ЕВОЛЮЦІЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 47/2025 150 https://doi.org/10.5281/zenodo.17821667 Піхоцький В. Ф. доктор економічних наук, професор, ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-3721-3830 ЕВОЛЮЦІЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ JEL Classification: H83 SECTION “ECONOMICS”: Економіка Анотація. Стаття присвячена комплексному аналізу еволюції механізмів державного фінансового контролю в умовах цифрової трансформації публічних фінансів. Уточнено зміст державного фінансового контролю, показано його співвідношення з поняттями фінансового аудиту, внутрішнього контролю та фінансового моніторингу, окреслено структуру механізмів контролю щодо бюджетних коштів і державного майна. Розкрито перехід від інспекційно-каральної постфактум-моделі, орієнтованої на виявлення порушень законності, до превентивного, ризик-орієнтованого та аудиторського підходів, заснованих на менеджерській відповідальності керівників за використання ресурсів. Узагальнено міжнародний досвід: висвітлено європейську модель PIFC, роль вищих органів аудиту та наднаціональних інструментів захисту фінансових інтересів ЄС (ARACHNE, OLAF, EPPO), проаналізовано інноваційні цифрові рішення країн Азійсько-Тихоокеанського регіону (системи BARON, AMIS, центри аналізу big data). Показано, як впровадження FMIS, відкритих даних, аналітики великих масивів інформації, штучного інтелекту та блокчейну трансформує контроль: від вибіркових перевірок до суцільного моніторингу транзакцій у режимі реального часу, від реактивного виявлення порушень до проактивного управління ризиками. Окреслено специфіку українського контексту в умовах повномасштабної війни та євроінтеграційних зобов’язань: розвиток систем Prozorro, Є-data, «е-Аудитор», платформи «Трембіта», реформ у сфері внутрішнього контролю та аудиту, посилення ролі Рахункової палати. Виявлено ключові бар’єри цифровізації держфінконтролю (фрагментарність ІТінфраструктури, нестача цифрових компетентностей, нормативні прогалини) та запропоновано напрями їх подолання. Обґрунтовано, що поєднання технологічних інновацій та інституційних реформ формує підґрунтя для створення в Україні сучасної системи фінансового контролю, здатної забезпечити прозоре й ефективне використання ресурсів повоєнної відбудови. Ключові слова: державний фінансовий контроль; цифрова трансформація; публічні фінанси; PIFC; штучний інтелект; блокчейн; ризик-орієнтований аудит. Abstract. The article provides a comprehensive analysis of the evolution of public financial control mechanisms under the conditions of digital transformation of public finance. The study clarifies the content of public financial control, outlines its relationship with financial audit, internal control, and financial monitoring, and describes the structure of control mechanisms over budget funds and state assets. The shift from the traditional ex-post, inspection-oriented, punitive model focused on identifying violations of legality to preventive, risk-based, and auditoriented approaches grounded in managerial accountability is examined. International experience is summarized: the European PIFC model, the role of Supreme Audit Institutions, and supranational EU tools for protecting financial interests (ARACHNE, OLAF, EPPO) are Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 47/2025 151 highlighted, as well as innovative digital solutions adopted in Asia-Pacific countries (BARON, AMIS, big-data analytical centers). The article demonstrates how the introduction of FMIS, open data, big-data analytics, artificial intelligence, and blockchain technologies transforms control practices–from selective checks to real-time, full-cycle monitoring of transactions, and from reactive detection of violations to proactive risk management. The specifics of the Ukrainian context in wartime and in the framework of EU integration obligations are outlined, including the development of Prozorro, E-data, the e-Auditor system, the Trembita dataexchange platform, reforms in internal control and audit, and the strengthening of the Accounting Chamber. Key barriers to digitalization of public financial control (fragmented IT infrastructure, lack of digital competencies, regulatory gaps) are identified, and directions for overcoming them are proposed. The study argues that the combination of technological innovations and institutional reforms creates the foundation for building a modern public financial control system in Ukraine capable of ensuring transparent and efficient use of resources for post-war recovery. Keywords: public financial control; digital transformation; public finance; PIFC; artificial intelligence; blockchain; risk-based