Порівняльний аналіз системи формування етномистецької компетентності майбутніх викладачів музичного мистецтва у КНР та Україні

https://pedagogical-academy.com/index.php/journal/about ISSN: 2786-9458 Увесь контент ліцензовано за умовами Creative Commons BY 4.0 International license Педагогічна освіта УДК 378.147:781.1:316.7(510+477) DOI https://doi.org/10.5281/zenodo.17878217 Порівняльний аналіз системи формування етномистецької компетентності майбутніх викладачів музичного мистецтва у КНР та Україні Го Жуй здобувач третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Україна, м. Харків, вул. Алчевських, 29 https://orcid.org/0000-0003-1856-8772 Прийнято: 02.10.2024 | Опубліковано: 30.10.2024 Анотація: Мета статті полягає у здійсненні компаративного аналізу систем формування етномистецької компетентності майбутніх викладачів музичного мистецтва в Китайській Народній Республіці (КНР) та Україні. Дослідження спрямоване на виявлення спільних та відмінних рис у теоретичних підходах, змістовому наповненні, методах та організаційних формах професійної підготовки фахівців у контексті збереження та трансляції національної музичної спадщини. Методи дослідження включають теоретичний аналіз наукової літератури, синтез, порівняння, систематизацію та узагальнення. Використано компаративний підхід для зіставлення освітніх систем, навчальних планів, програм та педагогічних практик у вищих навчальних закладах України та КНР, що готують викладачів музичного мистецтва. Аналіз джерел дав змогу структурувати компоненти етномистецької компетентності та критерії їх порівняння. Результати дослідження засвідчили, що обидві країни приділяють значну увагу формуванню https://pedagogical-academy.com/index.php/journal/about ISSN: 2786-9458 Увесь контент ліцензовано за умовами Creative Commons BY 4.0 International license етномистецької компетентності, розглядаючи її як важливу складову професіоналізму викладача музики. Встановлено спільні риси: усвідомлення важливості народної музики для національної ідентичності, інтеграція етномистецького компонента в зміст фахових дисциплін, використання сучасних інформаційних технологій. Водночас виявлено суттєві відмінності. В Україні система підготовки характеризується більшою варіативністю, акцентом на автентичний фольклор, кобзарське мистецтво, регіональні традиції та духовну музику. Формування компетентності часто відбувається через інтегральні підходи. У КНР система є більш централізованою та стандартизованою, з чітким ідеологічним спрямуванням на виховання естетичних цінностей та патріотизму засобами «національної музики» ( 国乐 ). Значна увага приділяється опануванню канонічних форм (наприклад, Пекінська опера) та масовому впровадженню цифрових ресурсів у навчальний процес. Визначено, що в Україні домінує історико-культурологічний та виконавський підходи, тоді як у КНР – естетико-виховний та технологічний. Зроблено висновок, що системи формування етномистецької компетентності в Україні та КНР мають суттєві розбіжності, зумовлені різними культурноісторичними шляхами, освітніми парадигмами та державними пріоритетами. Українська модель спрямована на збереження автентичності та варіативності, китайська – на стандартизацію, технологізацію та естетичне виховання в руслі державної культурної політики. Перспективи подальших досліджень вбачаються у детальному вивченні інноваційних методик та можливостей взаємного збагачення педагогічного досвіду обох країн. Ключові слова: порівняльна педагогіка, етномистецька компетентність, музична педагогіка, КНР, Україна, міжкультурний діалог, професійна освіта, культурна ідентичність. https://pedagogical-academy.com/index.php/journal/about ISSN: 2786-9458 Увесь контент ліцензовано за умовами Creative Commons BY 4.0 International license Comparative analysis of the system for forming ethno-artistic competence of future music art teachers in the PRC and Ukraine Guo Rui PhD Candidate (Third-Level Higher Education), H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, 29 Alchevskykh St., Kharkiv, Ukraine https://orcid.org/0000-0003-1856-8772 Annotation: The article aims to conduct a comparative analysis of the systems for forming ethno-artistic competence of future music art teachers in the People's Republic of China (PRC) and Ukraine. The research is focused on identifying common and distinct features in theoretical approaches, content, methods, and organizational forms of professional training in the context of preserving and transmitting national musical heritage. Methods. The research methods include theoretical analysis of scientific literature, synthesis, comparison, systematization, and generalization. A comparative approach was used to contrast educational systems, curricula, programs, and pedagogical practices in higher