Augmentation mammoplasty: the effect of complex pre - operative training on the properties of scar tissue = Аугментаційна мамопластика: вплив комплексної доопераційної підготовки на властивості рубцевої тканини

163 9. El Kilic H, Bektas N, Bitargil M, Balkaya IA, Demir T, Koramaz I. Long-term outcomes of endovenous laser ablation, n-butyl cyanoacrylate, and radiofrequency ablation for treatment of chronic venous insufficiency. J Vasc Surg Venous LymphatDisord. 2022 Jul;10(4):865-871. doi: 10.1016/j.jvsv.2021.10.009. Epub 2021 Oct 22. PMID: 34688972. 10. Cong L, Sun J, Wang L, Han Y, Dong J, Cao Y, Zhou H, Yang L. Hybrid endovenous laser ablation reduces the recurrence of varicose veins below the knee compared with radiofrequency ablation: a real-world study. Arch Med Sci. 2023 May 4;19(6):1739-1746. doi: 10.5114/aoms/163449. PMID: 38058714; PMCID: PMC10696968. 11. Jiang W, Liang Y, Long Z, Hu M, Yang H, Qin X. Endovenous radiofrequency ablation vs laser ablation in patients with lower extremity varicose veins: A meta-analysis. J Vasc Surg Venous LymphatDisord. 2024 Sep;12(5):101842. doi: 10.1016/j.jvsv.2024.101842. Epub 2024 Feb 3. PMID: 38316290; PMCID: PMC11523387. Внесок авторів / authors’ contribution Робота є одноосібною Фінансування /Funding Це дослідження не отримало зовнішнього фінансування Висновок комісії по біоетиці/Institutional Review Board Statement Для проведення дослідження отримано позитивне рішення комісії з біоетики ОНМУ (протокол N 16 від 20.06.2024), дотримано основних морально-етичних принципів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації з біомедичних досліджень. Заява про поінформовану згоду /Informed Consent Statement Від пацієнтів було отримано письмову поінформовану згоду на обробку персональних даних та їх подальше використання. Конфлікт інтересів /Conflicts of Interest Автор заявляє провідсутність конфлікту інтересів Використання штучного інтелекту При написанні роботи ШІ не використовували. Робота надійшла в редакцію 29.08.2025 року. Рекомендована до друку на засіданні редакційної колегії після рецензування УДК 618.19-089.844 DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.17313078 О. Р. Бебих, O. В. Іванько АУГМЕНТАЦІЙНА МАМОПЛАСТИКА: ВПЛИВ КОМПЛЕКСНОЇ ДООПЕРАЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ НА ВЛАСТИВОСТІ РУБЦЕВОЇ ТКАНИНИ Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ Authors’ Information Бебих О. Р. https://orcid.org/0009-0009-9015-7485 Oleksandr Ivanko https://orcid.org/0000-0003-0036-4675 Summary. Bebykh O. R., Ivanko O. V. AUGMENTATION MAMMOPLASTY: THE EFFECT OF COMPLEX PRE - OPERATIVE TRAINING ON THE PROPERTIES OF SCAR TISSUE. – O. O. Bogomolets National Medical University; e-mail: [email protected]. Relevance. The formation of scars after mammoplasty using silicone implants in some cases leads -------------------------------------------- © Бебих О. Р., Іванько O. В. 164 to pathological changes in the structure of the scar, in particular to the development of hypertrophic and keloid scars. This complication may adversely affect the aesthetic outcome of the operation and the quality of life of patients. Purpose of work. Assessment of the impact of preoperative training aimed at correcting the psycho-emotional state and hormonal profile of women on the quality of scar tissue formation after surgery. Materials and methods. The study involved 108 women of reproductive age who underwent augmentation mammoplasty. Patients were divided into three groups: Gr1 - women who did not undergo preoperative training (n = 73); Gr2 - patients with an increased level of personal anxiety, without depressive disorders, who underwent preoperative psychological and hormonal correction (n = 40); Gr3 - women with high levels of anxiety and depressive disorders who received comprehensive preoperative training (n = 37). The prevalence of hypertrophic, keloid and normotrophic scars in the study groups was evaluated, as well as the indicators