МОДЕЛЮВАННЯ ТА ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ЗМІЦНЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ

Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 42/2024 110 https://doi.org/10.5281/zenodo.17794836 Августин Р. Р. д.е.н., професор, професор кафедри менеджменту, публічного управління та персоналу, Західноукраїнський національний університет https://orcid.org/0000-0003-3101-7107 Демків І. О. к.е.н., доцент, доцент кафедри менеджменту, публічного управління та персоналу, Західноукраїнський національний університет https://orcid.org/0000-0001-6538-7988 Трепет Н. М. здобувач освітньо-наукової програми «Менеджмент», Західноукраїнський національний університет https://orcid.org/0009-0004-4762-3835 МОДЕЛЮВАННЯ ТА ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ЗМІЦНЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ JEL Classification: H35, J32 SECTION “ECONOMICS”: Економіка Анотація. У статті актуалізується проблематика управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання, що спеціалізуються на торговельній діяльності, в умовах цифрової трансформації економіки, суспільства, внутрішніх та зовнішніх бізнес-процесів. Метою дослідження визначено моделювання та формування механізму зміцнення конкурентоспроможності підприємства в умовах цифровізації. Показано, що цифровізація є одним зі найбільш актуальних трендів сучасності, який потрібно не тільки враховувати, але й використовувати у власних цілях, зокрема з метою підвищення фінансово-економічної ефективності та зміцнення конкурентоспроможності бізнесу. Ці завдання актуалізуються також і з огляду на значне ускладнення середовища функціонування вітчизняних підприємств і організацій, у т. ч. обумовленого негативними наслідками повномасштабної війни. Зроблено висновок, що значно гіршим наслідком стало зниження рівня конкурентоспроможності підприємств більшості видів економічної діяльності. Відповідно, за такої ситуації підприємства не спроможні витримувати конкурентну боротьбу не тільки на зовнішніх, але й на внутрішньому ринку. Констатовано, що всі ці процеси послаблюють конкурентоспроможність економіки України, призводить до погіршення передумов для соціально-економічного поступу територій. Доведено, що з метою зміцнення конкурентоспроможності вітчизняних суб’єктів господарювання в умовах цифровізації необхідно сформувати відповідні організаційно-економічні умови, які дозволять підвищити мобільність бізнесу та його оперативність в частині ідентифікації шляххів, механізмів та інструментів підвищення конкурентоспроможності. Це завдання слід вирішувати з постійною цілеспрямованістю, успіхи, досягнуті на ринку, незабаром будуть зведені нанівець відповідними діями конкурентів. Доведено, що конкурентоспроможність підприємства напряму залежить від конкурентоспроможного продукції, що воно реалізує, а в сучасному економічному Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 42/2024 111 середовищі функціонування реалізації нової продукції мають вирішальне значення для процвітання підприємства. Освоєння реалізації нової продукції, які складають основу портфеля реалізації товарів, темп зростання її реалізації приблизно удвічі вищий, ніж у конкурентів. Ключові слова: підприємства, конкурентоспроможність, менеджмент, стратегічний менеджмент, цифровізація, цифрова трансформація, бізнес, інформаційно-комунікаційні технології. Annotation. The article updates the issue of managing the competitiveness of economic entities specializing in trade activities in the conditions of digital transformation of the economy, society, internal and external business processes. The purpose of the research is to model and form a mechanism for strengthening the competitiveness of the enterprise in the conditions of digitalization. It is shown that digitalization is one of the most relevant modern trends, which should not only be taken into account, but also used for its own purposes, in particular with the aim of increasing financial and economic efficiency and strengthening business