Iron-deficiency anemia in adolescents: a modern perspective = Залізодефіцитна анемія у підлітковому віці: сучасний погляд на проблему

249 УДК 616.153–053.2:615.32 DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.17316172 О. І. Хлібовська, О. О. Іскра, Д. В. Малишевська, І. М. Горішній, В. Г. Дживак ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНА АНЕМІЯ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ: СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського Authors information Хлібовська О.І. https://orcid.org/0000-0003-3293-0010 Іскра О.О. https://orcid.org/0009-0005-5960-4292 Малишевська Д.В. https://orcid.org/0009-0004-8630-2225 Горішній І.М. https://orcid.org/0000-0002-7109-4652 Дживак В.Г. https://orcid.org/0000-0002-4885-7586 Summary. Khlibovska O.I., Iskra O.O., Malyshevska D.V., Horishnyi I.M., Dzhyvak V. H. IRON-DEFICIENCY ANEMIA IN ADOLESCENTS: A MODERN PERSPECTIVE. I.Ya. Horbachevsky Ternopil National Medical University, e-mail: [email protected]. Iron-deficiency anaemia (IDA) is the most common micronutrient disorder in adolescents and poses a significant medical and social problem. Girls are particularly vulnerable due to rapid growth, hormonal changes and menstrual blood loss. To summarise current data on the aetiology, clinical manifestations, diagnosis and correction of iron deficiency anaemia in adolescents, particularly girls. A review of the scientific literature was conducted, searching the Google Scholar, Scopus, PubMed and other open scientific resources databases. Results: The main factors in the development of IDA in adolescents include low haem iron intake, restrictive diets, malabsorption, chronic infections, increased physiological needs, heavy menstrual bleeding and intense physical activity. Clinical manifestations include somatic (weakness, fatigue, tachycardia, changes in skin, hair, and nails), cognitive (decreased concentration, memory, learning ability), and psychoemotional (irritability, anxiety, increased risk of depression) disorders. Comprehensive laboratory assessment includes haemoglobin levels, erythrocyte indices, serum ferritin, soluble transferrin receptor and transferrin saturation. The basis of treatment is a balanced diet with sources of haem and non-haem iron, combined with foods rich in vitamin C, and limiting iron absorption antagonists. Oral iron supplements are the first line of treatment; parenteral administration is used in severe cases or in cases of intolerance. IDA in adolescents is a multifactorial condition that requires early diagnosis, a comprehensive approach to nutrition, adequate drug therapy, and educational measures for adolescents and their families. Key words: iron deficiency anaemia, adolescents, girls, nutrition, prevention, diagnosis, therapy Реферат. Хлібовська О.І., Іскра О.О., Малишевська Д.В., Горішній І. М., Дживак В. Г. ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНА АНЕМІЯ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ: СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ. Залізодефіцитна анемія (ЗДА) є найпоширенішим мікронутрієнтним порушенням у підлітків і становить значну медико-соціальну проблему. Особливо вразливими є дівчата через інтенсивний ріст, гормональні зміни та менструальні крововтрати. Метою роботи було узагальнити сучасні дані щодо етіології, клінічних проявів, діагностики та корекції залізодефіцитної анемії у підлітків, зокрема дівчат. Проведено огляд наукової літератури, пошук здійснювався у базах даних Google Scholar, Scopus, PubMed та інших відкритих наукових ресурсах. Основні чинники розвитку ЗДА у підлітків включають низьке споживання гемового заліза, обмежувальні дієти, мальабсорбцію, хронічні інфекції, підвищені фізіологічні потреби, рясні менструальні кровотечі та інтенсивні фізичні навантаження. Клінічні прояви охоплюють -------------------------------------------- © Хлібовська О. І., Іскра О. О., Малишевська Д. В., Горішній І. М., Дживак В. Г. 250 соматичні (слабкість, швидка втомлюваність, тахікардія, зміни шкіри, волосся і нігтів), когнітивні (зниження концентрації, пам’яті, навчальної здатності) та