ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ У СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

EAST EUROPEAN ASSOCIATION OF SCIENTISTS СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ТА СТРАТЕГІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМПЛЕКСНОЇ БЕЗПЕКИ: ЕКОНОМІЧНИЙ, СОЦІАЛЬНИЙ, ПСИХОЛОГІЧНИЙ, ІНФОРМАЦІЙНИЙ, ВІЙСЬКОВИЙ, ПРАВОВИЙ ТА ОСВІТНІЙ ВИМІРИ Колективна монографія за редакцією д-ра держ. упр., проф. З. М. Бурик WARSAW, POLAND 2025 СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ТА СТРАТЕГІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМПЛЕКСНОЇ БЕЗПЕКИ: ЕКОНОМІЧНИЙ, СОЦІАЛЬНИЙ, ПСИХОЛОГІЧНИЙ, ІНФОРМАЦІЙНИЙ, ВІЙСЬКОВИЙ, ПРАВОВИЙ ТА ОСВІТНІЙ ВИМІРИ КОЛЕКТИВНА МОНОГРАФІЯ за редакцією д-ра держ. упр., проф. З. М. Бурик Warsaw, Poland 2025 East European Association of Scientists УДК 351.86:355/359:338.2:004.9:316.4 С 93 Автори: Зоряна Бурик (ред.), Андрій Шинькович (розділ 1), Наталія Росоха (розділ 2), Тетяна Ханецька, Світлана Поліщук (розділ 3), Юрій Коміренко (розділ 4), Катерина Якушко (розділ 5), Ольга Гончарук (розділ 6), Ігор Горбань (розділ 7), Валерій Зубенко (розділ 8), Юрій Чикриж (розділ 9), Уляна Безкоровайна, Роксолана Неділько, Оксана Яремчук (розділ 10), Оксана Приходько (розділ 11), Андрій Войцещук, Інна Гуцул, Віктор Мартинюк (розділ 12), Олена Мартиненко (розділ 13), Юрій Бондаренко (розділ 14), Аліна Парасєй-Гочер, Інна Цибенко (розділ 15), Катерина Гурковська (розділ 16), Олександра Кузьменко, Альона Пащенко (розділ 17), Микола Старинський, Жанна Завальна (розділ 18). Рецензенти О. І. Пархоменко-Куцевіл, д-р держ. упр., професор, Університет Григорія Сковороди в Переяславі. О. В. Птащенко, д-р екон. наук, професор, Західноукраїнський національний університет. Г. М. Сюта, д-р філол. наук, професор, Інститут української мови Національної академії наук України. Рекомендовано до публікації рішенням науково-технічної радиГО «Східно-Європейська спілка науковців» (протокол № 19 від 27 жовтня 2025 року). С 93 Сучасні виклики і стратегії забезпечення комплексної безпеки: економічний, соціальний, психологічний, інформаційний, військовий, правовий та освітній виміри = Contemporary Challenges and Strategies for Ensuring Comprehensive Security: Economic, Social, Psychological, Information, Military, Legal, and Educational Dimensions : колективна монографія ; за редакцією д-ра держ. упр., проф. З. М. Бурик. — Warsaw : East European Association of Scientists, 2025. — viii+481 p. DOI: http://doi.org/10.5281/zenodo.17636317 ISBN 978-83-68212-07-5 (e-Book) Монографія присвячена комплексному дослідженню сучасних викликів та стратегій забезпечення комплексної безпеки держави і суспільства. У роботі розглянуто ключові виміри безпеки, зокрема економічний, соціальний, психологічний, правовий та інформаційний. Проведено аналіз загроз, що виникають в умовах воєнного стану та глобальних трансформацій. Окрему увагу приділено проблемам соціально-психологічної адаптації населення, зокрема з посттравматичним синдромом в учасників бойових дій, емоційною вразливістю підлітків, роботою на деокупованих територіях та вдосконаленню правових механізмів захисту прав військовослужбовців, корпоративних прав, протидії тероризму та домашньому насильству. Запропоновано стратегічні підходи до посилення стійкості держави, що враховують як управлінські інновації, так і роль громадянського суспільства. УДК 351.86:355/359:338.2:004.9:316.4 ISBN 978-83-68212-07-5 (e-Book) © Авторів окремих розділів, 2025 UDK 351.86:355/359:338.2:004.9:316.4 Authors: Edited by Zoriana Buryk Andrii Shynkovych (Chapter 1), Nataliia Rosokha (Chapter 2), Tetiana Khanetska, Svitlana Polishchuk (Chapter 3), Yurii Komirenko (Chapter 4), Kateryna Yakushko (Chapter 5), Olha Honcharuk (Chapter 6), Ihor Horban (Chapter 7), Valerii Zubenko (Chapter 8), Yurii Chykryzh (Chapter 9), Uliana Bezkorovaina, Roksolana Nedilko, Oksana Yaremchuk (Chapter 10), Oksana Prykhodko (Chapter 11), Andrii Voitseshchuk, Inna Hutsul, Viktor Martyniuk (Chapter 12), Olena Martynenko (Chapter 13), Yurii Bondarenko (Chapter 14), Alina ParasieiHocher, Inna Tsybenko (Chapter 15), Kateryna Hurkovska (Chapter 16), Oleksandra Kuzmenko, Alona Pashchenko (Chapter 17), Mykola Starynskyi, Zhanna Zavalna (Chapter 18). Z. Buryk (Ed.), Contemporary Challenges and Strategies for Ensuring Comprehensive Security: Economic, Social, Psychological, Information, Military, Legal, and Educational Dimensions: collective monograph. Warsaw: East European Association of Scientists, 2025. viii+481 p. http://doi.org/10.5281/zenodo.17636317 Reviewers: Oksana Parkhomenko-Kutsevil, Doctor of Sciences (Public Administration), Professor, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav. Olena Ptaschenko, Doctor of Sciences (Economics), Professor, West Ukrainian National University. Halyna Siuta, Doctor of Sciences (Philology), Professor, Institute of the Ukrainian Language of the National Academy оf Sciences of Ukrаinе. ISBN 978-83-68212-07-5 (eBook) East European Association of Scientists sp. z o. o. ul. JANOWIECKA, nr 17A, lok. 3, miejsc. WARSZAWA, kod 03-887, poczta WARSZAWA, kraj POLSKA Copyright © 2025 Authors. All rights reserved. The e-book is published at https://www.eeast.net This Open Access e-book is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial (CC BY-NC) 4.0 International License. No part of this e-book may be reproduced, transmitted, or converted in any format or by any electronic, mechanical, recording, or other means without the written permission of the Eastern European Association of Scientists sp. z o. o. The author is solely responsible for the accuracy of the translation, facts, quotations, place names, proper names, organizations, companies, institutions, and other data. Publisher: Myroslav Buryk Editorial Project Manager: Zoriana Buryk Production Project Manager: Mykola Biloshkurskyi iv ЗМІСТ РОЗДІЛ 1. Інформаційно-аналітичне забезпечення асекурації продовольчої безпеки: методологія, індикатори та напрями удосконалення…………………………………………………………………………………… 1 РОЗДІЛ 2. Вплив цифрових трансформацій на соціальну стабільність: забезпечення соціальної безпеки та інклюзії методами соціальної роботи…………………………………………………………………………….... 