АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРАЦІВНИКА ЦЕНТРУ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ

Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025 725 https://doi.org/10.5281/zenodo.17965497 Калінська Н. М. кандидат юридичних наук, викладач кафедри адміністративного права та процесу, фінансового права, інформаційного права, ЗВО «Львівський університет бізнесу та права» АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРАЦІВНИКА ЦЕНТРУ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ JEL Classification: К19 SECTION “LAW”: Право Анотація. У статті на підставі комплексного аналізу розглянуто адміністративноправовий статус працівника центру надання адміністративних послуг (далі –ЦНАП). Необхідність дослідження механізму адміністративно-правового регулювання діяльності центру надання адміністративних послуг підтверджується наявними проблемами. Зокрема, до них належать проблеми визначення ролі та місця ЦНАП у системі установ у контексті адміністративної реформи, формування нормативно-правової бази діяльності ЦНАП, рівня кваліфікованості працівників ЦНАП та їх правового статусу, взаємодії ЦНАП з іншими установами і організаціями. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються при застосуванні та виконанні адміністративного та адміністративнопроцесуального законодавства, що регулює діяльність центрів надання адміністративних послуг. Предметом дослідження є норми вітчизняного законодавства та законодавства ЄС, підзаконні акти, що регулюють діяльність установ, що працюють за принципом «одного вікна», правозастосовна практика та праці з досліджуваної проблематики. Використано цільовий підхід до вивчення проблем, орієнтований досягнення кінцевого результату – комплексного дослідження адміністративно-правового регулювання діяльності установ ЦНАП. Під час проведення наукового дослідження використовувалися приватно-наукові методи: порівняльно-правовий, аналітикостатистичний, формально-правовий, нормативно-логічний, соціологічний. Обґрунтовано, що працівники ЦНАП мають унікальний правовий статус, який дозволяє віднести їх до категорії спеціальних суб’єктів адміністративної відповідальності. Пропонується вважати таких працівників службовцями неприбуткових організації, які не є державними службовцями та службовцями органів місцевого самоврядування. Працівник ЦНАП – фізична особа, яка не володіє організаційними і владними повноваженнями, вступила в трудові відносини з ЦНАП, що виконує функцію з надання публічних послуг, у тому числі в електронному вигляді, шляхом отримання та видачі документів і консультування. Працівник ЦНАП, який заміщає керівну посаду, посадова особа ЦНАП, яка має організаційні та владні повноваження. Ключові слова: адміністративне право, владні повноваження, корупційне правопорушення, публічні послуги, юридична відповідальність. Annotation. Based on a comprehensive analysis, this article examines the administrative and legal status of an employee of an administrative service center (hereinafter referred to as ASC). The need to study the mechanism of administrative and legal regulation of the activities of an administrative service center is confirmed by existing problems. In particular, these include problems of determining the role and place of ASCs in the system of institutions in the Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025 726 context of administrative reform, the formation of the regulatory and legal framework for the activities of ASCs, the level of qualification of ASC employees and their legal status, and the interaction of ASCs with other institutions and organizations. The object of the study is the social relations that arise in the application and enforcement of administrative and administrative procedural legislation regulating the activities of administrative service centers. The subject of the study is the norms of domestic and EU legislation, subordinate acts regulating the activities of institutions operating on the “single window” principle, law enforcement practice, and works on the subject under study. A targeted approach to studying problems was used, focused on achieving the final result – a comprehensive study of the administrative and legal regulation of the activities of ASC institutions. During the scientific research, private scientific methods were used: comparative