audit. Вступ Цифрова трансформація державного управління докорінно змінює підходи до контролю за публічними фінансами. Державний фінансовий контроль традиційно визначався як діяльність уповноважених органів, спрямована на перевірку ефективного, законного, цільового та результативного використання і збереження державних фінансових ресурсів, а також досягнення економії бюджетних коштів [1]. У сучасних умовах цей контроль еволюціонує від паперових перевірок та постфактум-аудитів до безперервного моніторингу в режимі реального часу із використанням цифрових технологій. Цифрова трансформація вимагає нових підходів, які забезпечують більшу прозорість, підзвітність та ефективність використання публічних фінансів [2]. Особливо гостро це для України, яка переживає масштабні трансформації під впливом війни та курсу на європейську інтеграцію. У науковій та практичній площині посилюється увага до переходу від карально-інспекційної моделі контролю до ризик-орієнтованого підходу, в основі якого менеджерська відповідальність за бюджетні ресурси, сучасні інформаційні системи управління державними фінансами та інструменти аналізу великих масивів даних. Міжнародні організації (ЄС, МВФ, Світовий банк, ОЕСР) формують стандарти «цифрового ПФМ», наголошуючи на взаємопов’язаності інституційних реформ і технологічних рішень. Водночас державні органи стикаються з низкою викликів: фрагментарність інформаційних систем, низька якість даних, опір змінам, обмеженість кадрового та фінансового ресурсу. Українська система держфінконтролю додатково функціонує в умовах воєнного стану, що ускладнює традиційні форми перевірок, але водночас стимулює розвиток дистанційного нагляду, відкритих даних і цифрових платформ підзвітності. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення механізмів державного фінансового контролю в умовах стрімкої цифровізації публічних фінансів та посилених вимог до прозорості й доброчесності використання бюджетних ресурсів. Для України, яка поєднує завдання післявоєнного відновлення, адаптацію до стандартів ЄС у сфері PIFC та інтеграцію інноваційних цифрових рішень (інформаційні системи управління фінансами, аналітика даних, штучний інтелект, блокчейн), постає потреба не просто модернізувати окремі інструменти контролю, а вибудувати цілісну еволюційну траєкторію розвитку держфінконтролю. Недостатнє опрацювання комплексного питання взаємодії інституційних реформ, міжнародних стандартів і новітніх цифрових технологій у національних умовах формує наукову й прикладну прогалину, яку покликано заповнити це дослідження. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 47/2025 152 Мета статті полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні та аналітичному дослідженні еволюції механізмів державного фінансового контролю в умовах цифрової трансформації з урахуванням міжнародного досвіду та сучасних викликів Україні. Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання: – уточнити зміст державного фінансового контролю та його відмінність від суміжних понять у цифровому контексті; – охарактеризувати еволюцію підходів до держфінконтролю; – узагальнити міжнародні практики цифровізації контролю (ЄС, АТР); – оцінити вплив сучасних цифрових технологій на механізми контролю; – проаналізувати трансформацію держфінконтролю в Україні та визначити перспективні напрями його розвитку. Результати У науковій літературі фінансовий контроль розглядається як невід’ємний елемент управління публічними фінансами, покликаний забезпечити фінансову дисципліну і захист державних інтересів. Він охоплює систему органів і заходів, що перевіряють дотримання законності та раціональності у витрачанні бюджетних коштів. До механізмів державного фінансового контролю відносять, зокрема, внутрішній контроль та аудит (у межах розпорядників бюджетних коштів), зовнішній аудит (незалежний контроль від імені парламенту чи суспільства), а також інспектування та фінансовий нагляд з боку виконавчої влади. Історично в Україні домінував підхід фінансової інспекції – постфактум-перевірки, орієнтовані переважно на виявлення порушень законності. Натомість у практиках ЄС акцент зроблено на концепції public internal financial control (PIFC) – внутрішнього контролю і аудиту в кожній установі, побудованого на принципі менеджерської відповідальності за бюджетні ресурси [3]. Такий перехід від карально-інспекційної моделі до превентивної та аудиторської моделі є ключовою еволюційною зміною механізмів фінансового контролю. Цифровізація надала цьому процесу нового імпульсу. Впровадження інформаційних систем управління державними фінансами (Financial Management Information Systems, FMIS) забезпечило автоматизацію багатьох контрольних функцій – від