Intravesical therapy in women: a comparison of the effectiveness of hyaluronic acid and chondroitin sulfate = Внутрішньоміхурова терапія у жінок: порівняння ефективності гіалуронової кислоти і хондроїтину сульфату

126 УДК 618.17-008.1-02 DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.17308138 О. Д. Нікітін1, С. С. Распутняк2 ВНУТРІШНЬОМІХУРОВА ТЕРАПІЯ У ЖІНОК: ПОРІВНЯННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГІАЛУРОНОВОЇ КИСЛОТИ І ХОНДРОЇТИНУ СУЛЬФАТУ 1Національний медичний університет імені О.О. Богомольця 2Державний експертний центр МОЗ України Authors’ Information Нікітін Олег Дмитрович ORCID: 0000-0002-6563-7008 Распутняк Сергій Сергійович ORCID: 0000-0002-5466-4414 Summary. Nikitin O. D.1, Rasputnyak S. S.2 INTRAVESICAL THERAPY IN WOMEN: A COMPARISON OF THE EFFECTIVENESS OF HYALURONIC ACID AND CHONDROITIN SULFATE. - 1Bogomolets National Medical University, Kyiv 2; State Enterprise “The State Expert Center of the Ministry of Health of Ukraine, Kyiv”; e-mail: [email protected]. Chronic cystitis (CC) significantly impacts women’s quality of life and often develops due to the disruption of the protective glycosaminoglycan (GAG) layer of the urothelium. Intravesical instillations of hyaluronic acid (HA) and chondroitin sulfate (CS) are pathogenetically justified therapies that have gained increasing attention. Objective: To compare the clinical effectiveness of intravesical therapy with HA and CS in women with chronic cystitis, and to analyze outcomes based on age. Materials and Methods: A prospective, randomized, controlled clinical trial was conducted involving 93 women aged 20 to 65 with diagnosed CC. Patients were stratified by age and randomized into three groups: Group I received HA instillations; Group II received CS instillations; Group III received standard therapy only. Efficacy was assessed by urinary frequency, urgency, VAS pain scale, recurrence rate, time to first recurrence, FSFI score, and PUF questionnaire. Follow-up lasted 12 months. Statistical analysis was performed using SPSS; p<0.05 was considered significant. Results: Both HA and CS groups showed significant improvement in symptoms. Pain intensity decreased by 64% in the HA group and 71% in the CS group. Urinary frequency reduced by 44% and 46%, respectively. Recurrence rates were 15.6% (HA) and 19.4% (CS) compared to 53.3% in the control group. HA was more effective in menopausal women, while CS showed better results in younger women. Quality of life scores improved significantly in both treatment groups. Conclusions: Intravesical therapy with HA and CS is an effective treatment for chronic cystitis. Personalized selection based on age and urothelial condition enhances clinical outcomes and patient satisfaction. Key words: Chronic cystitis; intravesical therapy; hyaluronic acid; chondroitin sulfate; urinary symptoms; recurrence; sexual function. Реферат. Нікітін О. Д., Распутняк С. С. ВНУТРІШНЬОМІХУРОВА ТЕРАПІЯ У ЖІНОК: ПОРІВНЯННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГІАЛУРОНОВОЇ КИСЛОТИ І ХОНДРОЇТИНУ СУЛЬФАТУ. Хронічний цистит (ХЦ) суттєво погіршує якість життя жінок і часто розвивається внаслідок порушення захисного глікозаміногліканового (ГАГ) шару уротелію. Внутрішньоміхурові інстиляції гіалуронової кислоти (ГК) та хондроїтину сульфату (ХС) є патогенетично обґрунтованими методами терапії, що привертають дедалі більше уваги. Мета: Порівняти клінічну ефективність інстиляційної терапії ГК і ХС у жінок із хронічним циститом, а також проаналізувати