35 РОЗДІЛ 3. Стратегії подолання ПТСР в учасників бойових дій………...... 70 РОЗДІЛ 4. Національні культури – гарант збереження людської ідентичності, духовного виміру людства та миру в умовах глобальних викликів………………………………………………………………………….. 104 РОЗДІЛ 5. Cultural Safety: Dialogue, Tolerance, Conflict Prevention…......... 150 РОЗДІЛ 6. Боротьба з тероризмом через призму правового регулювання………………………………………………………………………………............ 187 РОЗДІЛ 7. Роль технологічних аспектів у вирощуванні сої як чинника продовольчої безпеки України…………………………………………..... 205 РОЗДІЛ 8. Підвищення ефективності вирощування кукурудзи на зерно через оптимізацію технології для забезпечення продовольчих потреб України………………………………………………………………………………....... 222 РОЗДІЛ 9. Вплив елементів технології вирощування на продуктивність гороху в контексті продовольчої стабільності України……………………………………………………………………………………………..... 239 РОЗДІЛ 10. Державне управління у сфері охорони здоров’я в контексті комплексної безпеки: виклики та стратегічні підходи……… 256 РОЗДІЛ 11. Правові виклики та механізми захисту прав військовослужбовців як елемент забезпечення комплексної безпеки в умовах збройних конфліктів……………………………………………………………. 272 v РОЗДІЛ 12. Правовий механізм захисту корпоративних прав у системі забезпечення національної безпеки……………………………………… 305 РОЗДІЛ 13. Соціальна робота в умовах деокупації: виклики, стратегії, роль благодійних фондів…………………………………………………… 337 РОЗДІЛ 14. Фандрейзинг у діяльності благодійних фондів: сучасні підходи та безпековий вимір…………………………………………………………....... 366 РОЗДІЛ 15. Емоційна вразливість підлітків у воєнний час як фактор соціально-психологічної безпеки: виклики, прояви, напрями підтримки………………………………………………………………………………………...... 399 РОЗДІЛ 16. Основні проблеми та шляхи вдосконалення діяльності суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству в умовах воєнного стану…………………………..... 415 РОЗДІЛ 17. Прогнозування розвитку торговельного підприємства: практичне застосування сценарного підходу та моделей штучного інтелекту…………………………………………………………………………………………..... 434 РОЗДІЛ 18. Бюро економічної безпеки в механізмі забезпечення фінансової безпека держави та її сталого розвитку…………………………… 462 vi АНОТАЦІЯ олективна монографія присвячена комплексному дослідженню сучасних викликів та стратегій забезпечення комплексної безпеки України. Актуальність роботи зумовлена безпрецедентними загрозами, що постали перед державою та суспільством внаслідок повномасштабної збройної агресії, глобальних трансформацій та необхідності адаптації системи державного управління до умов воєнного стану. Традиційні підходи до безпеки виявляються недостатніми, що вимагає міждисциплінарного аналізу її ключових вимірів: економічного, соціального, психологічного, інформаційного, військового, правового та освітнього. Метою монографії є теоретико-методологічне обґрунтування та розробка практичних стратегій для посилення стійкості держави. Це включає аналіз специфічних загроз у кожному з вимірів безпеки та формування інноваційних управлінських підходів, спрямованих на захист населення, збереження ідентичності та забезпечення сталого розвитку в умовах екзистенційних викликів. У монографії детально проаналізовано багатовимірну структуру комплексної безпеки. В економічному вимірі особливу увагу приділено забезпеченню продовольчої безпеки. Досліджено інформаційно-аналітичні підходи до її асекурації та проаналізовано конкретні технологічні аспекти вирощування стратегічних культур (сої, кукурудзи та гороху) для задоволення продовольчих потреб. Окремо розглянуто механізми забезпечення фінансової безпеки держави, зокрема роль Бюро економічної безпеки, та застосування сучасних методів прогнозування, включаючи сценарний підхід та моделі штучного інтелекту, для управління розвитком підприємств. К vii Глибоко досліджено соціально-психологічний вимір, що опинився під найбільшим тиском внаслідок війни. Запропоновано конкретні стратегії подолання посттравматичного стресового розлалду в учасників бойових дій. Проаналізовано виклики соціально-психологічної адаптації населення, зокрема емоційну вразливість підлітків у воєнний час. Розглянуто нові завдання соціальної роботи в умовах цифрових трансформацій та специфіку її організації на деокупованих територіях, підкреслюючи роль благодійних фондів та фандрейзингу в цьому процесі. Також проаналізовано проблеми протидії домашньому насильству в умовах воєнного стану. У правовому та адміністративному вимірі робота фокусується на адаптації законодавства до нових загроз. Проаналізовано правове регулювання боротьби з тероризмом, механізми захисту прав військовослужбовців та захисту корпоративних прав як елементу національної безпеки. Окремий розділ присвячено викликам та стратегічним підходам у державному управлінні сферою охорони здоров’я в контексті комплексної безпеки. Нарешті, у культурному та інформаційному вимірі обґрунтовано роль національних культур як гаранта збереження ідентичності та проаналізовано концепцію «культурна безпека» (cultural safety), діалогу та толерантності як інструментів запобігання конфліктам. Дослідження підтверджує, що забезпечення комплексної безпеки в сучасних умовах вимагає системного та інтегрованого підходу, що виходить за межі суто військової чи економічної сфери. Монографія доводить, що стійкість держави (state resilience) ґрунтується на синергії