обмеження видатків у межах бюджетних асигнувань до відстеження платежів казначейства. У глобальному масштабі поступово відбулася відмова від паперових процедур та вибіркових перевірок на користь суцільного електронного обліку й моніторингу транзакцій. Аудитори все більше переходять від перевірки друкованих документів до аналізу цифрових даних з інформаційних систем. Зростають обсяги даних, що збираються й обробляються для контролю – податкових, митних, бухгалтерських, статистичних тощо. Такі зміни породили потребу в нових методах, зокрема автоматизованому аналізі великих масивів інформації для виявлення аномалій. Вже у 2020-х роках багато країн запровадили IT-аудити та дистанційний контроль, що особливо прискорилося під час пандемії COVID-19 [4]. Таким чином, еволюція державного фінансового контролю полягає в переході від фрагментарних перевірок до інтегрованого системного нагляду, від реактивного виявлення порушень – до їх проактивного попередження за допомогою цифрових технологій. Варто чітко розмежувати суміжні поняття у цій сфері. Фінансовий аудит – це, як правило, незалежна оцінка фінансових звітів та операцій (зовнішній або внутрішній), тоді як фінансовий контроль у широкому сенсі включає також адміністративний нагляд, ревізії, моніторинг транзакцій і інші форми перевірок. Внутрішній контроль – система процедур у межах організації, що забезпечує досягнення цілей і збереження активів, а внутрішній аудит – підфункція, яка дає незалежну оцінку ефективності цих процедур. Державний фінансовий моніторинг в українському контексті переважно стосується протидії відмиванню коштів та відстеження підозрілих фінансових операцій (за це відповідає окремий орган – Держфінмоніторинг) [5]. Таким чином, державний фінансовий контроль у вузькому розумінні зосереджується на бюджетних коштах та держмайні, включаючи превентивний контроль (на стадії планування і виконання бюджету), поточний контроль (казначейський супровід Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 47/2025 153 платежів) і наступний контроль (аудит, перевірки використання ресурсів). Цифрова ера вимагає узгодження та інтеграції всіх цих складових в єдину інформаційну систему, що дозволить підсилити контроль на всіх етапах бюджетного процесу. Цифрова трансформація публічних фінансів – це впровадження сучасних ІТ-рішень для автоматизації та підвищення прозорості бюджетного процесу, державних закупівель, обліку та аудиту. Міжнародні організації (ЄС, МВФ, Світовий банк, ОЕСР тощо) розробляють рекомендації та стандарти, що стимулюють уряди рухатися в напрямі «цифрового ПФМ» (Public Financial Management). Наприклад, МВФ у 2023 році випустив «Digital Solutions Guidelines for PFM», що формує рамкові принципи й оцінює зрілість цифрових рішень у сфері управління фінансами [6]. У центрі уваги – взаємопов’язані функціональні, технологічні та управлінські аспекти цифровізації, з акцентом на якість даних, інтероперабельність систем, кібербезпеку та гнучкість архітектури. Для успішної цифрової трансформації необхідно усувати характерні проблеми: ізольованість і несумісність інформаційних систем, низьку якість даних, застарілі програмні комплекси, опір змінам в інституціях. Уряди по всьому світу зіштовхуються зі спільними викликами: розрізненість облікових систем, залежність від паперових документів та обмежена публічність інформації про витрати призводять до недостатньої прозорості фінансових потоків та підривають довіру громадян [7]. Відповіддю стає впровадження єдиних цифрових платформ, відкритих даних і аналітичних інструментів. Прозорість та відкриті дані нині визнаються передумовою ефективного контролю: багато країн створили портали бюджету для громадян, публічні реєстри транзакцій, модулі аналітики для закупівель. ОЕСР, приміром, ініціює проекти цифрової трансформації в сфері публічних закупівель, спрямовані на автоматизований моніторинг ризикових операцій та запобігання змовам [2]. У результаті фінансові органи отримують змогу відстежувати підозрілі операції майже миттєво, тоді як раніше це виявлялося лише через місяці під час аудитів. Передові держави запроваджують інноваційні кейси цифрового контролю. Наприклад, у Південній Кореї Вища аудиторська інституція (BAI) ще у 2018 році створила систему BARON (Best Audit & Inspection System for Rule-Based Observation), яка збирає та аналізує дані з понад 2900 державних інформаційних систем і понад 450 тис. баз даних [4]. BARON автоматично обробляє різнорідні набори даних (бюджетні видатки, контракти, реєстри активів тощо) та виявляє можливі порушення або аномальні зв’язки, що потребують уваги аудитора. Такі дії дали змогу перейти до віддаленого ІТ-аудиту: аудитор виявляє проблему через цифрову систему і лише тоді