НАДАННЯ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ В ЕЛЕКТРОННІЙ ФОРМІ – КЛЮЧОВИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ ПОСЛУГ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ

Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025 581 https://doi.org/10.5281/zenodo.17965567 Калінська Н. М. кандидат юридичних наук, викладач кафедри адміністративного права та процесу, фінансового права, інформаційного права, ЗВО «Львівський університет бізнесу та права» https://orcid.org/0000-0001-5434-4843 НАДАННЯ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ В ЕЛЕКТРОННІЙ ФОРМІ – КЛЮЧОВИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ ПОСЛУГ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ JEL Classification: К19 SECTION “LAW”: Право Анотація. У статті на підставі комплексного системного аналізу розглянуто надання публічних послуг в електронній формі як ключовий аспект розвитку послуг в Європейському Союзі. У країнах Європейського Союзу система органів виконавчої влади у інформаційної сфері розвиватися за напрямами впровадження інформаційнокомунікаційних технологій. Подібності та відмінності у розвитку правового статусу державних органів виконавчої влади в інформаційній сфері в Україні та країнах Європейського Союзу дозволяють, по-перше, визначити особливості надання публічних послуг, по-друге, врахувати досвід країн Європейського Союзу при формуванні національного правового регулювання. Об'єкт дослідження – діяльність органів виконавчої влади, спрямована на регулювання інформаційної сфери. Предмет дослідження – закони та підзаконні акти, що регулюють діяльність державних органів виконавчої влади в інформаційній сфері. Методологія порівняльного дослідження дозволяє охарактеризувати подібності та відмінності у підходах до правового регулювання інформаційної сфери, проаналізувати правові інститути, що розвиваються, порівняно із досвідом країн Європейського Союзу. Обґрунтовано, що чинний правовий режим відкритості інформації про діяльність органів виконавчої влади не дозволяє забезпечити поінформованість громадян про цілі та результати використання нових технологій у державному управлінні. У зв'язку з чим зроблено висновок, що використання органами виконавчої влади технологій штучного інтелекту в межах їхньої компетенції має бути обмежене публічно оголошеними цілями з обов'язковим опублікуванням звіту про результати використання органами виконавчої влади цифрових інформаційно-комунікаційних технологій, досягнення поставлених цілей та виявлених недоліків їх використання. Зазначено, що зміна компетенція органів виконавчої влади у зв'язку з переходом надання публічних послуг в електронний формат призводить до появи нових можливостей аналізу даних громадян – одержувачів послуг. Сам електронний формат надання публічних послуг впливає реалізації інших прав громадян. Ключові слова: інформація, інформаційно-комунікаційні технології, права людини, правовий режим, органи публічної влади, штучний інтелект. Abstract. Based on a comprehensive systematic analysis, this article examines the provision of public services in electronic form, a key aspect of service development in the European Union. In European Union countries, the system of executive authorities in the Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025 582 information sphere is developing in line with the introduction of information and communication technologies. Similarities and differences in the development of the legal status of state executive bodies in the information sphere in Ukraine and European Union countries allow, first, to identify the peculiarities of the provision of public services, and second, to take into account the experience of European Union countries in the formation of national legal regulation. The object of the study is the activities of executive bodies aimed at regulating the information sphere. The subject of the study is the laws and subordinate acts that regulate the activities of state executive bodies in the information sphere. The methodology of comparative research allows us to characterize the similarities and differences in approaches to the legal regulation of the information sphere and to analyze the developing legal institutions in comparison with the experience of European Union countries. It is argued that the current legal regime of openness of information about the activities of executive authorities does