ефективного державного управління, стійкої соціально-психологічної адаптації суспільства, надійних правових механізмів та збереженні культурної ідентичності. viii Автори наголошують на необхідності впровадження інноваційних управлінських моделей, активної цифрової трансформації соціальної сфери та посилення взаємодії між державними інституціями та громадянським суспільством, зокрема благодійними фондами. Запропоновані у роботі стратегії та практичні рекомендації спрямовані на посилення здатності України протистояти гібридним загрозам та забезпечити основу для сталого повоєнного відновлення. КЛЮЧОВІ СЛОВА: продовольча безпека, соціальна безпека, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), націоналізм, культурна безпека (cultural safety), тероризм, соя, кукурудза, горох, державне управління, військовослужбовці, корпоративні права, соціальна робота, фандрейзинг, підлітки, домашнє насильство, прогнозування, фінансова безпека. 311 У механізмі нормативно-правового регулювання публічного управління корпоративними правами особливе місце займає ряд законодавчих актів України, які встановлюють принципи діяльності сторін господарських товариств та публічного управління у сфері корпоративного управління. Це стосується насамперед Цивільного кодексу України (зокрема, Книга 3 «Права власності та інші речові права» та Книга 5 «Зобов’язальне право») з основними нормами, які визначають виникнення, зміну, припинення корпоративних прав та встановлюють правовий статус учасників юридичних осіб, їх права та обов’язки (таблиця 1) [11]. Таблиця 1. Основні нормативно-правові акти у сфері корпоративних прав Назва нормативно-правового акту Реквізити Сутність та конкретизація 1 2 3 Цивільний кодекс України Закон України від 16.01.2003 № 435-IV Регулює загальні засади корпоративних прав: Книга 3 – право власності та інші речові права (ст. 321–366), Книга 5 – зобов’язальне право, зокрема питання договорів та корпоративних зобов’язань (ст. 907–939) Закон України «Про захист економічної конкуренції» Закон України від 11.01.2001 № 2210-III Встановлює принципи захисту конкуренції, заборону зловживання монопольним становищем, регулює корпоративні злиття Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» Закон України від 06.02.2018 № 2275-VIII Регулює створення, діяльність, права та обов’язки учасників ТОВ Закон України «Про акціонерні товариства» Закон України від 17.09.2008 № 514-VI Визначає порядок створення, управління та захисту прав акціонерів Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Закон України від 15.05.2003 № 755-IV Регламентує процедуру державної реєстрації, внесення змін у статути, ліквідацію юридичних осіб 312 Продовження таблиці 1 1 2 3 Закон України «Про управління об’єктами державної власності» Закон України від 21.04.2003 № 826-IV Визначає повноваження органів державної влади щодо управління корпоративними правами держави Постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання реалізації державної політики щодо запобігання рейдерству» Постанова КМУ від 25.09.2019 № 849 Запроваджує заходи протидії незаконному захопленню корпоративних прав Джерело: систематизовано авторами самостійно Одним з важливих відносин є корпоративне право акціонерів у системі захисту прав та інтересів акціонерного товариства, фізичних осіб та суб’єктів господарювання. Майнові права акціонерів (громадян правових юридичних осіб), корпоративні права акціонерів, що є правом на участь в управлінні компанією, є закон України «Про акціонерні товариства», який встановлює порядок реалізації корпоративних прав акціонерів, регулює діяльність загальних зборів, повноваження органів управління та наглядових органів акціонерного товариства [16]. Тим часом товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю регулюються відповідним Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який визначає права та обов’язки сторін таких правових форм бізнесу [19]. У сфері державного управління Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого та середнього підприємництва в Україні» від 19.09.2003 № 4614-VI має велике значення для визначення принципів державного регулювання та державної підтримки підприємництва, зокрема шляхом забезпечення прозорості та підзвітності управління як частини корпоративних структур, що включають державу [13]. Серед вищезазначених причин є активізація захисту корпоративних прав антимонопольним законодавством України, зокрема Законом України 313 «Про захист економічної конкуренції», що спрямований на запобігання зловживанню монопольними принципами та недобросовісній конкуренції, що може призвести до порушення прав та інтересів учасників господарських суб’єктів [10]. Слід підкреслити регуляторний характер законів та їх норм, що регулюють сферу державного контролю, зокрема Закон України «Про державний нагляд (контроль) за господарською діяльністю», який визначає правові та організаційні принципи контролю за дотриманням законодавства у корпоративній сфері [15]. Контрольні заходи включають проведення планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання, аналіз звітів та інших документів, реагування на всі скарги та повідомлення про порушення, а також застосування адміністративних штрафів до винних. Крім того, у структурі державного та муніципального управління державний контроль забезпечується спрямованістю на контрактування офіційних дій різних органів влади (Антимонопольний комітет, органи державної реєстрації, податкові аудити) для досягнення повного контролю за виконанням положень корпоративного законодавства. Це відіграє роль у підвищенні прозорості корпоративної практики, своєчасному виявленні порушень та захисті інтересів учасників комерційних організацій. Покращення правового регулювання захисту корпоративних прав має керуватися верховенством права та правовою