of vascularization, pigmentation, thickness, relief, elasticity and surface area of scars according to the POSAS 3.0 scale. Results. The analysis showed that preoperative preparation significantly reduced the risk of hypertrophic scarring (χ ² = 3.929, p = 0.047) and showed a tendency to reduce the frequency of keloid scarring (χ ² = 3.705, p = 0.054). The frequency of normotrophic scars was significantly higher in patients with Gr2 and Gr3 (73.0% and 72.5%, respectively) compared to Gr1 (50.7%, p < 0.001). In patients who did not undergo preoperative hormonal correction (Gr1) compared to Gr2 and Gr3, more pronounced hyperemia and vascularization of scars were observed both in hypertrophic (p = 0.023) and keloid scars (p = 0.014), as well as more pronounced pigmentation (p = 0.035 and p = 0.019, respectively). The thickness of the scars in the Gr1 was greater (p = 0.01 for hypertrophic and p = 0.02 for keloid scars). In Gr1, hypertrophic (p = 0.023) and keloid scars (p = 0.04) had lower elasticity and greater surface area (p = 0.001 and p < 0.001, respectively). Conclusions. The obtained results confirm that preoperative preparation aimed at optimizing the psycho-emotional state and hormonal background contributes to improving the quality of scar tissue formation after mammoplasty. Introducing such methods into standard preoperative protocols can help reduce the risk of pathological scarring and improve postoperative outcomes. Key words: augmentation mammoplasty, silicone implants, hypertrophic scars, keloid scars, prevention of scarring, preoperative preparation, psycho-emotional state Реферат. Бебих О. Р., Іванько O. В. АУГМЕНТАЦІЙНА МАМОПЛАСТИКА: ВПЛИВ КОМПЛЕКСНОЇ ДООПЕРАЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ НА ВЛАСТИВОСТІ РУБЦЕВОЇ ТКАНИНИ. Актуальність. Формування рубців після мамопластики із застосуванням силіконових імплантатів у деяких випадках призводить до патологічних змін у структурі рубця, зокрема до розвитку гіпертрофічних та келоїдних рубців. Це ускладнення може негативно впливати на естетичний результат операції та якість життя пацієнток. Мета роботи. Провести оцінку впливу передопераційної підготовки, спрямованої на корекцію психоемоційного стану та гормонального профілю жінок, на якість формування рубцевої тканини після хірургічного втручання. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 108 жінок репродуктивного віку, яким проводилася аугментаційна мамопластика. Пацієнтки були розподілені на три групи: Gr1 – жінки, які не проходили передопераційну підготовку (n=73); Gr2 – пацієнтки з підвищеним рівнем особистісної тривожності, без депресивних розладів, яким проводилася передопераційна психологічна та гормональна корекція (n=40); Gr3 – жінки з високим рівнем тривожності та депресивними розладами, які отримували комплексну передопераційну підготовку (n=37). Оцінювали поширеність гіпертрофічних, келоїдних та нормотрофічних рубців у досліджуваних групах, а також показники васкуляризації, пігментації, товщини, рельєфу, еластичності та поверхневої площі рубців за шкалою POSAS 3.0. Результати. Проведений аналіз показав, що передопераційна підготовка достовірно знижувала ризик гіпертрофічного рубцювання (χ² = 3,929, p = 0,047) та демонструвала тенденцію до зменшення частоти келоїдних рубців (χ² = 3,705, p = 0,054). Частота нормотрофічних рубців була значно вищою у пацієнток Gr2 та Gr3 (73,0% і 72,5%відповідно) порівняно з Gr1 (50,7%, p < 0,001). У пацієнток, яким не проводилася передопераційна гормональна корекція (Gr1) порівняно з Gr2 та Gr3, спостерігалася більш виражена гіперемія та васкуляризація рубців як при гіпертрофічних (р=0,023), так і при келоїдних рубцях (р=0,014), а також більш виражена пігментація(р=0,035 ір=0,019 165 відповідно). Товщина рубців у Gr1 була більшою (p = 0,01 для гіпертрофічних і p = 0,02 для келоїдних рубців).