виходить на місце для перевірки конкретного кейсу, замість трудомістких виїздів «наосліп». Пандемія та розвиток e-government лише підсилили цю тенденцію до дистанційних перевірок і використання аналітики даних у реальному часі. Інший напрям – залучення громадськості через цифрові інструменти. У деяких країнах запроваджено портали для залучення громадян до контролю: публікуються дані про аудит, відкриті бюджети, створюються можливості повідомляти про зловживання онлайн. Зазначений тренд підтримує ООН (UN DESA) та міжнародні мережі відкритого врядування. Наприклад, Аудиторське відомство Кореї через систему Open Audit дозволяє громадянам повідомляти про проблеми та відстежувати реагування, що підвищує підзвітність влади [4]. Загалом, глобальні тенденції можна підсумувати так: цифровізація інтегрується в усі етапи державного фінансового контролю – від планування (прогнозування доходів із використанням big data) до виконання бюджету (автоматичні обмеження і сигнали про перевищення) та аудиту (аналіз транзакцій за допомогою AI). Усі ці інструменти сприяють переходу від вибіркового контролю до суцільного та від реактивного до проактивного, що відповідає викликам сучасності. Європейський Союз має одні з найвищих стандартів фінансового контролю, що закріплені як у внутрішніх практиках країн-членів, так і у вимогах до країн-кандидатів. ЄС просуває реформу національних систем управління фінансами для посилення менеджерської підзвітності, належного фінансового менеджменту доходів і видатків та незалежного зовнішнього аудиту [3]. Європейський Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 47/2025 154 підхід базується на впровадженні всеохоплюючих систем внутрішнього контролю (PIFC), коли кожен розпорядник бюджетних коштів несе пряму відповідальність за фінансове управління та запроваджує власну службу внутрішнього аудиту. Ззовні ефективність контролю підсилюється діяльністю вищого органу аудиту (наприклад, рахункової палати), який діє незалежно і керується міжнародними стандартами INTOSAI. У країнах ЄС така модель склалася історично і підкріплена законодавчо; для нових членів (і потенційних членів) Єврокомісія спеціально акцентує на необхідності впровадження PIFC та гарантування незалежності вищих аудиторських інституцій. Наприклад, в оцінці готовності України до членства (глава 32 «Фінансовий контроль») зазначено, що країна лише на ранній стадії підготовки до застосування стандартів ЄС, і повна гармонізація вимагатиме реформування Рахункової палати для забезпечення її конституційної незалежності, розширення мандату та застосування міжнародних стандартів аудиту. Також підкреслено, що в Україні наразі переважає фінансова інспекція як форма контролю, що гальмує розвиток сучасного внутрішнього контролю та аудиту [3]. Отже, європейський досвід свідчить про необхідність інституційних змін: від ієрархічного контролю – до культури підзвітності, від каральної моделі – до ризик-орієнтованого аудиту, інтегрованого у повсякденне управління. У межах ЄС діють і наднаціональні механізми захисту фінансових інтересів. Зокрема, для боротьби з шахрайством у коштах ЄС використовуються спеціалізовані ІТ-інструменти. ARACHNE – розроблений Єврокомісією дата-майнінг інструмент для структурних фондів, що створює спільну базу даних про проекти та автоматично оцінює ризики шахрайства за низкою критеріїв (пов’язаність підрядників, аномальні суми контрактів тощо) [8, 9]. Управлінські органи країн-членів зобов’язані застосовувати такі системи для превентивного виявлення підозрілих випадків, ще до того як настане фінансове порушення. Також на рівні ЄС створено ОЛАФ (Європейське бюро з питань боротьби з шахрайством) та нещодавно прокуратуру ЄС (EPPO), які тісно співпрацюють з національними аудиторами і антикорупційними органами. Зазначені інституції разом із директивами ЄС (наприклад, №2017/1371 про захист фінансових інтересів ЄС [10]) формують комплексну систему фінансового контролю, що виходить за межі окремої держави і гарантує високий рівень прозорості та відповідальності при витрачанні як національних, так і європейських коштів [3]. Для України, яка прагне інтегруватися в ЄС, орієнтиром є досягнення сумісності з цими стандартами та участь у спільних інструментах захисту фінансової дисципліни. В Азійсько-Тихоокеанському регіоні спостерігається значна різноманітність підходів до державного фінансового контролю, однак багато країн активно впроваджують передові технології, часом швидшими темпами, ніж Європа. Умовно можна виокремити дві групи: індустріально розвинені країни Азії (Південна Корея, Сінгапур, Японія, Китай тощо), де електронне урядування і цифрові рішення в аудиторській сфері запроваджуються масштабно, та країни, що розвиваються, які