психоемоційні (дратівливість, тривожність, підвищений ризик депресії) розлади. Комплексна лабораторна оцінка включає рівень гемоглобіну, еритроцитарні індекси, сироватковий феритин, розчинний рецептор трансферину та насичення трансферину залізом. Основою лікування є раціональне харчування з джерелами гемового та негемового заліза, поєднання з продуктами, багатими на вітамін С, обмеження антагоністів засвоєння заліза. Пероральні препарати заліза є першою лінією терапії; парентеральне введення застосовується при тяжких формах або непереносимості. Автори висловлюють, що ЗДА у підлітків є мультифакторним станом, що потребує ранньої діагностики, комплексного підходу до харчування, адекватної медикаментозної терапії та освітніх заходів для підлітків і їхніх родин. Ключові слова: залізодефіцитна анемія, підлітки, дівчата, харчування, профілактика, діагностика, терапія Дефіцит заліза - одне з найпоширеніших порушень харчового статусу в глобальному масштабі та належить до категорії провідних медико-соціальних проблем сучасності [1, 2]. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, дефіцит цього мікроелемента становить значну частку серед причин розвитку анемічних станів, що мають істотний вплив на показники здоров’я дитячого та підліткового населення [3]. Особливо вразливими категоріями залишаються немовлята, діти дошкільного віку та підлітки, оскільки саме в ці періоди спостерігається інтенсивне зростання та розвиток організму, що супроводжується підвищеними потребами у залізі. Етіологічний спектр дефіциту заліза у зазначених вікових групах є багатокомпонентним. Провідним чинником виступає недостатнє надходження заліза з їжею, що може бути зумовлене як незбалансованим харчуванням, так і обмеженням продуктів, багатих на гемове залізо [4]. Додатковим патогенетичним механізмом є підвищені фізіологічні потреби, які виникають у період активного росту, статевого дозрівання та формування вторинних статевих ознак. Важливим аспектом також є хронічні або повторні крововтрати, що можуть виникати при різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, гінекологічних патологіях у підлітковому віці чи як наслідок інвазійних процесів [5, 6]. Дефіцит заліза у дітей та підлітків має поліетіологічний характер, поєднує фактори недостатнього надходження, зростаючих потреб, втрат та порушення метаболізму. Критерієм анемії вважають зниження рівня гемоглобіну нижче встановлених вікових та статевих норм, що визначені ВООЗ [7]. Для дітей віком 6–59 місяців пороговим значенням є 11 г/дл (110 г/л), для дітей 5–11 років – 11,5 г/дл (115 г/л), для підлітків 12–14 років – 12 г/дл (120 г/л) [8]. У жінок віком від 15 років нижня межа становить 12 г/дл (120 г/л), тоді як у чоловіків цієї ж вікової групи – 13 г/дл (130 г/л). Важливо підкреслити, що ці показники застосовуються як універсальні діагностичні критерії, хоча в окремих випадках необхідно враховувати вплив додаткових факторів, таких як висота над рівнем моря, куріння, гострі або хронічні запальні процеси, що можуть змінювати рівень гемоглобіну незалежно від запасів заліза. Метою роботи є узагальнення сучасних даних щодо поширеності, етіологічних чинників, клінічних проявів, діагностики, профілактики та лікування залізодефіцитної анемії у підлітків на основі аналізу наукових публікацій. Матеріали і методи дослідження У роботі проведено аналітичний огляд сучасних наукових джерел, присвячених проблемі залізодефіцитної анемії у підлітків. Пошук літератури здійснювався у міжнародних наукометричних базах Google Scholar, Scopus, PubMed, Web of Science. Критеріями відбору були публікації, що висвітлюють питання поширеності, етіології, патогенезу, діагностики, клінічних проявів, профілактики та лікування залізодефіцитної анемії у підлітковому віці. Використовувалася комбінація ключових слів та фраз, що відображають різні аспекти проблеми залізодефіцитної анемії у підлітків, серед яких: “iron deficiency anemia in adolescents”, “iron deficiency in girls”, “micronutrient deficiency”, “nutrition and iron absorption”, “dietary sources of iron”, “iron supplementation therapy”, “prevention of anemia”, “diagnostic 