УGr1 гіпертрофічні (р=0,023) та келоїдні рубців (р=0,04) мали нижчу еластичність та більшу поверхневу площу (p = 0,001 і p < 0,001 відповідно). Висновки. Отримані результати підтверджують, що передопераційна підготовка, спрямована на оптимізацію психоемоційного стану та гормонального фону, сприяє покращенню якості формування рубцевої тканини після мамопластики. Запровадження таких методів у стандартні передопераційні протоколи може допомогти знизити ризик патологічного рубцювання та покращити післяопераційні результати. Ключові слова: аугментаційна мамопластика, силіконові імплантати, гіпертрофічні рубці, келоїдні рубці, профілактика рубцювання, передопераційна підготовка, психоемоційний стан Формування рубців після мамопластики із застосуванням силіконових імплантатів є невід’ємною частиною процесу загоєння хірургічної рани. Однак у деяких випадках вплив різноманітних ендогенних і екзогенних факторів може призводити до патологічних змін у структурі рубця. Найпоширенішими типами таких змін є гіпертрофічні та келоїдні рубці, що формуються через дисбаланс між синтезом і деградацією колагену на різних стадіях загоєння. Вибір ефективних методів профілактики та лікування патологічних рубців є складним завданням, оскільки результати терапії неможливо однозначно спрогнозувати [1]1. Крім того, на сьогодні не існує універсального підходу до їх корекції, адже регенеративні процеси залежать від індивідуальних особливостей організму, зокрема віку, індексу маси тіла та стану імунної системи. Згідно з науковими даними, рання профілактика гіпертрофічного рубцювання є більш ефективною, ніж лікування вже сформованих рубців [2].2 Дослідження підтверджують вплив гормонів на загоєння ран. Зокрема, пролактин виконує функцію універсального біорегулятора, що діє як локальний цитокін і впливає на різні тканини, зокрема на шкіру [3, 4].34 Вплив естрогену на регенерацію тканин у людей вперше було дослідженоу 1953 році, і з того часу накопичено значну кількість даних, які підтверджують його ключову роль у процесі загоєння ран [5, 6].56 Крім того, клінічні спостереження свідчать про підвищену частоту гіпертрофічних рубців у пацієнтів, які отримують терапію тестостероном [7].7 Вікові порушення процесів загоєння пов’язані зі зниженням рівня статевих стероїдних гормонів, щр може знано послаблювати інтенсивність запальної реакції invivo. Встановлено, що прогестерон відіграє важливу роль у цьому процесі, зменшуючи продукцію деяких провоспалювальних цитокінів [8]. 8 Кортизол, у свою чергу, знижує активність імунокомпетентних клітин (Т-лімфоцитів, макрофагів) і секрецію прозапальних цитокінів (IL-1, IL-6, TNF-α). Це сприяє зменшенню інфільтраціїнейтрофілів і макрофагів у ділянці рани, що має вирішальне значення для контролю гострого запалення та запобігання переходу рани в хронічний стан [9]. 9Водночас кортизол негативно впливає на неоангіогенез, знижуючи продукцію судинного ендотеліальногофактора росту [10]. 10 Останнім часом особливу увагу привертає мелатонін який, за данимим досліджень, може відігравати значну роль в оптимізації процесів загоєння ран [11]11. Одним із перспективних напрямів сучасних досліджень є вивчення впливу психологічного стресу на загоєння хірургічних ран. Встановлено, що стрес чинить негативний вплив на функціонування імунної системи [12] 12 Результати експериментальних і клінічних досліджень підтверджують, що психологічний стрес значно уповільнює процес загоєння ран [13]. 13Однак питання комплексного впливу психоемоційного стану та гормонального фону жінок на загоєння ран залишається недостатньо вивченим. Таким чином, проблема ефективного лікування патологічних рубців після мамо пластики залишається актуальною та потребує подальших досліджень для розробки оптимальних профілактичних заходів. Мета рботи. Оцінити вплив доопераційної корекції психоемоційного стану та 166 гормонального профілю на властивості рубцевої тканини Матеріали та методи У дослідженні взяли участь 108 жінок репродуктивного віку без ознак когнітивних порушень, яким планувалася аугментаційна мамопластика із використанням силіконових імплантатів. На етапі