Кріоекстракт серця як модулятор оксидативного стресу при хронічній кардіоміопатії, індукованій доксорубіцином

Івано-Франківський національний медичний університет Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН України ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «АСОЦІАЦІЯ МІКРОЕЛЕМЕНТОЛОГІВ УКРАЇНИ» НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА МАТЕРІАЛИ науково-практичної конференції з міжнародною участю «БАБЕНКІВСЬКІ ЧИТАННЯ: ВІД МОЛЕКУЛЯРНИХ МЕХАНІЗМІВ ДО ТЕРАПІЇ» присвячена пам’яті академіка Георгія Овксентійовича Бабенка, 80-річчю Івано-Франківського національного медичного університету 30-31 жовтня 2025 Івано-Франківськ УДК: 616.12-008.331.1-085.275:615.015.8-092.9 КРІОЕКСТРАКТ СЕРЦЯ ЯК МОДУЛЯТОР ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ ПРИ ХРОНІЧНІЙ КАРДІОМІОПАТІЇ, ІНДУКОВАНІЙ ДОКСОРУБІЦИНОМ ІГ Дробнер, ФВ Гладких, ТІ Лядова, МС Матвєєнко Кафедра загальної хірургії, анестезіології та паліативної медицини, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Актуальність дослідження. Доксорубіцин широко застосовується у протипухлинній терапії, проте його використання обмежується розвитком дозозалежної кардіоміопатії, що пов’язана з оксидативним стресом та ушкодженням міокарда. Пошук ефективних засобів для зниження кардіотоксичності залишається актуальним напрямом експериментальної фармакології. Перспективним у цьому контексті є застосування кріоекстракту серця як потенційного антиоксидантного та кардіопротекторного агента. Мета дослідження – охарактеризувати вплив кріоекстракту серця на показники прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу міокарда за умов хронічної доксорубіцин-індукованої кардіоміопатії та порівняти його антиоксидантну ефективність із карведилолом. Матеріали та методи. Експеримент проведено на самцях щурів масою 200–220 г, розподілених у групи по 7 тварин. Хронічну доксорубіцин-індуковану кардіоміопатію моделювали шляхом внутрішньоочеревинного введення доксорубіцину гідрохлориду (5 мг/кг, один раз на тиждень протягом чотирьох тижнів, сумарна доза – 20 мг/кг). Кріоекстракт серця вводили 5 разів – до початку моделювання і за 60 хвилин до кожного введення доксорубіцину. Для порівняння застосовували карведилол. Вміст продуктів, що реагують з тіобарбітуровою кислотою, та активність каталази визначали спектрофотометрично; інтегральний показник антиоксидантного стану розраховували за співвідношенням активності ферменту до рівня продуктів перекисного окиснення. Статистичну обробку виконували з використанням t-критерію Ст’юдента, дані наведено як середні значення з 95-відсотковими довірчими інтервалами. Результати та їх обговорення. У щурів із доксорубіцин-індукованою кардіоміопатією відзначено суттєве посилення процесів перекисного окиснення 66 ліпідів, про що свідчило підвищення рівня продуктів, що реагують з тіобарбітуровою кислотою, на 91,0% порівняно з інтактними тваринами (21,3±1,2 проти 11,1±0,7 мкмоль/кг; р<0,001). Це супроводжувалося зниженням активності каталази на 36,8% та зменшенням антиоксидантно-прооксидантного індексу на 68,2% (0,8±0,1 проти 2,5±0,4; р=0,003), що вказує на розвиток вираженого оксидативного стресу та пригнічення ферментативної ланки антиоксидантного захисту. Застосування карведилолу призводило до помітного зменшення прооксидантного навантаження – рівень продуктів, що реагують з тіобарбітуровою кислотою, знижувався на 28,9% порівняно з контрольною групою (15,1±1,2 мкмоль/кг; р=0,004). Введення кріоекстракту серця викликало подібну тенденцію – показник зменшувався на 25,5% (15,9±1,2 мкмоль/кг; р=0,007), а різниця між ефектами обох засобів становила лише 4,7%. Активність каталази на тлі лікування як карведилолом, так і кріоекстрактом серця частково відновлювалася (0,20±0,03 проти 0,17±0,03 мкат/кг у контролі), проте зміни не досягали рівня статистичної достовірності. Аналогічно, інтегральний показник антиоксидантно-прооксидантного індексу зростав до 1,4±0,3 (+79,4%) у групі карведилолу та до 1,3±0,3 (+68,3%) у групі кріоекстракту серця, що відображає часткову нормалізацію редокс-гомеостазу. Отримані результати свідчать, що основний ефект обох засобів на цьому етапі полягає у гальмуванні перекисного окиснення ліпідів, тоді як повне відновлення ферментативної активності каталази й редокс-рівноваги потребує тривалішої дії або комбінованих підходів. Висновки. Встановлено, що введення кріоекстракту серця за умов доксорубіцин-індукованої кардіоміопатії знижувало рівень продуктів, що реагують з тіобарбітуровою кислотою, на 25,5% (р=0,007) і підвищувало антиоксидантно-прооксидантний індекс на 68,3% (р=0,1), що відображає тенденцію до покращення без досягнення статистичної значущості. 67