251 markers of iron deficiency”, “ferritin in adolescents”, “soluble transferrin receptor”, “hemoglobin and erythrocyte indices”, “menstrual blood loss and anemia”, “iron bioavailability”, “vegetarian and vegan diets in adolescents”, “iron metabolism disorders”, “parenteral iron therapy”, “oral iron supplementation”, “cognitive and physical effects of anemia”, “iron deficiency risk factors”, “public health interventions in adolescent nutrition” та інші споріднені терміни. До аналізу включені огляди літератури, клінічні рекомендації, мета-аналізи, рандомізовані клінічні дослідження, а також наукові статті з питань харчування, гематології, педіатрії та підліткової медицини. Основна увага приділялася етіології, патогенезу, клінічним проявам, діагностичним критеріям, лікуванню та профілактиці залізодефіцитної анемії у підлітків, зокрема у дівчат, що перебувають у періоді менархе та активного росту. Результати дослідження та їх обговорення Залізо є одним із ключових мікроелементів, необхідних для нормального функціонування та розвитку організму [9]. Особливої ваги воно набуває у підлітковому віці, коли відбувається інтенсивний ріст, формування м’язової маси та активний розвиток нервової системи. Основними фізіологічними функціями заліза є участь у синтезі гемоглобіну, який забезпечує транспорт кисню до тканин, що, у свою чергу, визначає рівень енергетичного забезпечення клітин [10]. Дефіцит заліза призводить до зниження працездатності, втоми та загальної слабкості [11]. Важливим є також його значення для функціонування ферментних систем, адже воно входить до складу багатьох ферментів, що регулюють енергетичний обмін, імунні процеси та діяльність нервової системи. У період статевого дозрівання потреба в залізі істотно зростає у зв’язку зі швидким збільшенням об’єму циркулюючої крові та приростом м’язової маси, що є необхідними компонентами фізичного розвитку [12]. Достатній рівень заліза є критично важливим для когнітивного розвитку підлітків, оскільки забезпечує оптимальне функціонування процесів уваги, пам’яті, навчальної діяльності та емоційної стабільності. Підлітковий період вважається критичним щодо ризику розвитку залізодефіцитних станів з огляду на низку факторів. До них належать стрімкий ріст, що у дівчат досягає пікових значень у віці 11–12 років (8–10 см на рік), та супроводжується значним збільшенням об’єму крові й посиленням еритропоезу; гормональні зміни, зокрема вплив естрогену та тестостерону, які стимулюють вироблення факторів росту й прискорюють розвиток кісткової та м’язової тканини; менструальні крововтрати, що є додатковим фактором ризику розвитку дефіциту заліза; а також зниження рівня гепсидину - гормону, який обмежує всмоктування заліза у кишечнику [13]. У підлітковому віці цей механізм природно послаблюється, що створює умови для активнішого засвоєння мікроелемента з їжі. Будь-який дисбаланс між надходженням заліза з раціону та його фізіологічними витратами може швидко призвести до виснаження депо та формування залізодефіцитної анемії. Харчові чинники відіграють провідну роль у розвитку дефіциту. Низьке споживання м’яса та інших продуктів, багатих на гемове залізо, значно знижує біодоступність цього мікроелемента [14]. Особливої уваги потребують обмежувальні дієти, зокрема вегетаріанство та веганство, коли джерелом надходження заліза є переважно негемові форми, що засвоюються набагато гірше. Типові для підлітків харчові практики - пропуск прийомів їжі, вживання малопоживних перекусів - додатково поглиблюють ризик залізодефіциту [15]. Патологічні стани також можуть значно знижувати біодоступність заліза. Синдроми мальабсорбції (наприклад, целіакія або наслідки хірургічних втручань на шлунковокишковому тракті), хронічні інфекції, зокрема інфікування Helicobacter pylori, істотно обмежують його засвоєння. Важливим чинником є застосування лікарських засобів, що знижують кислотність шлункового соку (антациди, інгібітори протонної помпи). Додатковим фактором ризику можуть бути спадкові порушення системи згортання крові, які підсилюють менструальні втрати. Інтенсивні фізичні навантаження супроводжуються підвищеним