доопераційної підготовки у всіх пацієнток проводилася оцінка психоемоційного стану за допомогою опитувальника Спілбергера та шкали Beck Depression Inventory (BDI). На основі результатів анкетування жінки були розподілені на три групи: Перша група (Gr1, ретроспективна) – пацієнтки, у яких перед оперативним втручанням не проводилася оцінка психоемоційного стану та не здійснювалася корекція гормонального фону перед аугментаційною мамопластикою (n = 73). Друга група (Gr2) – жінки, які мали середній або високий рівень особистісної тривожності (понад 30 балів за опитувальником Спілбергера) без ознак депресивних розладів або з їх мінімальними та легкими проявами (до 19 балів за шкалою Бека) (n=37). Третя група (Gr3) – пацієнтки, у яких високий рівень особистісної тривожності (понад 30 балів за опитувальником Спілбергера) супроводжувався депресивними станами помірного або тяжкого ступеня (понад 19 балів за шкалою Бека) (n=40). У пацієнток груп Gr2 та Gr3 проводилась індивідуалізована передопераційна підготовка, що включала рекомендації щодо корекції способу життя, а також призначення мелатоніну та вітаміну D згідно з протоколами ендокринологічного товариства [14] 14. Оцінювали рівні пролактину, естрадіолу, кортизолу, прогестерону, загального тестостерону та мелатоніну (у слині). Забір аналізів здійснювався за три місяці до оперативного втручання (для забезпечення можливості проведення комплексної корекції гормональних порушень) та безпосередньо перед операцією. Статистичну обробку даних здійснювали за допомогою програми EZR v. 1.54. Нормальність розподілу кількісних показників перевіряли за критерієм Шапіро–Вілка. Результати наведено у вигляді середнього значення (M) та стандартного відхилення (SD). Для порівняння кількісних змінних у двох незалежних вибірках за умови нормального розподілу застосовували t-критерій Стьюдента. Аналіз якісних даних проводили шляхом визначення частоти (%) та стандартної похибки (m%). Для множинного порівняння якісних показників у незалежних вибірках використовували критерій χ² із поправкою Бонферроні. Для множинних порівняннях використовували ранговий однофакторний аналіз Крускала - Уолліса і критерій Дана. Довірчий інтервал (ДІ) встановлено на рівні 95%, критичний рівень статистичної значущості – 5% (p<0,05). Результати дослідження Групи дослідження були статистично зіставними за віком, індексом маси тіла, гемодинамічними показниками та частотою порушень менструальної функції (Таблиця 1). Таблиця 1. Загальна характеристика пацієнток за группами Ознаки M ±SD p Gr 1 (n=73) Gr 2 (n=37) Gr 3 (n=40) Вік, років 30,72 ± 3,73 28,84 ± 3,15 31,41 ± 5,56 0,07 Індекс маси тіла, кг/м2 21,42 ± 1,94 20,65 ± 2,03 22,01 ± 2,15 0,051 САТ, мм.рт.ст. 124,01 ± 10,03 125,1 ± 8,52 127,4 ± 7,24 0,266 ДАТ, мм.рт.мт. 77,74 ± 5,73 83,41 ± 9,35 82,24 ± 7,43 0,057 ЧСС 78,96 ± 4,53 79,62 ± 5,47 81,55 ± 5,04 0,055 Порушення менструальної функції % ± m% 0,706 15,1 ± 4,19 (95% ДІ 7,8 - 25,4) 18,9± 6,43 (95% ДІ 8,0– 35,2) 22,5 ± 6,61 (95%ДІ10,8 - 38,5) Примітки: САТ– систолічний артеріальний тиск; ДАТ – діастолічний артеріальний тиск: ЧСС – частота серцевих скорочень. 167 На Рисунку 1 та у Таблиці 2 наведено розподіл і поширеність гіпертрофічних, келоїдних і нормотрофічних рубців у досліджуваних групах. Рис. 1. Розподіл типів рубців по групах пацієнтів. Таблиця 2. Поширеність гіпертрофічних, келоїдних і нормотрофічних рубців у досліджуваних групах Гіпертрофічні рубці Келоїдні рубці Нормотрофічні рубці Gr 1 27,4% ± 5,22% ДІ 95% (17,6% - 39,1%)2.3 21,9% ± 4,84% ДІ 95% (13,1% - 33,1%)2.3 50,7% ± 5,85% ДІ 95% (38,7% - 62,6%)2,3 Gr 2 13,5% ± 5,61% ДІ 95% (4,5% - 28,8%)1 13,5% ± 5,61% ДІ 95% (4,5% - 28,8%)1 73,0% ±7,29% ДІ 95% (55,9% - 86,2%)1 Gr 3 15% ± 5,64% ДІ 95% (5,7% - 29,8%)1 12,5% ± 5,23% ДІ 95% (4,2% - 26,8%)1 72,5% ± 7,05% ДІ 95% (56,1% - 85,4%)1 Примітки: 1 – статистично значуща різниця з Gr 1, 2 – статистично значуща різниця з Gr 2, 3– статистично значуща різниця з Gr 3. При аналізі поширеності нормотрофічних