результати залежно від віку пацієнток. Матеріали і методи: Було проведено проспективне, рандомізоване, контрольоване клінічне дослідження за участю 93 жінок віком від 20 до 65 років із підтвердженим ХЦ. Пацієнток -------------------------------------------- © Нікітін О. Д., Распутняк С. С. 127 стратифікували за віком і рандомізували до трьох груп: група І отримувала інстиляції ГК; група ІІ — інстиляції ХС; група ІІІ — лише стандартну терапію. Ефективність оцінювали за частотою сечовипускання, ургентністю, інтенсивністю болю за шкалою VAS, частотою рецидивів, часом до першого рецидиву, шкалою FSFI та опитувальником PUF. Тривалість спостереження — 12 місяців. Статистичний аналіз проводили з використанням SPSS; p<0,05 вважали статистично значущим. Результати: В обох основних групах відзначено достовірне покращення симптомів. Інтенсивність болю знизилась на 64 % у групі ГК і на 71 % у групі ХС. Частота сечовипускання зменшилась відповідно на 44 % та 46 %. Частота рецидивів становила 15,6 % (ГК), 19,4 % (ХС) порівняно з 53,3% у контрольній групі. ГК виявилася ефективнішою у жінок у менопаузі, тоді як ХС дала кращі результати в жінок репродуктивного віку. У обох основних групах зафіксовано достовірне покращення якості життя. Висновки: Інстиляційна терапія ГК і ХС є ефективним методом лікування хронічного циститу. Персоналізований вибір препарату з урахуванням віку та стану уротелію покращує клінічні результати та задоволеність пацієнток лікуванням. Ключові слова: хронічний цистит; інстиляційна терапія; гіалуронова кислота; хондроїтину сульфат; сечові симптоми; рецидив; сексуальна функція. Вступ Хронічний цистит (ХЦ) становить значущу проблему сучасної жіночої урології, призводячи до помітного зниження якості життя та продуктивності [1]. За даними систематичних оглядів, 50–60% жінок хоча б раз стикаються з циститом, а приблизно у 10– 15% випадків захворювання набуває хронічного перебігу [2, 3]. Анатомічні та гормональні особливості жіночої сечової системи – коротка уретра, близькість інфекційних джерел та зміни під час менопаузи (зниження естрогенів, атрофія слизової, дисбактеріоз) – підвищують ризик розвитку ХЦ [4, 5]. У випадках, що повторюються більше трьох разів за рстанні пів року, часто спостерігається порушення захисного глікозаміногліканового (ГАГ) шару, який складається з гіалуронової кислоти, хондроїтину сульфату та інших полісахаридів, що забезпечують бар'єрну й протизапальну функцію уротелію [6, 7]. Дефекти ГАГ-шару призводять до підвищеної проникності, нервової сенсибілізації, хронічного болю та порушеної регенерації епітелію. Це також сприяє резистентності до антибіотиків і формуванню біоплівок при рецидивуючому перебігу ХЦ [8, 9, 10]. У зв’язку з цим обґрунтовано застосування патогенетичних інтервенцій, серед яких внутрішньоміхурові інстиляції гіалуронової кислоти (ГК) і хондроїтину сульфату (ХС), як природних компонентів ГАГ-шару [11, 12]. Систематичний огляд і метааналіз включно з восьми досліджень (800 пацієнток) продемонстрували зменшення рецидивів приблизно на 2,6 на рік і відтермінування першого рецидиву на ~130 днів, а також покращення симптомів та якості життя [13]. Крім того, рандомізовані дослідження показали високу ефективність комбінації ГК та ХС – зі зниженням вираженості болю (VAS) на 44,8% порівняно з 28,9% у групі DMSO через 6 місяців [14]. Ефект був підтверджений і порівняно з профілактикою антибактеріальною терапією [15, 16]. Проте питання вибору між монотерапією (ГК або ХС) та комбінованим застосуванням у різних вікових