Сучасні аспекти і технології у захисті рослин : матеріали VII Міжнародної наук.-практ. інтернет-конф. (м. Полтава, 25 листопада 2025 р.).

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Полтавський державний аграрний університет Institute of European Education (Болгарія) Національний аграрний університет Вірменії University of Opole (Польща) International Slavic University (Македонія) ISMA University (Латвія) Громадська спілка «Полтавське товариство сільського господарства» Кафедра захист рослин VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю з дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця 25 листопада 2025 року м.Полтава м. Полтава м.Полтава МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Полтавський державний аграрний університет Institute of European Education (Болгарія) Національний аграрний університет Вірменії University of Opole (Польща) International Slavic University (Македонія) ISMA University (Латвія) Громадська спілка «Полтавське товариство сільського господарства» Кафедра захист рослин VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю з дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця 25 листопада 2025 року м. Полтава УДК 632.93 З-38 Сучасні аспекти і технології у захисті рослин : матеріали VII Міжнародної наук.- практ. інтернет-конф. (м. Полтава, 25 листопада 2025 р.). Полтава: ПДАУ, 2025. 165 с. https://doi.org/10.5281/zenodo.17980555 ISBN 978-617-8797-01-0 Міністерство освіти і науки України, Державна наукова установа «Український інститут науково-технічної експертизи та інформації» (УкрІНТЕІ), Посвідчення № 695 від 11 жовтня 2025 р. (VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця). У збірнику представлені тези, присвячені сучасним проблемам захисту і карантину рослин, фітосанітарного моніторингу та розвитку агроекосистем України. Матеріали призначені для наукових співробітників, викладачів, здобувачів вищої освіти та аспірантів вищих навчальних закладів, фахівців і керівників сільськогосподарських підприємств АПК різної організаційно-правової форми господарювання та всіх, кого цікавить проблематика сучасного захисту рослин в агроекосистемах України. The collection presents theses devoted to modern problems of plant protection and quarantine, phytosanitary monitoring and development of agroecosystems of Ukraine. The materials are intended for researchers, teachers, graduates and graduate students, specialists and managers of agricultural enterprises of various organizational and legal forms of management and all who are interested in modern plant protection in agroecosystems of Ukraine. РЕЦЕНЗЕНТИ: Доля Микола Миколайович – доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри інтегрованого захисту і карантину рослин Національного університету біоресурсів і природокористування України, член-кореспондент Національної академії аграрних наук України. Поспєлов Сергій Вікторович – доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри землеробства і агрохімії імені Сазанова Полтавського державного аграрного університету. Рекомендовано до друку Вченою радою Полтавського державного аграрного університету (протокол № 5 від 23.12.2025 року) Матеріали друкуються в авторській редакції мовами оригіналів. За виклад, зміст і достовірність матеріалів відповідальні автори. © Полтавський державний аграрний університет, 2025 ПРОГРАМНИЙ КОМІТЕТ Галич О. А. - професор, ректор Полтавського державного аграрного університету, Україна, м. Полтава; Маренич М. М. - доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри селекції, насінництва і генетики, директор Навчально-наукового інституту агротехнологій, селекції та екології, Полтавський державний аграрний університет, Україна, м. Полтава; Писаренко В. М. - доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри захисту рослин Полтавського державного аграрного університету, Україна, м. Полтава; Тошко К. - професор, директор Інституту Європейської освіти, Болгарія, м. Софія; Гаспарян Г.А. - професор, завідуючий аспірантурою Національного аграрного університету Вірменії, Вірменія, м. Єреван; Калініченко А. В. - доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач відділу відновлювальних джерел енергії, Опольський політехнічний університет, Польща, м. Ополе. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ Поспєлова Г. Д. - кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри захист рослин, Полтавський державний аграрний університет Коваленко Н. П. - кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри захист рослин, Полтавський державний аграрний університет Піщаленко М. А. - кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри захист рослин, Полтавський державний аграрний університет Самородов В. М. - доцент кафедри захист рослин, Полтавський державний аграрний університет Шерстюк О. Л. - асистент кафедри захист рослин, Полтавський державний аграрний університет VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 5 ЗМІСТ Писаренко В. М., Писаренко П. В., Писаренко В. В. МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ПОСТАТЕЙ МАСШТАБУ С. С. АНТОНЦЯ 10 РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ І КАРАНТИНУ РОСЛИН В УМОВАХ ОРГАНІЧНОГО ТА ВІДНОВЛЮВАЛЬНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА 14 Писаренко В. М., Піщаленко М. А., Логвиненко В. В. ОПТИМІЗАЦІЯ ФІТОСАНІТАРНОГО СТАНУ ПОСІВІВ ЗА ОРГАНІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА 14 Павленко А. М., Самородов В. М. СЕМЕН АНТОНЕЦЬ (1935-2022) У КНИЖКОВОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ: З ФОНДУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОУНБ ІМЕНІ І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО 19 Шиян О. О., Кузьменко Н. В. ЕКОЛОГІЧНІ АКЦЕНТИ ВИСТАВКИ «СОВІСТЬ ЗЕМЛІ» (ДО 90-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СЕМЕНА АНТОНЦЯ) 24 Вергунов В. А. ІНОЗЕМНИЙ ЧЛЕН НААН Ф.Т. МОРГУН (1924-2008), ЩО ЗДІЙСНИВ НАЙБІЛЬШ ЕФЕКТИВНИЙ ТРАНСФЕР ІННОВАЦІЙ В УКРАЇНСЬКІЙ АГРАРНІЙ НАУЦІ 28 Кириленко І. Г. ЖИВ І ТВОРИВ, ВИПЕРЕДЖАЮЧИ ЧАС 35 Опара Н. М. ЕКОЛОГІЧНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО В ЖИТТІ СЕМЕНА АНТОНЦЯ 39 Шарий Г. І. СТАЛИЙ РОЗВИТОК – ГЕОПОЛІТИЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНИ 43 РОЗДІЛ 2. ЗАХИСТ І КАРАНТИН РОСЛИН ТА ЇХ РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ 46 Гуска А. І., Бродська В. Д., Коваленко Н. П. БІЛА ГНИЛЬ ХРИЗАНТЕМИ (SCLEROTINIA SCLEROTIORUM): ОСОБЛИВОСТІ ПАТОГЕНЕЗУ ТА СТРАТЕГІЯ КОМПЛЕКСНОГО ЗАХИСТУ 46 Коваленко Н. П., Окунська М. О. БІОЛОГІЯ, ШКОДОЧИННІСТЬ ТА ІНТЕГРОВАНІ МЕТОДИ ЗАХИСТУ РІПЧАСТОЇ ЦИБУЛІ ВІД ЦИБУЛЕВОЇ МУХИ (DELIA ANTIQUA MG.) 49 Коваленко Н. П., Поспєлова Г. Д. Реута О. О. БІОЛОГІЧНІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ЧОРНОЇ ПЛЯМИСТОСТІ (MARSSONINA ROSAE (LIB.) DIET.) ТРОЯНД 51 Михайлик М. О, Поспєлова Г. Д., Коваленко Н. П. АНАЛІЗ ФІТОСАНІТАРНОГО СТАНУ ПОСІВІВ РІПАКУ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ХВОРОБ КУЛЬТУРИ 54 VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 6 Мусієнко Н. О., Поспєлова Г. Д. КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ЗАХИСТУ ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР ВІД ФУЗАРІОЗНИХ В’ЯНЕНЬ 56 Пелих В. Ю., Муха Б. Г., Яресько А. О. ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ФУНГІЦИДУ ПРЕВІКУР ЕНЕРДЖІ ПРОТИ ХВОРОБ ОГІРКА ЗАКРИТОГО ГРУНТУ 59 Сіренко В. О., Голуб О. Р. Лавріненко І.Г. Лісовий В.М. ХВОРОБИ КАЧАНІВ КУКУРУДЗИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ПОШКОДЖЕННЯМИ КУКУРУДЗЯНИМ СТЕБЛОВИМ МЕТЕЛИКОМ І БАВОВНИКОВОЮ СОВКОЮ 61 Чамара Р. С., Коваленко Н. П. САМШИТОВА ВОГНІВКА У ЗМІШАНИХ НАСАДЖЕННЯХ: РИЗИКИ ТА АДАПТАЦІЯ 65 РОЗДІЛ 3. ЕКОЛОГІЗАЦІЯ СУЧАСНОГО РОСЛИННИЦТВА І ЗЕМЛЕРОБСТВА В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ 68 Vasko O. A., Tyshchyk D. V., Hlushchenko L. A. SPECIES COMPOSITION OF PATHOGENIC FUNGI AND SUSCEPTIBILITY OF MEDICINAL PLANTS 68 Баган А. В., Гордієнко Д. А. ПІДБІР СОРТИМЕНТУ ДЕКОРАТИВНИХ КУЛЬТУР ДЛЯ ОЗЕЛЕНЕННЯ МАЛОГО САДУ 72 Баган А. В., Дмитришина О. В. ОСОБЛИВОСТІ ПІДБОРУ ТА ВИРОЩУВАННЯ РОСЛИН ПРИ ОЗЕЛЕНЕННІ АДМІНІСТРАТИВНИХ БУДІВЕЛЬ В УМОВАХ МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА 74 Баган А. В., Маслівець О. В. ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ РІПАКУ ОЗИМОГО В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ 76 Баган А. В., Мусієнко Н. О. ВИРОЩУВАННЯ КІНОА (CHENOPODIUM QUINOA L.) ЯК ПЕРСПЕКТИВНОЇ НІШЕВОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ 80 Баган А. В., Мусієнко Н. О. ПЕРСПЕКТИВИ ВИРОЩУВАННЯ ЧІА (SALVIA HISPANICA L.) В УКРАЇНІ 82 Баган А. В., Рощепа Д. О. МЕТОДИ СТВОРЕННЯ ВИХІДНОГО МАТЕРІАЛУ У СЕЛЕКЦІЇ ТРОЯНД 84 Бараболя О. В., Храпач А. О. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ СОНЯШНИКУ: ПОКРОКОВИЙ ПОСІБНИК 86 Барат М. Ю., Баган А. В. ПЕРСПЕКТИВИ ВИРОЩУВАННЯ РІПАКУ ОЗИМОГО 92 Барат Ю. М., Дудка Є. О. ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ЖИМОЛОСТІ (Lonicera caerulea L.) У ПРОМИСЛОВОМУ САДІВНИЦТВІ 94 Білявська Л. Г., Буцький О. С., Білявський Ю. В. ВРОЖАЙНІСТЬ СОРТІВ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО ЗА ОПТИМАЛЬНОЇ НОРМИ ВИСІВУ НАСІННЯ В УМОВАХ ПОСУХИ ТА СТРЕСУ 96 VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 7 Білявська Л. Г., Сидоренко Д. О., Червяк П. М. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНИХ СОРТІВ СОЇ РІЗНОГО ПОХОДЖЕННЯ В УМОВАХ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ 98 Водяник О. В., Поспєлов С. В., Жук Р. О. ВПЛИВ ПОКРИВНИХ КУЛЬТУР НА ВЛАСТИВОСТІ І МІКРОБІОЛОГІЧНУ АКТИВНІСТЬ ГРУНТУ 102 Гапон С. В., Мартинова А. С., Мартинов К. А., Шабельник І. А. БІОЛОГО-ЕКОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОБОРУ РОСЛИН ДЛЯ ВЕРТИКАЛЬНОГО ОЗЕЛЕНЕННЯ ІНТЕР’ЄРІВ ЗАКЛАДІВ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ 104 Кисельов Д. О. ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ВПЛИВУ КОРОТКИХ РОТАЦІЙ НА СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНУ ОРГАНІЗАЦІЮ ҐРУНТОВОЇ МІКОБІОТИ БУРЯКОВИХ АГРОЦЕНОЗІВ 106 Коваленко Н. П., Галушко І. В., Поспєлова Г. Д., Шулещенко В. А. ЕКОЛОГО-ФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ДІЇ ТА АГРОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МУЛЬТИФУНКЦІОНАЛЬНИХ МІКРОБНИХ ІНОКУЛЯНТІВ В УМОВАХ ЗМІНИ КЛІМАТУ 109 Круть М. В. БІОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ РОСЛИН: ІННОВАЦІЙНІ РОЗРОБКИ 114 Морозов О. М., Поспєлова Г.Д. АГРОБІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ БІЛОЇ ГНИЛІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ КОНТРОЛЮ В ПОСІВАХ СОНЯШНИКУ В ЛІСОСТЕПОВІЙ ЗОНІ УКРАЇНИ 119 Мусієнко Н. О., Поспєлова Г. Д. ВПЛИВ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН НА РОЗВИТОК ГРИБКОВИХ ХВОРОБ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР 121 Піщаленко М. А., Бондаренко В. А., Радько В. С., Чучко М. ФІТОФАГИ КУЛЬТУР ЗАКРИТОГО ГРУНТУ ТА ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З НИМИ 124 Піщаленко М. А., Даценко Є. В., П’ятак В. О., Йосипенко О. В. АГРОЕКОЛОГІЧНА РОЛЬ ГУМУС У В БІОСФЕРІ 126 Піщаленко М. А., Івженко Д. І., Чучко М. ЗАЛЕЖІСТЬ ФАЗ РОЗВИТКУ ПЕРЦЮ СОЛОДКОГО ВІД ЕКОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ 128 Піщаленко М. А., Кучеренко В. В., Кучеренко В. В. СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ПАСЛЬОНОВИХ КУЛЬТУР ВІД КОМПЛЕКСУ ФІТОФАГІВ В ЗАХИЩЕНОМУ ГРУНТІ 132 Піщаленко М. А., Ксенз Д., Ляшко К. Ю. ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ СОЇ ТА КОРМОВИХ БОБІВ ВІД КОМПЛЕКСУ ФІТОФАГІВ 135 VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 8 Писаренко В. М., Гречкосій А. Г., Денисенко Н. С. ВПЛИВ СПОСОБУ ЗАПИЛЕННЯ ТА ОБРОБКИ СТИМУЛЯТОРАМИ НА ЯКІСНІ ПОКАЗНИКИ НАСІННЯ ГАРБУЗОВИХ КУЛЬТУР 137 Писаренко В. М., Логвиненко В. В. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА МЕДОПРОДУКТИВНІСТЬ ОСНОВНИХ МЕДОДАЙНИХ РОСЛИН УКРАЇНИ 139 Писаренко В. М., Логвиненко В. В. ВПЛИВ ЗАПИЛЕННЯ БДЖОЛАМИ НА УРОЖАЙНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР 141 Писаренко В. М., Полянська Є. І. ВПЛИВ СКЛАДУ ГРУНТОСУМІШЕЙ НА ЯКІСТЬ РОЗСАДИ В УМОВАХ ЗАХИЩЕНОГО ГРУНТУ 143 Рибальченко А. М. ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНИХ СОРТІВ СОЇ ЗА РІВНЕМ СТІЙКОСТІ ДО ФУЗАРІОЗУ 146 Шерстюк О. Л. СИСТЕМА ЗАХИСТУ НАСІННЄВОЇ ЛЮЦЕРНИ ВІД ШКІДНИКІВ - СКЛАДОВА ЧАСТИНА ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА НАСІННЯ 148 Юрченко С. О., Маслівець О. В. БІОЛОГІЧНИЙ МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР 150 Величко В. ВПЛИВ СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ НА РЕАЛІЗАЦІЮ ГЕНЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СОРТІВ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО 153 Вережак Д. РЕАЛІЗАЦІЯ СОРТОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ І ПРОДУКТИВНОСТІ СОРТІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ 156 Ромашко Д. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ГЕНЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ГІБРИДІВ СОНЯШНИКА ЗА ОПТИМАЛЬНОГО МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯ 158 СПИСОК АВТОРІВ 161 VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 9 VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 16 більша, ніж у посівах зернових колосових культур за інтенсивних технологій. Їх динамічна щільність за роки досліджень залежно від видового складу і погодних умов в органічному землеробстві перевищувала цей показник на полях з інтенсивною технологією на 32,6-51,2 %. У зв’язку з цим стає зрозумілим, чому в «Агроекології» кількість личинок дротяників і несправжніх дротяників перед сівбою кукурудзи і соняшнику, основними ворогами яких є хижі туруни, зазвичай, не перевищувала економічних порогів шкідливості (3-5 шт. на 1 м2). Матеріали досліджень із визначення інтенсивності розвитку борошнистої роси на рослинах пшениці озимої та ячменю ярого (у фазі колосіння фактичні показники не перевищували порогової інтенсивності розвитку хвороби – 15-20 % ураженого листкового апарату рослин) свідчать про позитивний вплив органічного землеробства на стійкість рослин до даного захворювання. Розвиток хвороби стримується мікрокліматом стеблостою, особливо в посівах ячменю ярого з підсівом еспарцету, коли норма висіву ячменю зменшується на 20-30 %, що забезпечує меншу густину рослин і кращу вентиляцію посіву. Слід зауважити, що в умовах полікультури зменшується ураження культурних рослин збудниками хвороб і вірусами внаслідок менших темпів накопичення і розповсюдження іноколюма та вірусів під впливом мікроклімату - зміни вологості, температури, освітленості в посівах. Важливим чинником фітосанітарного стану в умовах полікультури є ефект алелопатії, тобто взаємний вплив рослин шляхом виділення в навколишнє середовище фізіологічно активних речовин, які стимулюють розвиток сільськогосподарських культур, пригнічуючи водночас популяції сегетальних рослин і фітопатогенних мікроорганізмів. Це доводить ефективність використання сидератів, проміжних культур, кормових сумішок як заходів зі зменшення забур’яненості посівів, ураження рослин збудниками низки хвороб. Встановлено, що кореневі виділення і клітинний сік багатьох сидератів значно стримує розвиток збудника хвороби Fusarium oxysporum. Шляхом введення в агробіоценози хрестоцвітих (капустяних) культур, зокрема тифону, у сівозмінах, насичених зерновими культурами, ураженість рослин кореневими гнилями зменшується на 15-25 %. Аналогічні результати отримані нами і після вирощування редьки олійної з вівсом на зелений корм, коли інтенсивність розвитку гельмінтоспоріознофузаріозної гнилі на початку вегетації пшениці озимої не перевищувала 5 % ураження рослин, тобто економічного порогу шкідливості. У результаті введення до сівозміни тифону забур’яненість наступних культур зменшується на 40-50 %. Стратегія контролю кількості бур’янів на межі економічних порогів їхньої чисельності базується на агротехнічних заходах, які є складовими технологій вирощування польових культур. Важливим чинником зменшення забур’яненості посівів у господарстві виступають сидеральні та проміжні культури. На таких полях окремі бур’яни пригнічуються шляхом затінення одних або зменшення VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 17 репродуктивної функції інших, оскільки вони скошуються до достигання насіння. Відомо, що після сидератів забур’яненість посівів у сівозміні зменшується на 32-39 %. Найбільшу загрозу забур’яненість становить для просапних культур, тому в господарстві єдиним попередником для них є пшениця озима, яка вирощується після зайнятих та сидеральних парів, багаторічних бобових трав трав або однорічних зернобобових культур, які є найкращими попередниками для цієї культури як за режимом живлення, так і за низькою забур’яненістю. В органічному землеробстві частка культур суцільного посіву, які найбільше пригнічують бур’яни, досягає 80 %, тоді як у інтенсивному землеробстві цей показник не перевищує 20 %, а іноді дорівнює нулю. Тому в «Агроекології» дієвим засобом зменшення забур’яненості є посіви жита озимого, тритикале, вівса, гречки, вико-вівсяної сумішки та сумішки вівса з редькою олійною, пшениці озимої, сумішки тритикале чи жита з тифоном, багаторічних бобових трав, більшість з яких збирають на зелений корм, сінаж або сіно у фазах укісної стиглості. Одночасно знищуються й бур’яни, не встигаючи сформувати насіння, тому кількість насіння у ґрунті, практично, не збільшується. Ефективно контролюють кількість бур’янів у посівах прийоми обробітку ґрунту. Так, якісний мілкий обробіток – єдиний у господарстві, який створює добре вирівняний, забезпечений вологою, чистий від бур’янів верхній шар ґрунту. Під час сівби насіння загортають на потрібну глибину на тверде ложе; воно дружно сходить, молоді рослини починають швидко рости, що підвищує їхню здатність конкурувати з бур’янами, стійкість до пошкоджень шкідниками і хворобами. Проводиться пожнивне лущення стерні після тюкування соломи вслід за збиранням укосу зернових та пожнивних решток після укосу інших культур. Раннє лущення стерні зберігає в ґрунті вологу і створює умови для проростання бур’янів, які пізніше знищуються культиватором до утворення генеративних органів. Після сівби кукурудзи поле прикочують кільчасто-шпоровими котками або боронують, що сприяє кращому проростанню бур’янів, зводячи до мінімуму втрату рослин під час післясходового боронування та зменшуючи ураженість насіння і сходів фітопатогенною мікрофлорою та личинками шведської мухи. Досходове боронування, а також боронування сходів проводиться тоді коли основна маса бур’янів не досягла поверхні ґрунту й перебуває у фазі «білої нитки», по діагоналі поля, а в разі використання штригельних борін, що агрегатуються з трактором, який був у посівному агрегаті – уздовж рядків у фазі 3-5-ти листочків кукурудзи зі