рубців під час множинного порівняння було виявлено статистично значущу різницю між групами (р3 <0,001). При порівнянні груп між собою статистично значущої різниці між Gr 2 та Gr 3 не виявлено (р=0,879). Водночас між Gr 1 і Gr 2 зафіксовано статистично значущу різницю (р=0,021), а між Gr 1 і Gr 3 – на рівні р=0,025. Поширеність келоїдних рубців у Gr 2 та Gr 3 була однаковою (р=0,875), проте спостерігалася тенденція до статистично значущої різниці між Gr 1 і Gr 2 (р=0,05) та між Gr 1 і Gr3 (р=0,048). Аналогічна тенденція спостерігалася при порівнянні поширеності гіпертрофічних рубців: між Gr 2 і Gr 3 (р=0,891), між Gr 1 і Gr 2 (р=0,041) та між Gr 1 і Gr 3 (р=0,048). Проведений аналіз взаємозв’язку між передопераційною підготовкою та розвитком гіпертрофічних рубців виявив статистично значущі відмінності між групами. Згідно з отриманими даними, застосування передопераційної підготовки асоціювалося зі зниженим ризиком формування гіпертрофічного рубця. Критерій хі-квадрат Пірсона становив 3,929 (p = 0,047), що свідчить про наявність статистично значущої залежності. Критерій відношення правдоподібності також підтвердив цей ефект (3,967, p = 0,046). При аналізі взаємозв’язку між передопераційною підготовкою та ризиком формування келоїдних рубців було встановлено, що статистична значущість отриманих 168 результатів є граничною, і ми оцінюємо це як тенденцію. Критерій хі-квадрат Пірсона становив 3,705 (p = 0,054), що знаходиться на межі статистичної значущості, а критерій відношення правдоподібності дав схожі результати (3,756, p = 0,053). Для клінічної оцінки рубцевої тканини використовували ту частину шкали POSAS 3.0, яка відповідає за об'єктивну оцінку. Отримані результати наведені у Таблиці 3. Таблиця 3. Клінічна характеристика та порівняльна оцінка рубців у різних групах пацієнток Критерій (у балах) Вид рубцевий тканини Gr 1 (n=73) Gr 2 (n=37) Gr 3 (n=40) р Me (QI - QIII) Оцінка спостерігача (Observer Scale) Васкуляризація Нормотрофічний Рубець 2 [1;3]2 2 [1;2]1 2 [2;2] 0,035 Гіпертрофічний Рубець 6 [5;6]2,3 5 [4;5]1 5 [4;6]1 0,023 Келоїдний Рубець 10 [8,5;10]2,3 7 [7;8]1 8 [8;9]1 0,014 Пігментація Нормотрофічний Рубець 2 [2;2] 1 [1;1] 1 [1;2] 0,09 Гіпертрофічний Рубець 6 [5;6]2,3 5 [4;5]1 4 [4;6]1 0,035 Келоїдний рубець 10 [8,5;10]2,3 8 [7;9]1,3 8 [7;8]1.2 0,019 Товщина Нормотрофічний Рубець 2 [1;2] 1 [1;1] 1 [1;1,5] 0,032 Гіпертрофічний Рубець 5 [4;5]2,3 3 [3;4]1 3,5 [3;4]1 0,01 Келоїдний рубець 9 [8;9,5]2,3 7 [6;7]1,3 8 [8;8]1,2 0,02 Рельєф Нормотрофічний Рубець 2 [1;2] 1 [1;1] 1 [1;1,5] 0,03 Гіпертрофічний Рубець 5 [4;6]2,3 4 [4;4]1,3 4 [4;5]1,2 0,016 Келоїдний рубець 10 [9;10]2,3 8 [7;8]1,3 9 [8;9]1,2 0,007 Еластичність* Нормотрофічний Рубець 2 [2;2] 1 [1;2] 1 [1;2] 0,066 Гіпертрофічний Рубець 5 [5;6]2,3 4 [4;4]1 4 [4;5]1 0,023 Келоїдний рубець 10 [8,5;10] 9 [8;9] 9 [8;10] 0,04 Поверхнева площа рубца Нормотрофічний Рубець 2 [1;2]2,3 1 [1;1]1 1 [1;1]1 <0,001 Гіпертрофічний Рубець 6 [5;6]2,3 4 [4;4]1,3 5 [4;6]1,2 0,001 Келоїдний рубець 10 [9,5;10]2,3 7 [7;8]1,3 8 [8;9]1,2 <0,001 Загальний показник рубця Нормотрофічний Рубець 12 [8;13]2,3 7[7;8]1,3 7[7;10]1,2 <0,001 Гіпертрофічний Рубець 332,3 [28;35] 251 [23;26] 25,51 [23;32] <0,001 Келоїдний рубець 592,3 [52;59,5] 461,3 [42;49] 501,2 [47;53] <0,001 Примітки: 1 – статистично значуща різниця з Gr 1на рівні р<0,05, 2 – статистично значуща різниця з Gr 2 на рівні р<0,05, 3 – статистично значуща різниця з Gr 3на рівні р<0,05; * - чим вищий бал, тим гірша еластичність рубця. 