потовиділенням, мікротравмами тканин і збільшеним рівнем метаболізму, що прискорює виснаження запасів заліза. Донорство крові в підлітковому віці також суттєво підвищує ризик розвитку залізодефіцитної анемії [16, 17]. Залізодефіцитна анемія у підлітків проявляється широким спектром симптомів, що 252 охоплюють соматичні, когнітивні та психоемоційні порушення [18]. До соматичних проявів належать постійна втомлюваність, слабкість, зниження толерантності до фізичних навантажень, запаморочення, головний біль, озноб, тахікардія та серцебиття, а у тяжких випадках - ознаки серцевої недостатності. Часто спостерігаються зміни шкіри та її придатків: сухість, ламкість волосся, дистрофічні зміни нігтів, зокрема койлоніхія. Типовим симптомом є піка - патологічна тяга до непоживних речовин, таких як лід, папір чи ґрунт. Когнітивні порушення проявляються зниженням концентрації уваги та пам’яті, уповільненою реакцією та зниженням навчальної здатності. Психоемоційні прояви включають хронічну втому, млявість, дратівливість, тривожність та підвищений ризик депресивних станів. Тривалий дефіцит заліза призводить до відставання у фізичному розвитку, підвищує ризик ускладнень під час майбутньої вагітності та несприятливих наслідків для плода, а також знижує якість життя та соціальну активність підлітка [19, 20]. Таким чином, ЗДА впливає не лише на фізичне здоров’я, а й на когнітивний розвиток, психоемоційний стан та репродуктивне майбутнє, що підкреслює важливість ранньої діагностики та корекції дефіциту заліза. Для підтвердження діагнозу залізодефіцитної анемії застосовують комплекс лабораторних тестів, які дозволяють оцінити як загальні показники крові, так і специфічні маркери метаболізму заліза [21]. Першочерговим критерієм є визначення рівня гемоглобіну (Hb), його зниження нижче вікової норми свідчить про наявність анемії, однак цей показник не дає можливості встановити її етіологію [22]. Важливе діагностичне значення мають індекси еритроцитів, середній об’єм еритроцитів (MCV) та середній вміст гемоглобіну в еритроциті (MCH) при залізодефіцитній анемії, як правило, знижені, що відображає мікроцитарний і гіпохромний характер ураження [23]. Додатковим параметром є ширина розподілу еритроцитів (RDW), яка зазвичай підвищується; поєднання низького MCV і високого RDW вважається типовим для залізодефіцитної анемії. Для оцінки запасів заліза в організмі найбільш інформативним показником є сироватковий феритин (SF). Концентрація менше ніж 15 нг/мл у дітей старше п’яти років достовірно свідчить про виснаження депо заліза. Водночас цей маркер є білком гострої фази, тому при запальних станах його рівень може залишатися підвищеним навіть за наявності дефіциту. У таких випадках доцільним є визначення розчинного рецептора трансферину (sTfR), рівень якого зростає при залізодефіцитній анемії, але залишається в межах норми при анеміях, пов’язаних із запаленням. Додатковим критерієм виступає показник насичення трансферину залізом: значення менше 15% підтверджує дефіцит і має високу діагностичну цінність. Діагностика залізодефіцитної анемії повинна базуватися на комплексній оцінці показників загального аналізу крові та біохімічних маркерів обміну заліза, що дає змогу відрізнити її від інших видів анемій та своєчасно призначити адекватне лікування. Підлітковий вік є періодом інтенсивного росту, коли організм має значно підвищену потребу в залізі. Рекомендована добова норма (RDA) для дітей 9–13 років становить 8 мг, а у віці 14–18 років зростає до 11 мг для хлопців і 15 мг для дівчат, що зумовлено початком менструацій і додатковими втратами заліза [24]. У періоди індивідуальних стрибків росту ця потреба може збільшуватися ще на 1–3 мг, що відображає високі метаболічні витрати цього етапу розвитку. Незважаючи на такі фізіологічні потреби, раціон значної частини підлітків залишається дефіцитним щодо заліза й інших мікроелементів. Типові харчові звички, такі як пропуск прийомів їжі, зловживання висококалорійною, але малопоживною їжею чи дотримання обмежувальних дієт, погіршують ситуацію [25]. У дослідженні Anwar S et al. (2025) було виявлено значний зв'язок між анемією та харчовими звичками, рясними