безпекою, прозорістю правозастосовної практики, належною правовою відповідальністю державних органів щодо сторін корпоративних відносин. Це є однією з основних передумов для підвищення правової визначеності у корпоративному середовищі та, відповідно, для забезпечення економічної частини національної безпеки. З метою комплексного аналізу правозахисного потенціалу державних інституцій у сфері охорони корпоративних прав доцільно застосовувати 314 типологізацію таких суб’єктів за критеріями правового статусу, обсягу повноважень і сфер нормативного впливу. Такий підхід дозволяє структурувати наявну систему інституцій, визначити їхню роль у забезпеченні правових гарантій корпоративної безпеки, а також виявити проблемні зони, пов’язані з фрагментарністю повноважень, недостатньою координацією дій або дублюванням функцій. Таблиця 2. Класифікація суб’єктів правового регулювання у сфері захисту корпоративних прав Найменування суб’єкта Інституційний статус Основна функція у сфері корпоративних прав Характер впливу Тип компетенції 1 2 3 4 5 Верховна Рада України Законодавчий орган Формування нормативної бази корпоративного права Загальнонаціональний Регуляторна, установча Міністерство юстиції України Центральний орган виконавчої влади Реєстрація юридичних осіб, методичне забезпечення Адміністративно-правовий Координаційна, виконавча Фонд державного майна України Спеціальний орган управління держвласністю Управління державними корпоративними правами Власницький, контрольний Представницька, управлінська НКЦПФР Національний регулятор Регулювання фондового ринку, контроль за акціонерними товариствами Наглядовоконтрольний Регуляторна, санкційна АМКУ Антимонопольний орган Захист конкуренції, контроль за концентраціями Економікоправовий Контрольна, запобіжна Судові органи Органи судової влади Вирішення корпоративних спорів, відновлення прав Юрисдикційний Правозастосовна Правоохорон ні органи (НПУ, СБУ, ДБР) Правоохоронні структури Розслідування корпоративних злочинів Кримінальноправовий Репресивна, слідча 315 Продовження таблиці 2 1 2 3 4 5 Органи місцевого самоврядування Місцеві представницькі / виконавчі органи Управління комунальною часткою в корпораціях Місцевий, власницький Господарськоадміністративна Саморегулів ні організації Недержавні структури з делегованими повноваженнями Розробка стандартів, підтримка етики управління Квазірегуляторний Добровільно -нормативна Джерело: систематизовано авторами самостійно Система публічного адміністрування у сфері охорони корпоративних прав базується на використанні комплексу інструментів, які забезпечують реалізацію управлінських функцій держави щодо гарантування та захисту прав учасників корпоративних відносин. Такі інструменти виконують роль організаційних, правових та інституційних засобів впливу, спрямованих на забезпечення функціонування прозорого, справедливого та безпечного корпоративного середовища. Інструментарій публічного адміністрування у даній сфері є багатоаспектним, адже включає як традиційні, так і сучасні механізми регуляторного, інформаційного та антикризового характеру. З позиції інструментальної концепції праворозуміння, право розглядається як об’єктивна реальність, яка набуває конкретної форми через юридичні механізми та процедури. У контексті публічного адміністрування охорони корпоративних прав, формою реалізації права виступають нормативно-правові акти, адміністративні процедури, судова практика, що регулюють взаємовідносини між державою та суб’єктами господарювання. Водночас слід зауважити, що формальна наявність правових норм ще не гарантує справжньої реалізації прав юридичних осіб, оскільки ефективність їх застосування значною мірою залежить від прозорості та підзвітності органів влади. 316 У правових системах з авторитарними або неефективними інституціями нерідко спостерігається подвійність правового середовища. З одного боку – це наявність формального масиву нормативних актів, які, однак, переважно слугують інтересам політичних або економічних еліт, а не забезпеченню правової рівності учасників корпоративних правовідносин. З іншого боку – існує уявлення про право як інструмент справедливості, який формується у правосвідомості громадянського суспільства і вимагає перегляду або скасування дискримінаційних чи репресивних актів. Така дуальність підкреслює важливість не лише наявності правових норм, але й належного інституційного інструментарію, що забезпечує їх практичну реалізацію та захист корпоративних прав у межах публічного адміністрування [20, c. 159]. Інструментальний підхід у праві передбачає, що право не є самоціллю, а виступає функціональним засобом реалізації потреб та інтересів членів суспільства, включаючи юридичних осіб. На відміну від нормативістських уявлень, у межах цієї концепції правова норма розглядається як соціально обумовлений компроміс між різними індивідуальними та колективними прагненнями. Особливо актуальним такий підхід є у сфері публічного адміністрування корпоративних прав, де юридичні інструменти мають сприяти задоволенню обґрунтованих економічних, правових та організаційних інтересів суб’єктів господарювання в умовах правової держави. Корпоративні права виникають у результаті суспільної та економічної взаємодії, що вимагає наявності дієвого правового механізму для регулювання цих процесів. У такому контексті публічне адміністрування розглядається не просто як система виконавчої влади, а як активний інструмент реалізації потреб учасників корпоративних правовідносин. Ці потреби попередньо виявляються у формі конкретних соціально-економічних очікувань і перетворюються на норми через 317 нормативну, адміністративну або судову форму. Вони включають, зокрема, забезпечення прозорості реєстраційних процедур, захист прав акціонерів, попередження зловживань у корпоративному управлінні тощо. Водночас