not allow citizens to be informed about the goals and results of the use of new technologies in public administration. In this regard, it is concluded that the use of artificial intelligence technologies by executive bodies within their competence should be limited to publicly announced goals with the mandatory publication of a report on the results of the use of digital information and communication technologies by executive bodies, the achievement of set goals, and identified shortcomings in their use. It is noted that the change in the competence of executive authorities in connection with the transition to the provision of public services in electronic format leads to the emergence of new opportunities for analyzing data on citizens who are recipients of services. The electronic format of public service provision itself affects the realization of other rights of citizens. Keywords: information, information and communication technologies, human rights, legal regime, public authorities, artificial intelligence. Вступ Постановка проблеми. У постіндустріальну епоху інформаційні технології стають невід'ємною частиною суспільних відносин. З'являються різні методи автоматизованої обробки інформації, що сприяє розвитку обороту даних. Науково-технологічний прогрес впливає на діяльність органів виконавчої влади, призводить до переходу органів виконавчої влади на електронний документообіг і реєстрову модель надання публічних послуг. Органи виконавчої влади створюють цифрові платформи, які забезпечують ефективне надання публічних послуг в електронній формі. Впровадження нових технологій для збирання та аналізу інформації потребує додаткового правового регулювання, по-новому ставить питання про розвиток інституту відкритості інформації про діяльність органів виконавчої влади. Стан опрацювання проблематики. Публічні послуг, у тому числі в електронній формі, досліджували вчені: В. Б. Авер’янов, Ю. П. Битяк, І. В. Бойко, О. М. Буханевич, О. Т. Зима, І. Б. Коліушко, М. В. Ковалів, В. Я. Настюк, Н. Б. Писаренко, О. М. Соловйова, В. П. Тимощук, В. О. Шамрай і ін. Напрям України на інтеграцію до Європейського Союзу ставить питання щодо впровадження досвіду країн-членів Європейського Союзу стосовно публічних електронних послуг, що вказує на актуальність даної теми та її практичне значення. Мета статті – дослідження надання публічних послуг в електронній формі як ключовий аспект розвитку послуг в Європейському Союзі. Результати Державами в електронну форму переводяться послуги, пов'язані із взаємодією з бізнесом і населенням. В усіх регіонах в електронній формі доступні, наприклад, подання заяви про видачу свідоцтва про народження чи подання декларації про податки. Питання про доцільність збереження можливості для громадянина отримати публічну послугу або її результат у паперовій формі є Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025 583 дискусійним. В Україні свідоцтво про реєстрацію за місцем проживання може бути отримане як в електронній, так і в паперовій формі. У Франції передбачається можливість одержання низки публічних послуг у електронному форматі. Зокрема, Міністерство внутрішніх справ Франції дозволяє отримати сертифікати, пов'язані з реєстрацією транспортних засобів через заповнення форм в мережі Інтернет. Однак, на відміну від законодавства, що регламентує процесуальні аспекти отримання публічної послуги, французький підхід заснований на вичерпному визначенні зібраних у порядку надання публічної послуги даних і особливостей їх обробки органом виконавчої влади. Перевагою французького підходу є чітка регламентація діяльності органу виконавчої влади з обробки даних, що запобігає їх надмірне зберігання. Перевагою підходу є однозначне встановлення умов отримання публічної послуги та способу отримання її результату. Переведення результатів отримання публічної послуги в електронну форму характеризується терміном «реєстрова модель». Особливістю реєстрової моделі надання публічних послуг є закріплення юридичного факту виключно в електронному вигляді. Однак в умовах кібератак, що почастішали, та спрямованості таких атак на заподіяння шкоди інформаційній системі органу виконавчої влади, реєстрова модель не виключає інцидентів у сфері комп'ютерної інформації, які можуть призвести до спотворення реєстрових записів або зникнення ряду внесених даних [1, с. 52]. Право на вибір паперової форми надання публічної послуги або її результату гарантує