competitiveness. These tasks are also updated in view of the significant complication of the environment for the functioning of domestic enterprises and organizations, including those caused by the negative consequences of a full-scale war. It was concluded that a much worse consequence was a decrease in the level of competitiveness of enterprises of most types of economic activity. Accordingly, in such a situation, enterprises are unable to withstand competition not only on the foreign market, but also on the domestic market. It has been established that all these processes weaken the competitiveness of the Ukrainian economy and lead to the deterioration of the prerequisites for the socio-economic progress of the territories. It has been proven that in order to strengthen the competitiveness of domestic economic entities in the conditions of digitalization it is necessary to form appropriate organizational and economic conditions that will allow to increase the mobility of business and its efficiency in terms of identification of ways, mechanisms and tools of increasing competitiveness. This task should be solved with constant purposefulness, the successes achieved in the market will soon be nullified by the corresponding actions of competitors. It has been proven that the competitiveness of the enterprise directly depends on the competitive products that it sells, and in the modern economic environment, the functioning of the implementation of new products is of crucial importance for the prosperity of the enterprise. Mastering the sale of new products, which form the basis of the product sales portfolio, the growth rate of its sale is approximately twice as high as that of competitors. Keywords: enterprises, competitiveness, management, strategic management, digitalization, digital transformation, business, information and communication technologies. Вступ Під конкурентоспроможністю підприємства слід розуміти його реальну і потенційну здатність досліджувати попит (ринок), а також здатність розробляти і продавати товари, які за своїми параметрами краще підходять споживачам, ніж товари його конкурентів. Актуальними є також питання забезпечення конкурентоспроможності підприємств, адже за протилежної ситуації на внутрішній ринок країни заходять потужні ритейлори, які захоплюють весь ринок і витісняють з нього місцеві підприємства. Крім того, від конкурентоспроможності підприємств залежить не тільки їх фінансово-інвестиційна привабливість для стейкхолдерів, але й здатність на належному рівні задовольняти провідні потреби споживачів у товарах і послугах. Поняття конкурентоспроможності підприємства включає в себе великий комплекс характеристик, які визначають позицію підприємства на ринку, включають в себе виявлення відмінних ознак товару, що визначаються регіоном збуту, і факторами, що формують загальні умови його реалізації. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 42/2024 112 Альтернативність та диверсифікованість позиціонування підприємств у конкурентному середовищі, необхідність оптимізації ресурсного потенціалу та управління капіталом свідчать про системний характер стратегічного планування для забезпечення конкурентоспроможності. Адаптована до конкурентного середовища економічна політика у вигляді конкурентної стратегії є умовою реалізації ефективних економічних механізмів сталого та стабільного розвитку підприємств. Питання конкурентоспроможності підприємства є складним і багатогранним. Найбільш вагомий внесок у її розробку зробили дослідницькі центри США та Західної Європи, зокрема дослідницька група М. Портера, А. Гутмана, Д. Даннінга та ін. З розвиток конкурентних відносин значно активізувалися дослідження сутності процесу зміцнення конкурентоспроможності підприємства. Різні аспекти відовідних питань досліджувалися в публікаціях багатьох науковців. Серед них напрацювання К. Білецької [1,с.58-64], Н. Задорожнюка, М. Беноєвої [2,с.132–135], Д. Зінкевича [3,с.182-187] та ін. дослідників. Механізми, інструменти та засоби менеджменту