ефективне функціонування цього інструментарію можливе лише за умов розмежування цілей публічного адміністрування. Йдеться, передусім, про розрізнення між політичними цілями, які здебільшого обслуговують короткострокові інтереси певних політичних суб’єктів, і цілями забезпечення, які мають на меті створення стабільного та передбачуваного середовища для діяльності фізичних і юридичних осіб. З точки зору інструментальної теорії, саме останній тип цілей повинен домінувати в системі захисту корпоративних прав, оскільки він забезпечує безперешкодне функціонування механізмів публічного управління, підвищує довіру до держави та гарантує правову безпеку суб’єктів корпоративних правовідносин [20, c. 160]. До інструментів публічного адміністрування у сфері охорони корпоративних прав слід віднести сукупність правових, організаційних, інформаційно-аналітичних, економічних та контрольних засобів, що використовуються суб’єктами публічної влади з метою забезпечення реалізації, захисту та відновлення корпоративних прав учасників господарських товариств. Зокрема, до основних інструментів належать: − нормативно-правові інструменти; − організаційно-адміністративні інструменти; − інформаційно-комунікаційні інструменти; − економічні та фінансові інструменти; − контрольно-наглядові інструменти. Передусім, базовим елементом інструментарію публічного адміністрування є нормативно-правове забезпечення, яке становить основу для всієї системи охорони корпоративних прав. Законодавчий 318 масив, що регламентує корпоративні правовідносини в Україні, охоплює низку ключових актів, серед яких центральне місце посідають Господарський кодекс України [12], Цивільний кодекс України [11], Закони України «Про акціонерні товариства» [16], «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» [15], «Про цінні папери та фондовий ринок» [14] тощо. Нормативні акти визначають структуру корпоративних відносин, статус суб’єктів, порядок формування органів управління, умови участі в управлінні юридичною особою, а також процедури захисту порушених прав. Саме правова визначеність є першою ознакою ефективного публічного інструментарію, адже дозволяє уникнути правових колізій, сприяє передбачуваності регуляторної політики та підвищує рівень правової культури учасників корпоративних відносин. Наступним інструментом є організаційно-інституційна система, яка передбачає функціонування відповідних державних органів, уповноважених на реалізацію політики у сфері корпоративного регулювання та захисту прав. До основних суб’єктів, які застосовують адміністративні інструменти у цій сфері, належать: Міністерство юстиції України (як орган, що веде державні реєстри та забезпечує реалізацію державної реєстрації юридичних осіб), Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (яка регулює діяльність емітентів та учасників фондового ринку), Антимонопольний комітет України (забезпечує конкурентоспроможність та попереджає зловживання у сфері корпоративного контролю), а також правоохоронні органи, органи прокуратури та судові інституції, що забезпечують юрисдикційний захист корпоративних прав. Кожен з органів має чітко визначені повноваження, що забезпечує інституційну прив’язку інструментів адміністрування, зменшує ймовірність дублювання функцій та забезпечує координацію дій. Окремо слід виокремити інформаційно-комунікаційні інструменти, що базуються на використанні сучасних цифрових платформ і державних 319 електронних сервісів. Зокрема, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, інформаційна система «Прозорро» [9], онлайн-платформи для розкриття інформації емітентами [6], функціонування автоматизованої системи перевірки бенефіціарів – все це є ключовими засобами прозорості корпоративної сфери. Застосування таких інструментів значно підвищує рівень відкритості інформації, забезпечує оперативний доступ до даних усіх зацікавлених осіб, а також є ефективним способом запобігання рейдерським захопленням та прихованим змінам у структурі власності підприємств. Прозорість та доступність інформації є однією з основоположних ознак ефективного інструментарію публічного адміністрування. Відповідним аспектом інструментарію є засоби для стратегічного та програмного планування, які реалізуються в структурі державних стратегій, концепцій, цільових програм, регіональних планів дій. За цих умов має сенс згадати Національну економічну стратегію України до 2030 року, Державну стратегію антикорупційної політики, стратегії розвитку малого та середнього підприємництва та документи, спрямовані на реалізацію положень Угоди про асоціацію між ЄС та Україною [8]. Водночас Державна стратегія антикорупційної політики має на меті зменшення ризику корупції в державному управлінні, що є питанням принципової важливості для підвищення довіри громадськості до державних інституцій та формування прозорого бізнес-середовища. Це дозволило б ефективно захищати права юридичних осіб: відповідне регулювання передбачає запровадження контролю за відповідальністю за вчинене порушення та механізм реагування на порушення. Не менш важливими є стратегії розвитку малого та середнього бізнесу, які формують нормативно-правову базу для підтримки підприємництва та сприяють усуненню адміністративних бар’єрів. Вони 320 визначають основні напрями вдосконалення інструментів публічного адміністрування, орієнтованих на спрощення процедур реєстрації, ліцензування та державного нагляду. Важливо також враховувати імплементацію положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, яка встановлює зобов’язання щодо гармонізації національного законодавства з нормами ЄС [18]. Це стосується, зокрема, сфер корпоративного управління, захисту прав акціонерів, прозорості діяльності підприємств, що є ключовими чинниками формування сучасної моделі публічного адміністрування в Україні. Такі