громадянину можливість зберегти докази наявності юридичного факту, що визначає його правовий статус у разі інциденту в державному реєстрі. В умовах розвитку цифрових платформ можливість збереження паперової форми результату публічної послуги меншою мірою відповідає вимогам ефективності та оперативності отримання послуги [2, с. 354]. Однак ефективність не може бути визначальним критерієм для правового регулювання діяльності органу виконавчої влади на шкоду запобіганню можливим ризикам публічних інформаційних систем. В Україні права громадянина на вибір форми надання публічної послуги на його розсуд передбачено законом «Про адміністративні послуги» [3]. Таке право може бути обмежене лише законом. Однак можливість відмови від електронної форми надання результату публічної послуги відповідно до закону «Про адміністративні послуги» може бути надана нормативно-правовим актом, що регламентує порядок надання публічної послуги. Із сукупності наведених норм випливає, що можливість відмовитися від електронної форми надання публічної послуги визначається адміністративним регламентом або стандартом відповідної послуги. Розширюючи сферу обмеження органом виконавчої влади права громадянина на визначення способу отримання публічної послуги на власний розсуд, законодавець не визначає порядок прийняття органом виконавчої влади рішення про доцільність обмеження надання публічної послуги лише електронною формою. Баланс ефективності надання публічної послуги і інтересів громадян може бути досягнуто шляхом запровадження процедури оцінки ризиків органом виконавчої влади при проектуванні відповідної інформаційної системи. Відповідно до проведеної оцінки має вирішуватися питання щодо збереження за громадянином права на отримання результату публічної послуги у паперовій формі або відсутності необхідності у наданні такого права. Незважаючи на збереження можливості отримати результат публічної послуги у паперовій формі, частка публічних послуг, що надаються з наданням результату послуги в електронній формі, збільшується. Європейський досвід показує, що при інформуванні громадян про отримання публічних послуг іншими засобами органи виконавчої влади можуть відсилати громадян до інформації на офіційному сайті у мережі Інтернет [4, с. 388]. Електронна взаємодія органів виконавчої влади з громадянами стає основною. Тенденція до переходу органів виконавчої влади, що намітилася в Україні та країнах Європейського Союзу, повністю на електронний документообіг прискорює подальше збільшення кількості публічних Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025 584 послуг, що надаються в електронній формі. В Україні відповідно до закону «Про адміністративні послуги» результати надання публічних послуг за загальним правилом не оформлюються на паперовому носії. У Німеччині всі федеральні агентства до 2024 року зобов'язані були перейти до зберігання всіх документів, тимчасових і документів постійного зберігання, в електронній формі. У зв'язку з викладеним законодавство в умовах початку електронної форми взаємодії може покладати на органи виконавчої влади обов'язок щодо належного технологічного забезпечення громадян для отримання ними публічних послуг в електронній формі. В Україні закон «Про доступ до публічної інформації» передбачає необхідність створення пунктів підключення до Інтернету в доступних для відвідування місцях [5]. Проблема технологічного забезпечення громадян не була залишена поза увагою в умовах посиленої цифровізації під час проведення заходів запобігання поширенню коронавірусної інфекції. У Франції доступність цифрових публічних послуг для громадян забезпечується в проекті «France Services», який був реалізований Міністерством територіального розвитку та децентралізації [6]. Право громадянина на технологічне забезпечення при взаємодії з органами виконавчої влади в електронній формі не може тлумачитись розширено. Громадянин має право вимагати від органу виконавчої влади надання необхідних технологій лише у межах, що встановлюються законодавством. Однак незалежно від формальних способів реалізації такого права не можна виключити значення кореспондуючого до нього обов'язку органу виконавчої влади забезпечити громадянину доступність електронних публічних послуг у різний спосіб. Право громадянина на належне технологічне забезпечення при взаємодії з органами виконавчої влади в електронній формі слід відрізняти від права на доступ до мережі Інтернет, що отримало широке обговорення у правовій літературі країн Європейського Союзу як різновид «цифрових прав». Право на доступ до мережі Інтернет тісно пов'язане з реалізацією громадянином свободи слова та свободи інформації. Право громадянина на належне технологічне забезпечення при взаємодії з органами виконавчої влади, характеризує взаємодію громадянина з адміністрацією у зручному і ефективному для нього форматі. За змістом це право випливає з «Good enough governance», зміст якого можна розглядати з погляду відносин громадянина і адміністрації. У ширшому контексті – як принцип формування державної політики, що ґрунтується на повазі фундаментальних прав і свобод людини державою. Якщо право на доступ до Інтернету обговорюється в контексті віднесення до фундаментальних прав людини в цифрову епоху, право на належне технологічне забезпечення при взаємодії з органами виконавчої влади не належить до таких. Воно має допоміжний характер, вказуючи на необхідність урахування цифрової грамотності та довіри населення до електронної взаємодії при переході органів виконавчої влади до використання інформаційно-комунікаційних технологій у діяльності. Належне технологічне забезпечення надання публічних послуг в електронній формі призводить до розвитку органами виконавчої влади нових технологій і нових способів збирання даних про громадян. Перехід органів виконавчої влади до використання різних програм і сервісів для взаємодії з громадянами створює можливості для збору органом виконавчої влади додаткових даних про користувача, включаючи дані про переміщення. Аналізуючи право органу виконавчої влади на доступ до таких додаткових даних, доцільно зазначити, що у відношенні способів доступу органів виконавчої влади до громадян у праві вже сформовані правові механізми, які передбачають проведення спеціальної процедури доступу до відомостей про громадян. Однак отримання органами виконавчої влади доступу до таких даних в електронній формі не регламентовано. В праві України обробка персональних даних громадян органами виконавчої влади регулюється Законом України «Про захист персональних даних». Однак правовий режим персональних даних заснований на визначенні відповідних законних умов обробки даних [7]. Сервіси органів виконавчої влади не вказують на конкретні цілі обробки персональних даних органом виконавчої влади. Більш повну згоду на використання файлів cookie користувач може надати Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025 585 при відвідуванні офіційного порталу, включаючи можливість вибору інтеграції зі сторонніми сервісами. У Франції одержання згоди на використання органами виконавчої влади даних громадян не охоплює питання про можливість використання органом виконавчої влади цих даних. Необхідно додаткове регулювання особливостей обробки даних користувача. Не менш дискусійним залишається питання про права громадян при використанні органами виконавчої влади технологій штучного інтелекту для прийняття рішень щодо громадян і аналізу інформації про них. Громадянин може відмовитися від прийняття щодо нього рішення на підставі виключно автоматизованої обробки даних. У європейському праві таке право передбачається законодавством щодо персональних даних. Необхідність надання громадянину права відмовитися від ухвалення рішення щодо нього з використанням виключно автоматизованої обробки обумовлена можливістю помилок під час функціонування технологій штучного інтелекту, етичними аспектами використання штучного інтелекту в державному управлінні. Технології штучного інтелекту деякі дослідники розглядають, як нейтральні способи винесення рішень щодо громадян. У випадках, коли ухвалення рішення щодо громадянина може бути зумовлене більш широким ступенем розсуду органу виконавчої влади, громадянин повинен мати право вимагати ухвалення рішення на підставі виключно автоматизованої обробки даних. У разі згоди громадянина на використання штучного інтелекту для прийняття рішення недостатньо інформування громадянина про засоби роботи відповідної технології. По-перше, проблема полягає у природі алгоритмів. Розкриття алгоритму технології не дозволить більшості громадян проаналізувати особливості його роботи без додаткових спеціальних знань. Технології штучного інтелекту можуть формувати нові алгоритми для обробки інформації відповідно до поставленої мети, тому навіть розкритий алгоритм залишається незрозумілим для громадянина [8, c. 11]. Оскільки безпосереднє розкриття алгоритму