в сфері управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання напрацьовано у результатах досліджень таких учених, як В. Смєсова, І. Іщенко [8,с.76-82], Р. Лупак, Б. Мізюк, В. Зайченко [12,с.70-88] та ін. Визначенню можливостей та шляхів впровадження цифрових технологій у бізнес-процеси і посилення за рахунок цього конкурентоспроможності підприємства визначені і обгрунтовані у результатах досліджень таких авторів, як Р. Лупак [4,с.88-92], О. Малій [5,с.71-74], Н. Рибалко [6,с.27-29], І. Рудченко [7,с.16-19], В. Фоміних, Д. Безпалова, А. Довгопола [9,с.61-64], Л. Чех, О. Корогодова [10], Н. Рущишин [11,с.12-18], Р. Лупак, М. Куницька-Іляш, Я. Березівський [13,с.17851798] та ін. Разом з тим, багато теоретичних і прикладних питань зміцнення конкурентоспроможності підприємства залишаються недостатньо недослідженими і невирішеними через їх складність і багатогранність, деякі з них є предметом наукових дискусій. Метою статті є моделювання та формування механізму зміцнення конкурентоспроможності підприємства в умовах цифровізації. Результати дослідження Для характеристики факторів конкурентоспроможного потенціалу було обрано показники: ресурсовіддачі ( 1 x), використання праці ( 2 x), місткості ринку ( 3 x), дохідності 1 працівника ( 4 x), стійкості економічного зростання ( 5 x). До побудованої моделі ввійшли дієві фактори, що визначають процеси нарощування або спаду конкурентоспроможного потенціалу (формули 1, 2 та 3): 51525 4141323 212221111 1188,2 2155,1 3536,0 531,0 226,0 939,0 1714,0 2926,3 0701,10701,0964,6 x0079,256,0 xxx xxxx xxxxy tt ttt tttt       (1) 51525414 24313232 12221112 983,142117,123838,22951,58478,17 646,0851,63697,8254,15376,349 996,77265,2657,668839,160895,54 xxxxx xxxxx xxxxy ttt ttt ttt       (2) 51525414 2413232 12221113 3597,16903,36534,03911,15171,0 0203,04315,24688,03423,11 2937,2053,0897,19779,43284,1 xxxxx xxxx xxxxy ttt ttt ttt       (3) Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 42/2024 113 З наведених результатів моделювання можна констатувати, що головними чинниками, які позначаються на конкурентному потенціалі підприємства, є якість та ефективність використання інтелектуально-кадрового капіталу ( 2 x) та стабільність покращення економічних параметрів ( 5 x). Відповідно, саме для цих чинників наявні тренди як до розвитку, так і до погіршення ситуації. Якщо у залежностях рентабельності реалізації продукції ( 1 y) та рентабельності продукції в цілому ( 2 y) ці чинники у найбільшій мірі впливають на погіршення конкурентного потенціалу суб’єкта господарювання, то у залежностях відносно рентабельності активів ( 3 y) – навпаки, на покращення. Таким чином, в підсумку моделювання чинників, які визначають конкурентний потенціал суб’єкта бізнесу, можна стверджувати як про ефективність і недоліки в цій сфері, так і про існування трендів і можливостей для посилення конкурентоспроможності підприємства. Така ситуація зумовлена вичерпанням потенційних ресурсів економічного зростання, відсутністю стратегічних орієнтирів розвитку суб’єкта бізнесу, відтворювальних процесів збуту, маркетингових досліджень та формування на їх основі гнучкої цінової політики. Використання наведеної моделі в управлінні конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання в умовах цифровізації дозволяє здійснювати вибір та обґрунтування напряму розвитку, формулювання стратегій формування та підвищення конкурентоспроможності, узгодження цілей і завдань та управління процесом нарощування. Основним методом підвищення конкурентоспроможності, що використовується в цьому підході, є диференціація продукту, яка реалізується через позиціонування, насамперед через низку відповідних маркетингових комунікацій і стратегій просування. Диференціація передбачає виділення бренду з-поміж конкуруючих брендів у свідомості споживачів та асоціювання його з конкретними перевагами або вигодами. Диференціація може базуватися на об’єктивних або суб’єктивних характеристиках продукту. Для проведення диференціації резервів підвищення конкурентоспроможності