стратегічні документи формують вектор розвитку державної політики у сфері корпоративного регулювання та містять системний набір індикаторів, інструментів реалізації та моніторингу ефективності політик. Особливу увагу варто приділити інструментам співпраці з громадянським суспільством та бізнес-об’єднаннями, які функціонують як консультативно-дорадчі платформи при органах виконавчої влади. Такі структури, як Рада бізнес-омбудсмена, Український союз промисловців і підприємців, Спілка українських підприємців, Торгово-промислова палата України активно долучаються до аналізу правозастосовної практики, формулювання пропозицій до законопроєктів, а також реагування на випадки порушення корпоративних прав. Врахування думки представників бізнесу при ухваленні регуляторних рішень сприяє легітимності державної політики та підвищує її ефективність. В умовах глобалізації та інтеграції України до європейського правового простору зростає роль інструментів міжнародного співробітництва. Йдеться про залучення до проектів технічної допомоги, реалізацію програм Twinning, TAIEX [3], участь у ініціативах OECD [7], гармонізацію законодавства з Директивами ЄС у сфері корпоративного управління [4]. 327 Це свідчить про відсутність належної цифрової інфраструктури для системного контролю за змінами у корпоративному середовищі. Зокрема, брак інтеграції між відповідними реєстрами та відсутність уніфікованої аналітичної платформи, здатної автоматично виявляти ризикові трансакції, перешкоджає формуванню превентивного механізму державного реагування. У сучасних умовах цифровізації публічного управління цей аспект набуває особливої ваги, оскільки лише за наявності налагодженого обміну даними між державними інституціями можливе ефективне прогнозування, запобігання та мінімізація загроз у сфері охорони корпоративних прав. Крім того, варто зазначити, що інформаційна ізольованість реєстрів спричиняє дублювання повноважень різних контролюючих органів, що, своєю чергою, створює додаткове адміністративне навантаження на бізнес. Водночас це не лише ускладнює комунікацію між державними органами, а й сприяє виникненню «інформаційних розривів», які можуть бути використані для приховування незаконних дій у сфері корпоративного управління. Отже, недосконалість цифрової екосистеми публічного контролю виступає суттєвою системною перешкодою для забезпечення прозорості корпоративних відносин і правової визначеності. У цьому контексті актуальним є запровадження комплексної цифрової платформи для моніторингу корпоративних змін, що об’єднувала б функціонал існуючих реєстрів, баз даних та механізмів автоматизованого аналізу. Така система мала б не лише забезпечити інтеграцію наявних інструментів, але й створити умови для міжвідомчої співпраці у режимі реального часу. Лише за умови цифрової консолідації державних зусиль можна забезпечити справжню ефективність публічного контролю у сфері охорони корпоративних прав. Іншим важливим інструментом інструментарію є інструменти стратегічного та програмного планування, сформульовані як державні 328 стратегії, концепції, цільові програми та регіональні плани дій. Також варто згадати Національну економічну стратегію України до 2030 року, Стратегію державної антикорупційної політики, стратегії розвитку малого та середнього бізнесу та інструменти реалізації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом [8]. Паралельно Стратегія державної антикорупційної політики зосереджена на зменшенні корупційних ризиків у державному управлінні, що є важливим для побудови довіри громадськості до органів державної влади та встановлення прозорого бізнес-середовища. Вона передбачає запровадження системи контролю, підзвітності та наслідків за порушення, тим самим забезпечуючи більш ефективний захист юридичних осіб. Однак це складне завдання, враховуючи ризик корупції при виконанні контрольних функцій. В деяких випадках перевірки використовуються для тиску на компанії або проводяться вибірково, що підриває довіру до інституцій державного управління. Громадський контроль за контролюючими органами недостатньо забезпечений, доступ до результатів перевірок обмежений, а процедури недостатньо прозорі, що робить систему вразливою до зовнішнього впливу, і втручання держави в корпоративні процедури здається менш легітимним. Важливим фактором зниження ефективності публічного контролю є відсутність системної аналітики та профілювання корпоративних ризиків. Контроль здійснюється на підставі скарг, планів перевірок або окремих доручень, тоді як профілактичні заходи не отримують належного розвитку. Наприклад, не впроваджено індикаторів ризикованої поведінки учасників корпоративних правовідносин, таких як різке зменшення статутного капіталу, концентрація голосів в одного учасника, повторювані зміни бенефіціарів тощо. Відсутність таких механізмів не дозволяє органам публічного контролю діяти проактивно, попереджаючи порушення на ранніх етапах. 329 Недостатність системної аналітики та профілювання корпоративних ризиків суттєво обмежує можливості превентивного контролю, знижуючи його ефективність і реактивність. Відсутність чітко визначених критеріїв та індикаторів ризикової поведінки призводить до фрагментарного підходу, коли органи контролю діють за залишковим принципом, орієнтуючись на поодинокі випадки, а не на системні загрози. Такий стан справ не сприяє формуванню комплексної картини стану корпоративного управління в масштабах ринку, що ускладнює прогнозування і своєчасне реагування на потенційні правопорушення. Крім того, відсутність систематичного аналізу ризиків позбавляє державні органи можливості формувати адекватні профілі поведінки корпорацій та визначати суб’єкти з підвищеним рівнем ризику, що вимагають посиленої уваги. Це унеможливлює диференціацію заходів контролю, їх пріоритизацію та ефективний розподіл