169 Аналіз васкуляризації нормотрофічних рубців у досліджуваних групах показав наявність статистично значущих відмінностей на рівні p=0,035, що вказує на між групові розбіжності. При порівнянні між групами встановлено, що між Gr 1 та Gr 2 спостерігалася статистично значуща різниця (p<0,05), між Gr 1 та Gr 3 рівень васкуляризації не мав достовірних відмінностей (p>0,05), аналогічно, при порівнянні Gr 2 та Gr 3 також не виявлено статистично значущих розбіжностей (p>0,05), що може вказувати на схожі патофізіологічні процеси, які впливають на формування судинної мережі у нормотрофічних рубцях. Дослідження васкуляризації гіпертрофічних рубців у різних групах продемонструвало наявність міжгрупових відмінностей на рівні значимості p=0,023. При аналізі порівняння як між Gr 1 та Gr 2, так і між Gr 1 та Gr 3 зафіксовано достовірну різницю (p<0,05), що може свідчити про особливості ангіогенезу в цих групах. Водночас, при порівнянні Gr 2 та Gr 3 достовірної різниці не зафіксовано (p>0,05), що може свідчити про подібні особливості процесів васкуляризації у цих групах. Аналіз васкуляризації келоїдних рубців у досліджуваних групах показав наявність міжгрупових відмінностей на рівні значимості p=0,014. При порівнянні між Gr 1 та Gr 2 і між Gr 1 та Gr 3 була виявлена достовірна відмінність p<0,05, що може вказувати на різні механізми ангіогенезу у цих групах. Водночас при порівнянні Gr2 та Gr 3 значущої різниці не встановлено p>0,05, що може свідчити про схожі особливості кровопостачання келоїдних рубців у цих групах. Дослідження пігментації нормо трофічних рубців у досліджуваних групах не показало наявність статистично значущих відмінностей на рівні p=0,09. При оцінці пігментації гіпертрофічних рубців у досліджуваних групах виявлено міжгрупову відмінність на рівні значимості p=0,035, що може вказувати на певні відмінності у процесах пігментоутворення. Аналіз показав, що між Gr 1 та Gr 2 спостерігалася статистично значуща різниця (p<0,05), що свідчить про різні механізми пігментації у цих групах. Аналогічно, між Gr 1 та Gr 3 також зафіксовано достовірну відмінність (p<0,05), що може бути пов’язано з відмінностями у реакції рубцевої тканини на пігментаційні процеси. Водночас, порівняння між Gr 2 та Gr 3 не продемонструвало статистично значущої різниці (p>0,05), що може вказувати на подібні механізми пігментації гіпертрофічних рубців у цих групах. Аналіз пігментації келоїдних рубців у досліджуваних групах показав наявність міжгрупової різниці на рівні значимості p=0,019, що може свідчити про відмінності у механізмах пігментоутворення. Детальний аналіз міжгрупових порівнянь показав, що між Gr 1 та Gr 2, Gr 1 та Gr 3, а також Gr 2 та Gr 3 спостерігалася статистично значуща різниця (p<0,05), що може свідчити про варіабельність ступеня активації процесів пігментації, обумовлену відмінностями у регенеративних механізмах у кожній з груп. Оцінка показників товщини нормотрофічних рубців не продемонстрував статистично значущих розбіжностей між досліджуваними групами (р<0,05), хоча було зафіксовано тенденцію до міжгрупових відмінностей на рівні значимості p=0,032. Аналіз товщини гіпертрофічних рубців у досліджуваних групах продемонстрував наявність міжгрупових відмінностей на рівні значимості p=0,01, що може свідчити про варіабельність цього показника серед пацієнток. При детальному порівнянні між окремими групами встановлено, що між Gr 1 та Gr 2 спостерігалася статистично значуща різниця (p<0,05). Водночас між Gr 1 та Gr 3 статистично достовірних відмінностей не зафіксовано (p>0,05), що свідчить про подібну динаміку змін у цих групах. Аналогічно, порівняння між Gr 2 та Gr 3 не виявило статистично значущої різниці (p>0,05). Дослідження товщини келоїдних рубців у різних групах показало наявність міжгрупової відмінності на рівні значимості p=0,02, що може свідчити про варіабельність цього показника серед пацієнток. При порівнянні Gr 1 та Gr 2,Gr 1 та Gr 3, а також Gr 2 та Gr 3 була зафіксована статистично значуща різниця (p<0,05), що може вказувати на особливості розвитку келоїдних рубців у цих групах. Аналіз рельєфу нормотрофічних рубців у досліджуваних групах показав наявність міжгрупової відмінності на рівні значимості p=0,03, однак при детальному порівнянні між окремими групами статистично значущих розбіжностей не виявлено(p>0,05). 