підприємство може використовуватися різні засади. Ефективна реалізація стратегій диференціації вимагає низки взаємопов’язаних дій, включаючи своєчасне дослідження ринку, відповідну сегментацію та позиціонування, проактивну інноваційну політику (переважно продуктові інновації) та розробку відповідної продуктової політики (продуктові та цінові стратегії, стратегії дистрибуції та просування). Головним завданням стратегії забезпечення конкурентоспроможності підприємства є досягнення ситуації, коли можна отримувати лідерські позиції в обраному ринковому середовищі. Тому очевидним є той факт, що в процесі реалізації стратегії забезпечення конкурентоспроможності підприємства на неї будуть впливати як внутрішнє, так і зовнішнє середовище, що й зумовить необхідність пристосування стратегії до нових умов. Успіх підприємства на внутрішньому і зовнішньому ринках в умовах конкуренції залежить від організованого на достатньому рівні механізму формування його конкурентоспроможності. Сукупність складових запропонованого механізму забезпечує здатність суб’єкта, господарюючого на ринку споживчих товарів, ефективно впливати на ринкову ситуацію, забезпечуючи товарами, яка задовольнятиме вимоги споживача Відзначимо, що важливим напрямом удосконалення механізму формування стратегічного забезпечення конкурентоспроможності підприємства є моніторинг відносного конкурентного балансу зовнішнього середовища та внутрішніх можливостей суб’єкта сфери виробництва споживчих товарів. Для забезпечення конкурентоспроможності підприємства важливим є визначення механізмів її підтримки на різних етапах їх економічного розвитку. Це пов’язано з низкою питань, що стосуються формування позиції підприємства в умовах стратегічної конвергенції на етапі прискорення інтеграційних процесів. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 42/2024 114 Рівень конкурентоспроможності розглядається як вектор та одиниця виміру зусиль щодо збалансування змін ринкової кон’юнктури під впливом зовнішнього середовища з позитивною дією внутрішньої організації підприємства, а також вибору ефективних інструментів формування та реалізації стратегій відповідно до нормативно-правового, інформаційного та методичного забезпечення. Формування механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства здійснюється функціональними підрозділами підприємства, що дозволяє поєднати між собою різні аспекти діяльності підприємства, що на загал формують його конкурентний потенціал. А це аспекти виробництва, ресурсного забезпечення, організації та управління бізнес-процесами, соціальної сфери і т. п. Виконуючи свою місію, кожна підсистема вирішує чітко визначений комплекс завдань, що забезпечують реалізацію стратегії, а отже, і ефективність досліджуваного механізму. Формування системи факторів стратегічного забезпечення конкурентоспроможності підприємства, зокрема необхідно проводити шляхом виокремлення факторів тактичної конкурентоспроможності. При цьому, оцінка внутрішніх факторів, які впливають на конкурентоспроможність підприємства, має проводитися обов’язково у комплексі із оцінкою рівня дії зовнішнього середовища. Розвиток макронестабільності, що властива середовищу господарювання при збільшенні перспективності системи нових ринкових відносин, дозволить встановити основну закономірність реалізації зворотного зв’язку у системі відносин підприємства та ринку за умов обмежених перспектив експансивного зростання останнього, яка полягає у зміні пріоритету між двома можливими механізмами конкуренції. За таких умов практично зникає традиційна середина асортименту, яка зазвичай приносить підприємствам, зокрема основну частку доходу, а коливання широти асортименту для підприємств національної економіки є значно більшими порівняно з розвинутими ринковими системами. Виходячи з цих узагальнень ринкової ситуації, навіть при збільшенні перспектив екстенсивного розширення ринку, рівень сатурації товарів буде залишатися основним фактором невизначеності, що має бути врахований при розробці стратегії підприємства. Зважаючи на