Вплив міжнародних стандартів на діяльність суб'єктів запобігання корупції в Україні

Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 43/2024 491 https://doi.org/10.5281/zenodo.17923828 Сумало Н. М. здобувач Науково-дослідного інституту публічного права ВПЛИВ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ НА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ JEL Classification: К19 SECTION “LAW”: Право Анотація. Стаття присвячена дослідженню впливу міжнародних стандартів на діяльність суб’єктів запобігання корупції в Україні. Зазначено, що корупція є однією з найгостріших проблем сучасного суспільства, яка негативно впливає на економічний, політичний та соціальний розвиток держави. Україна, як країна, що прагне до інтеграції в європейське співтовариство, стикається з необхідністю впровадження ефективних механізмів запобігання корупції. У цьому контексті важливу роль відіграють міжнародні стандарти та рекомендації, які сприяють формуванню прозорої системи управління, зміцненню інституційної спроможності та підвищенню довіри громадян до державних органів. Акцентовано на тому, що міжнародні організації, такі як Організація Об’єднаних Націй (ООН), Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Група держав проти корупції (GRECO) та Європейський Союз, розробили низку документів, спрямованих на боротьбу з корупцією. Підкреслено, що Україна активно впроваджує міжнародні стандарти у сфері боротьби з корупцією, адаптуючи національне законодавство до вимог світової спільноти. Проте процес імплементації таких стандартів супроводжується низкою викликів, серед яких: недостатній рівень інституційної спроможності, низька ефективність правозастосування, а також опір з боку певних груп інтересів. Успішність застосування міжнародних норм залежить від здатності держави забезпечити їх інтеграцію у внутрішньодержавну систему правових відносин. Водночас, вказано, що Україна, беручи на себе міжнародні зобов’язання, не лише створила правову основу, але й суттєво реформувала національну інституційну систему запобігання корупції. Одним із ключових кроків стало створення спеціалізованих антикорупційних органів, таких як Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) та Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). Ці органи функціонують відповідно до принципів незалежності, прозорості та підзвітності, що відповідає міжнародним стандартам. Також заслуговує на увагу реформа судової системи, у результаті якої створено Вищий антикорупційний суд України. Однак, підкреслено, що для досягнення сталих результатів необхідно продовжувати реформування національної системи боротьби з корупцією відповідно до міжнародних рекомендацій. Лише за умови комплексного підходу та активної участі всіх зацікавлених сторін можна досягти значного прогресу в подоланні цього негативного явища. Ключові слова: корупція, протидія корупції, міжнародні стандарти, інституційна система, антикорупційне законодавство, міжнародні організації, громадянське суспільство, публічний контроль. Abstract. The article is devoted to the study of the influence of international standards on the activities of corruption prevention entities in Ukraine. It is noted that corruption is one of Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 43/2024 492 the most acute problems of modern society, which negatively affects the economic, political and social development of the state. Ukraine, as a country striving for integration into the European community, is faced with the need to implement effective mechanisms for preventing corruption. In this context, international standards and recommendations play an important role, contributing to the formation of a transparent governance system, strengthening institutional capacity and increasing citizens' trust in state bodies. It is emphasized that international organizations, such as the United Nations (UN), the Organization for Economic Cooperation and Development (OECD), the Group of States against Corruption (GRECO) and the European Union, have developed a number of documents aimed at combating corruption. It is emphasized that Ukraine is actively implementing international standards in the field of combating corruption, adapting national legislation to the requirements of the world community. However, the process of implementing such standards is accompanied by a number of challenges, including: insufficient institutional capacity, low efficiency of law enforcement, as well as resistance from certain interest groups. The success of the application of international norms depends on the ability of