швидкістю руху агрегату 5-6 км/год., у другій половині дня, коли спадає тургор рослин. Перший міжрядний обробіток здійснюється культиватором із стрілчастими лапами на глибину 6-8 см, другий – через 12-15 діб культиваторами VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 18 з лапами-відвальниками на глибину 4-6 см, що забезпечує присипання сходів бур’янів у рядках. На полях, засмічених багаторічними бур’янами, висівають сумішку вики з вівсом, яка використовується на сінаж або сіно. Після збирання сумішки проводиться дискування стерні, через тиждень – півтора обробляють поля плоскорізним культиватором, – через 5-7 днів культивують повторно. Мета цих заходів – виснаження кореневищ багаторічних бур’янів. Досить ефективний у знищенні бур’янів – напівпаровий обробіток ґрунту, що поєднує післязбиральне лущення стерні та подальшу культивацію чи дискування ґрунту. Ефективно контролювати наявність бур’янів у посівах дає змогу, так звана, відстрочена сівба, коли передпосівна культивація і наступний висів культури проводяться за появи бур’янів у фазі «білої нитки». Сівбу кукурудзи на зерно у господарстві проводять наприкінці оптимальних строків, що дозволяє знищити максимальну кількість бур’янів передпосівною культивацією. Ефективним заходом для зменшення засміченості кукурудзи та соняшнику однорічними широколистими бур’янами є боронування до та після сходів. Завдяки досходовому боронуванню посівів кукурудзи у фазі «білої нитки» бур’янів, їх знищується близько 90-95 %, у фазі 1-2 листки - 65-75 %; 3-5 листків і більше тільки 15-20 %. Кращий результат досягається тоді, коли для знищення бур'янів, що перебувають у фазі «білої нитки», використовують штригельні борони. Мульча, яка у процесі багаторічного мілкого обробітку ґрунту покриває поверхню полів, зберігає вологу і сприяє зменшенню засміченості посіву однорічними бур’янами. Під час вирощування гречки, враховуючи пізні строки її сівби, є можливість провести дві-три передпосівних обробки поля боронами з сегментами для вичісування паростків бур’янів із наступною передпосівною культивацією. У зв’язку зі зміною клімату та збільшенням тривалості теплового періоду, щоб уникнути масового пошкодження сходів злаковими мухами, цикадками, попелицею, а також переростання рослин, у господарстві оптимальні строки сівби пшениці озимої змістили на 15-25 вересня. Результат: кількість пупаріїв шведської мухи не перевищувала 1,5-2,0 % (за порогової 6-10 % заселених стебел). Пошкодження рослин гельмінтоспоріозною та фузаріозною гнилями становла 0,7 %, за порогової 5,0 % за рахунок зменшення пошкодження сходів цикадками в посівах практично відсутні рослини уражені вірусними хворобами. Варто також віддати належне фітосанітарній ролі ґрунтообробних агрегатів, які забезпечують одну з головних вимог органічного землеробства, – задану глибину і високу якість обробітку ґрунту, достатнє підрізання рослин. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 19 Таким чином, оптимальний фітосанітарний режим посівів у системі органічного землеробства без використання пестицидів, забезпечується за рахунок: - культури землеробства, дотримання регламентів технологічних прийомів; - оптимізації поживного, водного режимів та мікробіологічного складу грунту, що сприяє підвищенню стійкості та витривалості рослин, активізації їх компенсаторних реакцій; - гетерогенної структури посівних площ (полікультури), що створює сприятливий біоценотичний стан, що збільшує ефективність дії корисних видів членистоногих та мікроорганізмів; - дотримання науково-обгрунтованих сівозмін; - урахування економічних порогів шкідливості шкідників, хвороб та бур’янів; - використання мікробіологічних препаратів. СЕМЕН АНТОНЕЦЬ (1935-2022) У КНИЖКОВОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ: З ФОНДУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОУНБ ІМЕНІ І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО Павленко А. М. Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені . П. Котляревського Самородов В. М. Полтавський державний аграрний університет Ім’я Семена Свиридоновича Антонця назавжди вписане в історію українського землеробства. Це людина, яка ще в радянські часи зуміла довести: земля може бути родючою й без хімії, якщо господар ставиться до неї з любов’ю, розумінням і шаною. Семен Антонець – не просто аграрій, а філософ поля, реформатор мислення про землю. Дуже цінним є те, що його унікальний досвід, який є одночасно технологічним проривом і моральним прикладом, не зник. Він детально задокументований у численних наукових та публіцистичних виданнях, які формують новий тип екологічного мислення і є доступними для широкого кола читачів. Фонд Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського є важливим центром зберігання та популяризації краєзнавчих видань. В тому числі бібліотека пропонує колекцію книг, які висвітлюють різні аспекти діяльності Семена Свиридоновича Антонця. Наявність цих праць у головній бібліотеці регіону дає змогу всім охочим – від науковців та студентів до практиків-аграріїв – системно вивчати його принципи ґрунтозахисного землеробства VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 20 Найновішим поповненням цієї колекції є монографія «Агроекологічні висоти Семена Антонця» [1] – науково-публіцистичне видання, присвячене 90річчю від дня народження видатного аграрія. У книзі зібрано аналітичні матеріали, спогади, наукові дослідження та практичні приклади, що розкривають багатогранну діяльність творця української школи органічного землеробства. Автори – відомі вчені Віктор і Павло Писаренки, Григорій Шарий, Віктор Самородов – відтворили шлях С. Антонця від новатора-практика до мислителя-екофілософа, який розробив цілісну систему ведення господарства в гармонії з природою. Особливу увагу приділено принципам ґрунтозахисного землеробства, відмові від агрохімікатів і формуванню сталих агроекосистем. Монографія показує підприємство «Агроекологія» як живу лабораторію українського села, де наука служить людині та землі. Значну частину становлять міркування C. Антонця про духовний вимір праці на землі, його бачення зв’язку екології із етичними принципами діяльності людини. Текст написано доступно, із повагою до читача, але з науковою точністю та глибоким етичним підтекстом. Книга має як пізнавальну, так і виховну цінність, адже формує новий тип екологічного мислення. Наступна книга: «Антонець Семен Свиридонович. Життєвий шлях та його система органічного землеробства» [2] була видана у 2024 році і підготовлена громадською спілкою «Полтавське товариство сільського господарства». Читач знайде тут матеріали особистих спогадів і роздумів Семена Свиридоновича Антонця, а також детально описані технологічні прийоми робіт, що застосовуються для вирощування органічної продукції, збереження та відтворення родючості ґрунту, захисту його від ерозії. Тож це не просто біографія, а своєрідний підручник для всіх, хто мріє про безпечне сільське господарство. Серед співавторів – однодумці видатного аграрія: Віктор Писаренко, Антоніна Антонець, Гліб Лук’яненко, Павло Писаренко. У центрі книги – головна ідея життя С. Антонця: «На землі треба господарювати, а не експлуатувати її. Землю потрібно берегти». Цей принцип може слугувати своєрідним моральним компасом для всіх, хто працює на землі. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 21 Для тих, хто хоче системно дослідити внесок С. С. Антонця у науку, незамінним є біобібліографічний покажчик «Антонець Семен Свиридонович» [3], виданий у 2015 році в серії «Почесні академіки Національної академії аграрних наук України». У ньому зібрано повний перелік публікацій, винаходів і патентів, а також літературу про життя і діяльність ученого. Це видання – значно більше, ніж просто бібліографія. Воно показує еволюцію думки Семена Свиридоновича: від перших статей, де він обґрунтовував переваги безпестицидного землеробства, до пізніх робіт, у яких сформульовано концепцію біологічної рівноваги у ґрунті. Значну частину видання складають публіцистичні нариси про Семена Свиридоновича, відгуки відомих науковців-аграріїв, матеріали наукових досліджень з органічного землеробства. 2010 року в історико-бібліографічній серії «Постаті аграрної та біологічної науки Полтавщини. Факти, документи, бібліографія» побачив світ восьмий випуск, приурочений до 75-річчя від дня народження Семена Антонця, – «Бентежний талант хлібороба» [4]. Укладачами стали науковці Полтавського державного аграрного університету Віктор Самородов і Сергій Поспєлов. Видання осмислює феномен Антонця як ученогопрактика. Автори підкреслюють, що він не просто створив методику органічного землеробства, а фактично запропонував нову філософію людського співіснування з природою. Не менш важливими є твори, що зображують Семена Антонця як людину з емоціями, переживаннями, сумнівами. Такою є документальна оповідь відомої полтавської письменниці, публіцистки, журналістки Лідії Віцені «Життя, що стало долею» [5]. У ній показано реалістичний портрет хлібороба, який мислить категоріями добра, відповідальності й гідності. Авторка не приховує труднощів його шляху – боротьби з чиновниками, скепсисом колег, іншими негараздами. Але головне – вона показує Семена Свиридоновича Антонця як людину, що ніколи не зраджувала власних переконань VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 22 Інший бік постаті аграрія відкриває фотоальбом відомого полтавського фотохудожника, заслуженого журналіста України Валерія Черкаса «Автограф на землі» із серії «Золоті імена Полтавщини» [6]. І це не просто книга, це подорож до гармонії і справжнього українського таланту, літопис цілої епохи та данина шани одному з тих українців, якими пишається світ. Перед очима читача проходить візуальна історія епохи. Тут і праця, рух, напруга, і водночас спокій і мудрість людини, яка живе в ритмі природи. З нагоди презентації фотоальбому «Автограф на землі» свого часу у Національній сільськогосподарській бібліотеці Національної академії аграрних наук України відбулися наукові читання. Матеріали читань склали окреме видання: «Дбаючи про землю. Думка, дія, турбота» [7]. Вміщені у збірник статті науковців, політиків, публікації у засобах масової інформації, рецензії яскраво ілюструють відгук суспільства на вихід згаданого видання, а також демонструють прагнення дедалі більшої кількості людей господарювати у співдружності з природою за унікальною системою органічного землеробства. Наостанок згадаємо видання, що не відноситься до біографічної публіцистики, наукових розвідок чи фотолітопису. Це поетичний твір, що закріплює у віршованих рядках життєвий і творчий шлях Семена Свиридоновича Антонця: поема Івана Нечитайла «Коваль не лиш своєї долі» [8]. Ця поема написана не для того, щоб прославити Антонця, зробити героєм. Усе це він на час написання вже мав. Автор хотів показати, як звичайний хлопчина із глибинного українського села зміг вийти на рівень видатного вченого аграрія. А ще розповісти про людину, яка стурбована тим, що чекає на нашу планету в майбутньому, і прагне захистити від руйнації найбагатший скарб земної кулі – ґрунт, що годує все людство та є основою життя. На сторінках усіх вищезгаданих книг Семен Антонець постає різним – науковцем і філософом, хліборобом і мислителем, практиком і романтиком на VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 23 землі. Але в кожній з них він цілісний, послідовний і справжній. Його головна наука – це етика господарювання. Семен Свиридонович Антонець залишив нам не лише зразкові за характеристикою поля, а й поля ідей, на яких проростає нове розуміння взаємин людини й природи. На сторінках книжок його слово звучить як заклик: «Бережіть землю – і вона збереже вас». Однією з найбільших цінностей представленої колекції книг є те, що на багатьох примірниках, які зберігаються у фонді Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського, наявні дарчі написи від авторів. Ці особисті автографи підкреслюють зв’язок між творцями книги та читачами, а також важливість просвітницької місії бібліотеки. Бібліографія: 1. Агроекологічні висоти Семена Антонця (1935-2025) : монографія / упоряд.: В. М. Писаренко, Г. І. Шарий, П. В. Писаренко, В. М. Самородов. Полтава : ТОВ «АСМІ», 2025. 106 с. 2. Писаренко В. М., Антонець А. С., Лук'яненко Г. В., Писаренко П. В. Антонець Семен Свиридонович: життєвий шлях та його система органічного землеробства : монографія. Полтава : ФОП Смірнов А.Л., 2024. 155 с. 3. Антонець Семен Свиридонович : біобібліогр. покажч. наук. пр. за 1956-2015 рр. / НААН України, Нац. наук. с.-г. б-ка ; уклад.: В. М. Писаренко, А. С. Антонець. Київ : Зерно, 2015. 446 с. 4. Бентежний талант хлібороба : штрихи до портрета агроеколога Семена Антонця / уклад.: В. М. Самородов, С. В. Поспєлов. Полтава : Дивосвіт, 2010. 234 с. 5. Віценя Л. М. Життя, що стало долею. Полтава : Дивосвіт, 2003. 232 с. 6. Черкас В. М. Автограф на землі : фоторозповідь про життя і творчість Семена Свиридоновича Антонця, Героя Соціалістичної Праці, Героя України, академікаагроеколога. Полтава : Сімон, 2013. 288 с. 7. Дбаючи про землю: думка, дія, турбота : зб. матеріалів / уклад.: В. А. Вергунов, М. М. Давиденко, В. М. Товмаченко. Київ : Зерно, 2014. 238 с. 8. Нечитайло І. Я. Коваль не лиш своєї долі : поема. Полтава : Дивосвіт, 2016. 96 с. ЕКОЛОГІЧНІ АКЦЕНТИ ВИСТАВКИ «СОВІСТЬ ЗЕМЛІ» (ДО 90-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СЕМЕНА АНТОНЦЯ) Шиян О. О., Кузьменко Н. В. Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського 2025 рік на Полтавщині став роком Семена Антонця (1935-2022). На пошану видатного аграрія пройшли різні за масштабами, від міжнародних до регіональних, заходи – конференції, круглі столи, семінари та ін. Одним із осередків відзначення 90-річчя з дня народження засновника національної моделі органічного землеробства став Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського. Зокрема, з 22 серпня до 1 листопада 2025 р. у виставковій VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 24 залі флігелю працювала виставка «Совість землі». На ній було представлено близько 200 експонатів, що розповідали про життєвий та виробничо-науковий шлях Семена Антонця та наслідування його досвіду в ПП «Агроекологія». Більшість предметів на експонування були передані родиною Семена Свиридоновича. Наукові консультанти виставкового проєкту – заслужений працівник сільського господарства України Антоніна Антонець та доцент ПДАУ Віктор Самородов. Центром експозиції стала інсталяція, матеріали якої ілюстрували аспекти моделі органічного землеробства Семена Антонця в діяльності ПП «Агроекологія». Представлені безвідвальний обробіток ґрунту, бінарні посіви, використання сидератів тощо. Особливу увагу привертав зразок ґрунту з мульчею, зібраний на полі підприємства та підготовлений для виставки професором ПДАУ Сергієм Поспєловим. Також акцентувалася увага на стрілах («лапах») культиваторів, вдосконаленням яких майже все своє життя займався Семен Свиридонович. Хотілося б зупинитися на окремих експонатах, серед яких «Екологічний паспорт колгоспу ім. Орджонікідзе Шишацького району Полтавської області, що виробляє екологічно чисту продукцію для дитячого та дієтичного харчування», виконаний вченими Українського державного аграрного університету в 1992 р. Розглянемо більше цей документ, що є першою в Україні спробою вивести виробництво екологічно чистої продукції на науково контрольований рівень екологічної чистоти. Документ має вигляд прошитого під цупку обкладинку стосу паперу формату А4, загалом 50 аркушів. Текст виконаний машинописом, чорного кольору, російською мовою. На першому аркуші – підтверджуючі підписи декана факультету агрохімії та ґрунтознавства професора Анатолія Григоровича Сердюка та проректора з наукової роботи УДАУ професора Миколи Миколайовича Кирика, засвідчені відтисками круглих печаток. Внизу сторінки – підпис наукового керівника програми Миколи Кіндратовича Шикули (19252006). На другому аркуші зазначено мету створення документу. Зокрема, що цей екологічний паспорт свідчить про те, що господарство виробляє екологічно чисту продукцію рослинництва та тваринництва на рівні світових стандартів. Сертифікати на екологічну чистоту продукції видаються контролюючими органами без проведення аналізів, але з періодичним контролем. У відповідності зі світовою практикою екологічно чиста продукція в господарстві закупляється за збільшеними цінами [переклад з російської тут і далі авторів]. На третьому аркуші розміщений список розробників паспорту: Микола Кіндратович Шикула – академік АН ТКУ, доктор сільськогосподарських наук, професор (загальне програмування та наукове керівництво, розширене відтворення ґрунтової родючості, ґрунтозахисні технології біологічного землеробства); Микола Миколайович Доля – доктор сільськогосподарських VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 25 наук, доцент (екологічна чистота продукції від забруднення пестицидами та важкими металами, аналіз ґрунтів і рослин на екологічну чистоту від їх забруднення, захист рослин без використання пестицидів, прогноз можливого забруднення продукції важкими металами та пестицидами); Олександр Федорович Гнатенко – кандидат сільськогосподарських наук (з 1993 р. – доктор), доцент (екологічна чистота продукції від нітратів, аналіз ґрунтів і рослин на забрудненість нітратами, створення оптимальних умов росту та розвитку рослин, прогноз можливого забруднення продукції нітратами); В. В. Заіка – кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник (екологічна чистота ґрунтів і продукції від забруднення радіонуклідами, аналіз ґрунтів і рослин на забрудненість продукції рослинництва радіонуклідами). Ця група вчених провела картування всіх 26 полів господарства на забрудненість ґрунтів та продукції радіонуклідами, важкими металами і пестицидами. Для аналізу на екологічну чистоту були використані гранично допустимі концентрації на рівні світових стандартів. Документ складається з одинадцяти частин. Крім введення, заключення і додатків, є ще вісім розділів: 1) Забрудненість господарства радіонуклідами; 2) Забрудненість важкими металами; 3) Забрудненість пестицидами; 4) Нітратне забруднення; 5) Якість сільськогосподарської продукції; 6) Умови для ведення біологічного землеробства; 7) Заходи зі зменшення надходження забруднювачів з ґрунту у рослину; 8) Заходи зі зменшення забруднення продукції тваринництва. У розділах висвітлено методики проведення аналізів, подані таблиці, зроблені висновки щодо стану забрудненості. У заключенні підтверджується екологічна чистота ґрунтів господарства, що дає можливість вирощувати продукцію для дитячого і дієтичного харчування. Також підтверджується освоєння екологічно чистих технологій у рослинництві і тваринництві та великий досвід використання біологічного землеробства. У документі вказано на економічну недоречність змішування