групах залишається відкритим. Деякі дослідження вказують на переваги ГК при атрофічних змінах у менопаузі, а ХС — при молодому віці завдяки швидшому протизапальному ефекту [17, 18]. Таким чином, існує клінічна потреба у систематичному порівняльному дослідженні ефективності внутрішньоміхурових інстиляцій ГК і ХС у жінок із ХЦ різного віку для оптимізації індивідуального підходу до лікування. Мета дослідження - порівняти клінічну ефективність внутрішньоміхурової терапії гіалуроновою кислотою та хондроїтину сульфатом у жінок із хронічним циститом, а також проаналізувати їх вплив на частоту рецидивів, вираженість дизуричних симптомів і якість життя залежно від віку пацієнток. Матеріали та методи. Було проведено проспективне, рандомізоване, контрольоване 128 клінічне дослідження з паралельним груповим дизайном, що мало на меті порівняння клінічної ефективності внутрішньоміхурової інстиляційної терапії гіалуроновою кислотою (ГК) та хондроїтину сульфатом (ХС) у пацієнток із хронічним циститом з урахуванням вікових особливостей. Протокол дослідження було схвалено локальним етичним комітетом, а всі учасниці надали письмову інформовану згоду. Дослідження проводилося на базі на базі КНП "Олександрівська клінічна лікарня м. Києва" урологічного відділення міської клінічної лікарні протягом 18 місяців (2022– 2023 рр.). Після завершення курсу терапії здійснювався моніторинг кожної пацієнтки протягом 12 місяців для оцінки віддалених результатів і рецидивів. До дослідження було залучено 93 жінки віком від 20 до 65 років із встановленим діагнозом хронічного циститу. Усім пацієнткам було проведено стандартну антибактеріальну та симптоматичну терапію згідно з національними клінічними рекомендаціями. Пацієнтки були стратифіковані за віком (до 45 років і понад 45 років) та рандомізовані до трьох груп методом блокової випадковості: Група І (n = 32): внутрішньоміхурові інстиляції 0,8% розчину гіалуронової кислоти, 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів (місяць - 1), в подальшому 1 раз на місяць протягом 4 місяців (місяці - 25); Група ІІ (n = 31): інстиляції 2% розчину хондроїтину сульфату за аналогічною схемою; Контрольна група (n = 30): стандартна терапія без застосування інстиляцій. Критерії включення:  наявність клінічних симптомів хронічного циститу впродовж ≥6 місяців;  ознаки порушення ГАГ-шару уротелію за даними відеоцистоскопії;  відсутність ефекту від попередньої антибіотикотерапії; згода пацієнтки на участь у дослідженні та дотримання протоколу. Критерії виключення:  активна інфекція сечових шляхів (лейкоцитурія, бактеріурія >10⁵ КУО/мл);  наявність пухлин сечового міхура або підозра на онкопатологію;  вагітність або лактація;  алергічна реакція на компоненти препаратів;  нейрогенний сечовий міхур або сечові конкременти. Проводилась комплексна оцінка терапевтичного ефекту за наступними параметрами:  інтенсивність болю — за візуально-аналоговою шкалою (vas) від 0 до 10;  частота сечовипускання — за щоденниками пацієнток (кількість мікцій на добу);  ургентність — суб’єктивна оцінка за 4-бальною шкалою (відсутня – сильна);  частота рецидивів — кількість лабораторно підтверджених епізодів із бактеріурією (>10⁵ куо/мл) протягом 12 місяців;  середній час до першого рецидиву — у місяцях;  середня кількість рецидивів на рік — середнє арифметичне на одну пацієнтку. Статистичний аналіз та обробку результатів проводили з використанням програмного забезпечення SPSS v.26.0 (IBM, США). Для аналізу кількісних змін використовували tкритерій Стьюдента або U-критерій