часто користуються підтримкою міжнародних організацій для зміцнення своїх фінансових систем. Показовий кейс – уже згадана Південна Корея: за рейтингами ООН вона стабільно в лідерах egovernment, а її органи аудиту впровадили системи на кшталт BARON, що дозволяють у режимі реального часу контролювати сотні типів даних по всіх сферах державних витрат [4]. Рахункова палата Індонезії, наприклад, впровадила систему Audit Management Information System (AMIS), яка оцифровує весь цикл аудиту – від планування до звіту – і забезпечує централізоване сховище доказів, що підвищує якість перевірок [11]. У Китаї створено потужні центри аналізу big data при Національному аудиторському офісі, які виявляють схеми розкрадання, аналізуючи мільйони транзакцій (за повідомленнями, китайські аудитори з допомогою data mining виявили десятки тисяч «фантомних» працівників у державному секторі, задіяних у схемах розкрадання зарплатного фонду) [12]. Такі приклади свідчать, що азійські країни роблять ставку на технологічний прорив: використання штучного інтелекту, машинного навчання, геоінформаційних систем для перевірки інфраструктурних проектів тощо. Водночас, азійський досвід має і свої особливості. Деякі країни стикаються з проблемою недостатньої незалежності органів аудиту або корупційними ризиками, які не завжди вирішуються Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 47/2025 155 технологіями. Тому, наприклад, ASOSAI (Азійська організація вищих органів фінансового контролю) у Стратегічному плані 2022–2027 рр. визначила одним із пріоритетів підвищення оперативності та стійкості SAI до нових викликів, включно з технологічними (додається цінність «Responsiveness») [13]. Акцент зроблено на розвитку людських ресурсів та обміні знаннями між країнами щодо впровадження IT-аудиту. Отже, якщо ЄС більше фокусується на уніфікації стандартів, законодавчій базі та інституційній незалежності контролю, то Азія демонструє силу інновацій і швидкість адаптації технологій. Для України корисно врахувати обидва виміри: європейський – у частині інституційних реформ, та азійський – у частині сміливого використання сучасних ІТ-інструментів для підвищення ефективності контролю. Серед цифрових технологій, що здійснюють найпотужніший вплив на механізми фінансового контролю, особливо виділяються штучний інтелект (ШІ) та технологія розподіленого реєстру (блокчейн), оскільки вони пропонують якісно нові інструменти для аналізу даних і забезпечення прозорості, відповідно. Штучний інтелект у сфері публічних фінансів уже переходить від експериментів до практичного використання. Сучасні алгоритми машинного навчання здатні виконувати прогнозний аналіз доходів і видатків з точністю, яка перевищує традиційні економетричні моделі на 30–40% [14]. Наприклад, нейромережі, навчені на багатовимірних наборах даних (макроекономічні показники, супутникові знімки, альтернативні дані), формують динамічні прогнози надходжень до бюджету, що особливо корисно для країн з волатильною економікою. Але ще важливіше для контролю – можливості ШІ в виявленні аномалій та шахрайства. Спеціалізовані алгоритми аналізують поведінкові патерни тисяч розпорядників коштів і у реальному часі сигналізують про підозрілі або нетипові транзакції, замість того, щоб чекати завершення фінансового року для аудиту. За даними Світового банку, впровадження таких систем у верховних органах аудиту дало змогу досягти >95% виявлення ризикових операцій, тоді як традиційні вибіркові перевірки виявляли лише 40–60% [14]. Яскравий приклад – використання алгоритмів аномалійних детекторів у податкових службах: системи аналізують мільйони електронних чеків та накладних, автоматично відбираючи підозрілі для перевірки (скажімо, розірвані ланцюги постачання, фіктивні контрагенти). ШІ також допомагає підвищити якість аудиту шляхом обробки неструктурованих даних. Застосування методів обробки природної мови (NLP) дає змогу аналізувати тисячі сторінок бюджетних запитів, звітів та програм, виявляючи неузгодженості чи приховані ризики, які людина могла б пропустити [15]. Наприклад, модель NLP може порівняти стратегічні цілі, викладені у Бюджетній декларації, з фактичним розподілом видатків по програмах і знайти відхилення, що вказують на нецільове використання коштів. Такі інструменти істотно розширюють аналітичні можливості контролюючих органів. Водночас, впровадження ШІ потребує вирішення ряду передумов: належної якості даних (стандартизовані класифікації, повнота і достовірність інформації), кадрового потенціалу (підготовки фахівців, що вміють інтерпретувати результати роботи алгоритмів) та прозорості алгоритмів (щоб рішення ШІ були підконтрольні й пояснювані, з можливістю аудиту самих алгоритмів) [14]. Без