продукції такого ґатунку з іншою, на раціональність встановлення малих моделей для переробки екологічно чистої сировини та організації поставки малих партій чистої продукції у торгівельну мережу. Але найбільш радикальним заходом у збільшенні виробництва екологічно чистої продукції вчені вважали створення в Україні відповідних регіональних асоціацій господарств, зокрема і на Полтавщині. Так як це вимагатиме значних додаткових витрат, для їх компенсації та заохочення господарств, продукцію пропонується закупати у 2-3 разів дорожче. Про це у документі наголошувалося декілька разів. Про це згадує і Семен Свиридонович Антонець на сторінках ще одного експонату з виставки – машинописної книги «Паростки живої землі. Розповідь про вчорашній і сьогоднішній день колгоспу імені Орджонікідзе» (1992 р.). У книзі 200 аркушів розповідей, таблиць і фотографій. У дев’ятому (їх загалом 15) розділі «Безвідвалка рятує землю» Семен Свиридонович написав: «Можна VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 32 Надаючи мені слово, академік О. М. Каштанов представив мене як… старшого наукового співробітника лабораторії захисту ґрунтів від ерозії УкрНДІ землеробства. При цьому висловив величезний respect лабораторії та її завідувачеві О. Г. Тараріко й інституту та її директору В. Ф. Сайку за той величезний доробок і своєчасну підготовку «Методичних рекомендацій», а також підкреслив, що найефективніше в країні впровадження КМЗ, що досягало 1 млн га в Україні й багато в чому завдячуючи видатній організаторській діяльності Ф. Т. Моргуна. Долаючи хвилювання, я піднявся на трибуну і тут, академік В. І. Кирюшин, що сидів з краю в Президії зібрання, тихо промовив: «Хоч одне нове й молоде обличчя…!» Зал оцінив жарт і навіть зааплодував. Тим самим велику напругу було знято. Мою доповідь-презентацію, судячи з виступів та при обговоренні, а також досить щирими оплесками було добре сприйнято. Особливо запам’ятався надзвичайно конструктивний виступ академіка В. І. Кирюшина. Він чомусь поєднав мій молодий вік з перспективами впровадження КМЗ в майбутньому. По завершенню зборів мене запросив на невеличкий фуршет академік О. М. Каштанов. Якось по особливому тепло подякував мені й передав вітання від Ф. Т. Моргуна, якому телефонував ще до початку зборів та обговорював з ним окремі деталі мого виступу й, безперечно, «Методичні рекомендації», що рішенням зборів були затверджені. Повернувшись додому, нетривалий час я продовжив працювати в лабораторії захисту ґрунтів від ерозії УНДІЗ, а після захисту кандидатської дисертації, за пропозицією директора установи академіка В. Ф. Сайка, очолив новостворений сектор міжнародних зв’язків та підготовки наукових кадрів відділу науки. Було надзвичайно прикро залишати очолювану академіком О. Г. Тараріко лабораторію. Вона надзвичайно багато дала мені для професійного зростання. Хотів би виділити окремою тезою, унікальність її колективу, який за рахунок вдалого поєднання досвіду й молодості, досягав значних звитяг. Згадаю окремих, до прикладу, кандидатів сільськогосподарських наук Г. І. Миронова, І. Г. Предка, Г. С. Пироженка, В. М. Бурлачука, І. А. Корчевого, І. П. Шевченка, старшого наукового співробітника А. В. Кончакова та ін. Їх усіх просто вів уперед креатив завідувача. Він, без перебільшення, багатогранна особистість та видатний український вчений світового виміру. За той відносно короткий період співпраці ми з ним відвідали провідні науково-освітні центри Європи та Америки, де ознайомилися з питаннями грунтозахисту. Для мене цей досвід виявився неоціненним і корисним на усе творче життя. На превеликий жаль, О. Г. Тараріко залишив інститут після обрання його академіком-секретарем Відділення землеробства УААН, що деякою мірою вплинуло й на моє рішення піти на іншу роботу. Хоча я не полишав за сумісництвом керувати «хотівським» стаціонаром, насамперед, через наукове керівництво аспірантами аж до переходу в листопаді 2000 року на VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 33 постійне місце роботи в Національну наукову сільськогосподарську бібліотеку Національної академії аграрних наук України (ННСГБ НААН). Десь наприкінці травня 1995 р. мене викликав до себе директор УНДІЗ, академік В.Ф. Сайко вже з питання, яким я опікувався на новій посаді, а саме – організації перебування іноземних колег, здається, навіть з Університету штату Айова (США). Звісно, що крім огляду демонстраційного полігону «Зелений конвеєр» в Дослідному господарстві «Чабани» Києво-Святошинського району запланували відвідати й стаціонарний дослід лабораторії захисту ґрунтів від ерозії в радгоспі «Хотівський». Чомусь Віктор Федорович знову згадав Ф. Т. Моргуна. Думаю, це було пов’язано з отриманням ним подарунку від Федора Трохимовича – книги з авторським підписом. Якщо мені не зраджує пам’ять, видання мало характер історичної публіцистики й присвячувалося генералу М. П. Кирпоносу. Я був приємно здивований, навіть побіжно переглянувши перелік значної кількісті використаних автором при підготовці книги архівних джерел. На що Віктор Федорович трохи розповів про письменницьку грань таланту Ф. Т. Моргуна. Наприкінці розмови неочікувано запропонував мені в цьому пересвідчитися, підготувавши відгук на автореферат докторської дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю загальне землеробство, яку Федір Трохимович підготував у вигляді наукової доповіді, яку він надіслав В. Ф. Сайку [6]. Відверто кажучи, мені дуже сподобався стиль, яким був написаний автореферат, бо сам часто-густо, до сьогодні подаю десь таким чином матеріал у статтях і книгах. Він характеризувався точністю, послідовністю, виключно науково обґрунтованим викладом матеріалу, а десь і з елементами, характерними для науково-популярних видань. На власне переконання, це сприяє розширенню читацької аудиторії, а значить – сприймається більш широким колом небайдужих. Автореферат за своїм поданням, без перебільшення, – захоплюючий роман пошуку істини починаючи з 1975-го і до 1995 р., головне – її остаточне встановлення на кінець 80-х років минулого століття. Єдине, що мене десь занепокоїло, враховуючи, спеціальність, за якою дисертація захищалася, а саме – відсутність відповідних практичних – власних результатів польових чи лабораторних досліджень, наприклад, щодо агрофізичних та агрохімічних властивостей ґрунту та якості одержаного врожаю, наприклад, І. П. Браженка, А. В. Фісюнова, В. Д. Мезинцева, М. Н. Нагорного (щодо застосування технічних засобів), А. Д. Балаєва, А. В. Демиденка, М. Н. Шикули, М. М. Долі, О. В. Шкуруній, Г. В. Назаренка. Мало того, в таблицях автореферату наведено показники виключно про рівень або прибавки врожайності вирощених культур. І ще одне – список публікацій по темі дисертації теж розкривав здебільшого систему впровадження КМЗ. При чому, окремі з них, наприклад, брошура «Хліб й люди» (1973, 1975, 1979) [5], надрукована тринадцятьма мовами світу, взагалі викликала занепокоєння щодо VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 34 доцільності згадки про неї. У разі захисту цієї дисертації, наприклад, за економічною спеціальністю, питань взагалі не було б. Тому я зайшов до академіка А. Ф. Сайка з проєктом відгуку, а свої застереження висловив в усній формі. До речі, він десь навіть з ними погодився, підготовлений відгук підписав і надіслав до Спецради, якою був запланований захист 27.06.1995 р. [6]. Додам, що академік О. М. Каштанов віддячив мені за вирішення неоднозначної ситуації на загальних зборах Відділення землеробства та агрохімії ВАСГНІЛ в Курську, коли я отримав від міжнародного відділу Академії персональне запрошення на 10-місячні курси з вивчення англійської мови в Москві з наступним річним стажуванням у США. Однак, цього не відбулося ні того року, ні наступного через певні обставини, хоч, що було отримано нове запрошення. Так завершилося моє «заочне» спілкування з найкращим інноватором в історії української аграрної науки за часи її існування. Бібліографія: 1. Історія сільськогосподарської дослідної справи в Україні. У 3-х ч. До 100-річчя від дня створення Нац. акад. аграр. наук України / В. А. Вергунов ; НААН, ННСГБ. Київ : Аграр. наука, 2018. Ч. 1 : Творці та розбудовники (бібліогр. нариси). 604 с.; Ч. 2 : Наук.- орг. засади функціонування с.-г. досл. справи на теренах України (др. пол. ХІХ–поч. ХХІ ст.). 620 с.; Ч. 3 : Урядові постанови, відомчі рішення, архівні матеріали. 504 с. (Іст.-бібліогр. сер. «Аграр. наука України в особах, документах, бібліографії ; кн. 106). 2. Моргун Ф. Т., Шикула А. Г., Тарарико А. Г. Почвозащитное земледелие: произв.-практ. изд. Киев: Урожай, 1983. 240 с. 3. Моргун Ф. Т., Шикула А. Г., Тарарико А. Г. Почвозащитное земледелие. Киев 2-е изд., перераб. и доп. Киев: Урожай, 1988. 256 с. 4. Методические рекомендации по разработке почвозащитной системы земледелия с контурно-мелиоративной организацией территории (контурно-мелиоративное земледелие – КМЗ) / Госагропром УССР, ЮО ВАСХНИЛ, Укр. науч.-исслед. ин-т земледелия ; разраб. : А. Г. Тарарико, В. Ф. Сайко, Г. И. Миронов [и др.] ; принимали участие в разраб. : А. Б. Лавровский, Н. М. Шелякин, И. И. Головченко [и др.]. Київ, 1989. 232 с. 5. Моргун Ф.Т. Хлеб и люди. Москва: Политиздат, 1979. 327 с. 6. Моргун Ф. Т. Агроэкологическое и экономическое обоснование почвозащитной системы земледелия для агроланшафтов лесостепи Украины (на примере Полтавской области)». Автореф. дис. в виде науч. доклада на соиск. уч. степ. д-ра с.-х. н. по спец. 06.01.01 – общее земледелие. Москва: МСХА им. Тимирязева, 1995. 52 с. ЖИВ І ТВОРИВ, ВИПЕРЕДЖАЮЧИ ЧАС Кириленко І. Г. Верховна Рада України, м. Київ Про Ф. Т. Моргуна писати і згадувати одночасно і легко і важко. Легко, бо є за великим рахунком про що, а важко, бо осягнути велич такої особистості в VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 35 короткому описі – просто неможливо. І все ж – велике бачиться на віддалі, а справжню величину дерева можна дізнатись, коли воно впало… Якась дивна, до містичності, річ: пам’ятаю всі, без виключення, зустрічі з Ф. Т. Моргуном до дрібних деталей. Перша відбулася понад 40 років тому, вже в далекі 80-ті минулого століття. В ті часи Дніпропетровщина – одна з найпотужніших промислових областей колишнього Союзу, започаткувала хорошу традицію: щороку всім миром «навалюватися» на один аграрний район і вирішувати там весь масив соціальноекономічних проблем, починаючи від будівництва закладів освіти, охорони здоров’я, культури, побуту і закінчуючи газифікацією та водопроводами. На цю мету працювали всі закріплені: т.з. шефи – промислові підприємства, крупні будівельні структури, місцеві господарства та підрядники. Завершувалося це дійство підбиттям підсумків у вигляді науково-практичної конференції із запрошенням величезної аудиторії партійно-господарського активу з усієї області. На одному з таких зібрань, що відбулось у найбільш віддаленому районі – Межівському – був почесний гість – очільник сусідньої Полтавщини – Федір Трохимович Моргун. Вже тоді за наших північних сусідів йшла суперечлива слава революційних новаторів – полтавські аграрії відмовлялися (подейкували, що під примусом особисто Першого) від плужного обробітку, насторожено відносилися до масованої хімізації, всіляко пропагували нову технологію обробітку ґрунту чизелями, дисковими боронами, плоскорізами, тощо… Вийшов на трибуну Моргун останнім, коли зал добряче втомився, бо червнева спека стояла нестерпна; горіло в полі буквально все, і рік очікувався неврожайним. З перших слів аудиторія була просто ошелешена: «без папірців», тобто без підготовленого тексту, полум’яно, з «хрущовськими» жестами, сильно і переконливо – це було для тих часів так незвично і дивно! В більшості – учасники зібрання – голови колгоспів («председательський корпус») – команда апріорі доволі консервативна, різні новації на слух, як правило, не сприймала, бо, з одного боку, такою є споконвічна психологія селянина, а з другого – все в ті часи вирішував райком партії – коли і чим сіяти, як обробляти, де брати, куди везти вирощене, одним словом, надмірна ініціатива не особливо заохочувалась. Для «пущей» переконливості існував потужний інститут уповноважених, щось на зразок нинішніх «смотрящих»: це коли на всі періоди важливих робіт за колгоспом закріплювався впливовий чиновник з району. Серед голів колгоспів навіть анекдот на цю тему придумали: «Там де сіє прокурор, може вирости тільки строк!». А тому і виступ Ф. Моргуна його з новаторськими пропозиціями по обробітку землі сприйняли насторожено. Він це тонко відчув і завершив свою промову пророчим, як виявилось, побажанням: щоб Вас усіх по дорозі додому хороший дощ намочив: тоді всі ми розумнішими будем!. По цьому року все VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 36 більш-менш ясно, а от на осінь раджу придбати замість плугів щілювачі, чизелі та плоскорізи…» І справді, через якихось півгодини після закінчення форуму всю дорогу додому нас добряче поливав рясний літній дощ, а через кілька днів купили ми для свого колгоспу ЩП-70, з однією великою лапою, що дозволяла обробляти ґрунт до 70 см. вглибину. Як зараз пам’ятаю, приїхали в наше господарство на практику 2 студенти інженерного факультету, то ми їм і довірили самий потужний К-701 і цей щілювач. Працювали на полі в 140 га хлопці на совість: навіть такий потужний трактор ледве тягнув цю чудо-техніку; та ще більшим одкровенням для нас була весна наступного року: вже всі поля були давно засіяні, а в це техніка могла зайти лише в середині травня, так багато в ньому було вологи! Кукурудзу на зерно збирали тоді всім колгоспом аж до кінця листопада – рекордні по тим часам 70 ц-ра на богарі про щось та говорить! А я на власному досвіді переконався, наскільки далекоглядно бачив Ф. Моргун перспективи аграрного виробництва і нової технологічної політики на землі. Великою запорукою такої далекоглядності був в тому числі і величезний досвід, набутий ним в самих гарячих точках величезної країни. Так, особливий талант організатора і новатора проявився в нього ще в далекі 50-ті на казахстанській цілині. Саме тоді по суті жертвою величезної і непродуманої авантюри стали десятки мільйонів гектарів незайманого тисячоліттями дикого степу. В умовах різко-континентального клімату з суворою зимою та спекотним і посушливим коротким літом захотілося зробити велетенську всесоюзну житницю. Надзвичайно вразливу природу цього краю почав безжально кромсати плуг. Пройшло зовсім небагато часу і поранена Природа відповіла сповна. Пилові бурі підняли, не зустрічаючи на своєму шляху ніякого опору, високо в атмосферу мільярди тонн безцінної колоїдної маси і понесли її за тисячі кілометрів на схід, діставшись зимової пори разом зі снігом півдня і сходу України. Величезні території тоді кілька років були вкриті товстим шаром пилу і снігу. Вже тоді в перші роки, «великої оранки», Федір Моргун і його однодумці, зокрема Терентій Мальцев, били на сполох, застерігали про бездумне, не прораховане науково, з особливостями регіону ведення сільськогосподарської діяльності в надзвичайно ризикових кліматичних умовах. Пропонували в першу чергу безплужний обробіток, завдяки якому пласт не обертався, структура ґрунту не руйнувалась, а стерня залишалася на поверхні, затримуючи сніг і одночасно запобігаючи пиловим катаклізмам. А ще наполягали на широкому впровадженні полезахисних лісосмуг. Своїм новаторським подвигом Ф. Моргун і його соратники за великим рахунком врятували величезну за площею екосистему від неминучого опустелювання. І загроза ця була цілком реальною: в історії людства такі випадки були, і не раз. Досить нагадати, що майже всю Древньоримську імперію VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 37 хлібом годувала Північна Африка. Сьогодні – це найбільша пустеля світу – Сахара: плуг постарався. А найбільш родюча в стародавні часи Месопотамія – та ж сама доля… Просто треба знати історію, вчитися на її уроках. Ф. Форгун вмів це робити бездоганно: і як вчений, і як пристрасний поборник живої Природи, і як патріот, і як просто Людина з великої літери! А ще пам’ятаю до деталей візит нашої невеличкої парламентської делегації до ключового аграрного штату США – Айова. Був у складі нашої групи і Федір Трохимович. Тривалий переліт, з кількома пересадками, добряче нас виснажив. Але останній маршрут, від Детройта до Де Мойна – столиці штату, був просто жахливим – невеличкий літак потрапив у зону, близьку за параметрами до їх сумнозвісних торнадо. Це було 50 хв. щось неймовірне, і коли пілотам все-таки вдалось якимось дивом приземлитись, кілька хвилин на борту панувала буквально мертва тиша. Всі пасажири були просто напівживими, крім… Федора Трохимовича, який, будучи чи не вдвічі старшим за всіх, був абсолютно бадьорим і незворушним. Здавалось, що сила волі і мужність для цієї людини не є чимось унікальним, а було його природньою сутністю. Далі – більше. За тиждень візиту – десятки зустрічей з фермерами безпосередньо на виробництві, тисячі кілометрів переїздів, різка зміна погоди. Ми буквально падали з ніг, крім… знову ж таки Ф. Моргуна. Вивчаючи новий на той час напрям в аграрному секторі – виробництво біоетанолу, він глибоко вникав до кожної дрібниці, дотошно цікавився всіма деталями і особливостями, а потім ще довго нам, напівживим, пояснював, переконував, аргументував… Мимоволі ловив себе на тому, що він – дуже схожий на американський типаж діловитості, прагматизму, тверезого розрахунку. З ким би ми тоді не зустрічалися, глибоко переконувались в тому, що маємо справу з людьми справи: розмов – обмаль, коментарі – лише на полі, чи на виробництві, економічні розрахунки – в першу чергу. Ніяких споживацьких настроїв, хникання, апеляції до влади чи законів. І при цьому – унікальна культура землеробства, науково обґрунтовані сівозміни, рекордно високі врожаї. Всі підприємства переробки сировини на етанол – виключно у власності фермерів, а це, зрозуміло, зовсім інша прибутковість і мотивація. В цьому – головна суть успішності першої економіки світу і в цілому американської нації. Саме ці особливості, а не лише деталі виробництва, нам намагався донести Федір Трохимович – вчитися робити справу швидко, діловито, ефективно на сучасних методах і засадах. Наша особливість – всім відома – а поговорити, а зважити, а посумніватись, одним словом, запрягаємо дуже довго і на цьому, зазвичай, втрачаємо: маючи унікальні можливості стати світовим лідером у виробництві біоенергії – біогаз, біодизель, біоетанол, а нині – і біометан – плетемося в хвості світових процесів. Традиційно вирощуємо сировину – зерно та технічні VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 38 культури, виснажуємо на монокультурі безцінні чорноземи, а потім мучимось з експортом виробленого, останнім часом – вже собі у збиток. А могли б вже давно експортувати не ріпак, а біодизель, не кукурудзу, а біоетанол чи біометан…, окупність такого бізнесу 3 роки! На зерні за минулий рік – 120 млрд. грн. збитків. Пишу це все і з пронизливою гостротою відчуваю: як же нам його нині не вистачає! А особливо не вистачає новому поколінню реформаторів. Мені і моїм сучасникам і соратникам повезло: ми на власні очі бачили справжню професійну хватку, невтомну жагу до останніх днів життя вчитись новому, прискіпливо вникати у все до дрібниць, глибоку зарядженість на роботу, незважаючи на вік. І все це – з українською душею, надихаючою емоцією, що заряджала всіх навколо неймовірним позитивом і енергією… Все, за що він брався, буквально горіло в його руках. Про таких людей зазвичай кажуть, що вони народжуються раз на 100 років. І як би компліментарно для пам’яті великої людини це не звучало, але такого запасу часу для його нащадків історія, як бачимо, не відвела, а тому вижити, вистояти, вибороти і перемогти в ці буремні і доленосні часи можна лише по-Моргуновськи! ЕКОЛОГІЧНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО В ЖИТТІ СЕМЕНА АНТОНЦЯ Опара Н. М. Полтавський державний аграрний університет Людство завжди приділяло велику увагу питанням збереження і примноження родючої сили землі. В 1890 році на землях Карлівського повіту Полтавської губернії працювала експедиція всесвітньо відомого вченого-ґрунтознавця Василя Васильовича Докучаєва, під час якої досліджувалися ґрунти, відбиралися моноліти, була складена карта ґрунтів Полтавської губернії. Минуло 135 років з часу експедиції Докучаєва. На той час показник гумусу складав 4,41 %. На даний час в середньому по області він становить 3,53 %. Щороку землі України втрачають близько 24 мільйонів тон гумусу. Щохвилини на планеті знищується 50 тон родючого ґрунту через неправильне його використання. Щорічно з оброблюваних земель виноситься понад 25 мільярдів тон поживних речовин. 