Манна–Уїтні (за наявності ненормального розподілу). Частотні показники порівнювали за допомогою χ²-тесту Пірсона. Результати вважали статистично значущими при p < 0,05. Результати та їх обговорення. У дослідження було залучено 93 жінки віком від 20 до 65 років із діагнозом хронічного циститу, які були стратифіковані за віком (до 45 та понад 45 років) та рандомізовані до трьох груп: І — інстиляції гіалуронової кислоти (ГК), ІІ — інстиляції хондроїтину сульфату (ХС), ІІІ — контрольна (стандартна терапія). Усі пацієнтки завершили повний курс лікування та були включені до фінального аналізу. Середній вік жінок І групи склав 39,5 років, ІІ групи 40,1, контрольної – 41,1, без достовірної різниці між ними (р>0,05). Пацієнтки були опитані щодо наявності будь-якої хронічної патології (такі як серцево-судинні захворювання, хвороби опорно-рухового апарату, органів травлення, аутоімунні захворювання та інші). Виявлено, що хронічна патологія у жінок І групи була відмічена у 25,0%, ІІ групи у 22,5%, контрольної – у 23,3%, без достовірної різниці між 129 ними (р>0,05). Разом з цим з анамнезу стало відомо, що оперативні втручання гінекологічного чи урологічного спрямування спостерігались у 15,6% жінок І групи, у 16,1% жінок ІІ групи та у 13,3% жінок контрольної групи, що немає статистичної різниці. Стандартне лікування хронічного циститу включає комплексний підхід, що поєднує медикаментозну терапію, модифікацію способу життя: антибактеріальна терапія призначалась на основі бактеріологічного дослідження сечі, включала фторхінолони (ципрофлоксацин) 250–500 мг 2 рази на добу 7 днів; протизапальні препарати – застосовувалися нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) для зменшення больового синдрому та запалення; імунотерапія – препарати для підвищення місцевого та системного імунітету, такі як бактеріальні лізати; модифікація способу життя – включає збільшення споживання рідини, уникнення подразників (кава, алкоголь, гостра їжа), контроль сечовипускання. У першій і другій групі усім пацієнткам було проведено внутрішньоміхурову терапію. Жінкам першої групи було проведено інстиляції гіалуронової кислоти 0,8% розчин гіалуронату натрію (80 мг у 50 мл). Жінкам другої групи було проведено інстиляції хондроітин сульфату 2% в 100 мл. Методики введення препаратів наступні. Методика введення гіалуронової кислоти. Перед процедурою пацієнт повинен спорожнити сечовий міхур. Зовнішні статеві органи обробляються антисептичним розчином. Розчин гіалуронової кислоти підігрівається до температури тіла для зменшення дискомфорту. Використовується стерильний одноразовий катетер, через який препарат вводиться повільно в об'ємі 50 мл, забезпечуючи рівномірний розподіл по слизовій оболонці сечового міхура. Після введення рекомендується утриматися від сечовипускання протягом від 30 хвилин до 2 годин. Методика введення хондроїтину сульфату. Перед процедурою пацієнт також спорожнює сечовий міхур, а зовнішні статеві органи обробляються антисептичним розчином. Розчин хондроїтину сульфату використовується кімнатної температури. За допомогою стерильного одноразового катетера препарат вводиться повільно в об'ємі 100 мл, щоб забезпечити рівномірний розподіл по слизовій оболонці сечового міхура. Після введення рекомендується утриматися від сечовипускання протягом 1-2 годин. Таблиця 1 Графік проведення інстиляцій Місяць / Тиждень Тиждень 1 Тиждень 2 Тиждень 3 Тиждень 4 1-й місяць ✔ ✔ ✔ ✔ 2-й місяць ✔ 3-й місяць ✔ 4-й місяць ✔ 5-й місяць ✔ У нашому дослідженні серйозних побічних реакцій на