цих умов штучний інтелект не зможе повністю реалізувати свій потенціал або ж навіть може створити ризики (наприклад, хибнопозитивні сигнали, на які витрачатимуться ресурси, чи упередженість алгоритмів). Блокчейн-технологія пропонує революційні можливості для забезпечення трасованості та незмінності фінансової інформації. Йдеться про те, що реєстри на основі блокчейну можуть фіксувати кожну транзакцію бюджетних коштів у розподіленій базі даних, де запис неможливо підробити чи видалити без загального відома. Одне з найперспективніших застосувань – створення незмінюваних аудиторських слідів (audit trails) у системі ПФМ [7]. Уявімо, що кожен крок – від виділення асигнувань до остаточної оплати – записується у блокчейн: це гарантує, що можна відстежити шлях коштів від державного казначейства до кінцевого отримувача (постачальника, підрядника, бенефіціара) і жодна ланка цього ланцюга не буде прихована. Світовий банк відзначає, Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 47/2025 156 що впровадження блокчейн-аудиту здатне усунути розриви і невизначеність щодо того, куди саме дійшли гроші, ліквідувавши можливості для їх нецільового використання [6]. Ключові властивості блокчейну для фінконтролю: незмінність (після занесення запису про операцію змінити його неможливо без залишення сліду), прозорість (авторизовані користувачі бачать єдиний достовірний реєстр у режимі реального часу), невідкличність (цифрові підписи учасників унеможливлюють заперечення ними своєї участі) та простежуваність (можливість відстежити кожен платіж до його джерела і отримувача). Наведені характеристики можуть радикально підвищити довіру до управління публічними фінансами. Так, у наведеному Світовим банком сценарії, Міністерство охорони здоров’я фінансує будівництво сільської амбулаторії: якщо всі пов’язані транзакції – перерахування підрядникам, закупівля медобладнання, виплата зарплат персоналу – записані в блокчейні, то і аудитори, і громада можуть переконатися, що кошти витрачено саме за призначенням, без «розчинення» по дорозі [7]. Через півроку, коли лікарню відкрито, доступний прозорий реєстр усіх платежів, тож будь-які спроби щось привласнити або переплатити були б відразу помітні. Впровадження блокчейну в ПФМ потребує як технологічних, так і інституційних змін. Практичний підхід, який рекомендують експерти, – інтегрувати блокчейн з наявними системами (бюджетними, казначейськими, бухгалтерськими), а не намагатися замінити їх повністю. Спершу слід оцифрувати усі процеси (позбутися паперових документів через оцифровку та OCR), визначити рівні доступу і захисту даних, а також забезпечити підготовку кадрів і нормативну базу для визнання юридичної сили таких записів. Уже існують реальні пілотні проекти. Зокрема, Світовий банк реалізує ініціативу FundsChain, яка пілотує використання блокчейну у інвестиційних проектах: система дозволяє позичальникам у реальному часі відстежувати зобов’язання, платежі та вибірки коштів і автоматично формувати фінансові звіти [16]. Очікується, що такі рішення скоротять затримки у звітуванні, уніфікують підходи та дадуть донорам і громадськості інструмент контролю за кожним доларом допомоги чи інвестицій. На міждисциплінарному стику ШІ та блокчейну також виникають цікаві можливості: поєднання незмінного реєстру даних з алгоритмами аналізу може дати системі фінансового контролю новий рівень автономності. Наприклад, транзакції в блокчейні можуть автоматично аналізуватися ШІ на предмет типових ризиків і маркуватися (green flag, red flag) для уваги аудиторів [17]. Уявляється, що в недалекому майбутньому можуть з’явитися розумні контракти в державних закупівлях, які самі перевіряють відповідність платежу умовам контракту і сигналізують казначейству про порушення ще до виконання платежу. Підсумовуючи, ШІ і блокчейн доповнюють один одного: перший забезпечує «розум» – здатність знаходити закономірності і відхилення, другий – «довіру» через незмінність і прозорість даних. Однак впровадження цих технологій має йти обережно, з урахуванням правових та етичних аспектів. Алгоритмічні рішення повинні бути підконтрольними людині, а дані в реєстрах – захищеними від несанкціонованого доступу (особливо якщо там є конфіденційна інформація). Влада має знайти баланс між відкритістю даних (аби громадськість могла здійснювати civic control) та збереженням фінансової таємниці там, де це необхідно (наприклад, персональні дані). При правильному впровадженні, інноваційні технології можуть стати потужним драйвером розвитку фінансового контролю, мінімізуючи людський фактор у рутинних операціях і концентруючи зусилля контролерів на найризикованіших напрямах. Для України питання цифрової трансформації державного фінансового контролю