1 см чорнозему формується приблизно протягом 300 років, а гине 3 роки. Щорічно у світі понад 20 мільйонів гектар у минулому родючі землі стають непридатними для сільськогосподарського виробництва. Ще 6 мільйонів VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 39 гектарів перетворюється в пустелю. Лише в африканських країнах, які розташовані на північ від Сахари, за останні 50 років у пустелю перетворилося 65 мільйонів гектар родючої землі. На даний час від засолення постраждало 25 % зрошувальних земель Середньої Азії і 20 % земель у Пакистані. Щорічно у світі стається 0,5 мільйонів випадків отруєння пестицидами. І щорічно у світі на поля вносять 400-500 мільйонів тон мінеральних добрив. Після рубок лісів інфільтраційні властивості ґрунту знижуються в 35 рази, а інтенсивність його змиву збільшується в 15 разів. Все це наслідки споживацького, безгосподарного ставлення до нашої матінки - Землі. До початку російсько-української війни в Україні було 411 тисяч га земель органічного землеробства. Одним із основних постулатів філософії знаного хлібороба, Героя України Семена Свиридоновича Антонця, керівника ПП «Агроекологія» був наступний: «На нашій Землі потрібно господарювати, а не експлуатувати її, потрібно Землю берегти!» Понад 45 років у господарстві дотримуються принципу науковообґрунтованої сівозміни, яка є обов’язковою в органічному землеробстві. В господарстві функціонує чітка восьмипільна сівозміна, під час якої висівають основні сільськогосподарські культури: озиму пшеницю, ячмінь, овес, кукурудзу, соняшник, багаторічні трави, льон олійний, просо, гречку, сою, ріпак, жито, горох. Висівають також так звані «нішеві культури»: нут, сочевиця, спельта. Використання і дотримання принципів сівозміни має велике значення у живленні сільськогосподарських культур, у профілактиці розповсюдження бур’янів і хвороб. Як приклад ведення дбайливого землеробства: Під час підготовки полів під озиму пшеницю (як попередник була люцерна і еспарцет), підрізається коренева шийка для запобігання проростання рослин. Після відмирання кореневої системи люцерни, що глибоко проникає в ґрунт в цих ходах відбувається насичення ґрунту вологою. Під люцерною за рахунок бульбочкових бактерій, що надійно фіксують азот атмосфери, накопичується від 100-120, а іноді навіть більше кілограмів природнього (а не синтетичного!!!) азоту. В свою чергу люцерна сприяє утворенню комкуватої структури ґрунту. У господарстві для міжрядних обробітків, обробітку ґрунту, сівби використовується високопродуктивна сучасна техніка. Боротьба з бур’янами ведеться механічними способами: культиватори, прополювання штригельною та ротаційною боронами. Для боротьби зі хворобами і шкідниками в органічному землеробстві дозволено використовувати в екстремальних випадках ефективні біологічні препарати. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 40 На полях ПП «Агроекологія» вирощують багато культур селекції Полтавського державного аграрного університету. Одним з них є сорт зерна «Полтавська золотиста». Це зерно вважається високопоживним, вирощеним на «живій» землі, дорідним, екологічно безпечним. Дітище патріарха органічного землеробства Семена Антонця – ПП Агроекологія» - є найстарішим підприємством на теренах нашої країни, яке працює винятково за органічними технологіями. З 1975 року в господарстві запроваджено безвідвальний обробіток ґрунту. З 1978 року господарство відмовилось від застосування агрохімікатів, гербіцидів. Через декілька років – «черга дійшла» і до відмови від мінеральних добрив. Виробнича діяльність підприємства здійснюється на площі близько 7000 га. Господарство спеціалізується на молочному і м’ясному скотарстві. ПП «Агроекологія» має статус племінного заводу української червоно-рябої молочної породи та племінного репродуктора абердин-ангуської м’ясної породи. Для переробки продукції рослинництва є власні виробничі потужності. Асортимент продукції складає понад тридцять найменувань. Значним досягненням є Центр органічного землеробства, який є осередком для проведення різноманітних заходів з питань органічного землеробства, проходження стажування та виробничої практики. Господарство є базою практики для здобувачів вищої освіти Полтавського державного аграрного університету. За понад 45 років в господарстві прийняли велику кількість делегацій не тільки з України, бувших країн СНГ, а і з усього світу. В їх складі були знані вчені-аграрії, виробничники, політики, фермери, представники засобів масової інформації, представники культури і мистецтва. В ПП «Агроекологія» окрім власних напрацювань, надбань і досвіду користуються досвідом різних країн світу, що впевнені в необхідності екологічної, економічної, соціальної модернізації сучасного землеробства з метою переходу до більш стійких форм ведення сільськогосподарського виробництва. Цікавість до екологічного землеробства зростає в усьому світі у зв’язку з тим, що індустріальна модель інтенсифікації сільського господарства не в змозі забезпечити стійкий розвиток аграрного сектору. Відомо, що в 10 грамах ґрунту міститься в 1,5 рази більша кількість ґрунтової біоти (число живих організмів), чим населення земної кулі. Ще в грудні 2015 року в Парижі лідери країн світу схвалили ініціативу «Чотири на 1000», що висунув тодішній Міністр сільського господарства Франції пан Ле Фол. Суть цієї ініціативи – щорічне збільшення вмісту вуглецю в ґрунті для зниження ризику глобального потепління і недопущення зростання температури повітря вище критичного рівня – 2оС. Тим самим, більше VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 41 накопичення вуглецю в ґрунті (органічної речовини ґрунту) сприяє охолодженню нашої планети, попереджає глобальне потепління, збільшуючи продовольчу безпеку в усьому світі. Краще забезпечені в джерелах вуглецю ґрунту є більш здоровим. Міжнародна організація в підтримку органічного руху (IFOАM) визначила чотири основних принципи екологічного розвитку землеробства. 1.Принцип екології. Екологічне сільське господарство базується на живих екологічних системах, підтримуючи і допомагаючи ним. У випадку з культурами мова іде про живий ґрунт в якому необхідно підтримувати екологічні процеси і кругообіг речовин і енергії для забезпечення рівноваги у природі і для тварин – ціла екосистема господарства. Відмова від застосування вкладень ззовні компенсується за рахунок повторного використання, кругообігу і ефективного керування матеріалами і енергією, що дозволить підтримувати і покращувати якість оточуючого середовища і зберігати природні ресурси. Біорізноманіття і адаптація до місцевих екологічних і культурних умов кожного господарства є наріжними принципами при плануванні ведення господарств на екологічній основі. 2. Принцип здоров’я. Екологічне сільське господарство підтримує здоров’я для усіх компонентів живої природи: ґрунт, тварини, людина і земна куля – нероздільне ціле. Здоров’я визначає цілісність і нероздільність живих систем. Для живих і здорових організмів ключовими характеристиками є імунність і властивість до відновлення і регенерації. Для виробництва продуктів харчування високої якості при високій їх поживності, екологічне землеробство виключає застосування антибіотиків для тварин, мінеральних добрив, пестицидів, харчових добавок. 3.Принцип справедливості. Він виражається через рівноправність і повагу до усіх компонентів оточуючого світу, включаючи людину і її відношення до інших живих істот. Така справедливість повинна бути забезпечена на всіх рівнях і для усіх учасників, що залучене до виробництва екологічної продукції – виробників сільськогосподарської продукції (фермерів), робітників, переробників, дистриб’юторів, продавців і споживачів. Усі вони повинні бути забезпечені гарним рівнем життя при зниженні рівня бідності. Одночасно тварини також повинні бути забезпечені умовами утримання, що відповідають їх фізіологічним особливостям і природі їх поведінки. Цей принцип вимагає відкритих і справедливих систем виробництва, розподілу і торгівлі, з урахуванням реальної екологічної і соціальної вартості. 4.Принцип турботи. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 48 Додатково доцільним є застосування біопрепаратів, що покращують розвиток кореневої системи та підвищують загальну стійкість рослин до патогенів. Отже, біла гниль хризантеми є небезпечною хворобою, яка може спричинити значні економічні втрати у декоративному рослинництві. Висока вологість і низькі температури створюють оптимальні умови для її розвитку. Ефективна система захисту базується на профілактичних заходах, правильному догляді за рослинами, використанні біологічних агентів та сучасних фунгіцидів. Лише комплексний підхід дозволяє обмежити поширення патогена й зберегти декоративну цінність культури. Бібліографія: 1. Муха Б. Г., Коваленко Н. П. Система захисних заходів як складова технології вирощування овочевих культур у закритому грунті. Сучасні аспекти і технології у захисті рослин : матеріали V міжнар. наук.-практ. інтернет-конф., присвяч. 100-річчю з дня народження акад. Сусідка Петра Івановича (м. Полтава, 21 черв. 2024 р.). Полтава : ПДАУ, 2024. С. 74-77. 2. Поспєлов С. В., Поспєлова Г. Д., Коваленко Н. П., Нечипоренко Н. І. Застосування біометоду в технологіях вирощування лікарських культур. Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. "Біорізноманіття: теорія, практика та методичні аспекти вивчення у загальноосвітній школі" (Полтава, 19 квітня 2022). Полтава, 2022. С. 200204. 3. Chen Y. et al. Research Progress on Diseases and Pests of Chrysanthemum 2015-2025. MDPI, 2025. 4. Danielewicz J. et al. Combined Biological and Chemical Control of Sclerotinia sclerotiorum. Agriculture, MDPI, 2025, 15(20), 2147. 5. Yang S., Liu Y., Jiang J., Chen S., Chen F., Guan Z., Fang W. Pathogen Identification, Resistance Screening and Control of Chrysanthemum Sclerotinia sclerotiorum. Journal of Nuclear Agricultural Sciences, 2022, 36(1), 24-33. БІОЛОГІЯ, ШКОДОЧИННІСТЬ ТА ІНТЕГРОВАНІ МЕТОДИ ЗАХИСТУ РІПЧАСТОЇ ЦИБУЛІ ВІД ЦИБУЛЕВОЇ МУХИ (DELIA ANTIQUA MG.) Коваленко Н. П., Окунська М. О. Полтавський державний аграрний університет Ріпчаста цибуля – одна з найцінніших овочевих культур, яка належить до родини Аlliасеае. Загрозу сходам та молодим рослинам цибулі, а також часнику та цибулинним квітам становить цибулева муха. Для захисту від цих шкідників у світовій практиці застосовується обробка насіння цибулі інсектицидними протруйниками, внесення гранульованих інсектицидів при сівбі, обробки системними препаратами через систему краплинного поливу та листові обробки контактно-системними інсектицидами протягом вегетації [1]. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 49 Цибулева муха (Delia antigua Mg.) – це невелика комаха з родини Anthomyidae, зовні схожа на звичайну домашню муху. Її розмір - всього 5-8 мм, тільце сірувато-жовте або попелясте, крила прозорі, а ноги чорні. Самці мають темну смужку на черевці, тоді як у самок її немає. Основна шкодочинна стадія – личинки. Життєвий цикл цибульної мухи починається навесні, коли температура повітря досягає 15-18°C – зазвичай це кінець квітня або початок травня, коли цвітуть кульбаби та вишні. Самки відкладають від 40 до 60 яєць за сезон, розміщуючи їх групами по 5-20 штук на листі цибулі, біля основи рослини або в ґрунт поруч. Яйця маленькі, білі, довгасті, приблизно 1-1,2 мм завдовжки. Сприятливі умови для цієї стадії – температура 19-21°C та вологість 65-75 %. Через 3-8 днів (залежно від погоди) з них вилуплюються білі, безногі личинки довжиною до 10 мм, які відразу проникають через денце або шийку у підземну частину цибулину, виїдаючи її зсередини, завжди тримаються групами. Личинки живляться соковитою м'якоттю цибулі або часнику протягом 2-3 тижнів, після чого заглиблюються у ґрунт (на глибину 10-20 см) і залякуються. Через 10-14 днів з'являється друге покоління мух зазвичай це липень-серпень. У середній смузі за сезон буває 2-3 покоління, що здійснює боротьбу з мухою цибулі справжнім марафоном. Розуміння циклу розвитку шкідника дозволяє вчасно вжити заходів – наприклад, обробляти грядки до відкладання яєць або знищувати лялечки восени. Помітити цибулеву муху на ранніх стадіях складно, проте слід звертати увагу на ознаки ураження: • Пожовтіння та в'янення листя. Спочатку в'яне центральний листок, потім все перо стає жовтим і засихає. • Повільний ріст рослин, коли цибуля втрачає пружність, виглядає кволою. • М'якість і рідкість цибулин, часто з гнилим запахом. • Наявність білих личинок чи яєць біля основи рослини. • Неприємний запах. Уражені цибулини стають м'якими, гниють і пахнуть гниллю. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 50 Втратити урожаю за ураження шкідником можуть становити до 80% (особливо на великих плантаціях). Найнебезпечніше перше покоління, яке активізується в травні, коли цибуля тільки набирає чинності. Важливим у профілактиці ураження культури цибулевою мухою є дотримання сівозміни та правильного сусідства, ранній посів та посадка, глибоке перекопування ґрунту (на глибину 20-25 см) [2, 3]. Ефективним проти фітофагів є протруювання насіння цибулі ріпчастої препаратами: Круїзер 350 FS, т.к.с.) і Селест Топ 312,5 FS, ТН та обробка посівів цибулі ріпчастої в фазу початку формування цибулини інсектицидами Енжіо 247 SC, КС, Ланнат, 20 РК, Коннект 122,5 SС, КС, Конфідор 200 SL, РК, Карате зеон 050 CS, Ратибор [3]. Отже, цибулева муха (D. antiqua Mg.) є ключовим шкідником цибулі, де личинки, виїдаючи серцевину молодих рослин, спричиняють втрати урожаю до 80 %. Найбільш шкодочинним є перше покоління (травень). Ефективний захист вимагає моніторингу льоту шкідника і зосередження заходів на фазі запобігання відкладанню яєць та знищенні личинок. Успішний контроль базується на інтегрованому підході, що поєднує агротехнічні заходи (сівозміна, глибоке перекопування) та хімічну обробку (протруювання насіння системними препаратами та обприскування посівів контактно-системними інсектицидами). Бібліографія: 1. Муха Б. Г., Коваленко Н. П. Система захисних заходів як складова технології вирощування овочевих культур у закритому ґрунті. Сучасні аспекти і технології у захисті рослин : матеріали V Міжнародної наук.-практ. інтернет-конф. (м. Полтава, 21 червня 2024 р.). Полтава: ПДАА, 2024. С. 74-77. 2. Охріменко Д. В., Коваленко Н. П. Прийоми підвищення врожаю та маси однозубкових цибулин часнику посівного. Сучасні аспекти і технології у захисті рослин : матеріали IV Міжнародної наук.-практ. інтернет-конф. (м. Полтава, 27 листопада 2023 р.). Полтава: ПДАА, 2023. С. 120-121. 3. Писаренко В. М., Піщаленко М. А., Поспєлова Г. Д., Горб О. О., Коваленко Н. П., Шерстюк О. Л. Інтегрований захист рослин. Полтава, 2020. 245 с. БІОЛОГІЧНІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ЧОРНОЇ ПЛЯМИСТОСТІ (MARSSONINA ROSAE (LIB.) DIET.) ТРОЯНД Коваленко Н. П., Поспєлова Г. Д., Реута О. О. Полтавський державний аграрний університет Троянди, зростаючи багато років на одному місці, є резерватами патогенних мікроорганізмів, що спричинюють хронічні хвороби рослин. На вегетуючих трояндах та рослинних рештках виявляється близько 270 видів грибів, 6 видів бактерій, 9 видів вірусів, 19 видів нематод [2]. Спалахи VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 51 захворювань крім видимої шкоди, що виражається у безпосередньому ураженні листя, бутонів, пагонів, супроводжують інгібуванням розвитку всієї рослини. Серед хвороб троянд найбільш поширеними є плямистості, до збудників яких належать види грибів: Marssonina rosae (Lib.) Diet., Sphaceloma rosarum (Pass.) Jenk., Ascochyta rosicola Sacc., Septoria rosae Desm. [1]. Чорна плямистість (марсоніоз) троянд – це захворювання, яке спричиняє опадання листків та скидання бутонів, а згодом може призвести до загибелі рослин. Збудник хвороби – гриб Marssonina rosae (Lib.) Diet. (анаморфа) із сумчастою стадією Diplocarpon rosae F.A. Wolf. За наявними даними, у збудника чорної плямистості відомо не менше 50 фізіологічних рас з різною вірулентністю і пристосованістю до різних сортів культурних троянд [2], що робить проблематичним виведення нових стійких до цієї хвороби сортів троянд. Відомості про чорну плямистість (Diplocarpon rosae Wolf., синонім Marsonina rosae (Lib.) Diet.) згадувалися ще на початку XIX століття. Нині хвороба поширена у всіх країнах, де вирощують троянди, отже у всьому світі. Найбільш сприйнятливі до хвороб сорти ремонтантних та чайно-гібридних троянд, які мають блідо-зелене листя. Є літературні дані про більш сильне ураження червоних і рожевих сортів і про підвищену стійкість білих троянд. Гриб уражає рослини на початку вегетації, але ознаки хвороби частіше стають помітними у другій половині вегетаційного періоду (у південних районах іноді й раніше). Конкретні терміни прояву хвороби у період із липня до серпня можуть помітно відрізнятися в залежності від екологічних умов та сортових особливостей троянд. Інфекція швидко вражає троянди, вже на п'яту добу після зараження на листках утворюються переважно великі чорні різко окреслені округлі плями з жовтою облямівкою, але нерідко спостерігаються й численні дрібні плями, іноді з нечіткими бахромчастими краями (зазвичай розмір плям варіює від 5 до 15 мм). Характер плям (їх форма, розміри, розташування на листковій пластинці) залежать від ботанічної групи та сортових особливостей троянд. На плямах формуються конідіальні ложа гриба, що мають вигляд ледь помітних округлих або злегка довгастих подушечок. Нерівномірні ділянки некрозу розширюються та вкривають всю поверхню листка [5]. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 52 Листки із сильним ступенем ураження (наявністю численних, особливо великих плям) швидко жовтіють і опадають, іноді вже наприкінці липня кущі оголюються, що негативно позначається на подальшому розвитку рослин (скорочується асиміляційна поверхня, знижується продуктивність). Передчасна втрата листків у відкритих експозиціях троянд призводить до їх підмерзання, сильного відставання у рості та розвитку наступного року: у троянд знижується приріст, обмерзають сплячі бруньки, різко знижується врожай квіток ефіроолійних сортів [4]. Слабка ступінь ураження листя, за якої наявні нечисленні чорні плями, знижує декоративність троянд та їх товарну цінність (особливо сортів, призначених на зріз). Однією з типових ознак чорної плямистості є поступовий перехід ураження нижніх ярусів листків куща до верхніх. Ріст уражених молодих рослин уповільнюється, вони слабшають, не дерев’яніють і можуть не пережити зиму. На опалому листі, ураженому плямистістю, після перезимівлі розвивається сумчаста стадія гриба. Плодові тіла (апотеції) утворюються між палісадною паренхімою та епідермісом листка (субепідерміально). Сумкоспори здійснюють первинне весняне зараження здорового листя. Іноді воно може бути викликане конідіями, що утворюються на листках, які перезимували. Масове конідіальне спороношення зазвичай збігається з тривалим періодом дозрівання та розсіюванням сумкоспор [5]. Оптимальними умовами для зараження троянд є: дощова погода та помірні (12-20°С) температури у травні-червні. Якщо ці умови реалізуються в більш пізні терміни (липень-серпень), то і масовий розвиток (епіфітотія) хвороби спостерігатиметься саме в цей період. Основними причинами появи чорної плямистості є: неправильно обране місце посадки та загущеність; сприятливі агрокліматичні умови, що активізують збудника; незбалансовані підживлення, нестача у ґрунті калію. Початок хвороби визначити складно. Мікроскопічні спори Marssonina rosae не можна побачити неозброєним оком. Визначити чорну плямистість можна лише після появи видимих симптоматичних ознак. Тому важливо підбирати сорти, стійкі до даного захворювання. Ефективними у боротьбі з чорною плямистістю є такі препарати, як Хорус, Топаз, Квадріс, Скор, Ридоміл Голд, Тілт, Флінт Стар, Алієт, Делан [3]. Фунгіциди рекомендовано застосовувати при появі перших ознак хвороби, VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 53 повторні обробки рекомендовано проводити з інтервалом 10-12 днів (до трьох обробок протягом сезону). Таким чином, чорна плямистість троянд, збудником якої є гриб Diplocarpon rosae (анаморфа Marssonina rosae), залишається однією з найпоширеніших і найшкідливіших хвороб культури. Її розвиток значною мірою залежить від погодних умов, густоти посадок та агротехніки. Інфекція швидко поширюється за наявності краплинної вологи та середньодобових температур 15-20С, спричиняючи передчасну дефоліацію, пригнічення росту рослин, зниження їх декоративних якостей і морозостійкості. Найефективнішими заходами боротьби є використання стійких сортів, дотримання санітарно-профілактичних прийомів (видалення ураженого листя, оптимізація умов вирощування) та своєчасне застосування фунгіцидів контактно-системної дії. Комплексне поєднання агротехнічних і хімічних заходів дає змогу значно знизити шкодочинність хвороби та забезпечити стабільний розвиток і декоративність троянд. Бібліографія: 1. Коваленко Н. П., Поспєлова Г. Д. Англійські троянди селекції Девіда Остіна. Сучасні напрями та досягнення селекції і насінництва сільськогосподарських культур: матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції (31 березня 2025 року). Полтава: ПДАУ, 2025. С.49-51. 2. Марченко А. Б. Мікозні хвороби троянд: діагностика, етіологія, сортова стійкість, біозахист: монографія [Під загальною редакцією доктора біол. наук О. М. Слюсаренка]. Біла Церква, 2017. 216 с. 3. Писаренко В. М., Піщаленко М. А., Поспєлова Г. Д., Горб О. О., Коваленко Н. П. та ін. Інтегрований захист рослин. Полтава, 2020. 245 с. 4. Kovalenko, N., Pospielova, G., Nechiporenko, N., & Pospielov, I. Species composition of harmful entomofauna of Baikal skullcap in the Steppe zone of Ukraine. Scientific Progress & Innovations. 2023. 26(2). 60-64. 5. Pospielova, G., Kovalenko, N., & Kovalenko, I. Виявлення та діагностика хвороб клематиса (Clematis L.). Біологія та екологія. 2019. 5(1). 19-24. АНАЛІЗ ФІТОСАНІТАРНОГО СТАНУ ПОСІВІВ РІПАКУ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ХВОРОБ КУЛЬТУРИ Михайлик М. О., Поспєлова Г. Д., Коваленко Н. П. Полтавський державний аграрний університет Аналіз фітосанітарного стану посівів ріпаку в Україні за останні роки показує, що рівень ураження рослин хворобами зростає пропорційно до збільшення площ його вирощування. Це вимагає детального вивчення біоекологічних особливостей збудників, постійного моніторингу та впровадження ефективних заходів профілактики [2]. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 54 Найпоширенішими грибними хворобами озимого й ярого ріпаку є: пероноспороз, справжня борошниста роса, фомоз, альтернаріоз, тифульоз, біла й сіра гнилі, циліндроспоріоз, фузаріозне й вертицильозне в’янення [1, 4]. Однією з домінуючих хвороб ріпаку є несправжня борошниста роса (Peronospora brassicae), що проявляється восени та навесні у вигляді жовтих плям на листках і світло-фіолетового нальоту з нижнього боку. Найбільше інфікування реєструється в західних областях і Поліссі, однак за сприятливих погодних умов (підвищений рівень вологості – 75-80 % і помірні температури – 18-20оС) активно розвивається і в Лісостеповій зоні України особливо в осінній період. Інфекційні структури – ооспори – зимують на уражених рештках, слугуючи джерелом весняного зараження. Хвороба уражує всі капустяні культури, особливо свиріпу, і може знижувати врожай зеленої маси на 15-25 % та насіння – на 10-15 % [4]. Фомоз або суха гниль ріпаку (збудник гриб Phoma lingam Desm.) виявляється на сходах і дорослих рослинах у вигляді водянистих плям, що з часом сіріють і вкриваються пікнідами. Інфекція зберігається на насінні та рослинних рештках до трьох років [7]. Профілюючою хворобою культури є альтернаріоз (Alternaria brassicae). Його поширення в ріпакових агроценозах коливається в межах від 12 % до 65 % і становить понад 28 % усіх виявлених мікозних уражень. Проявляється у фази бутонізації та достигання темно-коричневими або сірими плямами із жовтою облямівкою на листках і стручках. Захворювання призводить до зменшення довжини стручків і кількості насіння, а також істотно знижує вміст олії; за епіфітотійного розвитку втрати урожаю можуть сягати 50 % [6]. Борошниста роса (Erysiphe cruciferarum) частіше зустрічається в південних регіонах. На уражених органах з’являється білий наліт, який пізніше темніє та покривається клейстотеціями. Хвороба викликає пожовтіння листя та зниження урожайності [4]. Тифульоз, викликаний базидіальним грибом Typhula incarnata, виявляється після танення снігу. На листках формується білий або брудно-білий повстяний наліт, пізніше – темно-коричневі склероції. Поширенню сприяють м’які зими та часті відлиги [5]. Біла гниль (Sclerotinia sclerotiorum) та сіра (Botrytis cinerea) поширені повсюдно, особливо за вологої погоди. Уражені частини рослин вкриваються слизовими плямами та білим або сірим нальотом, що призводить до білостеблості та втрати значною частини урожаю. Маса 1000 насінин зменшується на 20-60 %, вміст олії – більш ніж на 20 % [3]. Циліндроспоріоз (Cylindrosporium concentricum) проявляється на листках, стеблах і стручках у вигляді світло-зелених плям, які з часом буріють і зливаються. Уражені стебла припиняють ріст, а стручки передчасно розкриваються [4]. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 55 Бактеріоз коренів (Xanthomonas campestris pv. campestris, Pseudomonas fluorescens pv. napi) частіше спостерігається на озимому ріпаку. У коренях формуються порожнини, які буріють та ослизнюються, що призводить до загибелі рослин. Поширенню сприяють пошкодження шкідниками та високий вміст азоту в ґрунті [4]. Серед вірусних і мікоплазмових хвороб найчастіше фіксують мозаїку (Cucumber mosaic virus) та позеленіння пелюсток. Мозаїка викликає деформацію листків і формування щуплого насіння, а позеленіння пелюсток – надмірне галуження рослин і стерильність квіток. Збудники зберігаються у зимуючих рослинах і поширюються комахами [4]. Отже, фітосанітарний стан посівів ріпаку потребує постійного контролю. Комплекс грибних, бактеріальних, вірусних і мікоплазмових хвороб призводить до значних втрат урожаю та погіршення якості насіння, що підкреслює необхідність системного моніторингу, профілактики й застосування інтегрованих методів захисту культури [3]. Бібліографія: 1. Коваленко Н. П., Іванина М. В. Оцінка фітосанітарного стану посівів ріпаку. Сучасні аспекти і технології у захисті рослин : матеріали Міжнародної наук.-практ. інтернет-конф. (м. Полтава, 26 листопада 2021 р.). Полтава: ПДАА, 2021. C. 17-20. 2. Писаренко В. М. & Шерстюк О. Л. Інтегрований захист рослин. Полтава, 2020. 245 с. 3. Boyer K., et al. Sclerotinia stem rot of oilseed rape: management and resistance breeding. Plant Disease. 2021. 105(2). Р. 273-285. 4. Dixon G. R. Oilseed Rape Diseases. Springer International Publishing. 2021. 387 p. 5. Heppner C., & Lange R. Typhula blight and snow mold diseases in winter oilseed rape. Journal of Phytopathology. 2022. 170(5). Р. 345-352. 6. Sharma P., & Singh R. Alternaria diseases of Brassica species: epidemiology and management. Crop Protection. 2019. 122, 56-66. 7. West J. S., & Fitt B. D. L. Epidemiology and management of Leptosphaeria maculans (phoma stem canker) on oilseed rape in Europe. Plant Pathology. 2020. 69(1), 7-21. КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ЗАХИСТУ ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР ВІД ФУЗАРІОЗНИХ В’ЯНЕНЬ Мусієнко Н. О., Поспєлова Г. Д. Полтавський державний аграрний університет Фузаріозне в’янення овочевих культур, спричинене грибами роду Fusarium spp., є однією з найнебезпечніших ґрунтових інфекцій, яка здатна суттєво знижувати врожайність, погіршувати якість продукції та завдавати значних економічних збитків сільськогосподарським виробникам. Через високу життєздатність збудника та його здатність зберігатися у ґрунті протягом багатьох років, повне викорінення хвороби практично неможливе. У зв’язку з VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 56 цим найефективнішим підходом є інтегрована система захисту, що включає поєднання агротехнічних заходів, вирощування стійких або толерантних сортів, застосування біологічних засобів захисту, а також обґрунтоване використання хімічних препаратів [1, 2]. Гриби роду Fusarium мають широке коло живителів, серед них овочеві культури – томати, огірки, перець, баклажани, морква тощо. Патоген здатен розвиватися у судинній системі рослин, спричиняючи блокування транспорту води і, як наслідок, в’янення та загибель окремих рослин або значної частини посіву. Інфекційні структури гриба (хламідоспори та мікросклероції) здатні тривалий час зберігатися в ґрунті, що ускладнює традиційні підходи до боротьби [6]. За останні десятиліття дослідження показали, що тільки агротехнічні або хімічні підходи для контролю захворювання не достатньо ефективні в стримуванні фузаріозу. Натомість інтегровані стратегії, які поєднують агротехнічні заходи, біоконтроль і раціональне використання фунгіцидів, демонструють більшу ефективність у зниженні інфекційного тиску та збереженні екосистеми ґрунту. Зокрема, роль рослин-антагоністів і PGPR (plant growth-promoting rhizobacteria – Bacillus, Pseudomonas) та гриба Trichoderma як біоконтролю підкреслюється у численних оглядах і експериментальних роботах [5, 7]. Додатково, біосоляризація, внесення органічних добрив і покращення структури ґрунту здатні підвищувати ґрунтову супресивність – природну здатність ґрунту пригнічувати патогени за рахунок конкурентної мікробної спільноти. Паралельно, селекція і використання резистентних сортів залишаються одним із найекономніших і надійних методів профілактики у виробництві [6]. Серед агротехнічних заходів найбільш популярними і ефективними є сівозміна (уникнення частого розміщення сприйнятливих культур на одному полі; мінімальний цикл відновлення для зниження тиску інокулюму), обробка рослинних решток та санітарія (оперативне видалення уражених рослин, контроль за джерелами посадкового матеріалу (сертифікований посівний матеріал), оптимізація поливу (контроль за рівнем вологості та температурою, які впливають розвиток хвороби). Ці кроки зменшують первинну концентрацію патогену та створюють несприятливі умови для його розвитку. В системі інтегрованого захисту вибір сортів із генетичною резистентністю до конкретних форм Fusarium oxysporum є базовим заходом. На ринку доступні сорти томата, огірка та перцю з підвищеною – їх вирощування істотно знижує ризик масових епіфітотій і дозволяє знизити витрати на хімічний захист. Водночас селекція має комбінувати стійкість із іншими агрономічними якостями. Все більше популярності набирає біологічний контроль фітопатогенів. Широко досліджені агенти: Trichoderma spp., Bacillus spp., Pseudomonas spp. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 57 Механізми дії – конкурентне витіснення, продукування антагоністичних метаболітів, індукція системної резистентності рослин, поліпшення живлення стимуляція росту. Практика показує: для стабільної дії біопрепаратів важлива якісна колонізація кореневої зони, сумісні ґрунтові умови та інтеграція з агротехнікою (наприклад, внесення органіки) [1, 4]. Ще один біотехнологіний підхід це соляризація ґрунту під прозорою плівкою в теплу пору та внесення органічних матеріалів (компост, рослинні рештки) у поєднанні з біосоляризацією можуть зменшувати кількість життєздатних спор патогенної флори та змінювати мікробіоту в бік супресивності [7]. Це доступний і екологічно прийнятний метод для середніх фермерських господарств. У випадку епіфітотійного розвитку хвороб доречне хімічне захисне втручання (цілеспрямоване внесення). Фунгіциди можуть тимчасово знизити інфекційний тиск, але не знищують інокулюм у ґрунті назавжди. Через ризик формування резистентності та негативного впливу на корисну мікрофлору, доцільно застосовувати хімічні препарати як доповнення – наприклад, як профілактичний захист розсади або у випадках загрози втрат. Наразі існує ціла низка рекомендацій, щодо контролю поширення фузаріозу. На наш погляд дієвою є наступна модель управління розвитком даного типу інфекцій для практичного впровадження: 1. Моніторинг і діагностика: регулярне обстеження посівів, використання простих польових тестів і лабораторної діагностики для ідентифікації форми Fusarium. 2. Профілактика: використання сертифікованого насіння/розсади; протруювання насіння комбінованими засобами (біо + мінімальна хімія); дотримання сівозміни. 3. Підвищення ґрунтової супресивності: внесення компосту, біосоляризація влітку; створення мульчі та оптимізація вологості. 4. Впровадження біопрепаратів: обробка субстрату для розсади та посівів препаратами на основі Trichoderma / Bacillus, враховуючи рекомендації виробника щодо дози і умов застосування [5]. 5. Цільове застосування фунгіцидів: лише при високому ризику і у поєднанні з іншими методами; перевага засобам з доведеною дією та мінімальним негативним впливом. 6. Оцінка ефективності: ведення обліку захворюваності й врожайності, порівняння полів із різною комбінацією заходів – це дозволить адаптувати систему під конкретні умови господарства. Застосування такого комплексного підходу має зменшити інтенсивність прояву хвороби, підвищити врожайність і якість продукції, знизити залежність від хімічних засобів та зберегти корисну ґрунтову мікрофлору. Окрім того, економічний ефект досягається завдяки зменшенню втрат і зниженню частоти VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 64 система захисту кукурудзи повинна включати комплекс заходів: контроль шкідників, агротехнічні прийоми, використання стійких гібридів та оптимізацію технології збирання й зберігання зерна. Бібліографія: 1. Коваленко Н. П., Поспєлова Г. Д., Баранник Т. С., Пугач Т. А. Основні мікотоксини грибів роду Fusarium sp. Матеріали ХІI науково-практичної інтернет-конференції «Актуальні напрямки та інновації у вирішенні проблем галузі рослинництва» присвячена 180 річчю з дня народження професора А. Є. Зайкевича. (Полтава, 5 травня 2022 р.). Полтава, 2022. С. 34-36. 2. Коваленко, Н. П.; Гречкосій, А. О.; Поспєлова, Г. Д. Біоекологічні особливості збудників пліснявіння насіння кукурудзи. Міжнародна наук.-практ. інтернетконференції «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин» (Полтава, 24 листопада 2022). Полтава. 2022. С. 81-83. 3. Поспєлов, С. В., Поспєлова Г. Д., Нечипоренко Н. І., Коваленко Н. П., Охріменко В. В. Моніторинг хвороб кукурудзи в умовах Полтавського регіону. Вісник ПДАА. 2021. № 3. С. 37-44. 4. Харченко Л. Я.; Харченко, М. Ю.; Поспєлова, Г. Д.; Поспєлов, С. В.; Лісовий, В. М.; Лавриненко І. Г. Оцінка стійкості зразків кукурудзи з колекції Устимівської дослідної станції рослинництва до основних шкідників та хвороб. Scientific Progress & Innovations. 2024. № 27 (4). С. 59-65. 5. Dalla Lana, F., Madden, L. V., Carvalho, C. P. & Paul, P. A. (2022). Impact of Gibberella ear rot on grain quality and yield componentsin maize as influenced by hybrid reaction. Plant Disease. 106(12). 3013-3220. САМШИТОВА ВОГНІВКА У ЗМІШАНИХ НАСАДЖЕННЯХ: РИЗИКИ ТА АДАПТАЦІЯ Чамара Р. С., Коваленко Н. П. Полтавський державний аграрний університет У сучасних умовах глобальних кліматичних змін та активного поширення інвазійних видів комах-шкідників питання збереження декоративних і лісових насаджень стає особливо актуальним. Одним із небезпечних шкідників, здатних за короткий час знищувати великі площі декоративних насаджень, завдаючи економічних і естетичних збитків, є самшитова вогнівка (Cydalima perspectalis), яка за останнє десятиліття стала серйозною загрозою для декоративних і природних насаджень країн Європи. Активне поширення цього шкідника територією України, відмічене з 2010 року, спричинило масштабне знищення самшитових насаджень, які є невід’ємним елементом садово-паркового ландшафту [3]. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 65 Походить самшитова вогнівка зі Східної Азії, характеризується високою адаптивністю до нових умов існування, швидким розмноженням та здатністю утворювати кілька поколінь за один сезон. Така біологічна пластичність робить вогнівку особливо небезпечною, адже вона здатна швидко освоювати нові території та нові кормові рослини [4]. Фото 1. Самшитова вогнівка Основний об’єкт ураження самшитової вогнівки – самшит (Buxus sempervirens), який використовується у декоративному садівництві як вічнозелена рослина з густою кроною, що легко піддається формуванню. Проте вразливими стають і змішані насадження, в яких поєднуються самшит та барбарис (Berberis thunbergii), через можливість перехресного впливу шкідника на різні види рослин. Розширення спектра живлення самшитової вогнівки може свідчити про її подальшу адаптацію до нових видів рослин. Зважаючи на це актуальним стає проведення порівняльного аналізу пошкоджень самшиту та барбарису у змішаних насадженнях, що дозволяє краще зрозуміти біоекологічні особливості та закономірності поширення вогнівки, визначити ступінь уразливості різних видів рослин, оцінити потенційні ризики для декоративного озеленення [1] та визначити стратегії ефективного захисту зелених насаджень [4]. Фото 2. Buxus sempervirens Фото 3. Berberis thunbergii VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 66 Складний життєвий цикл самшитової вогнівки забезпечує виживання шкідника навіть у несприятливих умовах. Інтенсивність пошкодження самшиту значно перевищує ураження барбарису, тому гусінь концентрується переважно на цій рослині. Гусениці активно живляться листям і молодими пагонами самшиту, викликаючи масову дефоліацію. Значне пошкодження призводить до втрати декоративності, а в подальшому і до загибелі рослини. Зовнішнім проявом ураження є поява павутини між листками, виявлення зеленуватих гусениць з білими смужками та чорними цятками, а також характерне обгризання листкових пластинок. Фото 4. Гусениця самшитової вогнівки на самшиті На відміну від самшиту, листки барбарису більш жорсткі та колючі, що потенційно може знижувати інтенсивність живлення гусені та ускладнювати її пересування. Крім того барбарис виявляє відносну стійкість, обумовлену особливостями хімічного складу листків, зокрема наявністю алкалоїдів, які відлякують або пригнічують розвиток гусені [5]. Водночас виділення летких речовин барбарисом виявляє певний репелентний ефект, що частково стримує розвиток личинок. У змішаних насадженнях у перші роки після заселення ділянки шкідником барбарис залишається майже неушкодженим, однак в умовах масового розмноження гусінь починає заселяти нові рослини. З’являються поодинокі сліди пошкодження – часткове обгризання країв, втрата блиску та зміна кольору листків, слабке обплетення павутиною. Хоча вираженість ознак появи шкідника на барбарисі незначна порівняно із самшитом, вони свідчать про поступову адаптацію вогнівки до нового виду кормової рослини. Така тенденція демонструє можливість розширення спектра живлення самшитової вогнівки, що загрожує іншим видам декоративних рослин [6]. У зелених насадженнях самшит виконує важливу роль у стабілізації мікроклімату та ґрунтових процесів, а його знищення в результаті пошкодження самшитовою вогнівкою призводить до зміни структури фітоценозу. Заміну VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 67 самшиту іншими видами рослин, зокрема барбарисом, використовують для відновлення декоративних композицій, зберігаючи при цьому естетичний вигляд насаджень та біологічну рівновагу. У боротьбі із самшитовою вогнівкою найбільш ефективними є превентивні заходи: моніторинг насаджень, своєчасне виявлення шкідників, видалення пошкоджених частин рослин. Хімічний захист не завжди забезпечує тривалий ефект, особливо у густих насадженнях, де обприскування ускладнене. Доцільно використовувати інсектициди Ампліго, Енжіо, Плантафол, Матч, Мегафол [2]. Біологічні методи, зокрема використання ентомофагів, ще перебувають на стадії розробки. При цьому важливо враховувати особливості змішаних насаджень, де наявність кількох видів рослин може як сприяти, так і стримувати розвиток шкідника. Таким чином, самшитова вогнівка (Cydalima perspectalis) демонструє високу інвазійну активність і становить серйозну загрозу для декоративних насаджень, уражаючи передусім Buxus sempervirens. Порівняльний аналіз показує, що барбарис (Berberis thunbergii) характеризується вищою стійкістю до шкідника завдяки морфологічним та хімічним особливостям листків. Виявлені поодинокі пошкодження барбарису свідчать про можливе розширення спектра живлення та адаптаційні можливості шкідника. Отримані дані підкреслюють необхідність системного моніторингу та використання превентивних заходів для підвищення ефективності захисту змішаних насаджень. Бібліографія: 1. Блохіна І. І. Порівняльний аналіз видової різноманітності насаджень обмеженого користування мікрорайону 12-й квартал м. Дніпро. Актуальні проблеми ландшафтного садівництва: матеріали науково-практичної конференції. Дніпро, 2021. С. 60-62. 2. Дудник Д. В., Поспєлова Г. Д., Коваленко Н. П. Використання інсектицидів у стримуванні поширення карантинних фітофагів. Сучасні аспекти і технології у захисті рослин : матеріали Міжнародної наук.- практ. інтернет-конф. (м. Полтава, 26 листопада 2021 р.). Полтава: ПДАА, 2021. C. 44-46. 3. Коваленко Н. П., Грицай Ю. Ю., Шерстюк О. Л. Фітосанітарний стан деревних рослин в міських насадженнях. Матеріали Міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин» (Полтава, 24 листопада 2022 р.). Полтава: ПДАА, 2022. С.28-30. 4. Шуст О. А. Вивчення і збереження біорізноманіття лісових культур Західного Лісостепу України. Матеріали науково-практичної конференції. Біла Церква, 2021. С. 72-74. 5. Юхименко Ю. С., Данильчук О. В. Інтродукція деревних рослин у промисловому регіоні степової зони України та їх використання в озелененні міст. Кривий Ріг, 2024. 268 с. 6. Юхновський В. Ю. Пошкодження самшиту вічнозеленого самшитовою вогнівкою (Cydalima perspectalis Walker, 1859) в Україні. Відтворення лісів та лісова меліорація в Україні: тези доповідей. Київ, 2019. С. 45-47. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 68 РОЗДІЛ 3. ЕКОЛОГІЗАЦІЯ СУЧАСНОГО РОСЛИННИЦТВА І ЗЕМЛЕРОБСТВА В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ SPECIES COMPOSITION OF PATHOGENIC FUNGI AND SUSCEPTIBILITY OF MEDICINAL PLANTS Vasko O. A., Tyshchyk D. V. State Institution “Luhansk Taras Shevchenko National University” Hlushchenko L. A. Research Station of Medicinal Plants, Institute of Agroecology and Nature Management of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine. Technogenic intensification in crop production leads to accelerated microevolutionary processes in flora and fauna, the emergence of resistant races, strains, and ecotypes of pathogens and pests, selective development of certain weed species, and a rapid restructuring of entomoand phytocenoses. In this regard, industrial technologies for the cultivation of medicinal plants include, as a mandatory measure, protection against diseases, pests, and weeds. Fungal plant diseases are caused by phytopathogenic fungi (parasites and semiparasites). Compared to other plant diseases, they are more widespread and dangerous, significantly reducing yields and their quality, and in perennials – shortening their productive lifespan. Under the influence of pathogenic fungi, pathological processes develop in plants, accompanied by disruptions in structure and physiological functions of the plant or its individual parts. Externally, fungal diseases are characterized by various types of damage, which may be local or systemic. Local infections affect limited plant areas or specific organs and include leaf spots (Cercospora Fresen. and others), fungal coatings (Sphaerotheca Lev., Ramularia Unger, etc.), cankers, pustules (Puccinia Pers.); systemic infections cause plant wilting. The intensity of disease development depends on environmental conditions that affect both the host plant and the parasite, their interaction, and the course of the infection process. To protect plants from fungal pathogens, a complex of agrotechnical and chemical measures is widely applied. Agrotechnical methods are mainly aimed at modifying growing conditions in favor of the plants and to the disadvantage of pathogens, as well as maintaining and enhancing plant resistance. They include cultivation of resistant varieties, rational crop rotation, proper soil tillage and care during vegetation, correct application of fertilizers, and adherence to optimal sowing and harvesting times, among others. The research material consisted of samples of infected medicinal plants collected during field practice of students from the Educational and Scientific Institute of Natural and Agricultural Sciences, State Institution “Luhansk Taras Shevchenko National VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 69 University”, at the Research Station of Medicinal Plants, Institute of Agroecology and Nature Management of NAAS of Ukraine. Material was collected through route surveys throughout the entire growing season. Specimens were herbarium-mounted according to standard methodology. Identification of fungi was carried out under laboratory conditions by microscopic examination of infected plant tissues. For qualitative determination, the “moist chamber” method described by Dudka I. A. was used, based on the ability of fungal mycelium within the plant tissue to germinate outward and form sporulation structures under high humidity conditions [3]. Fungal species were identified using classical and accessible keys and monographs, depending on the taxonomic position of pathogenic fungi: N. M. Pidoplichko, I. L. Markov [1, 4, 6], as well as scientific articles in periodicals and collections [2,7,8]. The frequency of occurrence, degree of development, and damage were determined by the extent of plant infection and crop yield [3, 5]. As a result of studies conducted in 2025 on six species of herbaceous medicinal plants, 29 species of phytopathogenic fungi belonging to 16 genera, 9 families, 8 orders, 6 classes, and 4 divisions were recorded. Observations were made on the following crops: Althaea officinalis L., Calendula officinalis L., Matricaria chamomilla L., Mentha × piperita L., Salvia officinalis L., and Valeriana officinalis L., cultivated at the Research Station of Medicinal Plants. On Althaea officinalis 6 pathogenic fungi were identified: Puccinia malvacearum Mont., Ramularia malvae Fuck., Cercospora polymorpha Bull., Colletotrichum malvarum (Dr. et Cap.) Southw., Septoria lachastriana Sacc. et Lab., Ascochyta malvicola Sacc. On Calendula officinalis 5 species were found: Pythium debaryanum Hesse, Sphaerotheca fuliginea Poll. f. calendulae Jacz., Puccinia flaveria Jack., Cercospora calendulae Jacz., Rhizoctonia solani Kühn. In Matricaria chamomilla crops, 6 fungi were recorded: Peronospora leptosperma D.B., Erysiphe cichoracearum D.C. f. matricaria Jacz., Puccinia pyrethrin Rbnh., Verticillium albo-atrum Reinke et Berth., Botrytis cinerea Fr., Fusarium sp. On Mentha × piperita 5 species were found: Erysiphe cichoracearum D.C. f. menthae Jacz., Puccinia menthae Pers., Ramularia menthicola Sacc., Septoria menthae Oudem., Fusarium sp. On Salvia officinalis 6 fungi were identified: Pythium debaryanum Hesse, Peronospora swinglei Ell. et Kell., Erysiphe labiatarum Chev. f. salvia Jacz., Puccinia salvia Unger., Thielaviopsis basicola (Berk. et Br.) Ferr., Fusarium sp. Valeriana officinalis was affected by 5 fungi: Erysiphe cichoracearum D.C. f. valeriana Jacz., Puccinia commutata Sydow., Ramularia valerianae (Speg.) Sacc., Rhizoctonia solani Kühn., Sclerotium sclerotiorum (Lib.) D.B. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 70 In addition to determining the taxonomic composition of phytopathogenic fungi, the susceptibility of the studied medicinal plant species to the most harmful fungal diseases was assessed (table 1). 1. Average incidence of fungal diseases in medicinal plants, % Average incidence of fungal diseases: Plant species Fusarium, Verticillium wilts Powdery mildew Rust Root rots Leaf spots Althaea officinalis - - 22,0 - 14,5 Calendula officinalis - 22,2 7,9 5,9 8,1 Matricaria chamomilla 7,1 16,5 16,5 - 5,8 Mentha × piperita 4,2 15,8 18,0 - 6,2 Salvia officinalis 6,1 9,3 8,2 3,7 8,9 Valeriana officinalis 10,0 6,2 7,1 3,7 2,8 The conducted surveys showed that the main diseases of these medicinal plants under the 2025 conditions were caused by fungi of the genera Pythium Pringsh., Sphaerotheca Lev., Puccinia Pers., and Fusarium Link., with leaf spots occurring on certain crops. From the data presented, the predominant diseases of the studied medicinal plants were those caused by fungi of the genera Erysiphe R. Hedw. ex DC., Peronospora Corda, and Puccinia Pers. Fungi of the family Erysiphaceae were observed on almost all crops, with the highest incidence on Matricaria chamomilla (16,5 %), Mentha × piperita (15,8 %), and Calendula officinalis (22,2 %). Other species were affected at levels below 10 %. Fungi of the family Pucciniaceae infected 5 of 6 studied plant species, with the highest incidence on Althaea officinalis (22,0 %), Mentha × piperita (18,0 %), and Matricaria chamomilla (16,5 %). Other species were affected less than 10 %. Various leaf spot diseases (Ramularia Unger, Septoria Fr., Cercospora Fresen., Ascochyta Lib., Peronospora Corda) were also recorded, most frequently on Valeriana officinalis, Mentha × piperita, and Calendula officinalis. Thus, the mycobiota of phytopathogenic fungi infecting medicinal plants in 2025 at the Research Station of Medicinal Plants consisted of 29 species from 16 genera, 9 families, 8 orders, 6 classes, and 4 divisions of fungi and fungus-like organisms. The main diseases of the studied medicinal plants were powdery mildew and rust, with various types of leaf spots also observed. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 71 References: 1. Билай В. И. Фузарии. К. : Наукова думка, 1977. 444 с. 2. Глущенко Л. А. Поширення та шкідливість хвороб лікарських рослин. Агроекологічний журнал. 2013. № 2. С. 91-94. 3. Дудка І. А., Вассер С. П., Елланська І. А., Коваль Е. З. та ін. Методи експериментальної мікології : довідник / за ред. В. І. Білая. Київ : Наукова думка, 1982. 550 с. 4. Марков І. Л., Башта О. В., Волощук Н. М., Гентош Д. Т., Глущенко Л. А. Хвороби лікарських рослин : навчальний посібник. Київ : НУБіП України, 2023. 156 с. 5. Облік шкідників і хвороб сільськогосподарських культур. [В. П. Омелюта, І. В. Григорович, В. С. Чабан та ін.]; за ред. В. П. Омелюти. К.: Урожай, 1986. 296 с. 6. Підоплічко, Н. М. Гриби-паразити культурних рослин : визначник : у 3 т. Київ : Наукова думка, 1977-1978. 7. Сірік О. М. Видовий склад збудників хвороб нагідок лікарських та ехінацеї пурпурової. Перспективні напрямки наукових досліджень лікарських та технічних культур : матеріали 1-ї Всеукр. конф. молодих учених (с. Березоточа, 5-6 червня 2013 р.). Березоточа, 2013. С. 51-52. 8. Сірік О. М. Гриби роду Alternaria на культивованих лікарських рослинах родини Asteraceae. Наукове забезпечення інноваційного розвитку агропромислового комплексу в умовах змін клімату : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених і спеціалістів (25-26 травня 2017 р.). Дніпро : ДУ Інститут зернових культур НААН України, 2017. С. 137-138. ПІДБІР СОРТИМЕНТУ ДЕКОРАТИВНИХ КУЛЬТУР ДЛЯ ОЗЕЛЕНЕННЯ МАЛОГО САДУ Баган А. В., Гордієнко Д. А. Полтавський державний аграрний університет Озеленення малих садів є одним із найважливіших напрямів сучасного ландшафтного дизайну. В умовах урбанізації, коли площі для озеленення обмежені, створення гармонійного, затишного та функціонального зеленого простору набуває особливого значення. Малий сад – це обмежена територія, розташована біля громадського, житлового або промислового будинку і сформований з використанням засобів ландшафтного дизайну. У таких садах значну роль відіграє чіткість композиції та продумане планування, адже надмірна кількість елементів може перевантажувати простір. Для досягнення гармонії важливо дотримуватися принципу мінімалізму: менше рослин, але більш ретельно підібраних і розміщених. Особливість малого саду полягає в тому, що будь-який елемент – кущ, доріжка чи декор – впливає на загальне сприйняття пропорцій ділянки. Однією з ключових технік озеленення малого саду є використання вертикальних конструкцій, що дають змогу спрямувати декоративність угору, не зменшуючи площу для пересування та інших функцій. Шпалери, арки, решітки та перголи допомагають створити багатошаровий простір, роблячи сад візуально вищим та об’ємнішим. Вертикальні насадження VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 72 також сприяють зонуванню ділянки, наприклад, клематиси чи декоративна жимолость можуть формувати “зелені стіни”, не займаючи додаткового місця на землі [3]. У малому саду особливо важливо обирати компактні або карликові сорти рослин, які не розростаються надмірно і зберігають акуратну форму. Такі рослини, як карликові сорти самшиту або низькорослі рододендрони, допомагають створити структурований та доглянутий простір без ризику “захоплення” території в майбутньому. Широко застосовують компактні гортензії, зокрема сорти “Bobo”, “Little Lime Punch”, “Tiny Tuff Stuff”, що забезпечують високу декоративність упродовж сезону, залишаючись водночас мініатюрними. Карликові деревця – декоративні яблуні, японські клени чи сакури – формують виразні акценти і не перевантажують простір [1]. Серед трав’янистих багаторічників для малого саду важливими є види з тривалою декоративністю та компактним кущем. До таких належать лаванда, незабудка, чорнобривці, календула й скабіоза, які легко поєднуються між собою та підходять для невеликих бордюрів або міні-квітників. Велику роль у сучасному дизайні малих садів відіграють декоративні злаки – карликові Pennisetum, Miscanthus і Calamagrostis – що створюють легкий, природний вигляд та додають текстурності композиції. У малому саду важливо враховувати умови освітлення, тип ґрунту та дренаж, адже рослини у тісних посадках швидше реагують на нестачу поживних речовин або вологи. Надзвичайно поширеним прийомом є використання контейнерів та піднятих клумб, що дозволяє контролювати склад ґрунту, забезпечувати правильний полив і вільно змінювати композицію за потреби. Контейнерне озеленення робить невеликий сад гнучким і “мобільним”, даючи змогу замінювати рослини залежно від сезону [2]. Композиційний підхід у малому саду ґрунтується на обмеженій кольоровій гамі та повторюваних рослинних групах, що забезпечують збалансований і гармонійний вигляд. Надмірна різноманітність квітів і форм може створювати відчуття безладдя, тому частіше обирають 2-3 основні кольорові акценти та повторюють їх у різних частинах ділянки. Створення невеликих масивів із повторами одного виду рослин робить сад візуально цілісним та структурованим. Загалом озеленення малого саду базується на принципах компактності, пропорційності, вертикальності та сезонної декоративності. Використовуючи ретельно підібрані рослини, продуману колористику та ефективні прийоми організації простору, можна перетворити навіть дуже маленьку ділянку на стильний і затишний куточок природи. Гармонійний малий сад виглядає привабливо протягом року та поєднує декоративність із функціональністю, залишаючись легким у догляді [3]. Озеленення малого саду має свої специфічні принципи, оскільки обмежена площа потребує раціонального використання кожного елемента простору. У таких садах важливо поєднувати рослини за висотою, строками декоративності й темпами росту, щоб створити гармонійну композицію протягом усього сезону. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 73 Основою оформлення є багатоярусність, яка дозволяє створити об’єм без перевантаження ділянки й підкреслити окремі акценти. Для малих садів добирають компактні та повільноростучі рослини, які легко формуються й не загущують простір. Часто використовують декоративні чагарники – спірею японську сортів “Goldflame” і “Little Princess”, що вирізняється яскравим листям і стабільною декоративністю. Важливу структурну роль відіграють карликові хвойні, зокрема туї західні “Danica”, “Mirjam” чи “Golden Globe”, які застосовують у бордюрах або як солітери. Серед багаторічників найбільш популярними є хости компактних сортів (“Blue Mouse Ears”), гейхери (“Fire Chief”, “Lime Rickey”) і лаванда (“Hidcote”), які забезпечують кольоровий контраст і сезонність композицій. Для вертикального озеленення часто використовують плющ, клематиси й жимолость, що дозволяє прикрасити стіни, перголи та створити “зелені панелі” без втрати площі. Декоративні злаки, як от пенісетум “Little Bunny” чи костриця блакитна, додають легкості та динаміки, створюючи природний характер саду. Раціональне озеленення малого саду також передбачає використання контейнерних рослин і різних типів покриттів - плитки, гравію, ґрунтопокривних рослин - які допомагають структурувати простір і зробити його зручним [1]. Таким чином, завдяки правильному добору компактних культур та продуманій композиції малий сад може виглядати доглянутим, гармонійним і декоративним упродовж усього року. Бібліографія: 1. Королівське садівниче товариство (RHS). Проєктування посадок для малих просторів URL: https://www.rhs.org.uk/garden-design/design-with-plants/planting-design-for-smallspaces 2. Gardeners’ World. 35 ідей дизайну малого саду. URL: https://www.gardenersworld.com/how-to/maintain-the-garden/small-garden-design-ideas/ 3. Vidnova. Рекомендації щодо озеленення прибудинкових територій: добір рослин для міського середовища. URL: https://vidnova.info/wp-content/uploads/2023/10/Plants-forZp.pdf. ОСОБЛИВОСТІ ПІДБОРУ ТА ВИРОЩУВАННЯ РОСЛИН ПРИ ОЗЕЛЕНЕННІ АДМІНІСТРАТИВНИХ БУДІВЕЛЬ В УМОВАХ МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА Баган А. В., Дмитришина О. В. Полтавський державний аграрний університет Озеленення територій навколо адміністративних об’єктів виконує відразу декілька важливих функцій – іміджеву, соціальну та екологічну. Але, з погляду рослинництва, такі місця є екстремальними зонами для вирощування, де рослини VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 80 становить +15…+25 °C. Кіноа відносно посухостійка, але не переносить надмірного перезволоження чи застою води, особливо в період проростання і дозрівання [1, 3]. Кіноа найкраще росте на легких і середніх за механічним складом ґрунтах із добрим дренажем та нейтральною або слабколужною реакцією (pH 6-8). Важкі глинисті або заболочені ділянки є непридатними для її вирощування. Культура може витримувати короткочасну посуху і помірну засоленість, що робить її перспективною для регіонів Степу й Лісостепу України. Для південних і центральних областей (Полтавська, Одеська, Херсонська) кліматичні умови є сприятливими: довгий теплий період вегетації, помірна кількість опадів і сонячна активність дозволяють отримувати стабільний урожай. Проте, важливо уникати пізніх весняних і ранніх осінніх заморозків, які можуть негативно вплинути на формування насіння. Перед посівом ґрунт необхідно ретельно підготувати – провести оранку на глибину 20-25 см і розпушування для збереження вологи. Посів проводять, коли температура ґрунту на глибині 5 см сягає +8…+10 °C. Насіння висівають на глибину 1,5-2,5 см з міжряддями 25-45 см. Оптимальна густота посіву становить близько 1,5-2 млн насінин на гектар, що забезпечує формування близько 1,3 млн рослин. Культура потребує помірного удобрення. Для отримання високої врожайності рекомендується внесення мінеральних добрив у співвідношенні N:P:K = 60:60:40 кг/га. Азот сприяє росту надземної маси, фосфор – розвитку кореневої системи, а калій – підвищенню стійкості до стресів. Надлишок азоту може призвести до надмірного вегетативного росту та зниження вмісту білка в насінні. Кіноа відзначається порівняно високою конкурентоспроможністю щодо бур’янів, однак на ранніх стадіях розвитку потребує ретельного догляду. Основні агротехнічні заходи включають міжрядне розпушування, мульчування або застосування гербіцидів, дозволених для амарантових культур. У період вегетації важливо проводити боротьбу зі шкідниками – переважно попелицями, трипсами та пильщиками. Тривалість вегетації кіноа становить 120-180 днів, залежно від сорту та умов вирощування. Дозрівання настає нерівномірно, тому збирання проводять тоді, коли нижні суцвіття повністю сухі, а верхні – ще не обсипаються. Збирання найчастіше здійснюють комбайном з попереднім підсушуванням рослин у полі. Після обмолоту насіння очищують і сушать до вологості 10-12 %. Для харчового використання насіння додатково обробляють для видалення сапонінів, які надають гіркого присмаку [2]. В останні роки в Україні активно зростає інтерес до кіноа. Науковці та агрономи вже проводять дослідження щодо її адаптації до місцевих умов. Зокрема, на базі Сумського національного аграрного університету було зареєстровано перший український сорт кіноа «Квартет». Це свідчить про VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 81 успішну акліматизацію культури до наших широт і відкриває перспективи для промислового виробництва. Економічна привабливість кіноа полягає у високій вартості насіння на ринку, а також зростаючому попиті на продукти здорового харчування. Культура може бути вигідною для фермерських господарств, що спеціалізуються на органічному землеробстві, оскільки не потребує інтенсивного використання хімічних засобів захисту [4-5]. Таким чином, кіноа має значний потенціал для впровадження в українське агровиробництво. Вона поєднує в собі стійкість до посухи, високу поживну цінність і попит на внутрішньому та зовнішньому ринках. Подальші дослідження мають бути спрямовані на вдосконалення технології вирощування, селекцію сортів, адаптованих до клімату України, і розвиток ланцюга переробки та збуту продукції. Бібліографія: 1. Вертіль О. Кіноа здатна зайняти одну із ніш на сучасному ринку круп. URL: https://agronomy.com.ua/statti/nishevi-kultury/2277-kinoa-zdatna-zainiaty-odnu-iz-nish-nasuchasnomu-rynku-krup.html 2. Губін А. Їжа для астронавтів, або Досвід вирощування першої української ділянки кіноа. URL: https://kurkul.com/spetsproekty/144-yija-astronavtiv-dosvid-viroschuvannyapershoyi-ukrayinskoyi-dilyanki-kinoa 3. Дивна вісімка: нетрадиційні культури завойовують собі місце на полях. URL: https://agravery.com/uk/posts/show/divna-visimka-netradicijni-kulturi-zavojovuut-sobimisce-na-polah 4. Кіноа. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%96% D0%BD%D0%BE%D0%B0. 5. Технологія вирощування кіноа: кейс еквадорського фермера. URL: https://landlord.ua/special-projects/tekhnolohiia-vyroshchuvannia-kinoa-keis-ekvadorskohofermera ПЕРСПЕКТИВИ ВИРОЩУВАННЯ ЧІА (SALVIA HISPANICA L.) В УКРАЇНІ Баган А. В., Мусієнко Н. О. Полтавський державний аграрний університет У сучасному сільському господарстві зростає потреба у культурах, що поєднують високу харчову цінність і стійкість до кліматичних змін. Однією з таких культур є чіа (Salvia hispanica L.) – давня рослина родини губоцвітих (Lamiaceae), яку тисячі років тому вирощували ацтеки та майя як важливе джерело їжі, олії та енергії. У XXI столітті чіа привернула увагу агрономів і дієтологів завдяки унікальному складу насіння, що містить велику кількість білка, клітковини, кальцію, магнію, фосфору та α-ліноленової кислоти (омега-3). VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 82 Чіа – однорічна трав’яниста рослина, яка формує стебло заввишки 80-150 см та має поверхневу, але розгалужену кореневу систему. Культура є короткоденною, тобто потребує зменшення тривалості світлового дня для формування квіток, що обмежує її вирощування у північних широтах. Оптимальна температура для росту становить +16…+26 °C, а мінусові температури є згубними. Чіа чутлива до перезволоження та надлишку опадів у період достигання насіння, тому вологі або застійні ґрунти для неї не підходять. Найкраще рослина росте на легких і середніх за механічним складом ґрунтах із добрим дренажем, pH 6,0-8,5. Ґрунти слід підготувати ретельно: вирівняти поверхню, знищити бур’яни й забезпечити повітро-водний баланс. Для підвищення схожості важливо, щоб температура ґрунту на глибині посіву перевищувала +12 °C. Посів проводять на глибину 0,6-1,3 см, оскільки насіння дрібне і потребує неглибокого загортання. Оптимальна густота посіву – близько 30 × 30 см між рослинами або рядками [4]. Для умов України рекомендується експериментальний підхід – випробування різних строків сівби з урахуванням ризику весняних та осінніх заморозків. Чіа не є вибагливою культурою, але позитивно реагує на внесення фосфору, бору та азоту. Оптимально вносити комплекс NPK у співвідношенні 90:60:75 кг/га або адаптувати дози залежно від родючості ґрунту. Фосфорне живлення стимулює розвиток кореневої системи, а бор покращує запилення та формування насіння. Надлишковий азот може викликати надмірний вегетативний ріст, тому його застосовують помірно. У період вегетації основним ворогом є бур’яни, які конкурують за вологу та світло. Ефективні методи – механічне розпушування міжрядь, мульчування або застосування селективних гербіцидів у ранні фази розвитку культури. Хвороби та шкідники наразі мало досліджені, оскільки чіа ще не стала масовою культурою, проте рекомендується дотримуватися сівозміни і уникати загущення посівів для профілактики грибкових уражень. Вегетаційний період триває 140-180 днів. У сприятливих умовах Бразилії та Чилі врожайність може досягати 2,5-3 т/га насіння, однак у помірному кліматі цей показник буде нижчим через фотоперіодичні особливості. Збирання проводять після повного дозрівання – коли стебла й суцвіття висихають, але насіння ще не обсипається. Важливо уникати надмірної вологості під час дозрівання, оскільки це може призвести до проростання або плісняви. Після збирання насіння сушать до вологості 10-12 % і зберігають у герметичній тарі в прохолодному приміщенні [1]. Українські кліматичні умови дають змогу експериментально вирощувати чіа в Україні. Основними викликами залишаються ризик ранніх заморозків і надмірно довгий день у червні-липні, через що рослини можуть затримувати цвітіння. Вирішенням може стати селекція або імпорт сортів, адаптованих до помірного клімату. Важливою перевагою чіа є її стійкість до посухи, що робить VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 83 її перспективною культурою для Степу та Лісостепу в умовах глобального потепління. Економічна доцільність вирощування чіа також є вагомим аргументом: попит на насіння постійно зростає, а пропозиція з країн ЄС поки обмежена. Це створює можливості для фермерів, що спеціалізуються на нішевих і органічних культурах [2-3]. Вирощування чіа може стати інноваційним напрямком українського агровиробництва. Ця культура поєднує високу поживну цінність, потенціал експорту та здатність пристосовуватися до помірно посушливих умов. Однак, успішне запровадження вимагає адаптації технології вирощування – правильного вибору строків сівби, густоти посівів, живлення, захисту від бур’янів і післязбиральної обробки. Для аграріїв дослідження цієї культури є чудовою можливістю поєднати науковий підхід і практичні випробування, сприяючи розвитку українського аграрного сектору та розширенню його культурного різноманіття. Бібліографія: 1. В Україні вивели новий сорт насіння чіа для промислового вирощування. GreenPost. URL: https://greenpost.ua/news/v-ukrayini-vyvely-novyj-sort-nasinnya-chia-dlyapromyslovogo-vyroshhuvannya-i88329 2. Вирощування чіа: селекція українських сортів та секрети технології. SuperAgronom.com. URL: https://superagronom.com/blog/1124-chia-v-ukrayini-pershikroki-v-selektsiyi-ukrayinskih-sortiv-osoblivosti-viroschuvannya-ta-perspektivi 3. Дуда О. Вирощування чіа в Україні має великий потенціал. URL: https://kurkul.com/interview/1734-oleksandr-duda-viroschuvannya-chia-v-ukrayini-mayevelikiy-potentsial 4. Суперпродукт чіа (шавлія іспанська). URL: https://agrariirazom.com.ua/article/superprodukt-chia-shavliya-ispanska МЕТОДИ СТВОРЕННЯ ВИХІДНОГО МАТЕРІАЛУ У СЕЛЕКЦІЇ ТРОЯНД Баган А. В., Рощепа Д. О. Полтавський державний аграрний університет Троянди (Rosa L.) є однією з найдавніших і найцінніших декоративних культур, яка має важливе значення в озелененні та квітникарстві. Сучасний асортимент троянд налічує десятки тисяч сортів, однак їх генетична база формувалася на обмеженій кількості видів. Тому створення якісного вихідного матеріалу є ключовим напрямом у селекційній роботі та передумовою появи нових сортів, що відповідають вимогам декоративності, стійкості та адаптивності [1, 4]. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 84 Метою даної роботи є аналіз основних методів створення вихідного матеріалу троянд, які використовуються в сучасній селекції. Гібридизація є провідним методом отримання нових форм троянд. Вона полягає у контрольованому перезапиленні між різними сортами або видами з метою поєднання цінних ознак. Процес включає кастрацію квіток, ізоляцію материнської рослини, штучне запилення та вирощування гібридного потомства. Подальший добір здійснюється протягом 3-5 років, що дозволяє відібрати найперспективніші рослини [5]. Віддалена гібридизація передбачає схрещування культурних сортів троянд з дикорослими видами. Культурним трояндам часто бракує життєвої міцності: вони можуть підмерзати, хворіти чи страждати від спеки. Для вирішення цієї проблеми в українській селекції використовують дикі види троянд. Завдяки таким видам, як Rosa rugosa, Rosa canina і Rosa cinnamomea, вдається отримати сорти з рідкісними, але дуже корисними якостями, які характеризуються високою екологічною пластичністю. Індукований мутагенез передбачає застосування хімічних (колхіцин, етиленімін) або фізичних (рентгенівське чи гамма-випромінювання) мутагенів для створення нових генетичних варіацій. Поліплоїдні форми троянд, отримані під впливом мутагенів, відзначаються більшими квітками, товстішими пагонами та підвищеною стійкістю до стресів [4]. Методи культури тканин дозволяють отримувати велику кількість однорідного посадкового матеріалу та проводити добір на ранніх етапах розвитку. Мікроклональне розмноження ефективне для сортів, що важко розмножуються традиційними методами. Культура апікальних меристем дає змогу оздоровлювати вихідний матеріал від вірусних інфекцій. В умовах in vitro проводять добір клітин, стійких до солей, токсинів та високих температур [3]. Інтродуковані види й сорти, які потрапляють у нові кліматичні умови, проходять природній відбір. Найбільш стійкі та адаптовані форми рекомендуються як вихідний матеріал для подальших селекційних програм. Застосування інтродуцентів дозволяє розширити декоративний асортимент та підвищити стабільність рослин до несприятливих факторів [2]. Тому створення вихідного матеріалу троянд є комплексною задачею селекції, яка потребує використання різноманітних методів. Найбільш ефективними є гібридизація, віддалені схрещування, мутагенез і біотехнологічні методи in vitro. Поєднання цих підходів дозволяє формувати широкий спектр генотипів, що відповідають вимогам декоративності, стійкості та адаптивності. В умовах України важливо зосередити увагу на створенні морозостійких, VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 85 хворобостійких і посухостійких сортів, що забезпечить успішний розвиток декоративного рослинництва та озеленення. Бібліографія: 1. Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України. Каталог троянд відкритого ґрунту. Київ: НБС НАНУ, 2020. 64 c. 2. Литвинова Т.В. Біологічні особливості та перспективи використання троянд у озелененні. Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2016. № 3. С. 112-118. 3. Козловська О.В. Особливості розмноження троянд в умовах in vitro. Науковий вісник НУБіП України. 2014. Вип. 197. С. 75-81. 4. Мельник В.І. Генетичні ресурси декоративних рослин України. Київ: Наукова думка, 2012. 284 с. 5. Січкар В.І. Сучасні методи селекції декоративних рослин. Вісник аграрної науки. 2018. №5. С. 25-30. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ СОНЯШНИКУ: ПОКРОКОВИЙ ПОСІБНИК Бараболя О. В., Храпач А. О. Полтавський державний аграрний університет Соняшник одна з найприбутковіших культур для аграрного виробництва, оскільки його вирощування забезпечує стабільний дохід і має широку сферу використання. Продукція соняшнику цінується у харчовій галузі, використовується для виготовлення біопалива, служить важливим компонентом у виробництві кормів для тварин. Для досягнення високих показників урожайності необхідно дотримуватись комплексу агротехнічних заходів – від грамотної підготовки поля до підтримання оптимальної вологості ґрунту та систематичного захисту рослин від шкідників і хвороб. У цьому матеріалі розглянемо основні етапи технології вирощування соняшнику та поділимося рекомендаціями щодо підвищення ефективності виробничого процесу [1]. Підготовка ґрунту. Для вирощування соняшнику найкраще підходять родючі, добре дреновані ґрунти із середньою механічною структурою. Оптимальними є легкі або середньосуглинкові чорноземи з нейтральною чи слабокислою реакцією (рН у межах 6,0–7,5). Якщо показники кислотності нижчі, доцільно провести вапнування – ця процедура сприяє підвищенню родючості та створює сприятливі умови для розвитку кореневої системи [2]. На ділянках із надмірно ущільненим ґрунтом часто виникає дефіцит кисню у кореневій зоні, що негативно впливає на розвиток рослин. Для запобігання цій проблемі варто виконати глибоке розпушування, яке покращує структуру ґрунту та підвищує його аераційні властивості [3]. Важливе значення має правильне дотримання строків основного обробітку. У степових регіонах рекомендується проводити глибоку оранку VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 86 восени, щоб зберегти вологу до весняного періоду, коли відбувається посів. Ґрунти, схильні до ущільнення або запливання після опадів, потребують особливої уваги: глибоке розпушування чи оранка допомагають зберегти водопроникність і забезпечують належну аерацію коренів, що є критично важливим у фазі активного росту культури (табл. 1) [4]. 