внутрішньоміхурові інстиляції препаратів гіалуронової кислоти та хондроїтин сульфату не було зафіксовано. Усі пацієнтки добре переносили процедури, а виявлені суб’єктивні відчуття не вимагали медичного втручання чи припинення терапії. Водночас, у процесі проведення інстиляцій 10% жінок у 1-й групі та 15% жінок у 2-й групі відзначали певний дискомфорт під час введення препарату. Порівняння ефективності терапії між групами продемонструвало відмінності у впливі хондроїтин сульфату та гіалуронової кислоти на основні клінічні прояви хронічного циститу. У групі пацієнток, які отримували додаткове лікування хондроїтин сульфатом, спостерігалося зниження больового синдрому на 70%, що було дещо вищим у порівнянні з групою гіалуронової кислоти, де рівень зменшення інтенсивності болю склав 65,5%. Така різниця може бути пояснена вираженими протизапальними властивостями хондроїтин сульфату та його здатністю модулювати імунну відповідь, що сприяє більш швидкому 130 усуненню запального процесу та зменшенню болю. Таблиця 2 Зміна інтенсивності тазового болю за шкалою VAS Група До лікування (бали) Після лікування (бали) Δ Зміна p-значення ГК 6,2 ± 1,3 2,4 ± 1,0 −65,5% < 0,001 ХС 6,0 ± 1,5 2,2 ± 1,2 −70% < 0,001 Контроль 6,1 ± 1,4 4,9 ± 1,6 −20% > 0,05 Щодо частоти сечовипускання, у групі хондроїтин сульфату також відзначалася дещо більша ефективність, де показник зменшення частоти становив 46%, тоді як у групі гіалуронової кислоти цей показник склав 44%. Це може бути пов’язано з тим, що хондроїтин сульфат швидше знижує запалення та покращує бар’єрну функцію слизової оболонки, сприяючи зменшенню ургентності. Таблиця 3 Динаміка частоти сечовипускання Група До лікування (разів/добу) Після лікування Δ Зміна p-значення ГК 13,5 ± 2,1 7,6 ± 1,8 −44% < 0,001 ХС 13,2 ± 2,3 6,1 ± 2,0 −46% < 0,001 Контроль 13,4 ± 2,4 11,3 ± 2,5 −16% > 0,05 У контрольній групі, яка не отримувала інстиляцій, також спостерігалося певне зменшення симптоматики, однак воно було менш вираженим. Рівень частоти сечовипускання знизився лише на 16%, що вказує на перебіг захворювання без активного місцевого впливу. Кількісний аналіз ефективності терапії показав, що у групі хондроїтин сульфату середній показник частоти сечовипускання до початку лікування становив 13,2 ± 2,3, тоді як після терапії цей показник знизився до 6,1 ± 2,0, що відповідає зменшенню на 46%. У групі жінок, що отримували інстиляції гіалуронової кислоти середній рівень частоти сечовипускання зменшився з 13,5 ± 2,1 до 7,6 ± 1,8, що відповідає зменшенню на 44%. У контрольній групі середній рівень частоти сечовипускання до лікування складав 13,4 ± 2,4, тоді як після лікування цей показник знизився до 11,3 ± 2,5, що відповідає зменшенню лише на 16%. Отримані результати вказують на вищу ефективність терапії хондроїтин сульфатом у зменшенні больового синдрому та частоти сечовипускання у порівнянні з гіалуроновою кислотою. Однак різниця між цими двома препаратами є відносно невеликою, що підтверджує їхню загальну ефективність у комплексному лікуванні хронічного циститу. Таблиця 4 Ургентність, частота рецидивів, FSFI та PUF Показник ГК ХС Контроль Ургентність (до → після) 3,1 → 1,2 3,0 → 1,4 3,1 → 2,7 Частота рецидивів (%) 15,6 19,4 53,3 Час до рецидиву (міс.) 8,8 ± 2,3 7,7 ± 2,5 4,2 ± 2,1 FSFI до/після (до 45 років) 18,3 → 26,1 18,3 → 24,9 — FSFI до/після (після 45 років) 13,5 → 21,8 13,5 → 20,3 — PUF бал до/після 28,1 → 17,4 27,9 → 19,3 28,3 → 24,7 Середня кількість рецидивів/рік 0,6 ± 0,2 0,8 ± 0,3 2,8 ± 0,4 131 При аналізі пацієнток різних вікових