нових технологій не спричинить забезпечення належного інформування громадянина про використання технологій штучного інтелекту органами виконавчої влади, необхідно встановити цільове обмеження використання нових технологій органами виконавчої влади. Державний орган виконавчої влади має право використовувати технології великих даних і штучного інтелекту в межах компетенції лише відповідно до публічно оголошених цілей використання таких технологій. Орган виконавчої влади зобов'язаний звітувати про результати використання цифрових технологій, досягнення поставлених цілей та виявлених недоліків їх використання. Дослідники наголошують на необхідності проведення оцінки ризиків впровадження штучного інтелекту органом виконавчої влади на стадії проектування, що дозволить заздалегідь оцінити необхідність збереження можливості для громадянина відмовитися від використання лише штучного інтелекту при прийнятті щодо нього рішення, заздалегідь спроектувати належні правові процедури оскарження рішень, винесених з технічної помилки. Зазначений підхід застосовано в Регламенті ЄС 2023/2854, присвяченого регулюванню штучного інтелекту, що пропонує обмеження використання органами виконавчої влади технологій штучного інтелекту для розпізнавання осіб у публічних місцях або для оцінки довіри до громадянина [9]. Надання публічних послуг у електронній формі характеризує як ефективність управління. Поперше, реалізація багатьох цивільних та політичних прав стає залежною від технічних можливостей та навичок громадянина: з'являється можливість електронного голосування, електронного подання документів до судів за допомогою платформи публічних послуг. Доступність отримання публічних послуг в електронній формі впливає і на реалізацію інших прав громадян. По-друге, обробка просторових даних у сервісах та додатках органів виконавчої влади в режимі реального часу може зачіпати права та інтереси громадян. У зв'язку з можливостями використання Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025 586 технологій штучного інтелекту та аналізу великих даних органами виконавчої влади потрібні додаткові засоби контролю за дотриманням прав громадян. Виявлення проблем, що виникають у зв'язку з наданням публічних послуг в електронній формі і загроз фундаментальним правам людини, може здійснювати Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. У країнах ЄС склалися різні підходи до формування такого органу стосовно системи поділу влади. Він може діяти у межах повноважень законодавчої влади (Україна, Швеція) чи виконавчої (Франція). Проте аналіз діяльності таких органів показує, що вони виявляють і враховують ті особливості взаємовідносин громадянина і адміністрації, які можуть не бути виявлені у судовому чи адміністративному порядку. У звітах про діяльність Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини особливості захисту прав і свобод в умовах цифровізації вперше стали окреслювати у 2020 році у розділі щодо політичних прав і свобод [10]. У звітах Шведських парламентських омбудсменів є розділ, присвячений праву громадян на доступ до інформації про діяльність органів виконавчої влади, проте не відокремлюються саме питання захисту прав і свобод в інформаційній сфері. Це не виключає розгляду омбудсменами окремих питань використання органами виконавчої влади технологій і взаємодії з громадянами в електронній формі. На можливість контролю Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини за діяльністю органів виконавчої влади в умовах воєнного стану звертав увагу Л. О. Сидорчук [11]. Висновки Надання публічних послуг в електронній формі є ключовим аспектом розвитку послуг в Європейському Союзі. Правовий статус органу виконавчої влади в інформаційній сфері визначає характеристику юридичних особливостей діяльності, порядку та цілей формування, взаємовідносин з іншими органами держави. Система органів публічної влади перебудовується для регулювання інформаційної сфери. Централізація системи органів виконавчої влади щодо регулювання інформаційної сфери супроводжується посиленням державного регулювання інформаційної сфери, що відбивається на повноваженнях органів виконавчої влади, особливо у сфері інформаційної безпеки. Підзаконна нормотворчість і правозастосовна діяльність органів виконавчої влади починають відігравати ключову роль у регулюванні інформаційної сфери. Впровадження нових технологій у процес надання публічних послуг органами виконавчої влади призводить до виникнення та розвитку нових прав громадян щодо застосування органами виконавчої влади нових технологій і технологічного забезпечення процесу надання публічних послуг. Особливістю правового регулювання нових технологій при наданні публічних послуг є необхідність забезпечення відкритості інформації про використання таких технологій, їх цілі та результати, застосування ризикорієнтованого підходу на стадії проектування відповідної технології. Особливо помітна ця тенденція у сфері інформаційної безпеки. Список використаних джерел 1. Yesimov S., Borovikova V. Methodological foundations of information security research. Social & Legal Studios. 