або нерегулярними менструальними кровотечами, вживанням добавок і симптомами анемії (втома, запаморочення та слабкість) [26]. Це дослідження показало високу поширеність ЗДА у дівчат-підлітків, особливо під час менархе, коли потреба в залізі зростає. У суспільстві рекомендується впроваджувати широкомасштабні освітні плани та інформаційні кампанії для профілактики, ранньої діагностики та лікування анемії в дівчат-підлітків. Для профілактики та лікування залізодефіциту збалансоване харчування має ключове значення. Навіть за необхідності медикаментозної терапії корекція раціону допомагає закріпити результати та запобігти рецидиву [27]. Залізо в їжі існує в двох формах – гемове та негемове залізо. Гемове залізо міститься в продуктах тваринного походження та 253 засвоюється значно ефективніше, основними його джерелами є червоне м’ясо (яловичина, телятина), птиця, печінка, риба (наприклад, сардини) та морепродукти (устриці, молюски) [28]. Негемове залізо надходить із рослинних продуктів та збагачених харчових виробів, до його джерел належать злакові, хліб, бобові (квасоля, сочевиця, горох), шпинат, горіхи й сухофрукти. Хоча воно засвоюється гірше, цей процес значно покращується при одночасному вживанні продуктів, багатих на вітамін С, серед яких цитрусові, полуниця, броколі, солодкий перець і помідори. Деякі продукти здатні знижувати засвоєння заліза, до них належать кальцій у молочних продуктах, фітати в бобових і цільнозернових, поліфеноли, присутні в чорному та зеленому чаї й каві, щавлева кислота в щавлі та шоколаді, а також певні білки, зокрема соєві та яєчні [29]. Тому для максимального ефекту бажано уникати їхнього надмірного вживання одночасно з продуктами, багатими на залізо. Оптимальним вважається поєднання гемових і негемових джерел, наприклад уживання нежирного м’яса або риби разом із рослинними продуктами, що містять залізо, та овочами чи фруктами, багатими на вітамін С. Важливим аспектом профілактики та корекції залізодефіцитних станів є врахування харчових факторів, що впливають на біодоступність цього мікроелемента [30]. Відомо, що низка продуктів здатна істотно знижувати засвоєння заліза у шлунково-кишковому тракті [31]. До таких інгібіторів належать кальцій, присутній у молочних та кисломолочних продуктах; фітати, характерні для бобових культур і цільнозернових злаків; поліфенольні сполуки, що містяться у чорному та зеленому чаї, каві; щавлева кислота, виявлена у щавлі, шпинаті та шоколаді; а також окремі білкові компоненти, зокрема соєві та яєчні білки [10]. Надмірне вживання зазначених продуктів одночасно з їжею, багатою на залізо, здатне суттєво знижувати ефективність його всмоктування. Останніми роками зростає кількість підлітків, які обирають вегетаріанські чи веганські дієти, зокрема з культурних, релігійних, етичних міркувань або з метою контролю ваги [32]. Хоча рослинна їжа може забезпечувати достатню кількість заліза, ефективність його засвоєння значно нижча. Якщо гемове залізо з м’яса засвоюється приблизно на 18 %, то негемове – лише близько 10 %, а в суворих вегетаріанських і веганських дієтах цей показник може знижуватися навіть до 5 %. М’ясо та риба мають додаткову властивість підсилювати засвоєння негемового заліза, тоді як рослинні продукти такого ефекту не мають. Це пояснює, чому підлітки-вегетаріанці часто стикаються з дефіцитом заліза. Щоб компенсувати різницю, веганам рекомендують споживати заліза в 1,8 раза більше, ніж їхнім ровесникам, які вживають м’ясо. Однак навіть за таких умов рівень феритину – головного білка-запасника заліза – у веганів зазвичай залишається нижчим [33]. Тому підліткам, які дотримуються рослинних дієт, необхідно ретельно планувати раціон, включати різноманітні джерела негемового заліза та завжди поєднувати їх із продуктами, багатими на вітамін С, що підвищує біодоступність мікроелемента. Медикаментозна терапія залізодефіцитної анемії базується на принципах усунення етіологічного чинника, корекції харчового раціону та відновлення запасів заліза в організмі [34, 35, 36]. Першим етапом завжди є модифікація дієти, що передбачає підвищене вживання продуктів, багатих на залізо, у