етнонімного та іншого походження 118 Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI Dėl kai kurių lietuvių vietovardžių Gūdas radimosi aplinkybių, kilmės ir motyvacijos аналогії, пор. Možūras, рів, R a u d o n d v a r i o волості, височина, Sasnavos волості, рілля та лука, Alsėdžių волості, Katilas, Sitklinė, камені в Немуні, Avinas, Bulius, камені в Нярісі тощо. С К О Р О Ч Е Н Н Я ap. – околиця avd. – ім’я та прізвище balt. – балтійський dial. – діалектний lat. – латвійський lenk. – польський liet. – литовський pvd. – прізвище r. – район Л І Т Е Р А Т У Р А Т А Д Ж Е Р Е Л А Agapkina Tatiana A., Berezovich Elena L., Surikova Olesia D. 2020: Агапкина, Татьяна А., Березович, Елена Л., Сурикова, Олеся Д. Имена камней в заговорах восточных славян [Imena kamnei v zagovorakh vostochnykh slavian], Москва: РАН [Moskva: RAN]. Bartkutė Nerija 2008: Joniškio rajono teritorijos toponimija: daryba ir raidos polinkiai: докторська дисертація, Шяуляй: Університет Вітовта Великого, Шяуляйський університет. Endzelīns Jānis 1956: Latvijas PSR vietvārdi 1(1), Рига: видавництво Академії наук Латвійської РСР. Endzelytė Renata 2005: Šiaurės vidurio Lietuvos vietovardžiai: докторська дисертація, Каунас: Університет Вітовта Великого. Gloger Zygmunt 1903: Dolinami rzek. Opisy podróży wzdłuż Niemna, Wisłu, Bugu i Biebrzy, Варшава: видавництво Фердинанда Госика. Kačinaitė Dalia 2009: Priesaginės darybos lietuvių oronimai: докторська дисертація, Вільнюс–Каунас: Інститут литовської мови, Університет Вітовта Великого. Karaliūnas Simas 2004: Baltų praeitis istoriniuose šaltiniuose 1, Вільнюс: Інститут литовської мови. Kolupaila Steponas 1950: Nemunas, Чикаго: видання Товариства литовської католицької преси. LKŽe — Lietuvių kalbos žodynas 1–20 (1941–2002), редакційна колегія G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, головний редактор G. Naktinienė, електронна версія, Вільнюс: Інститут литовської мови, 2008 (оновлена версія, 2017). Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas. Straipsniai / Articles 119 LAIMUTIS BILKIS LPDB – База даних литовських прізвищ. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/pavardziu-duomenu-baze/. LVŽ II – Словник литовських топонімів 2, авт. L. Bilkis, G. Blažienė, M. Norkaitienė, M. Razmukaitė, A. Ragauskaitė, D. Sviderskienė, відповід. ред. L. Bilkis, Vilnius: Інститут литовської мови, 2014. LVŽ III – Словник литовських топонімів 3, авт. V. Adamonytė, L. Bilkis, G. Blažienė, D. Kačīnaitė-Vrubliauskienė, M. Norkaitienė, M. Razmukaitė, A. Ragauskaitė, D. Sviderskienė, відповід. ред. L. Bilkis, Vilnius: Інститут литовської мови, 2018. LVŽ IV – Словник литовських топонімів 4, авт. L. Bilkis, G. Blažienė, A. Ragauskaitė, D. Sviderskienė, відповід. ред. L. Bilkis, Vilnius: Інститут литовської мови, 2021. Mažiulis Vytautas 1988: Етимологічний словник прусської мови 1, Vilnius: Mokslas. Mažiulis Vytautas 1996: Етимологічний словник прусської мови 3, Vilnius: Видавництво науки та енциклопедій. ME I – Mīlenbahs Kārlis. Словник латиської мови. Відредагував, доповнив, продовжив J. Endzelīns 1, Rīgā: Видало Міністерство освіти, 1923–1925. Mickienė Ilona 2001: Словотвір топонімів району Тельшяй: докторська дисертація, Kaunas: Університет Вітовта Великого. Morkūnas Kazys 2009: Мова землі краю Гелвоніс. – Gelvonai, Vilnius: Versmė, 980–1016. Pupienis Antanas 1989: Річками пливли плоти. – Краєзнавство 23, 49–58. Razmukaitė Marija 1998: Литовські ойконіми із суфіксами: докторська дисертація, Vilnius: Інститут литовської мови, Університет Вітовта Великого. Sakalauskas Darius, Poška Aivaras 2020: Організація торгівлі Німаном із портів верхів’я цієї річки, що належали Сапегам і Радзивіллам, у шістдесятих і сімдесятих роках XVIII ст. – Студії з історії Литви 45, 61–78. Savukynas Bronys 1963: Литовські топоніми, утворені від родового відмінка. – Питання литовського мовознавства 6, 235–246. Savukynas Bronys 1966: Назви озер. – Питання литовського мовознавства 8, 183–194. Smoczyński Wojciech 2007: Етимологічний словник литовської мови, Wilno: Віленський університет, Філологічний факультет. Sviderskienė Dalia 2006: Складні ороніми Маріямпольського повіту. – Lituanistica 4(68), 47–59. Sviderskienė Dalia 2010: Особливості творення агронімів Маріямпольського повіту, мотивованих особовими іменами. – Acta Linguistica Lithuanica 62–63, 97–127. 