цей висновок, набір рекомендацій для вибору маркетингової асортиментної стратегії підприємства за умов прискорення інтеграційних процесів, що у даному випадку є більш важливою з точки зору забезпечення сталого розвитку підприємства, ніж оптимальна організаційно-структурна стратегія. З метою забезпечення ефективної адаптації до інших структурних чинників невизначеності, насамперед, здійснення трансформації, згідно з якою всупереч силі споживчих і макроекономічних коливань, створення основ сучасних ринкових відносин, що відповідають домінуванню стратегії охоплення, змушує вітчизняні підприємства впроваджувати наступні заходи організаційноструктурної стратегії. З метою корекції співвідношень між цими складовими стратегічного комплексу підприємств необхідно виокремити рекомендації, що враховують не тільки пріоритети в індивідуалізації товарів, але й фактори масштабу та сфери діяльності. Вплив можливої появи замінників, переважно імпортних, на маркетингові та організаційно-структурні стратегії вітчизняних підприємств має «зворотний» характер. Іншими словами, реорганізація стратегій, викликана небезпекою появи замінників, призводить до реалізації заходів, які є оптимальними з точки зору зменшення локальних втрат, але негативно впливають на результати реалізації глобальних цілей підприємств у новій системі ринкових відносин. Якщо підприємство прагне оптимально використовувати суму коштів у конкретних умовах для стратегічного забезпечення конкурентоспроможності підприємства, то, позначаючи вартість одиниці ресурсу і-го виду через i w, обсяг його поповнення – через i z, одержано вирішення задачі Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 42/2024 115 оптимізації плану підприємства з одночасною оптимізацією структури ресурсів при обмежених чистих інвестиціях I (формула 4): (4)    n jiijij zbxa 1 ,    m iii Izw 1 , 0 j x, 0 i z, mi ,...,1, j = 1,… n, де, Ен – рівень відсотка банківського депозиту, Ен= 1/tн; tн – максимально для бізнесу строк окупності інвестицій; m’ – оборотні кошти, споживані в одному фінансовому циклі; m – m’ – основні засоби, використовувані в багатьох циклах; j с – ціна одиниці продукції; j x – обсяг j-го продукції, реалізованої підприємством; )( I Ф – прибуток, отриманий за умов додаткових вкладень. Вирішуючи завдання удосконалення механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства у параметричному наборі значень }...0{ Kk III  , проводиться оцінка залежності максимального прибутку Ф(I) і вкладень у приріст основного капіталу ДО(I) від суми інвестицій I. При цьому, ДО(I) обчислюється за формулою ДО (I) =    m mi ii zw 1 для кожного набору . Функції Ф(I) і ДО(I) досить добре апроксимуються квадратичними функціями (формули 5, 6): Ф(I) = aI2 + bI; (5) ДО(I) = cI2 + dI, (6) де dcba ,,, – параметри механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Таким чином, на виході параметричної моделі можна одержати інформацію про динаміку підприємства для тих чи інших умов річного циклу його функціонування в конкурентному середовищі. У подальшому будуємо динамічну модель стратегічного забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Як критерій економічної ефективності роботи підприємства прийнято максимум приведеного наднормативного прибутку. З урахуванням дисконтування в часі критерій вибору найкращого варіанта інвестицій має вигляд (формула 7): F* = (7) де ΔРР(It) – додатковий чистий прибуток, отриманий від інвестицій; ΔКt(It) – вкладення в приріст основного капіталу в році t; Аt – коефіцієнт дисконтування прибутку інвестицій у рік t. Надалі використовується критерій оптимальності, заданий формулою (3.4). При цьому ΔРР(It) і ΔКt(It) визначаються як приріст Ф(I) і ДО(I), що обчислюються за формулою (3.3). Кошти від інвестицій у розширення підприємницької діяльності підприємства мають формуватись на основі кредиту G на початку періоду і власних нагромаджень St, що віднімаються від чистого прибутку (формула 8): 11 1 Ô( ) í max, nm m j j ii ii ji im IñxwzEwz             *i zI    () 1 max , t T tttt It P PI Eí K I