поєднанні з факторами, які сприяють його абсорбції, та обмеження речовин-антагоністів. Доведено, що вживання напоїв із вітаміном С під час прийому їжі підвищує біодоступність заліза, тоді як чай, кава, молочні продукти та йогурт істотно знижують його засвоєння. Препаратами першої лінії лікування залізодефіцитної анемії у підлітків є пероральні форми заліза. Найчастіше застосовуються солі двовалентного заліза, зокрема сульфат, глюконат і фумарат, які характеризуються доброю абсорбцією та доступністю у різних лікарських формах (таблетки, капсули, сиропи, краплі). Альтернативою є препарати на основі тривалентного заліза, наприклад полімальтозний комплекс, що відзначаються кращими органолептичними властивостями та більшою переносимістю, але повільнішим засвоєнням, що зумовлює необхідність тривалішої терапії. Внутрішньовенне введення препаратів заліза показане у випадках неефективності чи непереносимості пероральних форм, при тяжких клінічних варіантах анемії, синдромах мальабсорбції (наприклад, целіакія, запальні захворювання кишечника), хронічних крововтратах або за необхідності швидкого відновлення запасів мікроелемента. Для 254 парентерального введення використовуються сучасні форми, зокрема комплекс гідроксиду заліза із сахарозою та інші більш безпечні сполуки порівняно зі старими препаратами на основі декстрану заліза. Контроль менструальних кровотеч у дівчат-підлітків є важливим аспектом профілактики залізодефіцитної анемії. Менархе зазвичай настає у 12–13 років, після чого потреба організму в залізі різко зростає. Рясні менструальні кровотечі (РМК), є провідним чинником розвитку ЗДА. Лабораторна діагностика повинна включати визначення рівня феритину, оскільки анемія не завжди виявляється за даними загального аналізу крові. Призначення препаратів заліза рекомендовано при зниженні феритину < 20 мкг/л навіть за нормального рівня гемоглобіну. Основними методами контролю РМК є застосування комбінованих оральних контрацептивів або прогестинових препаратів, які дозволяють зменшити обсяг крововтрати та стабілізувати менструальний цикл. У випадках протипоказань чи недостатньої ефективності гормональної терапії доцільним є використання транексамової кислоти, що пригнічує процеси фібринолізу й значно знижує інтенсивність кровотеч, особливо при підозрі на коагулопатію. Висновки 1. Залізодефіцитна анемія є одним із найпоширеніших мікроелементозалежних порушень у підлітків, що має поліетіологічний характер і поєднує фактори недостатнього надходження заліза, підвищених фізіологічних потреб, хронічних або повторних крововтрат та порушень метаболізму. 2. Підлітковий вік є критичним періодом щодо ризику розвитку залізодефіцитної анемії через інтенсивний ріст, гормональні зміни та менструальні крововтрати у дівчат. 3. Клінічні прояви захворювання охоплюють соматичні, когнітивні та психоемоційні розлади, що суттєво знижують якість життя та впливають на подальший фізичний і репродуктивний розвиток підлітка. 4. Для підтвердження діагнозу необхідна комплексна лабораторна оцінка, яка включає визначення рівня гемоглобіну, еритроцитарних індексів, концентрації феритину. Основою профілактики та лікування є раціональне харчування, збагачене джерелами гемового заліза, корекція факторів, що знижують його абсорбцію, та застосування препаратів заліза, при тяжких випадках. 5. Своєчасна діагностика, індивідуально підібрана терапія та освітні заходи серед підлітків і їхніх родин є ключовими складовими стратегії боротьби із залізодефіцитною анемією. References/Література 1. Kumar A, Sharma E, Marley A, Samaan MA, Brookes MJ. Iron deficiency anaemia: pathophysiology, assessment, practical management. BMJ Open Gastroenterol. 2022; 9(1): 000759. doi: 10.1136/bmjgast-2021-000759. 2. Sari P, Judistiani RTD, Herawati DMD, Dhamayanti M, Hilmanto D. Iron Deficiency Anemia and Associated Factors Among Adolescent Girls and Women in a Rural Area of Jatinangor, Indonesia. Int J Womens Health. 2022; 14: 1137-1147. doi: 10.2147/IJWH.S376023. 3. Li H, Moosavian SP, Ghanbari N, Mirlohi SH, Rahimlou M. Association of dietary diversity and odds of anemia in children and adolescents: a systematic review and metaanalysis of observational studies. BMC Nutr. 2025; 11(1): 83. doi: 10.1186/s40795-025-01069-3. 