education institutions of Ukraine and the PRC that train music art teachers. The analysis of sources allowed for the structuring of the components of ethno-artistic competence and the criteria for their comparison. Results. The research results indicate that both countries pay significant attention to the formation of ethno-artistic competence, considering it an important component of a music teacher's professionalism. Common features were established: awareness of the importance of folk music for national identity, integration of the ethno-artistic component into the content of professional disciplines, and the use of modern information technologies. At the same time, significant differences were identified. In Ukraine, the training system is characterized by greater variability, an emphasis on https://pedagogical-academy.com/index.php/journal/about ISSN: 2786-9458 Увесь контент ліцензовано за умовами Creative Commons BY 4.0 International license authentic folklore, Kobzar art, regional traditions, and spiritual music. The formation of competence often occurs through integral approaches. In the PRC, the system is more centralized and standardized, with a clear ideological focus on cultivating aesthetic values and patriotism through "national music" ( 国乐 ). Considerable attention is paid to mastering canonical forms (e.g., Peking Opera) and the widespread implementation of digital resources in the educational process. It was determined that in Ukraine, historical-cultural and performance approaches dominate, whereas in the PRC, aesthetic-educational and technological approaches are prevalent. Conclusions. It is concluded that the systems for forming ethno-artistic competence in Ukraine and the PRC have significant differences, conditioned by different cultural-historical paths, educational paradigms, and state priorities. The Ukrainian model aims at preserving authenticity and variability, while the Chinese model focuses on standardization, technologization, and aesthetic education in line with state cultural policy. Prospects for further research are seen in the detailed study of innovative methods and a more profound examination of the possibilities for mutual enrichment of the pedagogical experience of both countries. Keywords: ethno-art, professional training, music pedagogy, China, Ukraine, comparative analysis, folk music, higher education. Постановка проблеми. В умовах глобалізації та стандартизації культури особливої гостроти набуває проблема збереження національної ідентичності. Ключова роль у цьому процесі належить освіті, зокрема мистецькій. Майбутній викладач музичного мистецтва виступає не лише як педагог, але і як транслятор культурного коду нації. Тому формування його етномистецької компетентності – здатності розуміти, інтерпретувати, відтворювати та передавати учням знання, уміння та цінності, пов'язані з національною музичною спадщиною, – є пріоритетним завданням сучасної вищої педагогічної освіти. https://pedagogical-academy.com/index.php/journal/about ISSN: 2786-9458 Увесь контент ліцензовано за умовами Creative Commons BY 4.0 International license Україна та Китайська Народна Республіка, маючи тисячолітні та глибоко самобутні музичні традиції, репрезентують два потужні, але відмінні підходи до інтеграції етнокультурного компонента в систему професійної підготовки. Порівняльний аналіз цих систем дозволяє не лише виявити їх специфіку, але й визначити ефективні шляхи модернізації вітчизняної музичної педагогіки, збагативши її світовим досвідом. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва в КНР та Україні є предметом активного наукового пошуку. Низка дослідників зосереджує увагу на загальних порівняльних аспектах. Зокрема, А. Харківська [4] аналізує особливості професійної підготовки, виявляючи спільні та відмінні риси освітніх систем. Л. Чженьянь [8] проводить компаративний аналіз у контексті диригентсько-хорової діяльності, що є важливою складовою музичної педагогіки обох країн. Значний блок публікацій присвячений специфіці освітнього процесу в КНР. Досліджуються питання формування ціннісного ставлення до мистецтва у школярів КНР [1], шляхи інформатизації процесу підготовки [2], використання засобів народного музичного мистецтва [6] та роль естетичного виховання в цілому [10]. Ці роботи засвідчують посилену увагу китайської педагогічної науки до технологізації освіти та використання мистецтва у формуванні світогляду молоді. Український контекст представлений роботами, що розкривають зміст інтегральної компетентності викладачів [5] та роль української духовної музики у фаховій підготовці [7]. Ці дослідження підкреслюють важливість цілісного підходу та духовного компонента в українській педагогічній традиції. Окремі аспекти, що знаходяться на перетині інтересів обох країн, також знайшли своє відображення. Л. Хайцзюань та Н. Пономарьова [3] досліджують застосування інтернет-ресурсів, вказуючи на спільні тенденції цифровізації. С. https://pedagogical-academy.com/index.php/journal/about ISSN: 2786-9458 Увесь контент ліцензовано за умовами Creative Commons BY 4.0 International license Шип та М. Сюецзяо [9] розглядають проблеми інтерпретації творів, що є актуальним для обох культур у контексті діалогу традицій та сучасності. Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Проведений аналіз (що охопив 10 публікацій за останні 5 років) показує, що, попри наявність праць з дотичних тем, бракує цілісного компаративного дослідження, присвяченого саме системі формування етномистецької компетентності майбутніх викладачів музичного мистецтва в Україні та КНР. Більшість існуючих досліджень або розглядають проблему підготовки вчителів музики в загальному аспекті [4, 8], або фокусуються на окремих її складових (наприклад, інформатизація [2, 3], диригентсько-хорова діяльність [8], естетичне виховання [10], тощо [11-15]). Проте, системний порівняльний аналіз змісту, форм, методів та технологій, спрямованих саме на формування етномистецької компетентності, залишається поза увагою дослідників. Недостатньо вивченими є питання співвідношення традиційних та інноваційних підходів, ролі державної політики та регіональних особливостей у цьому процесі в обох країнах. Метою статті є проведення порівняльного аналізу систем формування етномистецької компетентності майбутніх викладачів музичного мистецтва у КНР та Україні. Для досягнення мети поставлено такі завдання: проаналізувати теоретичні засади та поняття «етномистецька компетентність» у контексті педагогічної освіти України та КНР; визначити та порівняти ключові компоненти (змістовий, методичний, ціннісний) у системах підготовки обох країн; охарактеризувати специфіку змісту, форм та методів навчання, що використовуються для формування етномистецької компетентності; виявити спільні риси та суттєві відмінності в освітніх моделях України та КНР, а також окреслити потенційні напрями для взаємного збагачення та подальших наукових розвідок. https://pedagogical-academy.com/index.php/journal/about ISSN: 2786-9458 Увесь контент ліцензовано за умовами Creative Commons BY 4.0 International license Виклад основного матеріалу дослідження. Етномистецька компетентність викладача музичного мистецтва є інтегративною якістю, що поєднує глибокі знання національних музичних традицій, практичні навички їх виконання та інтерпретації, а також методичну готовність до трансляції цієї спадщини учнівській молоді. Аналіз систем її формування в Україні та КНР дозволяє виявити фундаментальні відмінності у підходах. Система підготовки в Україні значною мірою базується на принципах національної спрямованості освіти та академічної свободи закладів вищої освіти. Формування етномистецької компетентності відбувається через вивчення циклу історико-теоретичних (історія української музики, музичний фольклор, етнографія) та виконавських (народний спів, гра на народних інструментах, керівництво фольклорним ансамблем) дисциплін. Особлива увага приділяється автентичному фольклору, регіональним виконавським стилям, кобзарській традиції. Важливу роль відіграє духовний компонент, зокрема вивчення української духовної музики [7]. Сучасні українські дослідники, як І. Хмелевська [5], обґрунтовують поняття «інтегральної компетентності», де етномистецький компонент є невід'ємною частиною цілісної професійної підготовки. Система підготовки в КНР характеризується вищим ступенем централізації та стандартизації. Етномистецька підготовка (в контексті "національної музики" – 音乐) є частиною державної політики у сфері культури та освіти. Як зазначають дослідники [1, 10], потужний акцент робиться на естетичному вихованні та формуванні ціннісного ставлення до мистецтва. Зміст підготовки включає вивчення канонічних жанрів (наприклад, Пекінська опера, традиційна інструментальна музика), при цьому значна увага приділяється їх сучасній сценічній інтерпретації. Характерною рисою є активна інформатизація процесу [2] та використання народної музики у патріотичному вихованні [6]. Проведений аналіз засвідчує, що попри спільну мету – інтеграцію етномистецтва в освітній процес, – системи України та КНР базуються на https://pedagogical-academy.com/index.php/journal/about ISSN: 2786-9458 Увесь контент ліцензовано за умовами Creative Commons BY 4.0 International license кардинально відмінних філософських та організаційних засадах. Для глибокого розуміння цих розбіжностей, доцільно провести детальний покомпонентний аналіз у розгорнутому описі. Перший та найбільш фундаментальний аспект – мета та ідеологічне підґрунтя. В Україні система формування етномистецької