набуло особливої гостроти в останні роки. З одного боку, триває реалізація стратегій розвитку системи управління державними фінансами, що передбачають широке впровадження ІТ (Урядом схвалено Стратегію цифрового розвитку ПФМ до 2025 року, продовжену нещодавно до 2030-го). Її мета – оптимізувати обмін даними між фінансовими органами, знизити операційні витрати, підвищити ефективність адміністрування бюджетних ресурсів і прозорість [18]. З іншого боку, фактори Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 47/2025 157 зовнішньої агресії та євроінтеграції створили одночасно і додаткові виклики, і вікно можливостей для реформ. Повномасштабна війна, що триває з 2022 р., поставила державні фінанси України у надзвичайні умови. Різко зросло навантаження на бюджет (військові видатки, гуманітарні потреби, відбудова інфраструктури), а разом із тим і обсяги міжнародної допомоги. За даними Мінфіну, з початку 2025 року Україна отримала вже понад €8,5 млрд бюджетної підтримки від ЄС, а загалом за 2022–2025 рр. – більш як €50 млрд [19]. Перед державним фінансовим контролем постало завдання забезпечити максимальну прозорість і підзвітність використання цих коштів, аби зберегти довіру партнерів і громадян. Умови воєнного стану ускладнюють традиційні форми контролю (фізичні перевірки, ревізії на місцях), тож довелося швидко адаптуватися. Україна суттєво розширила цифрові сервіси: навіть під час війни продовжувала працювати система електронних закупівель Prozorro, запущено нові онлайн-платформи для звітності про використання донорських коштів, впроваджено електронний облік гуманітарної допомоги. Міністерство цифрової трансформації звітує, що індекс цифрової стійкості регіонів у 2023 зріс, незважаючи на руйнування – відбувся перехід багатьох послуг в онлайн [20; 21]. Цифрова трансформація економіки у воєнних умовах розглядається експертами як ключовий фактор підвищення стійкості [2]. Разом із тим війна оголила і проблеми: випадки зловживань у сфері оборонних закупівель на початку 2023 року показали необхідність більш ефективного контролю за військовими видатками. Відповіддю стало ухвалення нового законодавства щодо оборонних закупівель, яке передбачає їх часткову прозорість і моніторинг навіть у воєнний час, а також посилення ролі парламентського контролю (Рахункова палата отримала право аудиту коштів Держрезерву та інших фондів, пов’язаних з безпекою). Громадянське суспільство теж долучилося: незалежні проекти (наприклад, NAKO – антикорупційна ініціатива в обороні) здійснюють аналіз відкритих даних і рекомендують зміни [22]. Таким чином, воєнний час парадоксально стимулював підзвітність: усвідомлення, що «кожна гривня на вагу золота», підштовхує до впровадження нових цифрових інструментів обліку і контролю, щоб уникнути розкрадання критично важливих ресурсів. Ще до війни Україна зробила низку кроків для цифровізації фінансового контролю. Одним з перших досягнень став портал Є-data – єдиний веб-портал використання публічних коштів (запущений у 2015–2016 рр.), де публікуються всі транзакції Державної казначейської служби з бюджетними коштами. Портал забезпечує громадський контроль, даючи можливість журналістам і активістам відстежувати підозрілі платежі. У сфері державних закупівель успішно діє система Prozorro, яка не тільки проводить тендери онлайн, але й має модуль аналітики BI (розроблений за підтримки Transparency International) для моніторингу закупівель [2]. Такий модуль на основі відкритих даних автоматично підсвічує ризикові тендери (з аномально низькою конкуренцією, підозрілими ціновими коливаннями тощо), що дозволяє Держаудитслужбі оперативно реагувати. У 2023 р. Prozorro також впровадила інструмент автоматичного пошуку аномально низьких цін, щоб запобігти демпінгу та прихованим схемам. Державна аудиторська служба України (ДАСУ) нині реалізує масштабний проект «е-Аудитор» – інтегровану автоматизовану систему підтримки прийняття рішень органу фінансового контролю [23]. Система покликана звести в єдине інформаційне середовище дані про діяльність підконтрольних установ, результати аудитів, показники ризику тощо, а також забезпечити рискоорієнтований відбір об’єктів для перевірок. За повідомленнями, ІТ-система «е-Аудитор» матиме модулі для моніторингу публічних закупівель, аналізу бухгалтерських даних бюджетних установ, виявлення red flags у режимі реального часу. Очікується, що її впровадження підвищить ефективність контролю на 30% завдяки автоматизації типових аналітичних завдань і зменшенню людського фактору (що, до того ж, знижує корупційні ризики серед контролерів). Наразі вже створено окремі підсистеми і триває їх тестування [24]. Проєкт фінансується з держбюджету за підтримки міжнародних партнерів, що