ресурсів. Внаслідок цього перевірки часто носять характер випадкових або формальних дій, що не сприяють зміцненню правової дисципліни та запобіганню зловживань у довгостроковій перспективі. Також слід звернути увагу на низький рівень прозорості контрольної діяльності. Хоча законодавство вимагає відкритості інформації про результати перевірок, ухвалені рішення та вжиті санкції, на практиці ця інформація є малодоступною або публікується в технічно складному, незрозумілому вигляді. Відсутність єдиного онлайн-ресурсу, де б акумулювались усі дані щодо стану контролю в корпоративній сфері, створює інформаційний вакуум для учасників ринку, дослідників і громадськості. Це, своєю чергою, унеможливлює здійснення громадського контролю над державними органами, що і є однією з функцій публічного нагляду в демократичній державі. Отже, публічний контроль у сфері охорони корпоративних прав постає як складна, багатоаспектна система, що має суттєві інституційні, 330 нормативні, кадрові та процедурні проблеми. Його сучасний стан свідчить про недостатню інтегрованість у механізми корпоративного управління, слабку профілактичну складову та відсутність гнучкості у реагуванні на нові виклики корпоративної практики. Ці обставини обумовлюють необхідність подальшого глибокого дослідження як загальнотеоретичних, так і прикладних аспектів функціонування публічного контролю в корпоративній сфері (рис. 2). Рис. 2. Структурна модель публічного контролю у сфері охорони корпоративних прав Джерело: створено авторами В умовах військового стану в Україні система публічного контролю у сфері охорони корпоративних прав зазнає значних змін та викликів. Перенаправлення ресурсів державних інституцій на забезпечення безпеки країни знижує пріоритетність питань корпоративного нагляду, що створює Публічний контроль у сфері охорони корпоративних прав Інституційний напрям державні органи (НКЦПФР, АМКУ, НБУ, Міністерство юстиції), розподіл повноважень, міжвідомча взаємодія Нормативно-правовий напрям (фрагментарність законодавчої бази, відсутність єдиного закону про корпоративний контроль, низький рівень деталізації) Процедурно-практичний напрям планові та позапланові перевірки, відсутність ризикорієнтованого підходу, слабка профілактика та аналітика порушень 331 додаткові ризики для недобросовісних практик і порушень прав учасників корпоративних відносин. Збройний конфлікт значно ускладнює доступ до інформації, яка є важливою для забезпечення оперативного контролю, особливо в районах, де відбуваються бойові дії. Пошкодження інфраструктури, відключення електроенергії та нестабільна робота інформаційних систем негативно впливають на обмін даними між реєстрами та контролюючими органами, що знижує ефективність моніторингу корпоративних процесів. Крім того, війна підвищує економічну невизначеність, що посилює фінансові ризики для компаній і заважає їм прогнозувати свою діяльність. Це, в свою чергу, вимагає від державних контрольних органів більш гнучких і ефективних можливостей реагування для швидкого виявлення та протидії таким загрозам. Особливу увагу слід приділити компаніям у ключових секторах або з оборонними контрактами, які найбільше ризикують стати об’єктами корупції та зловживань у часи конфлікту. Непрозорість у цих сферах може мати значні наслідки для національної безпеки. Тим часом обмеження фізичного доступу до об’єктів контролю стимулює використання цифрових технологій, які дозволяють дистанційне спостереження. Однак відсутність інтеграції інформаційних систем, а також недостатня технічна освіта роблять пов’язані рішення неефективними. Військовий стан як фактор робить надзвичайно складним функціонування системи державного контролю в сфері захисту прав бізнесу, одночасно стимулюючи необхідність суттєвих змін і вдосконалення контрольних механізмів. У нинішній ситуації, коли дисципліна країни постійно піддається ударам внутрішньої опозиції та змін, важливо підтримувати не лише пунктуальність і правильність контролю, але й здатність швидко адаптуватися до нових вимог, щоб мати можливість швидко пристосовуватися до кожної нової деталі. Успіх цього 332 процесу залежить не лише від стабільності управління економікою, але й від економічної стабільності України в цілому, що стане основою для відновлення та сталого розвитку країни після завершення бойових дій. Поглиблення інтеграції цифрових технологій, покращення якості працівників у контрольних органах та розвиток системи інформаційної взаємодії між державними реєстрами та корпоративними структурами сприятимуть створенню більш прозорого та передбачуваного бізнессередовища навіть у найскладніших умовах військового конфлікту. Одночасно важливим завданням є розробка ефективного превентивного механізму таких порушень у бізнес-практиці та встановлення його раннього виявлення та зниження ризиків. Лише всебічна модернізація публічного контролю із урахуванням реалій військового часу здатна забезпечити довіру учасників корпоративних відносин, захистити інтереси інвесторів та зберегти стабільність функціонування корпоративного сектора в цілому. Це, у свою чергу, сприятиме не лише подоланню негативних наслідків війни, а й створенню надійного фундаменту для сталого розвитку економіки України у майбутньому. Правовий механізм захисту корпоративних прав є важливим елементом системи забезпечення національної безпеки, насамперед в її економічному, інвестиційному та правовому вимірах. Належна охорона корпоративних прав сприяє зміцненню правової стабільності, гарантує недоторканність власності, знижує ризики рейдерства, корпоративних конфліктів та інших проявів деструктивного втручання в діяльність суб’єктів господарювання. Забезпечення належного функціонування правового механізму потребує гармонізації законодавства, посилення міжвідомчої взаємодії, підвищення рівня прозорості дій