категорій було помічено, що молодих жінок віком від 20 до 45 років хондроїтин сульфат продемонстрував більш виражене зниження інтенсивності больового синдрому. Така різниця може бути пояснена потужними протизапальними властивостями хондроїтин сульфату, а також його здатністю безпосередньо впливати на клітини імунної системи, що сприяє швидшому зменшенню запального процесу та покращенню стану уротелію. У жінок віком від 45 років, які перебувають у періоді менопаузи, більш ефективною виявилася гіалуронова кислота, що забезпечила зниження больового синдрому на 85%, у той час як хондроїтин сульфат сприяв зменшенню болю на 74%. Така перевага гіалуронової кислоти у цій віковій групі може пояснюватися її здатністю відновлювати глікозаміноглікановий шар уротелію та покращувати гідратацію слизової оболонки, що є важливим фактором у жінок з атрофічними змінами епітелію сечового міхура. Отримані результати підтверджують, що вибір терапії для різних вікових груп повинен базуватися на індивідуальних особливостях пацієнтів. Зокрема, у молодих жінок хондроїтин сульфат може бути більш ефективним у зменшенні болю та нормалізації сечовипускання, тоді як у жінок у періоді менопаузи гіалуронова кислота є кращим вибором завдяки її здатності покращувати гідратацію слизової оболонки та відновлювати глікозаміноглікановий шар. Середня кількість рецидивів протягом року становила: 0,6 ± 0,2 у групі ГК, 0,8 ± 0,3 у групі ХС та 2,8 ± 0,4 у контрольній групі. Різниця між групами була статистично значущою (p < 0,001), що додатково підтверджує профілактичний ефект інстиляційної терапії. Після курсу терапії в обох основних групах спостерігалося достовірне зниження ургентності. У групі ГК вона зменшилася з 3,1 ± 0,4 до 1,2 ± 0,3 бала, у групі ХС — з 3,0 ± 0,5 до 1,4 ± 0,4 бала. У контрольній групі зміни були менш вираженими — з 3,1 ± 0,4 до 2,7 ± 0,5 бала. Це свідчить про зниження подразнення уротелію на тлі відновлення цілісності ГАГ-шару, що опосередковано зменшує активацію ургентних рецепторів. Протягом 12-місячного спостереження кількість рецидивів із підтвердженою бактеріурією становила: 15,6 % у групі ГК, 19,4 % у групі ХС та 53,3 % у контрольній групі. Виявлені відмінності є статистично значущими (p < 0,001) та демонструють, що інстиляційна терапія чинить не лише симптоматичний, а й профілактичний ефект. Середній час до першого рецидиву в основних групах суттєво перевищував показник у контрольній групі: у групі ГК — 8,8 ± 2,3 міс., у групі ХС — 7,7 ± 2,5 міс., тоді як у контрольній — лише 4,2 ± 2,1 міс. Це є додатковим аргументом на користь клінічної доцільності підтримувальної інстиляційної терапії. Загальний бал за опитувальником PUF достовірно знизився в основних групах: у групі ГК — з 28,1 ± 1,2 до 17,4 ± 1,0, у групі ХС — з 27,9 ± 1,1 до 19,3 ± 0,9. У контрольній групі зниження було менш значним — з 28,3 ± 1,1 до 24,7 ± 1,2 бала. Це вказує на зменшення суб’єктивного тягаря захворювання та покращення психоемоційного стану. Інстиляційна терапія ГК і ХС є ефективним методом лікування хронічного циститу. Персоналізований вибір препарату з урахуванням віку та стану уротелію покращує клінічні результати та задоволеність пацієнток лікуванням. Висновок 1. Внутрішньоміхурові інстиляції гіалуронової кислоти та хондроїтину сульфату є ефективним методом патогенетичної терапії хронічного циститу, що забезпечує зниження болю, частоти сечовипускання, ургентності та покращення сексуальної функції і якості життя. 