120 Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI Dėl kai kurių lietuvių vietovardžių Gūdas radimosi aplinkybių, kilmės ir motyvacijos Sviderskienė Dalia 2017: Мотивація складених гелонімів Маріямпольського повіту. – Acta Linguistica Lituanica 77, 78–102. Vaitkevičius Vykintas 2013: Nerìs. Експедиція 2007 року 3, Vilnius: Mintis. Vaitkevičius Vykintas 2014: Nerìs. Експедиція 2007 року 4, Vilnius: Mintis. Vanagas Aleksandras 1981: Етимологічний словник литовських гідронімів, Vilnius: Mokslas. VK – Алфавітна картотека топонімів, зібраних із живої мови. Зберігається в Центрі досліджень балтійських мов і ономастики Інституту литовської мови. Про обставини появи, походження та мотивацію деяких литовських топонімів Gùdas РЕЗЮМЕ Топоніми Gùdas можна вважати одними з найпроблемніших литовських топонімів із коренем gud з погляду походження (і словотвору). Aleksandras Vanagas виводить такі назви річок і каменів від етноніма gùdas; Vytautas Mažiulis вважає, що назва річки Gùdas походить від балт. *guda- «зігнутий», «той, що згинається» < від балт. gud- «згинати»; Simas Karaliūnas виводить назви каменів від лит. gudė «оселок, точильний камінь», gudėti «гострити оселком» і пов’язує назви інших географічних об’єктів із балт. guda- «крихітний, малий; простий, бідний; мізерний, недбалий; несправжній, звичайний; пересічний, звичний, справжній; дикий, необроблений...», gud- «чистий, справжній». Найбільше інформації про обставини появи цих топонімів, тип позначених ними географічних об’єктів та їхнє розташування міститься в записах назв каменів, розташованих у річці Немуні. В Анкеті назв місцевостей, датованій 1935 роком, зазначено, що камінь Gùdas розташований у річці Немуні поблизу Каунаса, на межі між селом і маєтком Dvareliškės. У розділі «Коментарі» наведено таку примітку: «Під час сплавляння колод річкою плотогони, за походженням gudai, намагалися обминати цей камінь. Наближаючись до каменя, вони посилали плотогона стати на камінь і показати правильний напрямок. Він кричав gudų мовою. Тому камінь отримав таку назву». В Анкеті Darsūniškis міститься менше відомостей про камінь і його назву: зазначено, що камінь лежить у річці Немуні за 2 км нижче від містечка; під час сплавляння колод річкою вони вдарялися об камінь. Більшість істориків та етнографів у своїх дослідженнях наголошують, що річка Немуні з давніх часів була одним із головних торговельних шляхів Великого князівства Литовського, яким, поряд з іншими товарами, транспортували колоди до Кенігсберга, Straipsniai / Articles 121 LAIMUTIS BILKIS Куршська затока, Русне, Тільзіт. Дерев’яні колоди також перевозили з території сучасної Білорусі. Ділянка річки Німан від Гродна до Каунаса рясніє перекатами, тобто місцями, де русло річки всіяне камінням, а вода тече швидко, що дуже ускладнює сплав плотів із верхів’їв річки; чимало плотів розпадалося. Тому сплавники, зазвичай gudai із верхів’їв, називали перекати іменами, що нагадували про нещастя. Отже, ключовий мотив появи назви каменя (сплав деревини gudai), зазначений в Опитувальнику назв місцевостей Дварелішкеського маєтку, безперечно є достовірним і підтвердженим історично. Мотивацією назв каменів, що походять від етноніма Gūdas, могло бути значення «бідний, поганий, непотрібний камінь». З іншого боку, мотиви появи таких назв можуть бути меморіальними, що підтверджується фактами: gudai сплавляли лісові плоти повз ці камені. Річка з околиць Пумпеная, Gūdas, протікає через село Густадаліс і на його території впадає в річку Півеса. Офіційна форма назви села Gūstadalis, найімовірніше, є вторинною і виникла після випадіння глухого приголосного d з первинної форми Gūd-stadalis, утвореної від етноніма gūdas або особового імені Gūdas і лит. stadalà, stadalė «заїжджий двір із приміщенням для коней; приміщення для коней на подвір’ї заїжджого двору». Отже, річка Gūdas протікає через село, назву якого безпосередньо або опосередковано (через особове ім’я Gūdas) можна пов’язати з етнонімом gūdas. Зважаючи на те, що топоніми тієї самої топонімічної мікросистеми навряд чи могли мати різне походження, назва річки найімовірніше пов’язана з етнонімом, а не з балт. *guda- «зігнутий», «той, що згинається» < балт. gud- «згинатися». У цьому разі мотивація пов’язана з відношенням належності («тече через поля gudas; належить gudas») або з пейоративною оцінкою денотата («невелика річка, яка не тече постійно й пересихає влітку»). Під час аналізу назви канави Gūdas, розташованої в селі Мединас, Жемайткеміський район, важливу роль міг відіграти контекст інших топонімів села. Поруч із назвою канави Gūdas у тому самому опитувальнику зазначено назву повільної водної течії, яка влітку пересихає, Možūras. Вона безперечно походить від етноніма možūras «особа мазурської етнічної групи», пор. možūrai «велика етнічна польська група на північному заході Польщі, яка розмовляє окремим польським діалектом». Отже, можна зробити висновок, що в межах тієї самої мікросистеми існує семантична паралель: потамоніми етнонімного походження Gūdas і Možūras. Мотиви появи назви канави Gūdas найімовірніше мають пейоративний відтінок: як зазначено в опитувальнику, позначена канава є глибокою та має круті схили, тому її можна вважати «небезпечною, непотрібною, бідною, поганою». Подано 26 квітня 2022 р. LAIMUTIS BILKIS Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT–10308 Vilnius, Lietuva [email protected] 122 Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI