Protection of livestock and apiaries from attacks by large carnivores. Information for interested parties

Захист худоби та пасік від нападів великих хижаків Інформація для зацікавлених сторін 2 Захист худоби та пасік від нападів великих хижаків Зміст Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 I. Взаємодія великих хижаків з полонинськими господарствами та пасіками . . . . . 5 - Вовк . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 - Ведмідь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7 - Рись . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8 IІ. Ефективне управління захистом пасік і худоби . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 ІІІ. Рекомендовані рівні захисту пасік і худоби . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 1. 1-й рівень: електрична огорожа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 - Як найкраще працює захисна огорожа? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 - Якісне заземлення — ефективний захист . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12 - Рекомендована висота огорожі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13 - Перевага блакитних пасовищних огорож . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13 - Контроль за справністю огорож . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 - Пам’ятка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 - Підказки щодо огородження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15 - Приклади вдало та невдало встановленої огорожі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .17 2. 2-й і 3-й рівні: загін у нічний час та супровід пастуха . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 3. 4-й рівень: сторожові собаки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 - Загальна інформація. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 - Придбання та використання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 - Управління конфліктами. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26 - Рекомендації щодо зустрічей зі сторожовими собаками. . . . . . . . . . . . . . . . . . 27 - Відомі породи собак в альпійському та карпатському регіонах . . . . . . . . . . 28 Маремма-абруцька вівчарка (маремма) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28 Піренейська гірська собака . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29 Кангал (кангальський карабаш) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30 Алабай (середньоазійська вівчарка) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31 Румунська карпатська вівчарка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32 ІV. Особливості захисту полонинських господарств від нападів хижаків на Гуцульщині . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33 Корисні посилання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 Правова інформація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 3 Вступ Завданням фермерів під час випасу завжди було захистити худобу від таких небезпек, як паразити та несприятливі погодні умови, а особливо від нападів інших тварин. З винищенням великих хижаків — ведмедя, рисі та вовка — у багатьох регіонах Європи приблизно 100–150 років тому потреба в захисті від цієї зовнішньої загрози відпала. Тепер частіше йдеться не про захист худоби від нападів, а про утримання стада разом за допомогою відповідних заходів. З поверненням вовка, а також інших великих хижаків, таких як шакал, рись та ведмідь, важливість захисту пасовищних господарств знову відчутно зростає. В Україні ми також маємо конфлікти «людина — дика природа». Здебільшого стаються вони в Українських Карпатах між великими хижаками і локальними господарствами (ферми, пасіки). Окрім вовків, на полонинські господарства нападають рисі. Також не рідкістю є напади ведмедів. Часто це спричиняє нетолерантне ставлення місцевого населення до великих хижаків та збільшення конфліктів — аж до вбивства диких тварин, частина з яких включена до Червоної книги України (ведмідь, рись). З досвіду WWF-Україна та інших країн відомо, що кількість убитої худоби внаслідок нападів великих хижаків залежить передусім від ефективності заходів захисту господарств, а не від чисельності популяцій видів у регіоні. Тому, щоб максимально уникнути нападів на худобу та пасіки в районах, де присутній вовк, ведмідь та рись, необхідно системно вживати широкомасштабних та ефективних захисних заходів і впроваджувати інструменти сталого співіснування. Наприклад, введення суворіших природоохоронних норм у багатьох європейських країнах призвело до того, що популяція вовків навколо Австрії спочатку відновилась, а згодом і зросла. Це зумовило заселення вовка в первісних районах поширення. Крім того, популяція вовка в Австрії постійно збільшується вже понад 10 років. Від 2016-го навіть регулярно народжується молодняк. Передбачено, що найближчими роками кількість нападів на худобу зросте, якщо не вжити захисних заходів на відповідному рівні. Досвід інших країн засвідчує: коли немає певного захисту, вовки часто нападають на худобу під час міграції. Від моменту повернення вовка до Австрії ці втрати становлять від 20 до 160 голів на рік (станом на 2019 рік). Серед них електричні огорожі та пастуші собаки. За даними WWF-Україна, лише в 16 підприємців, фермерів і пасічників, з якими організація співпрацює від 2018 року, великі хижаки завдали збитків на суму близько 15 000 євро. Зокрема, убито або поранено 80 голів худоби (59 овець, 1 коня, 17 корів та телят, 3 кози) та знищено або пошкоджено 6 пасік (91 вулик). Після того як WWF-Україна роздав електричні огорожі, упродовж 2019-го та 2020 років великі хижаки не завдавали шкоди господарствам. Якщо дикі тварини й навідувалися поласувати медом чи худобою, то після стикання з електричною огорожею швидко покидали обійстя людини. Зафіксовано щонайменше дві спроби ведмедя дістатися пасіки у двох локалітетах 2020 року (на одне з господарств ведмідь намагався проникнути і 2019-го), а до того часу 3 роки поспіль, 2016-го, 2017-го та 2018-го, розбивав одну й ту саму пасіку. У цій брошурі хочемо показати інструменти та способи сталого співжиття, ефективність яких доведено. Видання розроблено в рамках проєкту LIFE EuroLargeCarnivores, враховуючи міжнародний досвід фермерів, вівчарів, пастухів і власників овець, мисливців та інших спеціалістів з диких тварин. Брошуру адаптувала команда WWF-Україна відповідно до ситуації в Україні. 4 Захист худоби та пасік від нападів великих хижаків 5 І. Взаємодія великих хижаків з полонинськими господарствами та пасіками Фото: Європейське товариство дикої природи Пасовищне господарство, яке досі дуже поширене в Центральній Європі, особливо в Альпійському та Карпатському регіонах, створило природно-культурний ландшафт, що здебільшого розвивався впродовж тисячоліть. За правильного управління ці середовища існування багаті на види й охоплюють незліченну кількість рослин і тварин, існування яких часто під загрозою. Крім того, ця форма утримання сільськогосподарських тварин сприяє розведенню овець, кіз та великої рогатої худоби. На пасовищі або високогірному пасовищі харчування та поведінка тварин наближена до природного способу життя. Це також впливає на кінцевий продукт. Ось чому продукція господарств випасної худоби (молоко, сир) стає все більш популярною серед споживачів. Ризики від зустрічі з великими хижаками зумовлюють нові виклики, особливо для власників овець. Сьогодні чимало господарів, які практикують екстенсивний випас, переживають не найкращі часи. Через низький дохід, довгі робочі дні, мінімум можливостей для відпустки та відсутність наступників багато пастухів полишають свою професію. Ситуація з розвитком пасічництва в Українських Карпатах теж потребує стимулювання. Хоч мед з Українських Карпат має неабияку популярність, охочих розвивати та підтримувати цю справу не так багато. Пасічництво є однією з форм традиційного господарства Карпатського регіону, однак відсутність системної підтримки, часозатратність та складність процесу, залежність якості й кількості кінцевого продукту від погодних умов, неможливість швидко заробити відбивають охоту в місцевого населення продовжувати такі практики господарювання. А напади ведмедів на пасіки, що призводить до пошкодження чи знищення вуликів, додають нечисленним ентузіастам чималих фінансових витрат на відновлення господарств. Вовк Хоча вовки, як хижаки, харчуються дикими копитними, вони переважно нападають на здобич, яку можуть схопити з якомога меншими зусиллями. Ось чому незахищена худоба є джерелом їжі для вовка. Також трапляється, що вовки вбивають більше тварин, ніж їм потрібно для їжі. Наприклад, на полонині Ліснови, що біля села Микуличин Івано-Франківської області, фермеру Василю Поповичу вовки за один раз убили близько 30 овець (2018 року). Значних збитків напади вовка завдають ще й тому, що під час конфлікту перелякані вівці ламають собі шиї, вдаряючись об загорожі, дерева, каміння та навіть одна в одну. Наслідки нападів вовків можуть завдати фінансових, а також емоційних збитків постраждалим власникам тварин. У Європі вовка захищено міжнародними законами й нормативними актами. Його зазначено як пріоритетний вид, що підлягає посиленому захисту, у Додатках II і IV Директиви Ради 92/43/ЄЕС про охорону природних середовищ існування та дикої флори і фауни від 21 травня 1992 року. Отже, на вовка не можна регулярно полювати. Його також включено в Додаток ІІ Бернської конвенції, яку ратифіковано в Україні. В Україні вовка вважають мисливським видом, чисельність якого дозволено регулювати. Фото: Бенні Трапп Вовк сірий 6 Захист худоби та пасік від нападів великих хижаків 7 Ведмідь Хоч ведмедя і величають найбільшим хижаком у Європі, його раціон на 40– 70 % складається з їжі рослинного походження — трави, пагонів, коріння, горіхів, плодів дерев та ягід. Ведмідь також споживає комах, рептилій і ссавців. Але особливі ласощі для нього — мед. Гострий нюх тварини може відчути його запах за кілометри та привести або до диких бджіл, або до чиєїсь пасіки, що часто призводить до пошкодження чи знищення вуликів. В Українських Карпатах ведмеді періодично нападають на пасіки, що спричиняє конфлікти з господарями. Наприклад, ведмідь неодноразово приходив на пасіку в урочищі Никовата, що біля села Микуличин, нищив вулики у Вигодському лісгоспі на Івано-Франківщині та розбивав пасіки в селі Лопухів на Закарпатті, доки WWF-Україна не передав в ці місця електричні огорожі. Також трапляються випадки, коли ведмідь нападає на худобу. Наприклад, на полонині Скупова на Верховинщині ведмідь роздер теля, а в урочищі Перкалаба вбив корову місцевій жительці. Колись ведмідь був поширений по всій Україні, але сьогодні живе лише на території Карпат, а окремі особини трапляються на Поліссі. За останні 50 років популяція ведмедів зменшилася з майже 1300 до близько 300 особин. Серед причин — нелегальне полювання і вбивство з помсти через конфлікти, а також втрата оселищ. Ведмедя занесено до Червоної книги України 2003 року, він має статус виду зникаючий. В Україні полювати на нього заборонено. У Бернській конвенції ведмідь бурий серед видів, які суворо охороняють, а також його згадують в Оселищній Директиві ЄС і Загальноєвропейській стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (PEBLDS). Ведмідь бурий Фото: naturepl.com / Danny Green / WWF Рись Ця кішка любить усамітнене та потаємне життя, не нападає на людей. А от недопильнована на гірській полонині овечка чи коза може стати її здобиччю. Наприклад, на полонині Шумнєска, що біля села Ясіня на Закарпатті, рись травмувала кілька овець, були випадки, коли рисі нападали на фермерські господарства в Долинському районі тощо. 1994 року рись занесено до Червоної книги України зі статусом «рідкісний вид», її охороняють Червоним списком МСОП, CITES та Бернською конвенцією. Сьогодні популяція рисі в Україні налічує приблизно 500 особин — від 400 до 430 особин у Карпатах і до 100 особин на Поліссі. Рись євразійська Найбільша кішка Європи — рись. У Карпатах вона зазвичай мешкає «там, де не чути, як півень співає» — у важкодоступних горах на висоті понад 1000 м над рівнем моря. Узимку в Карпатах, коли високогір’я засипає снігом, рись спускається полювати нижче. У її раціоні переважно козулі, зайці, птахи та гризуни, іноді олені й кабани. На Поліссі рись обирає важкодоступні заболочені рівнини та ліси. Карпати і Полісся — єдині території в Україні, де сьогодні ще можна зустріти рись у дикій природі. 8 Захист худоби та пасік від нападів великих хижаків Фото: Staffan Widstrand / WWF 9 Основу для неконфліктного співіснування між людьми, худобою і хижаками можна створити завдяки належним управлінським заходам. Потрібно враховувати й інтереси зацікавлених сторін, й екологічні та економічні критерії. Основною частиною такого управління є захист господарств (полонинських ферм і пасік) від нападів вовків, рисей та ведмедів за допомогою сталих засобів співжиття — електричних огорож і пастуших собак. Також важливо, щоб в Україні запрацювало компенсаційне законодавство щодо відшкодування збитків, яких завдали дикі тварини, зокрема види, занесені до Червоної книги України, — ведмідь та рись. ІІ. Ефективне управління захистом пасік і худоби Захисні заходи потрібно визначати для кожного пасовища, ферми чи пасіки індивідуально, залежно від рівня завданої шкоди. Зрозуміло, що стовідсоткового захисту не існує, але практика свідчить про те, що кількість нападів зменшується там, де широко застосовують інструменти співжиття. Вівці за захисною огорожею Фото: Європейське товариство дикої природи Фото: Європейське товариство дикої природи Фото: Європейське товариство дикої природи Фото: Франк Лампрехт Одноточкові опори — для твердих кам’янистих ґрунтів, двоточкові — для м’яких ґрунтів. За наявності невеликих ровів можна зменшити відстань до землі, додавши ваги. Для цього рекомендовано бічну стабілізацію з додатковими стійками. На високогірних пасовищах часто використовують гнучкі електричні пасовищні огорожі, облаштування та транспортування яких може бути складним і потребувати багато зусиль. Для їх інсталяції та демонтажу можна використовувати заплічні гаки або всюдихідні та маневрені квадроцикли. 16 Захист худоби та пасік від нападів великих хижаків 17 Струмки і береги ставків та озер часто використовують як природну межу, проте великі хижаки не бояться води. Отже, водяні рови й береги потрібно або відгороджувати, або захищати роз’єднувальним резистором. Це підтримує напругу огорожі, що також корисно, коли є висока трава, але не замінить регулярного обслуговування огорожі. Приклади вдало та невдало встановленої огорожі Неправильно встановлені огорожі Великі хижаки можуть легко проникнути через паркан, а худоба — швидко вирватися. Фото: AGRIDEA Вросла в землю сітка без захисту від підкопу і занадто низька огорожа. Фото: Європейське товариство дикої природи Фото: Європейське товариство дикої природи Лише два троси, які встановлено занадто високо й погано ізольовано. Погано натягнута сітчаста огорожа, немає оптимальної висоти. 18 Захист худоби та пасік від нападів великих хижаків 19 Якщо сітки / троси / дроти недостатньо натягнуті і контактують із землею, належного захисту немає. У такому разі потрібні додаткові опори. Фото: Франк Лампрехт Фото: Франк Лампрехт Коли дротяна огорожа із сітки не електризована, худобі загрожує не тільки напад хижаків, а й отримання травм. Правильно встановлені огорожі Фото: Європейське товариство дикої природи Замість посилювати старі паркани можна замінити їх новими оптимізованими огорожами. Ворота огорожі електрифіковано. Фото: Європейське товариство дикої природи Фото: Бенні Трапп Фото: AGRIDEA Тросові, стрічкові та дротяні огорожі із щонайменше п’ятьма добре натягнутими тросами на пластикових стовпцях, дерев’яних або металевих опорах заввишки 110–150 см. Нижній трос, що проводить струм, має бути розташований на оптимальній від землі відстані — 20 см. Електрифіковані огорожі з блакитної сітки заввишки 110–150 см, які худоба та дикі тварини розпізнають як чітку межу. Додатково закріплено стримувальну огороджувальну стрічку на узвишші. 20 Захист худоби та пасік від нападів великих хижаків 21 Однак робота пастухів — це додаткові витрати, отже, економічно обґрунтована вона лише для великого стада. Наприклад, для стад із приблизно 400 овець це буде вигідно. Овечі отари в Україні зазвичай невеликі, тому рішенням для супроводу пастуха може бути об’єднання кількох стад. Якщо ці тварини належать кільком власникам, особливу увагу потрібно приділити стану здоров’я всіх тварин, їх треба ретельно контролювати та регулярно перевіряти, оскільки через різне походження можуть бути різні хвороби чи паразити. 2. 2-й і 3-й рівні: загін у нічний час та супровід пастуха У районах, де вовка та інших великих хижаків винищували впродовж тривалого часу, на навички пастухів не було попиту, і їх згодом забували. Це призвело до того, що пропозицій навчання традиційного ремесла майже немає. Наразі особливого значення набувають знання щодо керованого утримання пасовищних угідь з погляду збереження рослинності та біорізноманіття, обслуговування високогірних лук, використання харчової поведінки тварин і захисту стада від нападів великих хижаків. Фото: вівчарське господарство Wanderschäferei Schranz Пастухи водять худобу, піклуються про її здоров’я, оберігають від різних небезпек, можуть швидко реагувати на зміни погоди, переводити стадо на нові пасовища, облаштовувати та ремонтувати огорожі. Це потребує широкої підготовки та спеціальних навичок, особливо для догляду худоби за умови присутності великих хижаків. Оскільки вони зазвичай уникають конфронтації з людьми, супровід пастуха забезпечує хороший захист для стада. Важливо пересувати нічний загін кожні 3–5 днів на нове місце. Це запобігає перетворенню місцевості на середовище для розмноження хвороб та забрудненню ґрунту внаслідок збільшення надходження азоту. Нічний загін додатково захищений огорожею з матерії Фото: CHWOLF Догляд пастуха в поєднанні з пастушими та сторожовими собаками, а також з нічним огородженням худоби (нічним загоном) є найкращим захистом для стада. 22 Захист худоби та пасік від нападів великих хижаків 23 3. 4-й рівень: сторожові собаки Загальна інформація Щодо службових собак, яких використовують для утримання худоби, то потрібно розрізняти пастуших, скотогінних та сторожових. Тоді як пастуша та скотогінна собаки виконують накази пастуха й утримують тварин разом, сторожовий пес захищає стадо передусім від великих хижаків. Собаки також різняться статурою. Пастуші та скотогінні дуже швидкі і спритні, щоб не відставати від овець та кіз, натомість сторожовий пес має доволі кремезну статуру і спокійну вдачу. Хоча часом він здається флегматичним, у надзвичайних ситуаціях виявляє дивовижну швидкість реакції та бойову готовність. На відміну від пастуших, сторожові собаки працюють самостійно, тобто без команд господаря, і зазвичай проводять день та ніч на пасовищі. Їх використовують у всьому світі, що свідчить про ефективність і успішність цієї групи собак. Пастуша собака Фото: Австрійський федеральний союз вівчарів і козівників Однак знання про сторожових собак багато де втрачено. Унаслідок винищення ведмедів, рисей та вовків використовували собак дедалі рідше в багатьох регіонах Європи. Так у Центральній Європі було втрачено дуже давню традицію. Перші згадки про використання сторожових собак для випасу стад датують 2200 роком до н. е. Придбання та використання Проте все це додаткові витрати, тому спочатку варто з’ясувати, чи є змога фінансування. Потрібно враховувати не лише одноразові витрати на придбання, а й витрати на корм та ветеринарне обслуговування. І останнє, але не менш важливе: не можна забувати, що сторожова собака щодня ризикує своїм життям, щоб захистити стадо. Великих хижаків зазвичай стримує наявність собак, але, хоч і в дуже рідкісних випадках, між хижаком і собакою можуть виникати прямі протистояння. Отже, є ймовірність травм. Сторожових собак переважно використовують на фермах овець та кіз, оскільки ризик нападу вовків на них найвищий. Можна також використовувати для стад великої рогатої худоби. Кількість сторожових собак для стада залежить від його розміру, особливостей рельєфу та локальної популяції хижаків. Захист є найефективнішим, коли стадо утримують якомога компактніше, тобто воно огороджене та/або має супровід пастуха і не може широко розходитися по місцевості. Загалом потрібно тримати щонайменше пару сторожових собак. Той, хто хоче працювати зі сторожовими собаками, має бути добре проінформованим і, безумовно, потребує мотивації та готовності, часу й терпеливості. Як і інші службові, сторожові пастуші собаки повинні пройти базову підготовку перед тим, як їх можна буде використовувати. Наприклад, у Швейцарії це навчання триває 15–18 місяців і завершується іспитом. Власники-початківці також мають пройти вступний курс з утримання сторожових собак. Зазвичай потрібно більше ніж рік, щоб сторожові собаки, худоба та їхні господарі створили бездоганну функціональну одиницю. 24 Захист худоби та пасік від нападів великих хижаків 25 Якщо худоба не звикла до собак, необхідно спочатку привчати її до сторожових і пастуших порід. Інтеграція в стадо повинна відбуватися заздалегідь перед літнім випасом худоби! У стадо овець сторожові собаки можуть влитися особливо ефективно, якщо є старі вівці, які вже звикли до присутності собак. Тоді вони є взірцем для інших овець. Пастуші собаки розвивають тісні стосунки зі охоронюваною отарою Фото: Бенні Трапп Румунська карпатська вівчарка Румунська карпатська вівчарка походить від порід, які проживають в Карпатсько-Дунайських областях на обмежених територіях. Основним критерієм багатовікового відбору служили робочі якості собаки, що збереглися і в даний час. Інші назви: вівчур, волох. дуже віддана, вихована, смілива собака Характер: Вага: ♂ 35–50 кг, ♀ 32–45 кг. Висота в холці: ♂ 65–73 см, ♀ 59–67 см. Походження: Румунія. Фото: en.wikipedia.org Карпатська вівчарка — велика порода собак-охоронців худоби, яку вивели в Карпатах (в Румунії). Собаки використовується для захисту стада або його господаря від будь-якої потенційної шкоди (ведмедів, вовків, злодіїв тощо). Тривалість життя собаки становить близько 12–14 років. Собака має потужний вигляд, сильну мускулатуру. Шерсть густа, середньої довжини. Голова нагадує вовчу, череп великий, але не важкий, лоб широкий і трохи опуклий. Мочка носа чорна, велика і широка. Довжина морди трохи менша або дорівнює довжині черепної частини. 32 Захист худоби та пасік від нападів великих хижаків 33 IV. Особливості захисту полонинських господарств від нападів хижаків на Гуцульщині Фото: uk.wikipedia.org На Гуцульщині захист стада завжди мав важливе значення для горян. Насамперед це було пов’язано з розвинутою системою відгінного полонинського господарства, значною кількістю домашньої худоби та доволі щільними популяціями великих хижаків. Для охорони стада використовували одночасно кілька рівнів захисту. 1. Металічні дзвоники. Їхній звук відлякував хижаків, а основне: коли змінювався звук через небезпеку для стада, пастух миттєво реагував. І на високогірних полонинах, і в індивідуальних селянських господарствах традиційно утримували коней, корів, овець та кіз. 2. Практично ніколи на полонинах люди не залишали стада без нагляду. Табун коней охороняв конюх, стадо корів — бовгар, отару овець охороняв пастух, отару кіз — козар. 3. Для охорони використовували сторожових собак, так званих вівчурів (їх також називали волохами). З досвіду пастухів відомо, що розпізнати з певної відстані таких собак в отарі практично неможливо. Хижаки думають, що отари не охороняють і нападають без підкрадання чи хитрощів. Тоді зі стада відділяється кілька «овець», які гавкають і дають відсіч хижакам. Завдяки ефекту несподіваного опору собак практично не трапляється повторних нападів. Казали, що два пси дають користі на полонині, як один пастух. Гуцул з трембітою 4. Дерев’яні нічні кошари для захисту. У них тварини перебували в нічний період і в ті дні, коли був густий туман (бо саме тоді найчастіше нападали хижаки). На одному місці їх розміщували не більше ніж на один тиждень у дощовий період та близько два тижні в сухий період. 34 5. Обов’язковим було нічне чергування людей біля вогню, який розпалювали на краях нічної кошари. Пастухи спали біля цього вогню від весни до осені в так званих застайках (дерев’яних шалашах, які можна було перетягувати по полонині за нічними кошарами). 6. Використання на полонинах довгих пастуших батогів (корбач, пуга) для ляскоту (створення надмірного звукового ефекту, схожого на постріл). 7. Використання трембіти як сигнального інструмента (своєрідна сигналізація, «гучномовець цивільної оборони»), що сповіщає про появу хижака. За неперевіреними даними, звук трембіти чутно на віддалі 10–12 кілометрів, що також відлякує хижих звірів. 8. Доволі часто на полонинах для додаткового захисту використовували удари сокирою, барткою чи молотком по металічному предмету (кусок рейки, диск від автомобіля, тазік, банєк, колокіл і т. д.). Здебільшого це робили пізно ввечері для відлякування хижаків перед нічним часом. 9. Дієвими були також так звані самопали (примітивні саморобні пістолети), з яких пастухи стріляли переважно в землю. Це створювало додатковий шумовий ефект, а також говорили, що запах пороху, який залишався на землі, відлякував хижих звірів. Захист худоби та пасік від нападів великих хижаків Огорожа давньої пасіки Фото: Богдан Вихор 35 Корисні посилання LIFE EuroLargeCarnivores: https://www.eurolargecarnivores.eu Правова інформація Видавництво: WWF-Україна, м. Київ, вул. Раїси Окіпної 4, оф. 170 © 2021 WWF-Україна LIFEstockProtect: https://lifestockprotect.info WWF-Україна: https://wwf.ua В рамках проекту LIFE EuroLargeCarnivores (LIFE 16 GIE/DE/000661). Цей проект фінансується Європейським Союзом і спрямований на покращення співіснування з великими хижаками в Європі шляхом обговорень, співпраці між країнами та обміну знаннями. Ця публікація відображає лише погляди авторів. Європейський Союз, представлений у проекті EuroLargeCarnivores Виконавчим агентством для малих та середніх підприємств, не несе відповідальності за будь-яке використання інформації, що міститься тут. Фотографії, текст та графіка: WWF-Австрія за люб’язної підтримки Франка Лампрехта, Товариства European Wilderness Society, CHWOLF, AGRIDEA, Моріца Клозе, Олексія Гуза, Богдана Вихора, Сузанни Тимочко, Австрійської федеральної асоціації овець та кіз, Мандрівної вівчарні Шранц та Бенні Траппа www.fototrapp.de, українську версію адаптовано WWF-Україна за участі Богдана Вихора, Романа Черепанина, Сузанни Тимочко та Ярослава Зеленчука з Верховинського національного природного парку. Ілюстрації, макет та верстка: основний Die Medienwerkstatt GmbH, www.diemedienwerkstatt.info, українську версію адаптовано агенцією “Just in Time” http://www.jit.academy/ на замовлення WWF-Україна. Forest Research Institute Baden-Württemberg 34 Способи захисту пасовищних господарств та пасік від нападу великих хижаків