A       Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 42/2024 116 St = γФt – βG, (8) де β – відсоток за кредит у рік t; γ – коефіцієнт, що враховує частку податкових відрахувань. Співвідношення власних і позикових коштів, що залежать як від умов роботи підприємства, так і від зовнішніх факторів, є ключовим в економічному рішенні удосконалення механізму стратегічного забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Функції параметризації моделі стратегічного забезпечення конкурентоспроможності підприємства змінюються відповідно до динаміки реалізації продукції тощо. Водночас, ці зміни по роках мають бути прогнозовані та враховані в моделі. У загальному випадку функції Ф(I) і ДО(I) отримуються у результаті розв’язання задачі лінійного програмування для кожного року t. Функцію додаткового чистого прибутку підприємства в рік t позначено через ΔРР t(It) = γΔ Фt(It) при обсязі чистих інвестицій It (формули 9, 10): It = (9) де Is – чисті інвестиції в році S. При цьому: ΔФt(It) = Фt(It) – Фt-1(It-1), ΔКt(It) = Кt(It) – Кt-1(It-1), а Кt(It) = It – It,об t, (10) де It,об – вкладення в приріст оборотного капіталу в році t. З урахуванням формула 3.16 критерій оптимальності інвестиційної політики підприємства матиме вигляд (формула 11): F* = (11) Власні накопичені кошти підприємства, які воно може витрачати на інвестиції в році t, дорівнюють (формула 12): St = , (12) де βt = . Накопичена в році t сума інвестицій повинна задовольняти економічні обмеження, які існують в конкурентному середовищі підприємства (формула 13): It – 1 ≤ It ≤ (It – 1 + St). (13) З урахуванням формула (3.9) і (3.10) динамічну задачу оптимізації інвестицій у системі удосконалення механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства можна записати формулами 14, 15: F* = (14) It – 1 ≤ It≤ (It – 1 + St), 0 ≤ It ≤ G + Ф0, (15) де Ф0 – власні початкові інвестиційні кошти підприємства. Водночас, запропоновану математичну модель конкурентоспроможності підприємства доцільно розв’язувати методами динамічного програмування. Оптимальний розв’язок математичної моделі (формула (3.24)) {G*, I*} визначає динаміку інвестицій і джерела фінансування вкладень. На джерела і розподіл інвестицій істотно впливають коефіцієнт дисконтування At, податкова ставка γ та умови кредитування. k t k t 1 , t s s I   () 1 max ( () ()) . t T tt tt t Gt PP I Eí K I A       11 () tt tt ÔI G   ( )/100 kd tt  () 1 max ( () ()) , t T tt tt t Gt PP I Eí K I A       Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 42/2024 117 При отриманих It можна визначено конкретний план інвестицій підприємства для кожного року, що формує напрям капітальних вкладень з урахуванням господарської структури підприємства. Відповідно до загальних напрямів забезпечення ефективної діяльності вітчизняних підприємств, зокрема за умов посилення впливу невизначеності середовища господарювання, на нашу думку, найбільш перспективними є стратегії, засновані на своєчасному впровадженні нових продуктів у той час, коли волатильність ринку ще не загрожує досягненню максимальних результатів, а продукт має достатню конкурентну маржу. Блокова агрегована модель, побудована з урахуванням факторів невизначеності, дозволяє точно визначити цей час. Еволюційні зміни механізму конкуренції у національній економіці на тлі підвищення питомої ваги проявів ринкової невизначеності, які відбуваються з розвитком інтеграційних процесів, передбачають: у безконкурентних галузях небезпека переходу підприємства на нестабільні стратегії розвитку визначається виключно поточним співвідношенням гнучкості та досягнутої широти асортименту. Ризик удатися до цього набору стратегій забезпечення конкурентоспроможності властивий підприємствам, які мають значну інерцію та прагнуть дуже швидко розширити асортимент. Варто зазначити, що в конкурентних галузях можуть проявлятися дуже тонкі ефекти, пов’язані з позитивною роллю конкуренції. Це означає, що конкуренція може суттєво компенсувати інерційність стратегічного розвитку підприємств та уповільнити негативні