legal, analytical and statistical, formal legal, normative and logical, and sociological. It has been substantiated that ASC employees have a unique legal status, which allows them to be classified as special subjects of administrative responsibility. It is proposed to consider such employees as employees of non-profit organizations who are not civil servants or employees of local self-government bodies. An ASC employee is a natural person who does not have organizational and administrative powers and has entered into an employment relationship with an ASC that performs the function of providing public services, including in electronic form, by receiving and issuing documents and providing advice. A CAS employee who holds a managerial position is a CAS official who has organizational and administrative powers. Keywords: administrative law, administrative powers, corruption offense, public services, legal liability. Вступ Постановка проблеми. Сьогодні найбільш ефективний і простий спосіб отримання публічних послуг може бути реалізований шляхом звернення до єдиної системи центрів надання адміністративних послуг організованих за принципом максимальної доступності таких центрів фізичним і юридичним особам. Теоретичне обґрунтування правового статусу працівника центру надання адміністративних послуг (далі – ЦНАП) є недослідженим у науковій доктрині. Питання, які стосуються статусу конкретних працівників і притягнення їх до відповідальності, залишаються поза увагою вчених. Значимість для дослідження набуває необхідніть виявлення особливостей правового статусу працівника ЦНАП та формування наукового уявлення про його сутнісні ознаки. Стан опрацювання проблематики. В адміністративно-правовій науці дослідженням діяльності центрів надання адміністративних послуг займалися: В. Авер’янов, О. Бандурка, В. Бесчастний, С. Дембіцька, С. Єсімов, А. Комзюк, М. Ковалів, Т. Коломоєць, О. Кузьменко, Г. Писаренко, В. Тимощук, В. Шамрай, І. Шопіна та інші. В умовах європейської інтеграції та воєнного стану підвищення ефективності надання публічних послуг є важним аспектом діяльності органів державної влади, що у свою чергу вимагає проведення теоретико-правових досліджень важливого елементу системи надання публічних послуг – визначення правового статусу працівників центрів надання адміністративних послуг. Результати Реформа місцевого самоврядування та територіального устрою, швидкий розвиток цифрових інструментів, прийняття нового законодавства на фоні воєнних, економічних, енергетичних, соціальних та інших викликів, які сьогодні приймає Україна, зумовлюють розробку нових підходів щодо надання публічних послуг, у тому числі щодо адміністративно-правового статусу працівників, які надають публічні послуги [1, c. 331]. Адміністративно-правовий статус громадянина України є складовою частиною його загального статусу, встановленого Конституцією України, Законом України «Про громадянство України» та іншими законодавчими актами України [2, c. 314]. Адміністративно-правовий статус Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025 727 індивідуального суб’єкта – це правове становище особи у відносинах із суб’єктами виконавчої влади, врегульоване нормами права. До змісту адміністративно-правового статусу крім прав і обов’язків особи включаються гарантії дотримання прав і реалізації обов’язків, механізм їх охорони та захисту органами державної влади та місцевого самоврядування. Вивчаючи адміністративно-правовий статус працівника ЦНАП, дослідженню підлягає комплекс прав, обов’язків ті заходів відповідальності працівника ЦНАП в адміністративно-правових відносинах. Організаційно-правовою формою ЦНАП є автономна некомерційна установа, що найповніше відповідає діяльності ЦНАП. Організація, створена державою або органами місцевого самоврядування, має адміністративно-правовий статус, власні повноваження, однак у випадку з ЦНАП це суперечить самій ідеї створення ЦНАП як посередницьких структур між державою і суспільством. Цей принцип не вказується в законодавстві та в доктрині. В організації діяльності установ ЦНАП можна говорити про наявність режиму, спрямованого на підвищення якості та доступності надання публічних послуг, формування необхідних умов отримання якісних послуг у єдиному місці звернення, єдиної інстанції, тобто реалізація принципу «єдиного вікна» та впровадження електронної форми [3, c. 388]. Цей принцип проявляється в тому, що всі державні органи і органи місцевого самоврядування зібрані в одному вікні, яке взаємодіє з ними від ЦНАП як від посередницької структури, що не стягує ніяких додаткових коштів за таке посередництво. Оскільки ЦНАП є посередницькою структурою працівники, не мають безпосередньо правового статусу державних службовців, також є посередниками, проте жодних додаткових коштів за посередництво не отримують. Усі функції та завдання у діяльності працівників ЦНАП вказують на пряму приналежність до державної діяльності. Для визначення правового статусу працівника ЦНАП та відмежування від правового статусу державного службовця необхідно звернути увагу на законодавство про державну службу, зокрема на закон «Про державну службу» [4]. Правовий статус державного службовця є сукупністю закріплених нормами права обов’язків, обмежень і прав, які він має у зв’язку із здійсненням службової діяльності. Основними ознаками державного службовця можна вважати: належність до громадянства України; посада є державною в апараті державного органу; виконувані службові обов’язки спрямовані виконання функцій держави; наявність акта про призначення на державну посаду; винагорода у виконанні службових обов’язків здійснюється з допомогою державних коштів. У визначенні державної служби є аспекти, які говорять на користь працівників ЦНАП як потенційних державних службовців, і аспекти, що вказують на неможливість такого статусу працівників ЦНАП. Відсутність посад державної служби, пов’язаних із ЦНАП, вказує на неможливість визнання працівників службовцями на службі держави. Зі змісту Закону України «Про адміністративні послуги» виходить, що ЦНАП при наданні публічної послуги діє безпосередньо як державний орган, тобто надає публічну послугу за державне мито, встановлене законом без доплат за посередництво [5]. Діяльність з надання публічних послуг може бути представлена як забезпечення виконання повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування, оскільки всі аспекти та складові діяльності працівників ЦНАП прямо вказують на те, що вони при наданні публічних послуг повністю дублюють діяльність державного органу, так як не стягують жодних коштів за діяльність, крім державного мита у передбачених випадках, фінансуються з державного або місцевого бюджету, користуються державним майном, у фінансових питаннях повністю підконтрольні державі. Засновником ЦНАП є держава, тому для того, щоб бути визнаною як державний орган, не вистачає внесення посади «працівник ЦНАП» до переліку державної служби. Це призведе до створення дублюючої державної структури, існування якої в принципі не виправдане, оскільки фактично заявники звертаються до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування за наданням публічних послуг, а не до ЦНАП, який не має власних повноважень. Для того, щоб заявник отримав необхідну послугу, раніше можна було обійтися без ЦНАП, оскільки було прийнято Закон Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025 728 України «Про звернення громадян» із встановленим терміном розгляду звернень і заяв [6]. У такому випадку правовий статус працівників ЦНАП має бути відмежований від статусу публічних службовців, оскільки це суперечить ідеї створення ЦНАП. У пошуку визначення правового статусу працівників ЦНАП раціонально зрівняти їх із службовцями які не є державними службовцями та службовцями органів місцевого самоврядування [7]. Для визначення основних прав і обов’язків працівників ЦНАП звернемося до локальних посадових інструкцій. Працівники ЦНАП мають усі права та обов’язки працівника, передбачені трудовим законодавством. Вони мають право на надання роботи відповідно до трудового договору, право на відпочинок. Працівники зобов’язані сумлінно виконувати посадові обов’язки, дотримуватися трудової дисципліни та вимог охорони праці і володіти навиками роботи на комп’ютері за допомогою якої відбувається взаємодія суб’єктів, які здійснюють надання послуг та споживачів відповідних послуг [8, с. 354]. Крім загальних прав і обов’язків розглянемо специфічні, характерні лише для конкретних посад, які формують особливий правової статус. Працівники, які заміщають керівні посади, мають певний набір прав (директор, заступник директора): визначення службових обов’язків підлеглих; дача розпоряджень і вказівок працівникам; розроблення службових документів; представлення інтересів при взаємодії з іншими органами. Директор ЦНАП уповноважений діяти від імені ЦНАП має право підпису службових документів. До основних обов’язків працівників ЦНАП, які заміщають керівні посади, належать: організація виробничо-господарської та фінансово-економічної діяльності, відповідальність за наслідки прийнятих рішень; організація ефективної роботи працівників центру; забезпечення центру кваліфікованими кадрами; доручення ведення окремих напрямів діяльності іншим особам; забезпечення дотримання законності під час здійснення діяльності. Працівники ЦНАП, які перебувають на інших посадах, мають однаковий набір прав, які перераховуються в посадових інструкціях усіх працівників, незалежно від посади: знайомитися з проектами рішень керівника щодо їх діяльності; вносити на розгляд керівника пропозиції з вдосконалення роботи; запитувати особисто чи за дорученням керівника документи; вимагати від керівника сприяння у виконанні посадових обов’язків; брати участь у обговоренні питань, що стосуються посадових обов’язків; підвищувати кваліфікацію у встановленому порядку. Усі працівники ЦНАП несуть обов’язки, характерні всім посадам: дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку та посадової інструкції; виконувати окремі доручення директора; доповідати про виявлені факти та спроби порушення безпеки персональних даних; використовувати лише зареєстровані носії інформації для обробки персональних даних. Працівники несуть обов’язки, пов’язані з виконанням посадових повноважень і безпосередньо залежать від посади. Фахівець із прийому і видачі документів зобов’язаний: здійснювати перевірку документів, переданих на обробку до ЦНАП; вести облік кореспонденції; надсилати виконану документацію за адресатами. Провідний спеціаліст ЦНАП зобов’язаний: приймати документи у заявника, які необхідні для оформлення справи щодо надання державної або муніципальної послуги; проводити оцінку повноти та достовірності документів, необхідних для надання публічних послуг; формувати справу згідно з регламентом конкретної послуги; інформувати про терміни надання офіційної відповіді щодо публічної послуги; складати розписку щодо отримання документів від заявника. Діловод здійснює роботу з організаційно-технічного забезпечення діяльності керівника. Виходячи з посадових повноважень, прав і обов’язків штатних працівників ЦНАП можна умовно розділити на дві основні категорії, серед яких: працівники, які заміщають керівні посади та інші працівники, які не мають адміністративно-розпорядчих повноважень. Серед працівників, які заміщають керівні посади, у доктрині правового регулювання установ ЦНАП виділяється керівник установи, повноваження якого передбачені Законом України «Про адміністративні послуги» та Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025 729 призначення державою не залишає сумнівів щодо адміністративно-правової складової його статусу. У керівника ЦНАП немає самостійних адміністративно-розпорядчих повноважень, властивих виконавчим органам влади. Працівники ЦНАП мають певний набір подібних прав і обов’язків, залежно від посади на кожного працівника покладаються специфічні обов’язки, характерні для цієї посади. Ключовим є питання відповідальності за неналежне надання публічних послуг, яка покладається на працівників ЦНАП, а не на орган. Керівник ЦНАП є посадовою особою, має організаційно-розпорядчі повноваження та призначається на посаду за згодою з органами виконавчої влади. Керівника може бути визнано державним службовцем. Правовий статус рядового працівника ЦНАП визначають ознаки: виконують основну функцію, що полягає у наданні публічних послуг; займана посада перебуває в комунальному закладі неприбуткового характеру, який не є державним органом; працевлаштування виходячи з трудового договору; не стягують кошти за свою діяльність, крім державного мита; фінансуються з державного чи місцевого бюджету, користуються державним майном, у фінансових питаннях підконтрольні державі. Виходячи з викладеного працівник, який заміщає керівну посаду, є посадовою особою з усіченим об’єктивним складом повноважень без права розпорядження, що дозволяє віднести його до службовців відповідно до примітки до ст. 364 КК України [9]. Для кримінальної відповідальності за цією нормою у працівника ЦНАП не вистачає розпорядчих і адміністративно-господарських повноважень, тому кримінальна відповідальність за посадові злочини буде можлива лише для керівника установи ЦНАП [10, с. 164]. Посадові особи є спеціальними суб’єктами юридичної відповідальності. Це дозволяє розглянути питання про віднесення працівників центру надання адміністративних послуг до суб’єктів із спеціальним правовим статусом. Спеціальний правовий статус – це сукупність прав і обов’язків, що конкретизують та доповнюють загальні права і обов’язки, які належать певному колу осіб, і характеризують їх специфіку. Спеціальний правовий статус може обмежувати загальний правовий статус. На основі проаналізованих особливостей правового статусу працівників ЦНАП, який не дає змоги віднести їх до категорії загальних суб’єктів права, обґрунтовано віднести їх до категорії спеціальних суб’єктів адміністративної відповідальності. Працівники ЦНАП не наділені спеціальними повноваженнями представника влади, оскільки вони є лише посередниками між громадянами та державними органами, які надають публічну послугу, і жодних розпорядчих повноважень у них немає. Правовий статус ЦНАП як державної або комунальної установи не дозволяє однозначно заперечувати, що працівники ЦНАП не є посадовими особами. У такому разі є колізія адміністративно-правового характеру, яка не дозволяє вважати працівників ЦНАП посадовими особами, наділеними спеціальними повноваженнями державою, але й не дає підстав стверджувати, що працівники ЦНАП приймають документи від громадян і надають публічні послуги як фізичні особи. Виявлена прогалина правового регулювання тягне невизначеність при визначенні виду та розміру юридичної відповідальності, до якої можуть бути притягнуті працівники ЦНАП. Питання щодо регулювання та надання публічних послуг не є принципово новим для нормативно-правового регулювання та для практичного осмислення. Однак нові реалії, пов’язані з протидією корупції в системі державного управління, розвиток цифрових технологій, різні соціальні обставини та процеси змушують звернути увагу на зазначену проблему, продовжити налагоджувати правові і організаційні аспекти, пов’язані з наданням публічних послуг різного характеру, аналізуючи їхню інституційну сутність. В офісах ЦНАП розробляються та вводяться в дію накази про затвердження антикорупційної політики, згідно з якими Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025 730 винні працівники можуть бути притягнуті до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності. Розглядаючи суть корупційних правопорушень, необхідно зупинитися на властивих ознаках. Можна виділити: нехарактерне швидке зростання кар’єрними сходами службовця, або надання необґрунтованих матеріальних заохочень у вигляді підвищеної заробітної плати, премії і інших доплат; часте та необґрунтоване відвідування службовцям підвідомчих організацій; нагородження, присвоєння звань і інших ознак, які не підкріплені службовими заслугами; присутність у службової ієрархії зв’язків посадової особи з близькими особами, тими, які працюють на вищих посадах у державних органах або займають посади, пов’язані з розподілом матеріальних цінностей; наявність у посадової особи або її родичів, близьких осіб у власності акцій юридичної особи, або частки у статутному капіталі, або інших прав і зобов’язань; розмір витрат, які здійснюються посадовцем особою або його родичами, що не відповідає рівню доходів, що може виражатися як вищий рівень життя, ніж можливо; невиправдана кількість подарунків; витрачання коштів державного органу необґрунтовано, неефективно та на інші, відмінні від цілей органу, напрями; затвердження нормативних актів, що суперечать законодавству чи встановлюють для певних осіб вигоди. Корупційним правопорушенням притаманні ознаки з погляду юридичного складу: об’єкт – суспільні відносини, які забезпечують ефективну діяльність державного органу чи органу місцевого самоврядування, що реалізується у межах закону; об’єктивна сторона – дія чи бездіяльність особи, яка виражається в порушенні інтересів державного органу, заподіянням шкоди правам і інтересам фізичних та юридичних осіб, які перебувають під захистом закону, інтересам суспільства та держави; суб’єкт – фізична особа, наділена від імені держави владними повноваженнями та свідомо чинить протиправну дію з метою отримання особистої вигоди за рахунок наявності певних повноважень; дія (бездіяльність) відбувається навмисне, що визначає суб’єктивну сторону. Із запровадженням цифрових технологій корупційні прояви не скорочуються, а переходять на інший рівень. Пересічні працівники ЦНАП не мають організаційно-розпорядчих і адміністративногосподарських повноважень, не є посадовими особами, наділеними від імені держави владними повноваженнями, вони не підлягають відповідальності за корупційні правопорушення. Суб’єктом адміністративних корупційних правопорушень можуть бути лише посадові особи і особи, які виконують управлінські функції. Оскільки у пересічного працівника ЦНАП відсутні розпорядчі і владні повноваження, його незаконні дії не можуть становити складу корупційного правопорушення. Антикорупційна політика ЦНАП не може бути повною мірою реалізована, оскільки пересічні працівники ЦНАП не можуть бути притягнуті до відповідальності за корупційні правопорушення. Виникає необхідність перегляду правового регулювання інституту відповідальності працівників ЦНАП, які не є суб’єктами корупційних правопорушень. У зв’язку з цим пропонується встановити адміністративну відповідальність за правопорушення, що має такий склад: об’єкт правопорушення – суспільні відносини, що регулюють встановлений порядок управління у сфері протидії корупції та корупційним правопорушенням; об’єктивна сторона правопорушення включає отримання працівником особисто чи через посередника грошового чи вираженого у іншій формі винагороди за надання публічної послуги всупереч встановленим правилам надання таких услуг; суб’єкт правопорушення – працівник ЦНАП, працівник іншої організації, яка здійснює відповідно до законодавства України функції ЦНАП, або працівник державної чи комунальної установи, здійснює діяльність з надання публічних послуг; суб’єктивна сторона правопорушення – навмисна форма вини. Введення нового складу адміністративного правопорушення дозволить усунути прогалину правового регулювання відповідальності за корупційні правопорушення працівників ЦНАП, які не мають організаційно-розпорядчих і владних повноважень. При вчиненні адміністративних правопорушень у зв’язку з виконанням організаційно-розпорядчих функцій керівники установ несуть адміністративну відповідальність як посадові особи. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025 731 У деяких випадках представники юридичних осіб несуть відповідальність як посадові особи, однак така відповідальність виходить з наданих цим особам розпорядчих або господарських повноважень. Щодо працівників ЦНАП, навіть директора, стверджувати таке безпідставно, оскільки держава не дає працівникам ЦНАП спеціальних повноважень. Відокремлення працівників ЦНАП як фізичних осіб, відокремлених від держави, є досить логічним з точки зору нормативно-правового регулювання. Відповідно до Конституції України встановлення системи органів законодавчої, виконавчої та судової влади, порядку їх організації та діяльності; формування органів державної влади перебуває у винятковій компетенції України. Організація діяльності ЦНАП здійснюється у порядку щодо діяльності органів виконавчої влади, тому є підстави для включення діяльності ЦНАП та порядку фінансування та організації діяльності до компетенції державної влади. Такий правовий підхід не дозволяє вважати діяльність ЦНАП не залученою до загальної структури системи державної служби, що дозволяє з урахуванням нинішнього правового статусу установ ЦНАП притягувати до адміністративної відповідальності як юридичних осіб, що буде обґрунтованим. Практика притягнення до відповідальності працівників ЦНАП на сьогоднішній день не є поширеною. Громадяни оскаржують рішення та дії (бездіяльність) державного органу у разі отримання (відмови в отриманні) державної послуги через ЦНАП, а не дії працівників. На сьогоднішній день проблемним моментом залишається невизначеність правового статусу працівників ЦНАП і питання притягнення до юридичної відповідальності. Пропонується застосовувати для визначення правового статусу положення, що розмежовують службовців державних та прибуткових організацій, та визначати працівника ЦНАП як службовця неприбуткових організації, яка не є державним органом, не має спеціальних повноважень організаційнорозпорядчого характеру. Правовий статус працівників ЦНАП дозволив визначити їх як суб’єктів зі спеціальним правовим статусом. Працівник, який заміщає керівну посаду (керівник, директор ЦНАП), є посадовою особою з усіченим об’єктивним складом організаційних повноважень, проте він не є державним