170 При оцінці рельєфу гіпертрофічних рубців у досліджуваних групах виявлено наявність статистично значущої міжгрупової відмінності на рівні значимості p=0,016, що свідчить про достовірні розбіжності у формуванні поверхні рубцевої тканини. За результатами множинних порівнянь за критерієм Данна встановлено, що між Gr 1 та Gr 2 спостерігалася статистично значуща різниця (p<0,05), що може вказувати на відмінності у механізмах регенерації та ремоделювання рубцевої тканини. Аналогічно, між Gr 1 та Gr 3 також зафіксовано достовірну відмінність (p<0,05), що може бути наслідком різних патофізіологічних процесів загоєння. Крім того, порівняння між Gr 2 та Gr 3 виявило статистично значущу різницю (p<0,05), що підтверджує наявність відмінностей у структурній організації гіпертрофічних рубців у всіх досліджуваних групах, аналогічні результати отримані при дослідженні рельєфу келоїдних рубців зі статистично значущоюміжгруповою відмінністю на рівні значимості p=0,007 і зафіксована статистично значуща різниця (p<0,01) між Gr 1 та Gr 2, Gr 1 та Gr 3 та Gr 2 та Gr 3 за результатами множинних порівнянь, що може бути наслідком варіацій у процесах ремоделювання рубця. Аналіз еластичності нормотрофічних рубців у досліджуваних групах не виявив статистично значущих відмінностей (р=0,66), що може свідчити про подібні механізми ремоделювання рубцевої тканини незалежно від групової належності. Оцінка еластичності гіпертрофічних рубців у досліджуваних групах виявила міжгрупову відмінність на рівні значимості p=0,023. Результати множинних порівнянь за критерієм Данна підтвердили наявності статистично значущих розбіжностей між Gr 1 та Gr 2 (p<0,05), аналогічно між Gr 1 та Gr 3 (p<0,05). Порівняння між Gr 2 та Gr 3 не продемонструвало достовірних відмінностей (p>0,05). Оцінка еластичності келоїдних рубців у досліджуваних групах виявила міжгрупову відмінність на рівні значимості p=0,040. Однак при порівнянні між окремими групами статистично значущих розбіжностей не зафіксовано (p>0,05). Дослідження поверхневої площі нормотрофічних рубців у досліджуваних групах продемонструвало наявність статистично значущих міжгрупових відмінностей на рівні значимості p<0,001, що вказує на суттєву варіабельність цього показника. За результатами множинних порівнянь встановлено, що між Gr 1 та Gr 2 спостерігалася достовірна різниця (p<0,01), що може свідчити про відмінності у процесах формування рубцевої тканини. Аналогічно, між Gr 1 та Gr 3 також виявлено статистично значущу відмінність (p<0,01), що може бути наслідком різних механізмів загоєння. Водночас, порівняння між Gr 2 та Gr 3 не показало достовірних розбіжностей (p>0,05), що може вказувати на подібні особливості регенерації та структурної організації рубця в цих групах. Аналіз поверхневої площі гіпертрофічних рубців у досліджуваних групах виявив статистично значущу міжгрупову відмінність на рівні значимості p=0,001, що свідчить про варіабельність цього показника серед пацієнток. За результатами множинних порівнянь встановлено, що між Gr 1 та Gr 2 спостерігалася достовірна різниця (p<0,01), аналогічно, між Gr 1 та Gr 3, Gr 2 та Gr 3 також виявлено статистично значущу відмінність (p<0,05), що свідчить про різні механізми регенерації у цих групах. Оцінка поверхневої площі келоїдних рубців у досліджуваних групах, проведена виявила статистично значущу міжгрупову відмінність на рівні значимості p<0,001, що вказує на суттєву варіабельність цього показника серед пацієнток. За результатами множинних порівнянь встановлено, що між Gr 1 та Gr 2 спостерігалася достовірна різниця (p<0,01), між Gr 1 та Gr 3 також виявлено статистично значущу відмінність (p<0,05), крім того, між Gr 2 та Gr 3 також зафіксована статистично значуща різниця (p<0,05. Отримані результати підтверджують, що площа келоїдних рубців значно відрізняється між усіма досліджуваними групами, що може бути пов’язано з різними патофізіологічними особливостями загоєння. Обговорення результатів Отримані результати свідчать про значний вплив передопераційної корекції психоемоційного стану та гормонального фону на формування та характеристики рубцевої тканини після аугментаційноїмамопластики. Пацієнтки, у яких проводилася комплексна доопераційна підготовка (Gr2 та Gr3), мали кращі показники загоєння рани та меншу частоту патологічних рубців порівняно з жінками, яким не здійснювалася корекція (Gr1). 