2. Гіалуронова кислота є більш ефективною у жінок у періоді менопаузи, що зумовлено її здатністю до регенерації глікозаміногліканового шару, зменшення сухості слизової та подовження ремісії (до 8,8 місяців). 3. Хондроїтину сульфат забезпечує швидше зниження запального процесу та інтенсивності больового синдрому, особливо у молодих пацієнток, що пов’язано з його протизапальними та імуномодулюючими властивостями. 4. Інстиляційна терапія дозволяє зменшити частоту рецидивів до 15–19 % порівняно з 53 % у контрольній групі та відтермінувати перший рецидив у середньому на 4,5 місяці. 5. Індивідуалізований підхід до вибору препарату з урахуванням віку пацієнтки дає 132 змогу досягти максимального клінічного ефекту, підвищити прихильність до лікування та покращити інтимне й психоемоційне благополуччя жінки. Літературa/References: 1. Hanno PM, et al. Diagnosis and Treatment of Interstitial Cystitis/Bladder Pain Syndrome. J Urol. 2011;185(6):2162–70. 2. Foxman B. Epidemiology of urinary tract infections. Am J Med. 2002;113(Suppl 1A):5S–13S. 3. Wagenlehner FM, et al. Acute and chronic cystitis in women. Lancet Infect Dis. 2020;20(2):e38–e50. 4. Salvatore S, et al. Urinary tract infections in women. Eur J Obstet Gynecol Reprod Biol. 2011;156(2):131–6. 5. Raz R, Stamm WE. Intravaginal estriol in postmenopausal women. N Engl J Med. 1993;329(11):753–6. 6. Hurst RE. Proteoglycans in the urinary tract. World J Urol. 1994;12(1):3–10. 7. Cervigni M. GAG therapy in IC/BPS. Transl Androl Urol. 2015;4(6):638–42. 8. Nickel JC. Interstitial cystitis. Med Clin North Am. 2004;88(2):467–81. 9. Barua JM, et al. Intravesical therapies for IC/BPS. Int Urogynecol J. 2016;27(5):737–47. 10. De Vita D, et al. HA and CS vs antibiotic prophylaxis. Int Urogynecol J. 2013;24(8):1279–84. 11. Damiano R, et al. HA + CS vs DMSO. Neurourol Urodyn. 2017;36(6):1496–9. 12. Pyo JS, Cho WJ. Meta-analysis of GAG therapy. Cell Physiol Biochem. 2016;39(5):2069–79. 13. Gülpınar Ö, et al. Comparative effectiveness of HA and CS. Neurourol Urodyn. 2018;37(1):324–30. 14. Özkıdık M, Tan MO. Long-term efficacy of GAG therapy. Cent Eur J Urol. 2019;72(2):190–5. 15. Cervigni M, et al. HA in recurrent UTI. Int Urogynecol J. 2012;23(2):153–9. 16. Han XM, et al. HA in IC/BPS: a meta-analysis. Taiwan J Obstet Gynecol. 2015;54(2):141–5. 17. Parsons CL. Urinary epithelium and IC. Urology. 2007;69(4 Suppl):9–16. 18. Goddard JC, et al. GAGs in recurrent UTI. Int Urogynecol J. 2018;29(5):719–28 Внесок авторів/ authors’ contribution: Автори заявляють про рівний внесок у написання роботи. Автори погодився з опублікованою версією рукопису. Фінансування /Funding: Це дослідження не отримало зовнішнього фінансування. Заява про доступність даних / Data Availability Statement Вся інформація знаходиться у відкритому доступі. Висновок комісії по біоетиці/Institutional Review Board Statement Для проведення дослідження отримано позитивне рішення комісії з біоетики Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (протокол N 16 від 20.06.2024), дотримано основних морально-етичних принципів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації з біомедичних досліджень. Заява про поінформовану згоду /Informed Consent Statement Від пацієнтів було отримано письмову поінформовану згоду на обробку персональних даних та їх подальше використання. Конфлікт інтересів /Conflicts of Interest Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів Використання штучного інтелекту – не використовували Робота надійшла в редакцію 09.09.2025 року. Рекомендована до друку на засіданні редакційної колегії після рецензування