свідчить про пріоритетність напряму. Не менш важливою є інтероперабельність і обмін даними між різними відомствами. У 2019– 2023 роках в Україні впроваджено систему «Трембіта» – шину даних для взаємодії державних Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 47/2025 158 реєстрів, яка дозволяє, зокрема, органам фінконтролю отримувати інформацію з реєстрів митниці, податкової, державних закупівель тощо в електронному вигляді [25, 26]. Такі дії усувають бюрократичні затримки, коли для перевірки доводилося чекати міжвідомчих запитів на папері. Крім того, Казначейство модернізує свою систему Е-казна для онлайн-обслуговування клієнтів, що передбачає вбудовані автоматичні контролі (наприклад, недопущення платежу без відповідних бюджетних асигнувань чи при відсутності підтвердних документів). Усі ці кроки формують у перспективі єдине цифрове середовище фінансового контролю, про необхідність якого наголошують українські науковці. Попри успіхи, українська система держфінконтролю залишається у стані реформування, і цифровізація стикається з численними перепонами. Дослідники відзначають кілька ключових проблем: недосконалість ІТ-інфраструктури (застарілі комп’ютери в регіональних підрозділах, недостатня пропускна здатність мереж), дефіцит кадрів із необхідними цифровими компетенціями, фрагментарність законодавства (відсутність цілісного закону про внутрішній контроль і аудит, неоднозначність норм щодо електронних доказів) та низький рівень взаємосумісності систем різних відомств [2]. Наприклад, ДАСУ використовує окремі бази даних, Казначейство – свої, податкова служба – свої, і хоча є прогрес у їх з’єднанні, повна інтеграція ще не досягнута. Також опір змінам і інертність бюрократії гальмують нововведення: деякі посадовці звикли працювати «по-старому» і не довіряють автоматизованим системам. Свою роль відіграє і обмежене фінансування – витрати на ITрішення часто урізаються в кризові періоди, хоча довгостроково вони принесли б економію. Статус країни-кандидата в ЄС зобов’язує Україну прискорити імплементацію європейських норм фінансового контролю. Йдеться про ухвалення рамкового закону про PIFC, інституційне розмежування функцій між внутрішнім аудитом (який має бути підпорядкований керівникам органів влади) та фінансовою інспекцією, а також про посилення незалежності Рахункової палати. Як було зазначено вище, ЄС вимагає конституційно гарантувати статус Рахункової палати, розширити її мандат (зокрема на місцеві бюджети та інші фонди) та впровадити міжнародні стандарти ISSAI в її діяльність [3]. Наразі в Україні Рахункова палата поступово переходить на аудит ефективності, проводяться експертизи відповідно до стандартів INTOSAI, але законодавча база ще потребує оновлення. Позитивним сигналом стало те, що у Звіті Єврокомісії 2023 Україна отримала оцінку «середній рівень підготовленості» у сфері фінансового контролю, тоді як раніше прогрес був мінімальним [27]. Такі результати означають, що зусилля з реформ, хоч і повільно, дають результат. Значну роль відіграють проекти технічної допомоги ЄС (Twinning проекти з Мінфіном та Рахунковою палатою) і програми SIGMA (OECD/EU), які допомагають переписати інструкції, навчити аудиторів, запровадити ІТ-інструменти. Зокрема, впроваджується портал ПВФК (публічного внутрішнього фінансового контролю) – інтерактивна платформа для внутрішніх аудиторів, де вони звітують про свої перевірки, обмінюються інформацією та проходять навчання [28, 29]. Варто відзначити і нормативні зрушення: у травні 2023 р. прийнято Закон «Про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо внутрішнього контролю та аудиту», який вводить обов’язковість створення підрозділів внутрішнього аудиту не лише на центральному, а й на місцевому рівні, узгоджує визначення з європейськими і закладає підвалини для системного PIFC. Закон усуває прогалини, коли раніше внутрішній аудит регулювався лише постановою уряду [3]. Поступово формується модель, у якій відповідальність за первинний фінансовий контроль покладається на керівників установ, що відображає принцип менеджерської підзвітності. Центральні органи, зокрема Мінфін і ДАСУ, зосереджуються на методологічному супроводі та наглядових функціях замість практики суцільних перевірок. Такий підхід узгоджується з європейськими стандартами і сприяє підвищенню ефективності використання публічних ресурсів. Підсумовуючи, український контекст сьогодні – це поєднання амбітних цифрових проектів, вимушених змін через війну та планомірних інституційних реформ під егідою євроінтеграції. Еволюція механізмів фінансового контролю в Україні відбувається в прискореному темпі: за останні 5 років запущено більше новацій, ніж за попередні десятиліття. Водночас, попереду ще значна