2023. Vol. 6. № 1. С. 49-55. 2. Єсімов С. С. Цифрові платформи у контексті надання публічних послуг. Аналітичнопорівняльне правознавство. 2024. № 4. С. 352-357. 3. Про адміністративні послуги: Закон України від 06.09.2012 р. № 5203-VI. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/5203-17 4. Єсімов С. С. Зарубіжний досвід цифровізації державних послуг. Аналітично-порівняльне правознавство. 2024. № 1. С. 386-390. 5. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 06.09.2012 р. № 5203-VI. URL. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025 587 6. France Services: How to Get Free Advice on Taxes, Health & Benefits. 1st Apr. 2024. https://www.frenchentree.com/living-in-france/local-life/france-services-how-to-get-free-advice-on-taxeshealth-benefits/ 7. Про захист персональних даних: Закон України від 01.06.2010 р. № 2297-VI. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/2297-17 8. Kovaliv M., Yesimov S., Kravchuk S. Theoretical bases of legal regulation of artificial intelligence systems for identification in the context of the activities of executive authorities. Social & Legal Studios. 2020. Issue 2 (8). P. 8-15 9. Regulation (EU) 2023/2854 of the European Parliament and of the Council of 13 December 2023 on harmonised rules on fair access to and use of data and amending Regulation (EU) 2017/2394 and Directive (EU) 2020/1828 (Data Act) (Text with EEA relevance). URL. https://eurlex.europa.eu/eli/reg/2023/2854/oj/eng 10. Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в України за 2020 рік. URL. https://ombudsman.gov.ua/storage/app/media/uploaded-files/schoricha-dopovid-2020.pdf 11. Сидорчук Л. А. Парламентський контроль в умовах правового режиму воєнного стану. Юридичний науковий електронний журнал. 2025. № 1. С. 116-119. References 1. Yesimov S., Borovikova V. Methodological foundations of information security research. Social & Legal Studios. 2023. Vol. 6. № 1. S. 49-55. 2. Yesimov S. S. Tsyfrovi platformy u konteksti nadannya publichnykh posluh. Analitychnoporivnyalʹne pravoznavstvo. 2024. № 4. S. 352-357. 3. Pro administratyvni posluhy: Zakon Ukrayiny vid 06.09.2012 r. № 5203-VI. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/5203-17 4. Yesimov S. S. Zarubizhnyy dosvid tsyfrovizatsiyi derzhavnykh posluh. Analitychno-porivnyalʹne pravoznavstvo. 2024. № 1. S. 386-390. 5. Pro dostup do publichnoyi informatsiyi: Zakon Ukrayiny vid 06.09.2012 r. № 5203-VI. URL. 6. France Services: How to Get Free Advice on Taxes, Health & Benefits. 1st Apr. 2024. https://www.frenchentree.com/living-in-france/local-life/france-services-how-to-get-free-advice-on-taxeshealth-benefits/ 7. Pro zakhyst personalʹnykh danykh: Zakon Ukrayiny vid 01.06.2010 r. № 2297-VI. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/2297-17 8. Kovaliv M., Yesimov S., Kravchuk S. Theoretical bases of legal regulation of artificial intelligence systems for identification in the context of the activities of executive authorities. Social & Legal Studios. 2020. Issue 2 (8). P. 8-15 9. Regulation (EU) 2023/2854 of the European Parliament and of the Council of 13 December 2023 on harmonised rules on fair access to and use of data and amending Regulation (EU) 2017/2394 and Directive (EU) 2020/1828 (Data Act) (Text with EEA relevance). URL. https://eurlex.europa.eu/eli/reg/2023/2854/oj/eng 10. Shchorichna dopovidʹ Upovnovazhenoho Verkhovnoyi Rady Ukrayiny z prav lyudyny pro stan doderzhannya ta zakhystu prav i svobod lyudyny i hromadyanyna v Ukrayiny za 2020 rik. URL. https://ombudsman.gov.ua/storage/app/media/uploaded-files/schoricha-dopovid-2020.pdf 11. Sydorchuk L. A. Parlamentꞏsʹkyy kontrolʹ v umovakh pravovoho rezhymu voyennoho stanu. Yurydychnyy naukovyy elektronnyy zhurnal. 2025. № 1. S. 116-119.