органів влади, а також формування стабільної судової практики щодо захисту корпоративних прав. Важливим 333 напрямом є також створення ефективних превентивних механізмів виявлення та нейтралізації загроз, що мають системний характер і впливають на корпоративну безпеку як складову національної безпеки. Таким чином, процес модернізації правових засад охорони корпоративних прав має здійснюватися в тісному зв’язку з національними стратегічними пріоритетами, спрямованими на гарантування економічної стійкості, інвестиційної привабливості та правової безпеки держави. Ефективне нормативно-правове регулювання у сфері корпоративних прав повинно враховувати не лише інтереси приватних суб’єктів господарювання як носіїв корпоративних прав, а й забезпечувати реалізацію публічно-правової функції держави щодо захисту національних інтересів в економічній сфері. Встановлення оптимального балансу між правами та законними інтересами учасників корпоративних відносин і функціями держави як гаранта економічної безпеки передбачає необхідність створення цілісної, системно узгодженої моделі правового регулювання, що спиратиметься на принципи верховенства права, юридичної визначеності, належного правового захисту та відповідальності держави за невиконання гарантійних зобов’язань. Така модель повинна забезпечити не лише ефективну охорону прав акціонерів, учасників товариств та інвесторів, а й здатність держави своєчасно і результативно реагувати на загрози, що мають потенціал дестабілізувати корпоративну сферу як важливу складову національної економіки. У цьому контексті правове забезпечення охорони корпоративних прав повинно розглядатися не ізольовано, а як елемент загальної системи правової політики держави у сфері національної безпеки, що інтегрує економічні, правові та інституційні механізми в єдину структуру ефективного державного реагування. 334 Література 1. Bodnarchuk, O. H., Bodnarchuk, O. I., & Hlukh, M. V. (2024). Corporate Rights Management: Textbook. Irpin: State Tax University. https://dpu.edu.ua/images/Documents/NAUKA 2. Cabinet of Ministers of Ukraine. (2020). State Anti-Corruption Policy Strategy for 2020–2024: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine No. 466 of April 24, 2020. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466-2020-п#Text 3. European Commission. (n.d.). Twinning and TAIEX: Institutional Development Instruments for Neighborhood Policy Partner Countries. https://neighbourhood-enlargement.ec.europa.eu/enlargementpolicy/twinning-and-taiex_en 4. European Parliament & Council. (2007). Directive 2007/36/EC of July 11, 2007 on the Exercise of Certain Rights of Shareholders in Listed Companies (as amended by Directive (EU) 2017/828). https://eur-lex.europa.eu/legalcontent/EN/TXT/?uri=CELEX%3A32007L0036 5. Hontar, Z. H., Kupchyk, M. Ya., & Kharchuk, A. I. (2019). Administrative Law: Textbook. Lviv: Spolom. https://sci.ldubgd.edu.ua/jspui/bitstream / 6. Ministry of Justice of Ukraine. (n.d.). Unified State Register of Legal Entities and Individual Entrepreneurs. https://usr.minjust.gov.ua/ua/services/extracts 7. OECD. (2025). Mapping Ukraine’s Financial Markets and Corporate Governance Framework for a Sustainable Recovery. https://www.oecd.org/ukraine/financial-markets-governance-recovery.htm 8. President of Ukraine. (2021). National Economic Strategy of Ukraine until 2030: Decree of the President of Ukraine No. 165/2021 of April 28, 2021. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/165/2021#Text 9. Prozorro. (n.d.). ProZorro Information System. https://prozorro.gov.ua 335 10. Verkhovna Rada of Ukraine. (2001). On Protection of Economic Competition: Law of Ukraine No. 2210-III of January 11, 2001. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2210-14#Text 11. Verkhovna Rada of Ukraine. (2003). Civil Code of Ukraine: Law of Ukraine No. 435-IV of January 16, 2003. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text 12. Verkhovna Rada of Ukraine. (2003). Economic Code of Ukraine: Law of Ukraine No. 436-15 of January 16, 2003. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 13. Verkhovna Rada of Ukraine. (2003). On Development and State Support of Small and Medium Entrepreneurship in Ukraine: Law of Ukraine No. 4614-VI of June 19, 2003. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4614-17#Text 14. Verkhovna Rada of Ukraine. (2006). On Securities and Stock Market: Law of Ukraine No. 3480-IV of February 23, 2006. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15#Text 15. Verkhovna Rada of Ukraine. (2007). On State Supervision (Control) in the Sphere of Economic Activity: Law of Ukraine No. 877-V of April 5, 2007. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text 16. Verkhovna Rada of Ukraine. (2008). On Joint Stock Companies: Law of Ukraine No. 514-VI of September 17, 2008. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/514-17#Text 17. Verkhovna Rada of Ukraine. (2010). Tax Code of Ukraine: Law of Ukraine No. 2755-VI of December 2, 2010. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text 18. Verkhovna Rada of Ukraine. (2014). Association Agreement between Ukraine, of the One Part, and the European Union, the European Atomic Energy Community, and their Member States, of the Other Part: Resolution of the Verkhovna Rada No. 1678-VII of September 16, 2014. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1678-18#Text 336 19. Verkhovna Rada of Ukraine. (2018). On Limited and Additional Liability Companies: Law of Ukraine No. 2275-VIII of February 6, 2018. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#Text 20. Zhukova, Ye. (2021). Instrumental aspects of public administration. Scientific Bulletin of Uzhhorod National University, 68, 158–161. https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.68.26