4. Young I, Parker HM, Rangan A, Prvan T, Cook RL, Donges CE. et al. Association between Haem and Non-Haem Iron Intake and Serum Ferritin in Healthy Young Women. Nutrients. 2018; 10(1): 81. doi: 10.3390/nu10010081. 5. Iolascon A, Andolfo I, Russo R, Sanchez M, Busti F, Swinkels D. et al. Red Cell and Iron. Recommendations for diagnosis, treatment, and prevention of iron deficiency and iron deficiency anemia. Hemasphere. 2024; 8(7): 108. doi: 10.1002/hem3.108. 6. Snook J, Bhala N, Beales ILP, Cannings D, Kightley C, Logan RP. et al. British Society of Gastroenterology guidelines for the management of iron deficiency anaemia in adults. Gut. 2021; 70(11): 2030-2051. doi: 10.1136/gutjnl-2021-325210. 255 7. Hamed E, Syed MA, Alemrayat BF, Tirmizi SHA, Alnuaimi AS. Haemoglobin cut-off values for the diagnosis of anaemia in preschool-age children. Am J Blood Res. 2021; 11(3): 248-254. 8. Aksu T, Ünal Ş. Iron Deficiency Anemia in Infancy, Childhood, and Adolescence. Turk Arch Pediatr. 2023; 58(4): 358-362. doi: 10.5152/TurkArchPediatr.2023.23049. 9. Rolić T, Yazdani M, Mandić S, Distante S. Iron Metabolism, Calcium, Magnesium and Trace Elements: A Review. Biol Trace Elem Res. 2025; 203(4): 2216-2225. doi: 10.1007/s12011-024-04289-z. 10. Obeagu EI. Iron homeostasis and health: understanding its role beyond blood health - a narrative review. Ann Med Surg (Lond). 2025; 87(6): 3362-3371. doi: 10.1097/MS9.0000000000003100. 11. Neidlein S, Wirth R, Pourhassan M. Iron deficiency, fatigue and muscle strength and function in older hospitalized patients. Eur J Clin Nutr. 2021; 75(3): 456-463. doi: 10.1038/s41430-020-00742-z. 12. Cohen CT, Powers JM. Nutritional Strategies for Managing Iron Deficiency in Adolescents: Approaches to a Challenging but Common Problem. Adv Nutr. 2024; 15(5): 100215. doi: 10.1016/j.advnut.2024.100215. 13. Cheung YT, Chan DFY, Lee CK, Tsoi WC, Lau CW, Leung JNS. et al. Impact of iron deficiency on attention among school-aged adolescents in Hong Kong. Hong Kong Med J. 2025; 31(2): 139-147. doi: 10.12809/hkmj2310950. 14. Beck KL, Conlon CA, Kruger R, Coad J. Dietary determinants of and possible solutions to iron deficiency for young women living in industrialized countries: a review. Nutrients. 2014; 6(9): 3747-3776. doi: 10.3390/nu6093747. 15. López-Moreno M, Castillo-García A, Roldán-Ruiz A, Viña I, Bertotti G. PlantBased Diet and Risk of Iron-deficiency Anemia. A Review of the Current Evidence and Implications for Preventive Strategies. Curr Nutr Rep. 2025; 14(1): 81. doi: 10.1007/s13668-02500671-y. 16. Cohen CT, Powers JM. Nutritional Strategies for Managing Iron Deficiency in Adolescents: Approaches to a Challenging but Common Problem. Adv Nutr. 2024; 15(5): 100215. doi: 10.1016/j.advnut.2024.100215. 17. Nicotra D, Arieli R, Redlich N, Navot-Mintzer D, Constantini NW. Iron Deficiency and Anemia in Male and Female Adolescent Athletes Who Engage in Ball Games. J Clin Med. 2023; 12(3): 970. doi: 10.3390/jcm12030970. 18. Fiani D, Engler S, Ni Y, Fields S, Calarge C. Iron Deficiency and Internalizing Symptoms Among Adolescents in the National Health and Nutrition Examination Survey. Nutrients. 2024; 16(21): 3643. doi: 10.3390/nu16213643. 19. Obeagu GU, Altraide BO, Obeagu EI. Iron deficiency anemia in pregnancy and related complications with specific insight in Rivers State, Nigeria: a narrative review. Ann Med Surg (Lond). 2025; 87(6): 3435-3444. doi: 10.1097/MS9.0000000000003224. 20. Abu-Ouf NM, Jan MM. The impact of maternal iron deficiency and iron deficiency anemia on child's health. Saudi Med J. 2015; 36(2): 146-149. doi: 10.15537/smj.2015.2.10289. 21. Rivera AKB, Latorre AAE, Nakamura K, Seino K. Using complete blood count parameters in the diagnosis of iron deficiency and iron deficiency anemia in Filipino women. J Rural Med. 2023; 18(2): 79-86. doi: 10.2185/jrm.2022-047. 22. Scheiner B, Semmler G, Maurer F, Schwabl P, Bucsics TA, Paternostro R. et al. Prevalence of and risk factors for anaemia in patients with advanced chronic liver disease. Liver Int. 2020; 40(1): 194-204. doi: 10.1111/liv.14229. 