28
УДК: 613.26+616.36+616.12-008.313+616.125
ВПЛИВ КОМБІНАЦІЇ НУТРІЦІЄНТІВ НА СТАН
МІОКАРДА У ПАЦІЄНТІВ ІЗ НЕАЛКОГОЛЬНОЮ
ЖИРОВОЮ ХВОРОБОЮ ПЕЧІНКИ ТА ФІБРИЛЯЦІЄЮ
ПЕРЕДСЕРДЬ
Ольга ЦІДИЛО
Наукові керівники: доктор філософії, ас. Андрій ГЕРАЩЕНКО, ас-
пірант Олесь ТЕСЛЕНКО, доктор філософії Микита БЄЛІНСЬКИЙ
Кафедра терапії, сімейної та екстреної медицини післядиплом-
ної освіти
Івано-Франківський національний медичний університет
Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) є однією з
найбільш поширених патологій гепатобіліарної системи у світі.
Вона виникає через надмірне накопичення жиру в тканинах печінки
за відсутності вживання алкоголю або інших етіологічних факторів.
За даними досліджень, у 2017 році глобальна поширеність НАЖХП
досягла 882 мільйони випадків, проте цей показник може бути навіть
вищим через низький рівень діагностики, особливо у групах підви-
щеного ризику, де хвороба має безсимптомний перебіг. Фібриляція
передсердь (ФП) є найпоширенішою формою порушення серцевого
ритму, що має значний вплив на підвищення серцево-судинної смерт-
ності. ФП супроводжується численними несприятливими наслідка-
ми, зокрема, підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень,
серед яких найнебезпечнішим є інсульт. Очікується, що до 2030 року
кількість випадків ФП у США досягне 12,1 мільйона. У пацієнтів
із НАЖХП ФП часто має більш агресивний перебіг, що пов’язано з
підвищеним рівнем системного запалення та оксидативного стресу,
які погіршують прогноз та сприяють прогресуванню серцево-судин-
ної патології
Мета. Метою дослідження було оцінити ефективність додаван-
ня урсодеоксихолевої кислоти (УДХК) та кверцетину до стандартної
терапії у пацієнтів із НАЖХП та ФП з метою покращення функціо-
нального стану міокарда.
Матеріали і методи. Дослідження було проспективним, рандо-
мізованим, контрольованим, включало 127 пацієнтів з діагностова-
ною НАЖХП та супутньою ФП, які були розподілені на три групи:
Група 1 отримувала стандартне лікування (n=42), група 2 - стандарт-
23
29
не лікування плюс УДХК (n=44) і група 3 - стандартне лікування
плюс УДХК і кверцетин (n=41). Ехокардіографія (ЕхоКГ) виконува-
лася на апараті Siemens NX3 Eli e (Siemens, Німеччина). Процедура
включала комплексний аналіз структур і функцій серця за допомо-
гою різних зрізів та методів вимірювання.
Результати. Середній вік пацієнтів у групах був порівнянним: у
групі 1 – 51 рік, у групі 2 – 52,5 роки, а у групі 3 – 50 років. Статис-
тично достовірної різниці між групами не було (р = 0,214). Гендер-
ний розподіл також не відрізнявся між групами: у групі 1 чоловіки
становили 35,7%, а жінки – 64,3%; у групі 2 частка чоловіків скла-
дала 38,6%, а жінок – 61,4%; у групі 3 чоловіки становили 36,6%,
а жінки – 63,4%. Порівняння поширеності різних форм фібриляції
передсердь показало, що пароксизмальна ФП була найпоширені-
шою формою у всіх групах: У групі 1 вона спостерігалася у 61,9%
пацієнтів, у групі 2 – у 54,5%, а у групі 3 – у 65,9%. Персистую-
ча форма ФП була діагностована у 21,4% пацієнтів групи 1, 27,3%
групи 2 та 19,5% групи 3. Постійна форма ФП виявлялася рідше: у
16,7% пацієнтів групи 1, 18,2% групи 2 та 14,6% групи 3. Відмінно-
сті між групами за формами ФП були статистично недостовірними
(р = 0,871). Індекс маси тіла у всіх трьох групах був порівнянним:
У групі 1 медіана ІМТ становила 32,61 кг/м² (29,98–36,51). У групі
2 – 32,23 кг/м² (29,75–35,39). У групі 3 – 33,24 кг/м² (30,09–35,79).
Статистичний аналіз не виявив достовірної різниці між групами за
показниками ІМТ (р = 0,797). На початковому етапі вимірювання ді-
аметру лівого передсердя були подібними в усіх трьох групах. Після
лікування в усіх групах спостерігалося зменшення діаметра лівого
передсердя. У групі 3 спостерігалося найбільш значне зменшення
(-6,77%, p=0,011), що свідчить про потенційне покращення ремоде-
лювання передсердь. Щодо об’єму ЛП, зміни в групах 1 і 2 були
менш вираженими ніж у групі 3, проте воно не було статистично
значущим. Після лікування не спостерігалося значних змін в об’ємі
лівого передсердя в усіх групах. Втім, індекс об’єму лівого передсе-
рдя достовірного покращеівся у групі 3 порівняно із контрольною
групою. Фракція викиду ЛШ покращилася у всіх групах, з найбільш
значним збільшенням у групі 3 (7,74%, p=0,001). Результати вказу-
ють на те, що комбінована схема лікування в групі 3 призвела до
покращення скоротливої функції. В групі 3 спостерігалося вірогідне
збільшення співвідношення Е/А (32,04%, р=0,001), що свідчить про
покращення діастолічного наповнення та потенційно кращу загаль-
24
30
ну серцеву функцію. На противагу цьому, в групі 1 спостерігалося
зниження співвідношення Е/А, а в групі 2 - незначне підвищення.
Співвідношення E/e’, яке зазвичай використовується для оцінки
тиску наповнення лівого шлуночка, показало достовірне зниження
в групі 3 (-17,59%, p=0,034). Це свідчить про можливе зниження ді-
астолічного тиску лівого шлуночка та покращення серцевої функції.
Однак у групах 1 і 2 достовірних змін не спостерігалося.
Висновки. Додавання УДХК та кверцетину до стандартних
схем лікування НАЖХП та фібриляції передсердь сприяє покращен-
ню систолічної функції серця, що виразилося в достовірно вищих
значеннях ФВ ЛШ у пацієнтів групи 3. Досліджувані нутріцієнти
також сприяють покращенню діастолічної функції лівого шлуночка,
що відображалося у нижчих значеннях відношення Е/е’ та вищих
значеннях відношення Е/А.
25