171 Аналіз поширеності рубцевих змін продемонстрував, що частка нормотрофічних рубців була значно вищою у Gr2 та Gr3 порівняно з Gr1 (73,0% і 72,5% проти 50,7%, p<0,001). Це узгоджується з попередніми дослідженнями, які свідчать, що гормональний дисбаланс та психоемоційний стрес є предикторами порушеного загоєння ран і можуть сприяти формуванню гіпертрофічних та келоїдних рубців. У цьому дослідженні у пацієнток, яким не проводилася передопераційна гормональна корекція (Gr1), спостерігалася більш виражена гіперемія та васкуляризація рубців як при гіпертрофічних, так і при келоїдних рубцях. Це може пояснюватися нормалізацією та стабілізацією ендокринного профілю в Gr2 і Gr3, що забезпечувало оптимальні умови для формування судинної мережі в зоні загоєння. Аналогічна ситуація склалася з пігментацією зони загоєння. У Gr1, де передопераційна підготовка не проводилася, гіпертрофічні та келоїдні рубці мали більш виражену рельєфну поверхню, більшу товщину, гіршу еластичність, а також більшу площу їхньої поверхні (таблиця 3). Аналіз взаємозв’язку між передопераційною підготовкою та розвитком гіпертрофічних рубців показав, що вона може відігравати важливу роль у профілактиці гіпертрофічного рубцювання. Оцінка взаємозв’язку між передопераційною підготовкою та ризиком формування келоїдних рубців виявила тенденцію до зменшення частоти утворення келоїдної тканини за умови її проведення, проте це питання потребує подальших досліджень. Висновки 1. Запропонована передопераційна підготовка достовірно знижує ризик гіпертрофічного рубцювання. Аналіз взаємозв’язку між підготовкою перед втручанням та розвитком гіпертрофічних рубців показав наявність статистично значущої залежності. Критерій хі-квадрат Пірсона становив 3,929 (p = 0,047), а критерій відношення правдоподібності підтвердив цей ефект (3,967, p = 0,046), що свідчить про ефективність доопераційної корекції психоемоційного стану та корекції гормонального профілю у профілактиці гіпертрофічного рубцювання хірургічної рани. 2. Зниження частоти келоїдних рубців демонструє тенденцію до статистичної значущості. Дослідження взаємозв’язку між передопераційною підготовкою та ризиком формування келоїдних рубців показало, що отримані результати знаходяться на межі статистичної значущості: критерій хі-квадрат Пірсона 3,705 (p = 0,054) та критерій відношення правдоподібності 3,756 (p = 0,053). Це вказує на можливий позитивний ефект передопераційної підготовки, проте для остаточних висновків необхідні подальші дослідження. 3. Частота нормотрофічних рубців значно вища у групах з передопераційною підготовкою. Статистичний аналіз продемонстрував, що частка нормотрофічних рубців у пацієнток Gr2 та Gr3 була значно вищою (73,0% і 72,5%), ніж у Gr1 (50,7%) на рівні значущості p<0,001. Отже, результати дослідження підтверджують, що комплексна передопераційна підготовка, спрямована на корекцію гормонального фону та психоемоційного стану, може покращити якість загоєння ран та мінімізувати ризик розвитку патологічного рубцювання. Це дає підстави рекомендувати включення таких методів у стандартні протоколи ведення пацієнток, яким планується аугментаційнамамопластика. Література/References: 1. Che K, Lyu Q, Ma G. Comparative Efficacy and Safety of Common Therapies in Keloids and Hypertrophic Scars: A Systematic Review and Meta-analysis. Aesthetic Plast Surg. 2021;45(1):372-373. doi:10.1007/s00266-020-01639-9 2. Ogawa R. The Most Current Algorithms for the Treatment and Prevention of Hypertrophic Scars and Keloids: A 2020 Update of the Algorithms Published 10 Years Ago. Plast Reconstr Surg. 2022;149(1):79e-94e. doi:10.1097/PRS.0000000000008667 3. Bernard V, Young J, Binart N. Prolactin - a pleiotropic factor in health and disease. Nat Rev Endocrinol. 2019;15(6):356-365. doi:10.1038/s41574-019-0194-6