тенденції. Висновки Формування організаційно-економічних умов, в широкому розумінні цього терміну, перетворюється на задачу узгодження системи менеджменту бізнесу з динамічними умовами цифровізації національної економіки та бізнес-процесів суб’єктів господарювання. Це підвищує мобільність бізнесу та його оперативність в частині ідентифікації шляххів, механізмів та інструментів підвищення конкурентоспроможності. Це завдання ускладнюється тим, що, якщо його не вирішувати з постійною цілеспрямованістю, успіхи, досягнуті на ринку, незабаром будуть зведені нанівець відповідними діями конкурентів. Конкурентоспроможність підприємства напряму залежить від конкурентоспроможного продукції, що воно реалізує. Оскільки конкуренція в наш час дуже висока (багато підприємств з приблизно однаковим асортиментом продукції), то конкурентною перевагою виступає персонал, а саме якісне обслуговування споживачів. Якщо підприємства для реалізації конкурентоспроможної продукції вкладають свої ресурси у якісну сировину, нові технології, робітників тощо, то в підприємстві, в першу чергу, в професійність обслуговуючого персоналу. В сучасному економічному середовищі функціонування реалізації нової продукції мають вирішальне значення для процвітання підприємства. На нашу думку, освоєння реалізації нової продукції, які складають основу портфеля реалізації товарів, темп зростання її реалізації приблизно удвічі вищий, ніж у конкурентів. Перспективи подальших досліджень стосуються розгляду управління фінансово-економічними результатами підприємств в умовах цифровізації. Список використаних джерел 1. Білецька К. В. Засади формування креативного лідера як менеджера нового покоління. Економічний часопис Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2015. № 4. С. 58–64. 2. Задорожнюк Н. О., Беноєва М. Х. Дослідження ключових понять креативного менеджменту. Науковий вісник Мукачівського державного університету. 2016. Вип. 1 (5). С. 132–135. 3. Зінкевич Д. К. Сутність креативного менеджменту і його місце в системі управління машинобудівним підприємством. Науковий вісник ЛНТУ України. 2009. Вип. 19.2. С. 182–187. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 42/2024 118 4. Лупак Р. Л., Польова І. М., Васильців В. Г. Управління покращенням інвестиційного забезпечення підприємств. Бізнес Інформ. 2015. Вип. 12. С. 88-92. 5. Малій О. Г. Фінансові ресурси підприємств та джерела їх формування: теоретичні аспекти. Актуальні проблеми інноваційної економіки. 2016. № 2. С. 71–74. 6. Рибалко Н. О. Фінансові ресурси – основа діяльності підприємств. Формування ринкових відносин в Україні. 2009. № 3 (94). С. 27–29. 7. Рудченко І. В. Удосконалення механізму управління фінансовими ресурсами підприємства. Сучасні питання економіки і права. 2011. Вип. 1. С. 16–19. 8. Смєсова В. Л., Іщенко І. О. Інновації як основа підвищення якості продукції та забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Економіка і менеджмент. 2020. Вип. 43. С. 76–82. 9. Фоміних В. І., Безпалова Д. І., Довгопола А. Д. Аспекти формування та використання фінансових ресурсів підприємства. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Економічні науки. 2017. № 27 (2). С. 61–64. 10. Чех Л. М., Корогодова О. О. Інноваційний розвиток економіки України в умовах Індустрії 4.0. Актуальні проблеми економіки та управління. 2020. № 14. URL: http://ape.fmm.kpi.ua/article/view/205849. 11. Рущишин Н. М. Теоретико-методологічні засади та прикладні інструменти реалізації потенціалу банківської системи в забезпеченні структурного реформування економіки : монографія. Львів : СПОЛОМ, 2020. 404 с. 12. Lupak R., Mizyuk B., Zaychenko V., Kunytska-Iliash M., Vasyltsiv T. Migration processes and socio-economic development: interactions and regulatory policy. Agricultural and Resource Economics. 2022. Vol. 8. no. 1. pp. 70-88. 13. Lupak R., Kunytska-Iliash M., Berezivskyi Y., Nakonechna N., Ivanova L., Vasyltsiv T. Information and analytical support system of enterprise competitiveness management. Accounting. 2021. no. 7 (7). pp. 1785-1798.