23. Balcázar-Villarroel M, Mancilla-Uribe A, Navia-León S, Carmine F, Birditt K, Sandoval C. Diagnostic Performance of Red Blood Cell Indices in the Differential Diagnosis of Iron Deficiency Anemia and the Thalassemia Trait in Chile: A Retrospective Study. Diagnostics (Basel). 2024; 14(21): 2353. doi: 10.3390/diagnostics14212353. 24. Trumbo P, Yates AA, Schlicker S, Poos M. Dietary reference intakes: vitamin A, vitamin K, arsenic, boron, chromium, copper, iodine, iron, manganese, molybdenum, nickel, 256 silicon, vanadium, and zinc. J Am Diet Assoc. 2001; 101(3): 294-301. doi:10.1016/S00028223(01)00078-5. 25. Rosen DS; American Academy of Pediatrics Committee on Adolescence. Identification and management of eating disorders in children and adolescents. Pediatrics. 2010; 126(6): 1240-1253. doi: 10.1542/peds.2010-2821. 26. Anwar S, Rauf MK, Farooq M, Khan M, Maqsood W, Gulraiz S. Iron Deficiency Anemia in Teenage Girls: The Impact of Menarche and Nutritional Care. Cureus. 2025; 17(5): 84997. doi: 10.7759/cureus.84997. 27. Skolmowska D, Głąbska D, Kołota A, Guzek D. Effectiveness of Dietary Interventions to Treat Iron-Deficiency Anemia in Women: A Systematic Review of Randomized Controlled Trials. Nutrients. 2022; 14(13): 2724. doi: 10.3390/nu14132724. 28. Piskin E, Cianciosi D, Gulec S, Tomas M, Capanoglu E. Iron Absorption: Factors, Limitations, and Improvement Methods. ACS Omega. 2022; 7(24): 20441-20456. doi: 10.1021/acsomega.2c01833. 29. Petroski W, Minich DM. Is There Such a Thing as "Anti-Nutrients"? A Narrative Review of Perceived Problematic Plant Compounds. Nutrients. 2020; 12(10): 2929. doi: 10.3390/nu12102929. 30. Aspuru K, Villa C, Bermejo F, Herrero P, López SG. Optimal management of iron deficiency anemia due to poor dietary intake. Int J Gen Med. 2011; 4: 741-750. doi: 10.2147/IJGM.S17788. 31. Malesza IJ, Bartkowiak-Wieczorek J, Winkler-Galicki J, Nowicka A, Dzięciołowska D, Błaszczyk M. et al. The Dark Side of Iron: The Relationship between Iron, Inflammation and Gut Microbiota in Selected Diseases Associated with Iron Deficiency AnaemiaA Narrative Review. Nutrients. 2022; 14(17): 3478. doi: 10.3390/nu14173478. 32. Benedetto L, Sabato I, Costanza C, Gagliano A, Germanò E, Vetri L. et al. DietRelated Attitudes, Beliefs, and Well-Being in Adolescents with a Vegetarian Lifestyle. Healthcare (Basel). 2023; 11(21): 2885. doi: 10.3390/healthcare11212885. 33. Wiklund CA, Igudesman D, Kuja-Halkola R, Bälter K, Thornton LM, Bulik CM. Intake and adherence to energy and nutrient recommendations among women and men with bingetype eating disorders and healthy controls. Clin Nutr ESPEN. 2022; 48: 186-195. doi: 10.1016/j.clnesp.2022.02.111. 34. Jimenez K, Kulnigg-Dabsch S, Gasche C. Management of Iron Deficiency Anemia. Gastroenterol Hepatol (N Y). 2015; 11(4): 241-250. 35. Culeddu G, Su L, Cheng Y, Pereira DIA, Payne RA, Powell JJ, Hughes DA. Novel oral iron therapy for iron deficiency anaemia: How to value safety in a new drug? Br J Clin Pharmacol. 2022; 88(3): 1347-1357. doi: 10.1111/bcp.15078. 36. Pasupathy E, Kandasamy R, Thomas K, Basheer A. Alternate day versus daily oral iron for treatment of iron deficiency anemia: a randomized controlled trial. Sci Rep. 2023; 13(1): 1818. doi: 10.1038/s41598-023-29034-9. Внесок авторів / Authors’ Contribution: Усі автори зробили рівноцінний внесок у концептуалізацію, розробку методології, формальний аналіз, керування даними, формування висновків та написання статті. Всі автори ознайомилися з остаточною версією рукопису та погодили її до публікації. Автори заперечують використання штучного інтелекту при написанні статті. Фінансування /Funding Це дослідження не отримало зовнішнього фінансування. Заява про доступність даних / Data Availability Statement Вся інформація знаходиться у відкритому доступі. Конфлікт інтересів /Conflicts of Interest Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів Робота надійшла в редакцію 16.08.2025 року. Рекомендована до друку на засіданні редакційної колегії після рецензування