компетентності значною мірою децентралізована ідеологічно та спрямована передусім на збереження та розвиток національної ідентичності. Ключовим завданням вбачається передача автентичної, неспотвореної культурної спадщини. Це відповідь на тривалі історичні періоди пригнічення та маргіналізації української культури. Тому освітня мета має виразний культурно-захисний та культуротворчий характер: виховати фахівця, який є носієм і ретранслятором унікального культурного коду, здатним протистояти глобалізаційному тиску та асиміляційним процесам. Цей підхід надає пріоритет автентичності, історичній правдивості та безперервності традиції. Натомість у КНР мета є чітко централізованою та підпорядкованою державній ідеології. Головним завданням є формування естетичних цінностей, патріотизму та культурної єдності в межах єдиної нації. Етномистецтво (або "національна музика", 国乐) розглядається як потужний інструмент соціальної консолідації, виховання лояльності до держави та просування позитивного образу країни. Тут пріоритетом є не стільки збереження архаїчної автентики "як вона є", скільки її адаптація, стандартизація та використання для досягнення конкретних виховних [1, 10] та політичних завдань. Культурна спадщина тут служить інструментом побудови "культурної м'якої сили" та зміцнення внутрішньої єдності багатонаціональної держави. Другий аспект – змістовий компонент навчальних програм. Ця різниця в ідеології безпосередньо впливає на те, що саме вивчають студенти. В Україні робиться акцент на автентичному фольклорі, регіональних традиціях та унікальних національних явищах. Студенти заглиблюються у вивчення календарно-обрядових циклів, локальних пісенних та інструментальних стилів https://pedagogical-academy.com/index.php/journal/about ISSN: 2786-9458 Увесь контент ліцензовано за умовами Creative Commons BY 4.0 International license (наприклад, поліське багатоголосся, гуцульські інструментальні капели). Окреме місце посідає вивчення феномену кобзарства як унікального духовного та мистецького явища. Важливим є також потужний пласт духовної музики [7], що відображає глибоке коріння християнської традиції в українській культурі. Зміст максимально орієнтований на варіативність, розмаїття та збереження "живої" традиції. У КНР змістовий компонент є значно більш стандартизованим та орієнтованим на канонічні форми. Пріоритет надається вивченню "національної музики" (国乐), що є певним узагальненим та академічно обробленим конструктом. Акцент робиться на канонізованих жанрах високого мистецтва, таких як Пекінська опера та інші визнані форми регіональних театрів. Вивчення народної музики часто відбувається не через її автентичні зразки, а через професійні обробки та стандартизовані версії, призначені для сучасної сцени. Це забезпечує єдиний культурний стандарт для всієї країни, але певною мірою нівелює локальне розмаїття. Третій аспект – методичний компонент. В Україні традиційно переважають форми роботи, спрямовані на безпосередній контакт з традицією. Це, зокрема, фольклорні експедиції – виїзди студентів у села для збирання та фіксації автентичних зразків, що є унікальною школою "польової" роботи. Велике значення мають майстер-класи від носіїв традиції, а також ансамблева робота у фольклорних гуртах, де студенти намагаються відтворити автентичну манеру співу та гри. Цей підхід є більш "аналоговим", контактним та індивідуалізованим. У КНР методичний арсенал демонструє значно вищий рівень технологізації. Тут домінує активне впровадження ІКТ та цифрових ресурсів [2, 3]. Для студентів створюються масштабні цифрові архіви, мультимедійні навчальні платформи, віртуальні музеї музичних інструментів. Процес навчання значною мірою стандартизований через єдині методичні посібники та онлайн-курси. Переважають масові форми роботи, орієнтовані на https://pedagogical-academy.com/index.php/journal/about ISSN: 2786-9458 Увесь контент ліцензовано за умовами Creative Commons BY 4.0 International license мистецькі студії. 2025. № 3. С. 50–55. URL: https://artstudies.pdpu.edu.ua/index.php/artstudies/article/download/200/186 14. Малахова М. О., Овчаренко-Пєшкова О. С. Підготовка майбутніх учителів музичного мистецтва до формування художньо-творчої компетентності учнів засобами інноваційних технологій. Актуальні питання гуманітарних наук. 2024. Т. 2, № 75. С. 268–274. URL: https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/49522/1/M_Malakhova_O_OvcharenkoPieshkova_APGN_75_FMMH.pdf 15. Кьон Н. Г., Степанова Л. В., Толстова Н. М. До проблеми методологічного забезпечення формування фахової компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва в процесі вокальної підготовки. 2023. URL: http://dspace.pdpu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/17443/1/Kyon%20Volodymyr %20Victorovych.pdf