службовцем. Пересічні працівники ЦНАП не є посадовими особами, не мають організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських повноважень, з чого випливає, що притягненню до кримінальної і адміністративної відповідальності за посадові правопорушення і адміністративні правопорушення не підлягають. Проблему розмежування правового статусу працівників ЦНАП і державних службовців можна вирішити, закріпивши на законодавчому рівні поняття «працівник ЦНАП» та «працівник ЦНАП, який заміщає керівну посаду». Працівник ЦНАП – фізична особа, яка не має організаційних та владних повноважень, вступила в трудові відносини з центром надання публічних послуг, у тому числі в електронному вигляді, шляхом отримання та видачі документів та консультування [11]. Працівник ЦНАП, який заміщає керівну посаду – посадова особа ЦНАП, яка має організаційні і владні повноваження. Враховуючи, що антикорупційна політика ЦНАП не може бути повною мірою реалізована через те, що працівники ЦНАП не можуть бути притягнуті до кримінальної і адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, виникає необхідність перегляду правового регулювання інституту відповідальності працівників ЦНАП, які не є суб’єктами корупційних правопорушень. У зв’язку з цим є необхідним запровадження нового складу адміністративного правопорушення, що передбачає відповідальність за корупційні діяння працівників установи, що здійснює діяльність з надання публічних послуг. Це дозволить усунути прогалину правового регулювання відповідальності за корупційні правопорушення працівників ЦНАП, які не мають організаційно-розпорядчих і інших владних повноважень. Висновки Трансформація та розвиток ЦНАП відбувалися одночасно з еволюцією поняття «право на звернення до державного органу», яке постало як конституційно-правове поняття у Конституції Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025 732 України. Право на звернення до державного органу починає зближуватися з концепцією створення та функціонування ЦНАП, наповнюючись адміністративним змістом та змістом у формі адміністративних регламентів та стандартів. Останнім етапом еволюції та розвитку стала трансформація права на звернення та надання публічної послуги в електронному вигляді. Працівники ЦНАП мають унікальний правовий статус, який дозволяє віднести їх до категорії спеціальних суб’єктів адміністративної відповідальності. Враховуючи, що антикорупційна політика ЦНАП не може бути повною мірою реалізована через те, що рядові працівники ЦНАП не можуть бути притягнуті до кримінальної і адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, виникає необхідність перегляду правового регулювання інституту відповідальності працівників ЦНАП, які не є суб’єктами корупційних правопорушень. Список використаних джерел: 1. Павлович-Сенета Я.П. Модернізація адміністративних послуг в Україні на основі утвердження нових принципів їх надання. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія ПРАВО. 2024. Випуск 83: частина. C. 327-331. 2. Остапенко О. І. Ковалів М. В., Гулак Л. С. і ін. Адміністративне право України (загальна частина): навчальний посібник. Вид. 2-е, доповнене. Львів: СПОЛОМ, 2021. 616 с. 3. Єсімов С. С. Зарубіжний досвід цифровізації державних послуг. Аналітично-порівняльне правознавство. 2024. № 1. С. 386-390. 4. Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 р. № 889-VIII. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/889-19 5. Про адміністративні послуги: Закон України від 06.09.2012 р. № 5203-VI. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/5203-17 6. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/393/96-%D0%B2%D1%80 7. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 06.07.2001 р. № 2493III. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/2493-14 8. Єсімов С. С. Цифрові платформи у контексті надання публічних послуг. Аналітичнопорівняльне правознавство. 2024. № 4. С. 352-357. 9. Кримінальний кодекс України: Закон України від 10.12.2015 р. № 889-VIII. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 10. Ковалів М. В., Курочка М. І., Плашовецький О. А. Державна служба у правоохоронній сфері та її основні ознаки. Наук. записки ЛУБП. Львів, 2020. № 27. С. 161-166. 11. Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг: Закон України від 15.07.2021 р. № 1689-ІХ. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/ 1689-20