the state to ensure their integration into the domestic system of legal relations. At the same time, it is indicated that Ukraine, assuming international obligations, has not only created a legal basis, but also significantly reformed the national institutional system of corruption prevention. One of the key steps was the creation of specialized anti-corruption bodies, such as the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine (NABU), the Specialized AntiCorruption Prosecutor's Office (SAP) and the National Agency for the Prevention of Corruption (NACP). These bodies operate in accordance with the principles of independence, transparency and accountability, which meets international standards. Also noteworthy is the reform of the judicial system, which resulted in the creation of the High Anti-Corruption Court of Ukraine. However, it is emphasized that in order to achieve sustainable results, it is necessary to continue reforming the national anti-corruption system in accordance with international recommendations. Only with a comprehensive approach and active participation of all stakeholders can significant progress be achieved in overcoming this negative phenomenon. Keywords: corruption, combating corruption, international standards, institutional system, anti-corruption legislation, international organizations, civil society, public control. Вступ Постановка проблеми. Корупція є однією з найгостріших проблем сучасного суспільства, яка негативно впливає на економічний, політичний та соціальний розвиток держави. Україна, як країна, що прагне до інтеграції в європейське співтовариство, стикається з необхідністю впровадження ефективних механізмів запобігання корупції. У цьому контексті важливу роль відіграють міжнародні стандарти та рекомендації, які сприяють формуванню прозорої системи управління, зміцненню інституційної спроможності та підвищенню довіри громадян до державних органів. Міжнародні організації, такі як Організація Об’єднаних Націй (ООН), Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Група держав проти корупції (GRECO) та Європейський Союз, розробили низку документів, спрямованих на боротьбу з корупцією. Серед них особливе місце займають Конвенція ООН проти корупції, Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією Ради Європи та інші нормативно-правові акти. Ці документи встановлюють основні принципи, стандарти та механізми, які мають бути впроваджені державами-учасницями для ефективного запобігання корупційним проявам. Україна активно впроваджує міжнародні стандарти у сфері боротьби з корупцією, адаптуючи національне законодавство до вимог світової спільноти. Проте процес імплементації таких стандартів супроводжується низкою викликів, серед яких: недостатній рівень інституційної спроможності, низька ефективність правозастосування, а також опір з боку певних груп інтересів. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 43/2024 493 Успішність застосування міжнародних норм залежить від здатності держави забезпечити їх інтеграцію у внутрішньодержавну систему правових відносин. Отож, дослідження ролі міжнародних стандартів у боротьбі з корупцією є важливим кроком на шляху до формування прозорого і справедливого суспільства в Україні. Впровадження цих стандартів не лише сприяє зміцненню демократичних принципів і верховенства права, але й створює передумови для стійкого розвитку держави в умовах глобалізації. Стан дослідження проблеми. У контексті дослідження впливу міжнародних стандартів на діяльність суб’єктів запобігання корупції в Україні доречно підкреслити, що проблематика корупції загалом та її окремих аспектів, зокрема тих, що стосуються міжнародної діяльності запобігання корупції є предметом дослідження багатьох науковців і практиків. Тут варто акцентувати увагу на роботах О. Бандурки, В. Білоуса, М. Бліхар, О. Бондаренка, Н. Бортник, М. Віхляєва, В. Гвоздецького, І. Дмитрук, Н. Добрянської, О. Дрозда, О. Дубинського, К. Дубової, С. Єсімова, І. Жаровської, В. Заросила, Т. Коломоєць, Ю. Ломжець, В. Макарчука, К. Нестеренко, А. Палюха, С. Сороки, Н. Христинченко, І. Шопіної та багато інших, де автори підкреслюють вагомість вивчення та запозичення міжнародних стандартів протидії корупції як надзвичайно негативному соціальному явищу. Метою цієї статті є дослідження впливу міжнародних стандартів на діяльність суб’єктів запобігання корупції в Україні, аналіз основних проблем та перспектив їх застосування. Результати Протидія корупції є однією з основоположних викликів сучасних держав, адже корупція завдає суттєвих збитків економічному, соціальному та політичному розвитку суспільства. Як справедливо зауважує Р. Ю. Половинкіна, корумпованість економічних і політичних секторів є проблемою не лише окремої держави, але й глобальним викликом для всього світу [1, с. 24]. У цьому контексті Україна, як держава, що прагне до інтеграції в європейську спільноту, активно впроваджує міжнародні стандарти у сфері боротьби з корупцією. Це дозволяє не лише покращити внутрішню систему запобігання корупції, але й забезпечити відповідність міжнародним зобов’язанням. Р. Ю. Половинкіна акцентує увагу на тому, що уряди держав світу, керуючись положеннями міжнародних угод, мають можливість здійснювати правову допомогу у процесі розслідувань, збиранні доказів та виконанні інших процесуальних дій, що належать до практичного напряму співпраці. У свою чергу, міжнародні організації відіграють важливу роль у поширенні інформації щодо запобігання та протидії корупційним явищам, виконуючи інформаційно-освітню функцію. Крім того, вони займаються розробкою та прийняттям декларацій, конвенцій і угод, спрямованих на удосконалення міжнародно-правового регулювання у цій сфері, що відображає їхню нормотворчу діяльність [1, с. 25]. Для визначення значення та ролі міжнародних організацій, дослідниця пропонує здійснити їх систематизацію, спираючись на загальноприйняті критерії класифікації. Зокрема, вона пропонує розподіл за складом членів, виділяючи два основні типи: універсальні (загальні) міжнародні організації, які займаються протидією корупції в глобальному масштабі, та локальні міжнародні організації, діяльність яких спрямована на боротьбу з корупцією в межах певного регіону або групи країн [1, с. 25]. У контексті розглядуваного питання варто звернути увагу на аргументи, що обґрунтовано доводять: основні чинники ефективної протидії корупції є давно визначеними та підтвердженими практикою міжнародної спільноти. Зокрема, ключовими елементами виступають відкритість діяльності органів влади, прозорість та чіткість процедур ухвалення державних рішень, а також функціонування ефективних механізмів громадського контролю за діяльністю державних інституцій. До цього слід додати забезпечення свободи слова, незалежність медіа та їхню здатність безперешкодно висвітлювати суспільно значущі питання. Усі ці аспекти формують основу для Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 43/2024 494 створення належного антикорупційного середовища, яке сприяє підвищенню довіри громадян до держави та забезпеченню верховенства права [2, c. 954]. Однією з найважливіших міжнародних ініціатив у боротьбі з корупцією є Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції (UNCAC) [3], яка була ратифікована Україною у 2006 році [4]. Ця Конвенція є універсальним правовим інструментом, що встановлює загальні принципи та механізми для запобігання і боротьби з корупційними проявами. Вона передбачає заходи щодо запобігання корупції, криміналізації корупційних діянь, міжнародного співробітництва та повернення активів. Європейський Союз також відіграє важливу роль у формуванні стандартів боротьби з корупцією. Зокрема, Група держав проти корупції (GRECO) здійснює моніторинг виконання антикорупційних зобов’язань країнами-учасницями. Україна є членом GRECO з 2006 року і регулярно проходить оцінювання щодо дотримання рекомендацій цієї організації. На думку О. В. Задорожнього, у сучасних умовах спостерігається посилення антикорупційної співпраці держав на регіональному рівні, що зумовило ухвалення значної кількості міжнародних договорів і рекомендаційних актів у межах таких організацій, як Рада Європи, Організація економічного співробітництва та розвитку, Європейський Союз, Африканський Союз та Організація американських держав. Рада Європи реалізує низку антикорупційних ініціатив у співпраці з Європейською комісією [5, с. 51]. Дослідник підкреслює, що зазначені міжнародні інструменти відрізняються за сферою застосування, юридичною силою та механізмами імплементації, проте їх об’єднує спільна мета – встановлення загальних стандартів боротьби з корупцією, які мають бути впроваджені на національному рівні. Основними напрямами таких стандартів є криміналізація корупційних діянь, розробка та виконання антикорупційного законодавства, запобігання корупції, а також забезпечення ефективної міждержавної співпраці у цій сфері [5, с. 51]. Крім того, велику роль відіграють стандарти Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), які регламентують питання боротьби з хабарництвом у міжнародних комерційних угодах. Ці стандарти сприяють підвищенню прозорості ведення бізнесу та зміцненню доброчесності в державному управлінні. Україна, беручи на себе міжнародні зобов’язання, суттєво реформувала національну систему запобігання корупції. Одним із ключових кроків стало створення спеціалізованих антикорупційних органів, таких як Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) [6], Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) [7] та Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) [8]. Ці органи функціонують відповідно до принципів незалежності, прозорості та підзвітності, що відповідає міжнародним стандартам. Запровадження системи електронного декларування стало ще одним важливим кроком у виконанні рекомендацій GRECO та інших міжнародних організацій. Система дозволяє здійснювати моніторинг доходів і витрат посадових осіб, забезпечуючи відкритість і контроль за їхньою діяльністю. Також заслуговує на увагу реформа судової системи, у результаті якої створено Вищий антикорупційний суд України [9]. Запровадження цього органу передбачає забезпечення розгляду справ, пов’язаних із корупцією, на високому професійному рівні та за умов мінімізації зовнішнього впливу. Одним із ключових аспектів у боротьбі з корупцією та захисті викривачів є забезпечення ефективного публічного контролю. За думкою О. Косиці, публічний контроль реалізується через кілька форм, кожна з яких має свою специфіку та значення. По-перше, громадський контроль, який є різновидом соціального контролю, хоча й не є домінуючим за інтенсивністю та масштабами заходів, набуває дедалі більшої ваги в українському суспільстві. Його роль полягає у мобілізації суспільства для моніторингу дій органів влади та забезпечення прозорості їхньої діяльності. По-друге, муніципальний контроль, що здійснюється органами місцевого самоврядування, спрямований на Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 43/2024 495 захист трудових прав викривачів, забезпечуючи їм належні умови для виконання своїх обов’язків. Нарешті, міжнародний контроль передбачає нагляд держави за виконанням міжнародних зобов’язань її органами, установами, юридичними та фізичними особами. Цей вид контролю реалізується через систему міжнародних органів, а також урядових і неурядових організацій, які сприяють дотриманню стандартів прозорості та правозахисту. Усі зазначені форми публічного контролю є важливими елементами комплексного механізму протидії корупції та забезпечення прав викривачів, що вимагає постійного вдосконалення і координації на всіх рівнях управління [10, с. 181-183]. Попри значний прогрес у впровадженні міжнародних стандартів, Україна стикається з низкою викликів. Одним із них є недостатня ефективність виконання антикорупційного законодавства. Наприклад, хоча механізми електронного декларування функціонують, контроль за достовірністю поданих даних залишається обмеженим. Іншим важливим викликом є питання політичної незалежності антикорупційних органів. Міжнародні стандарти вимагають забезпечення їхньої автономії, однак практика свідчить про ризики політичного втручання у їхню діяльність. Крім того, низький рівень правової культури серед громадян і посадових осіб уповільнює процес формування суспільства, яке нетерпиме до корупції. Для подолання цього виклику необхідно активізувати просвітницьку діяльність і підвищувати обізнаність населення про шкоду корупції. Автори наукового дослідження «Прояви корупції як загроза національній безпеці: нові виклики та проблеми протидії в українських реаліях» обґрунтовано підкреслюють, що репутація України як держави, охопленої корупційними явищами на всіх рівнях державного управління та бізнесу, є суттєвим негативним чинником, який впливає на її економічну привабливість. Корупційний фон, що панує в країні, не лише свідчить про глибокі внутрішні проблеми функціонування інституцій, але й суттєво ускладнює формування позитивного міжнародного іміджу. Це, у свою чергу, створює перешкоди для ефективної співпраці з міжнародними партнерами, знижуючи рівень довіри до України як до суб’єкта міжнародних відносин [11, р. 164-175]. Саме тому наша держава має якомога повніше врахувати досвід міжнародної спільноти і для подальшого вдосконалення системи запобігання корупції в Україні доцільним буде продовжувати інтеграцію міжнародних стандартів у національне законодавство та практику. Зокрема, важливо забезпечити ефективну імплементацію рекомендацій GRECO та ОЕСР, особливо у сфері запобігання конфлікту інтересів і прозорості державних закупівель. Не менш важливим є зміцнення інституційної спроможності антикорупційних органів. Це включає забезпечення належного фінансування, професійної підготовки кадрів та створення умов для незалежної діяльності. У контексті міжнародного співробітництва важливо активізувати обмін інформацією між країнами щодо корупційних злочинів і повернення активів. Це дозволить ефективніше боротися з транснаціональною корупцією та забезпечити відшкодування збитків державному бюджету. Висновки Підсумовуючи викладене вище можемо констатувати, що міжнародні стандарти відіграють важливу роль у формуванні ефективної системи запобігання корупції в Україні. Вони сприяють підвищенню прозорості, підзвітності та доброчесності в державному управлінні, а саме: – по-перше, міжнародні стандарти встановлюють чіткі вимоги до прозорості, підзвітності та незалежності антикорупційних інституцій. Це дозволяє мінімізувати ризики політичного впливу на їхню діяльність та забезпечити їхню здатність ефективно виконувати покладені завдання. У цьому контексті важливим є забезпечення незалежності таких органів, як Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) та Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), що відповідає рекомендаціям GRECO; – по-друге, міжнародні стандарти сприяють гармонізації національного законодавства з європейськими та світовими практиками у сфері запобігання корупції. Наприклад, імплементація Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 43/2024 496 принципів прозорості державного управління та електронного декларування майна посадовців значно підвищила рівень громадського контролю за діяльністю суб’єктів владних повноважень; – по-третє, міжнародні стандарти акцентують увагу на важливості міжвідомчої та міжнародної співпраці у боротьбі з корупцією. Участь України в глобальних ініціативах, таких як Глобальний форум з прозорості та обміну інформацією для податкових цілей, сприяє посиленню обміну інформацією між державами та підвищенню ефективності розслідувань корупційних злочинів. Водночас у процесі імплементації міжнародних стандартів в Україні виявлено низку проблем. Зокрема, це стосується недостатньої інституційної спроможності антикорупційних органів, складнощів із забезпеченням фінансування їхньої діяльності, а також протидії з боку окремих політичних еліт. Крім того, існує потреба у вдосконаленні механізмів моніторингу та оцінки ефективності реалізації антикорупційних стратегій. Отже, вплив міжнародних стандартів на діяльність суб’єктів запобігання корупції в Україні є беззаперечним. Водночас для досягнення максимального ефекту необхідно забезпечити комплексний підхід до їхньої імплементації, враховуючи національні особливості та виклики. Виконання цих завдань сприятиме подальшому зміцненню верховенства права, прозорості та доброчесності в Україні. Список використаних джерел 1. Половинкіна Р. Ю. Роль міжнародних організацій у боротьбі з корупцією: теоретичний аспект. Право та державне управління. 2019. № 2 (35). Том 1. С. 24–29. 2. Супрун-Ковальчук Т. М., Діденко Є. В. Міжнародна практика запобігання та боротьби з корупцією. Publishing House “Baltija Publishing”, 2020. С. 954–971. URL: http://baltijapublishing.lv/omp/index.php/bp/catalog/download/35/577/1185-1?inline=1 3. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції. Відомості Верховної Ради України. 2007. № 49. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_c16#Text. 4. Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції: Закон України від 18 жовтня 2006 року № 251-V. Відомості Верховної Ради України. 2006. № 50. Ст. 496. 5. Задорожній О. В. Міжнародно-правові стандарти боротьби з корупцією. Міжнародноправові стандарти боротьби з корупцією. Реалізація державної антикорупційної політики в міжнародному вимірі: матеріали Міжнарод. наук.-практ. конф. (Київ, 9 груд. 2016 р.). Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2016. С. 49–55. URL: https://elar.navs.edu.ua/server/api/core/bitstreams/24d5bdf2-0286-45e8-bcbb53bdc07e75d6/content 6. Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 47. Ст. 2051. 7. Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 2-3. Ст. 12. 8. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 49. Ст. 2056. 9. Про Вищий антикорупційний суд: Закон України від 7 червня 2018 року № 2447-VІІІ. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 24. Ст. 212. 10. Косиця О. Публічний контроль за забезпеченням прав викривачів. Інформація і право. 2019. № 2. (29). С. 179–185. 11. Nadiia Bortnyk, Anush Balian, Liliya Mykolayivna Popova, Serafyma Henadiivna Hasparian. Corruption manifestations as a threat to national security: new challenges and problems of counteraction in the Ukrainian realities. Revista San Gregorio. 2021. № 46. P. 164–175. URL: http://scielo.senescyt.gob.ec/pdf/rsan/v1n46/2528-7907-rsan-1-46-00158.pdf