1. Рекомендовані типи грунтів для вирощування соняшнику Тип ґрунту Оптимальний рівень рН Рекомендації щодо підготовки Суглинкові чорноземи 6,0-7,5 Ідеальні для соняшнику Супіщані ґрунти 6,0-7,5 Потребують регулярного поливу Засолені ґрунти Не підходять Потребують меліорації Оптимальний час для сівби соняшнику настає тоді, коли температура ґрунту на глибині близько 5 см стабільно тримається в межах 8–10 °C. У більшості регіонів України це припадає на кінець квітня – початок травня, однак точні строки залежать від погодних умов конкретної місцевості. Висів у надто холодний ґрунт може сповільнити проростання насіння та знизити енергію росту, тоді як запізнення з посівом часто спричиняє дефіцит вологи, що особливо відчутно в посушливих зонах. Основні способи посіву. Пунктирний (рядковий) посів – найпоширеніша технологія вирощування соняшнику, яка забезпечує рівномірне розміщення рослин на полі та ефективніше використання вологи й поживних речовин. Стандартна ширина міжрядь зазвичай становить 70 см, однак залежно від типу сівалки та умов господарства можливе коригування цього показника в межах 45– 90 см. Глибина загортання насіння визначається структурою ґрунту та рівнем його вологості. На легких супіщаних ґрунтах рекомендується висівати на глибину 2,5-3 см, щоб забезпечити швидке прогрівання і дружні сходи. На важких або середньосуглинкових ґрунтах, де волога утримується краще, оптимальна глибина посіву становить 4-5 см. Це дозволяє створити сприятливі умови для формування потужної кореневої системи та забезпечити рівномірне проростання (табл. 2). 2. Строки та глибина посіву соняшнику в Україні Регіон України Температура ґрунту для посіву Глибина посіву (см) Норма висіву (насінин/га) Степ 8-10°C 4-5 45 000 – 55 000 Лісостеп 8-10°C 3-4 50 000 – 60 000 Полісся 8°C 2,5-3 55 000 – 65 000 VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 87 Підживлення та застосування мінеральних добрив. Раціональне живлення соняшнику є одним із ключових чинників отримання високої врожайності та належної якості насіння. Культура належить до вибагливих щодо елементів мінерального живлення і потребує збалансованого забезпечення азотом (N), фосфором (P) і калієм (K) протягом усього вегетаційного періоду. Кожен із цих елементів виконує специфічну фізіологічну функцію, і порушення їхнього співвідношення – як у бік дефіциту, так і надлишку – негативно впливає на розвиток рослин та кінцевий урожай [7]. Азот (N) стимулює інтенсивний ріст вегетативної маси, особливо листкового апарату, що забезпечує активне фотосинтетичне живлення рослини. Однак надмірне азотне підживлення може призвести до надлишкового розвитку зеленої маси та зниження вмісту олії у насінні. Фосфор (P) необхідний для формування потужної кореневої системи та підвищення здатності рослин засвоювати вологу і поживні речовини з глибших горизонтів ґрунту. Достатня фосфорна забезпеченість сприяє швидшому початковому росту та покращує стійкість до посухи. Калій (K) відіграє важливу роль у регуляції водного обміну, підвищує посухостійкість соняшнику та сприяє накопиченню олії у насінні. Для регіонів із недостатнім зволоженням адекватне калійне живлення є особливо важливим фактором стабільної продуктивності (табл. 3). Таким чином, система удобрення соняшнику має бути спрямована на забезпечення оптимального балансу елементів живлення відповідно до агрохімічних показників ґрунту, запланованого рівня урожайності та кліматичних умов зони вирощування [5]. 3. Рекомендовані дози добрив для соняшнику Регіон України Азот (N) (кг/га) Фосфор (P) (кг/га) Калій (K) (кг/га) Степ 30-60 60-90 30-40 Лісостеп 45-60 45-60 40-60 Полісся 60-80 60-80 50-70 У зонах із надмірним зволоженням або високим рівнем опадів норму внесення азотних добрив рекомендується зменшувати, щоб запобігти надлишковому наростанню листової маси. Надмірна вегетативна біомаса за таких умов може призвести до зниження урожайності насіння, оскільки поживні речовини будуть перерозподілятися переважно на ріст зеленої частини рослини, а не на формування кошиків [6]. Полив і водозабезпечення. Соняшник – культура, що характеризуються високою посухостійкістю, завдяки добре розвиненій кореневій системі, яка може проникати на глибину до 1,5 м і використовувати запаси вологи з нижніх шарів VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 88 ґрунту. Проте повна відсутність опадів або дефіцит води у критичні фази розвитку – зокрема в період формування кошика, цвітіння та наливу насіння – може призвести до істотного зниження врожайності (табл. 4) [7]. У разі вирощування соняшнику в посушливих районах доцільним є застосування регульованого поливу, спрямованого на підтримання оптимальної вологості ґрунту саме в найвідповідальніші етапи вегетації. Правильно організована система зрошення дозволяє не лише зберегти врожай, а й підвищити вміст олії в насінні [7]. 4. Водні потреби соняшнику в різних фазах розвитку Фаза розвитку соняшнику Критична потреба у воді (мм) Рекомендовані методи зрошення Проростання 50-70 мм Найбільш ефективним є крапельне зрошення, що дозволяє точно розподіляти вологу до кореневої системи Фаза цвітіння 150-200 мм Рекомендується дощування для підтримки рівномірної вологості ґрунту Налив насіння 200-250 мм У критичний період для врожайності необхідне регулярне зрошення, найкраще – крапельне, щоб уникнути втрат вологи та забезпечити налив насіння Зрошення та водний режим. У посушливих районах, де кількість опадів є недостатньою для нормального розвитку культури, система зрошення стає одним із ключових чинників забезпечення стабільної врожайності соняшнику. Ефективність вирощування значно підвищується за використання крапельного зрошення, яке дає змогу рівномірно розподіляти вологу в прикореневій зоні, мінімізуючи втрати води через поверхневе випаровування [3]. Такий метод поливу не лише забезпечує оптимальний рівень вологості ґрунту, а й сприяє раціональному використанню водних ресурсів, що особливо актуально для регіонів із хронічним дефіцитом вологи. Завдяки локальному поданню води до кожної рослини підтримується стабільний водний баланс у критичні періоди вегетації, зокрема під час цвітіння та наливу насіння. Основні хвороби та шкідники соняшнику. Соняшник у процесі вирощування зазнає впливу широкого спектра хвороб і шкідників, які можуть істотно зменшити врожайність і якість продукції. Найпоширенішими є паразитичні рослини, грибкові ураження та комахи-фітофаги, серед яких особливу небезпеку становлять вовчок (Orobanche cumana), фомоз, вертицильоз, біла гниль, а також попелиця та совка. Для запобігання поширенню цих шкідливих організмів необхідно застосовувати комплекс профілактичних і захисних заходів [4]. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 89 Вовчок (Orobanche cumana) – це паразитична рослина, що прикріплюється до кореневої системи соняшнику та поглинає поживні речовини з господаря, спричиняючи пригнічення росту та зниження врожайності. Ефективними методами боротьби є використання гібридів, стійких до вовчка, а також застосування спеціалізованих гербіцидів у системі захисту посівів. Фомоз (Phoma macdonaldii) – грибкове захворювання, яке проявляється у вигляді темних плям на листках, стеблах і кошиках, що призводить до передчасного всихання тканин і зниження продуктивності. Для контролю хвороби застосовують фунгіциди на основі азоксистробіну, карбендазиму або тебуконазолу. Попелиця (Aphis spp.) –дрібний сисний шкідник, який живиться соком рослин, ослаблюючи їх та створюючи умови для розвитку вірусних інфекцій. Для захисту посівів ефективним є обприскування інсектицидами на основі імідаклоприду, альфа-циперметрину чи тіаметоксаму (табл. 5) [6]. 5. Рекомендовані методи контролю шкідливих організмів Шкідник/Хвороба Симптоми Рекомендовані заходи Вовчок Пошкодження кореневої системи Гербіциди (КЛ, КЛП), стійкі гібриди Фомоз Плями на листках і стеблах Фунгіциди (азоксистробін, тіофанат-метил) Попелиця Липка рідина на листках Інсектициди (імідаклоприд, альфациперметрин) Комплексна система захисту соняшнику повинна включати агротехнічні, біологічні та хімічні заходи, спрямовані на попередження розвитку збудників і зменшення чисельності шкідників. У наступній таблиці подано узагальнені рекомендації щодо методів боротьби з основними хворобами та шкідниками культури [4]. Використання засобів захисту рослин і стимуляторів росту Для формування здорових та високопродуктивних посівів соняшнику необхідно забезпечити комплексний підхід до технології його вирощування. Окрім удобрення й підтримання оптимального водного режиму, важливу роль відіграє застосування засобів захисту рослин (ЗЗР) і стимуляторів росту, які сприяють підвищенню стійкості культури до стресових умов, зменшують вплив шкідливих організмів і забезпечують належний розвиток протягом усього вегетаційного періоду [1]. Раціональне використання мікродобрив, фунгіцидів, гербіцидів, інсектицидів і регуляторів росту дозволяє створити сприятливі умови для формування потужної кореневої системи, активного фотосинтезу та рівномірного дозрівання насіння. Кожен тип препаратів виконує специфічну VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 96 природний потенціал. Кількість продуктивних стебел на одиниці площі є одним із цінних кількісних показників. Від цього залежить площа листкової поверхні та має вплив на інші структурні елементи врожайності [2]. На сьогодні, сорт, залишається унікальною біологічною системою. Він має унікальні особливості. Сорт позитивно реагує на якісну обробку ґрунту, оптимальні строки сівби та густоту посіву та ін. елементи технологічного процесу [3-4]. Мета даної роботи полягала у підбору оптимальних норм висіву насіння культури для сортів різного походження та вивченні їх впливу на формування врожайності в умовах нестійкого зволоження, звичайної посухи та стресових чинників. Об’єкт досліджень – національні сорти: сорт Гермес, Святогор, Адапт – усі розроблені та впроваджені СГІ-НЦНС, сорт Хорс – Інститут рослинництва ім. Юр’єва. Предмет досліджень – процеси формування урожаю зерна ячменю ярого залежно від вивчаємої норми витрати зерна під час посіву та визначення найбільш пристосованих сортів. Досліди проводили у фермерському господарстві протягом 2023-2025 рр. Варіантами слугували 3 норми сівби зерна: 3,5; 4,5; 5,5 млн схожих зерен на гектар. Впродовж вегетації проводили обліки та спостереження. Аналізували варіювання цінних господарських показників та урожайності зерна. Попередник – пшениця озима. Посів проводили в оптимальні строки – сівалкою Клен (сівалка точного висіву). Площа облікової ділянки становила 25 м2. Ширина ділянки – 2 м. Облікова площа ділянок для всіх сортів і варіантів досліду була однаковою. Ділянки висівали рендомізовано. Повторність 3-кратна. Обліки почали проводити відразу після появи сходів. Був присутній принцип єдиної відмінності усіх факторів. На тлі вивчення норм сівби, визначали кількість продуктивних стебел (шт./м2), маса зерна з колоса (г), вага 1000 шт. насінин. Використовували загальноприйняту технологію вирощування культури. Збирання та облік урожаю проводили у кратчайші строки. Система захисту ячменю – звичайна. Фенологічні спостереження проводились згідно розроблених методичних рекомендацій. Урожай насіння проводили з ділянки з перерахунком на 1 м2. Дані оброблялись за використанням спеціальних програм Windows 95/98, Statistica 6,0. Погодні умови вегетаційного періоду з вирощування ячменю ярого були наступні: 2023 рік – досить сприятливий, 2024 рік – досить посушливий, 2025 рік – посушливий та стресовий (досить несприятливі). Встановлено, що кількість продуктивних стебел (шт./м2) на сортах ячменю ярого змінювалася в залежності від норми сівби насіння та років досліджень. Високі показники кількості продуктивних стебел були у 2023 році (в середньому, 414,2 продуктивних стебел, шт./м2). У 2024 р. – дуже посушливі умови вегетації (в середньому, 381,2 продуктивних стебел, шт./м2). У 2025 р. – посушливі стресові умови (в середньому, 238,1 продуктивних стебел, шт./ м2). Так, за нормою сівби 3,5 млн. схожих насінин - кількість продуктивних стебел VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 97 мінімальна. Середня, максимальна кількість продуктивних стебел – у сорту Святогор. Мінімальна – у сорту Адапт. Гарні результати з врожайностіу сорту Хорс – 359 продуктивних стебел, шт./м2.. Оптимальним, за 3 роки досліджень, був сорт Святогор. Показники маси зерна з колоса були максимальні у 2023 році – 0,88 г. У 2024 році – 0,74 г. У 2025 р. – лише 0,42 г. В цілому, за 3-и роки досліджень, показники маси зерна з колоса були високи у сорту Хорс – 78 г. У інших сортів різниця по цьому показнику була в межах 0,01-0,03 г. У 2023 році, показники врожайності були – 3,6-4,2 т/га (в середньому – 3,91 т/га). Високу врожайність показав сорт Хорс – 3,9-4,1 т/га (у 2023 р.), 2,8-3,0 т/га – у 2024 р. У 2024 р. – рівень врожайності був 2,6-3,0 т/га. Такий врожай показали – Святогор (2,6-3,0 т/га), Гермес (2,8-3,3 т/га), сорт Хорс (2,8-3,0 т/га). У 2025 р. – рівень врожайності ще зменшився, до рівня 1,8-2,4 т/га, за середним показником – 2,03 т/га. Середня врожайність по сортах була наступною: максимально -3,2 т/га –у сорту Хорс, 3,1 т/га – у сорту Гермес. По 3,0 т/га мали сорти Святогор та Адапт. Слід памятати, що у досліді, оптимальною була норма витрати насіння або сівби – 4,5 млн. схожих насінин/га. Найбільш пристосовані до умов господарства, були відмічені сорти Хорс та Гермес, з урожайністю 3,13,2 т/га та при нормі висіву – 4,5 млн схожих насінин на гектар. Збільшення норми висіву до 5,5 млн схожих насінин на 1 га сприяло зниженню врожайності. Розрахунок економічної ефективності вирощування ячменю ярого (сорт Хорс та Гермес) показав, що за врожайності сорту Хорс (середне за 3 роки) – 3,2 т/га, вартість продукції становила 20800 грн/га. Чистий дохід – склав 8500 грн, собівартість на 1 ц - 3843,8 грн. Рівень рентабельності сорту Хорс – 69,1 %. Рівень рентабельності сорту Гермес – 63,8 %. За сприятливих погодних умов, фактичний потенціал врожайності цих сортів може сягати 5-6 т/га. Встановлені результати вказують на доцільність вирощування ячменю ярого даних сортів, оскільки, при тих самих виробничих затратах, значно збільшується рівень рентабельності. Бібліографія: 1. Рожков А. О., Чернобай С. В. Урожайність ячменю ярого сорту Докучаєвський 15 залежно від застосування різних норм висіву та позакореневих підживлень. Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2014. № 4. С. 30-34. 2. Дубовик О. О. Особливості формування продуктивного стеблостою сучасних сортів ячменю ярого залежно від норм висіву насіння. Селекція і насінництво. 2012. Вип. 101. С. 272-278. 3. Лінчевський А. А. 95 років селекції ячменю в селекційно-генетичному інституті. Збірник наукових праць СГІ–НЦНС. 2012. Вип. 20 (60). С. 66-83. 4. Лінчевський А. А., Легкун І. Б. Нове ставлення до культури ячменю і селекція в умовах зміни клімату. Вісник аграрної науки. 2020. № 9. (810). С. 34-42. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 98 ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНИХ СОРТІВ СОЇ РІЗНОГО ПОХОДЖЕННЯ В УМОВАХ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ Білявська Л. Г., Сидоренко Д. О., Червяк П. М. Полтавський державний аграрний університет Соя є ключовою стратегічною та продовольчою культурою в Україні. Вона має великий потенціал та можливості для використання [1]. Виробництво цієї культури має свої особливості. Завдяки складним ґрунтово-кліматичним умовам Полтавська область залишається перспективним регіоном для вирощування сої, де отримують високі врожаї та насіння високої якості. Однак зміни погодних умов створюють певні ризики та стресові фактори. Проте ретельне вивчення сортового складу культури та розкриття її потенціалу врожайності вимагає вдосконалення та модифікації технологічних елементів [2]. Вихід із складних ситуацій полягає у відборі оптимальних сортів шляхом визначення характеристик та властивостей сорту в конкретних умовах вирощування. Ці сорти допоможуть підвищити прибутковість господарства, збільшити виробництво сої та отримати високоякісний посадковий матеріал. Виробники сої хочуть вирощувати нові та перспективні сорти. Важливе значення має як виробниче, так і екологічне випробування нових сортів сої. Це пов'язано з тим, що погодні умови можуть по-різному змінювати існуючі властивості будь-якого сорту. Це пояснюється тим, що екологічні фактори мають значний вплив на врожайність насіння (близько 45-55 %). Навіть якщо інші фактори мають оптимальні параметри [3]. Тому, щоб отримати оптимальні дані з урахуванням погодних факторів і фактичних характеристик досліджуваних сортів, можна визначити їх позитивні та негативні аспекти і надати фактичну оцінку та перспективи отримання максимальних врожаїв [4]. Метою нашого дослідження було вивчення сучасних сортів сої різного походження та різних груп стиглості в умовах недостатньої вологості та нестабільних погодних умов, визначення виробничої цінності сортів. Тому щороку в умовах виробництва в лісостеповій зоні України висівають демонстраційні ділянки, що є досить важливим для ознайомлення фермерів регіону з сучасним асортиментом соєвих культур, їх станом та потенціалом, для відбору найбільш продуктивних і прибуткових сортів для виробників. Об'єктами дослідження були сорти сої різного походження. Попередником була озима пшениця. Площа посіву для кожного сорту становила 0,01 га. Ширина ділянки – 2 м. Посів проводився в першої декаді травня. Сівалка – «Клен». Густота посіву – 700-750 тис. рослин/га. Відстань між рядками 45 см. Для боротьби з бур'янами на соєвих культурах використовували гербіцид «Базагран» (2,0 л/га). Усі обліки та спостереження проводили за стандартними методами [5]. Українські сорти: селекція Інституту землеробства НААН України VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 99 (5 сортів) та ФГ «Грига» + ПДАУ МОН України (5 сортів). Іноземні сорти представлені компаніями FARMSAAT, Австрія (сорт Majestic), RAJT, Франція (сорти RJT Sirelia та RJT Satelia) та APSOV, Італія (Avril, Betty, Cindy, Mantra, Mandala, Fantine). З урахуванням ботанічних і біологічних особливостей культури та умов землеробства на основі бази даних (2023-2025) були отримані наступні результати. Погодні умови були різними. У 2022 році умови для вегетації сої були досить сприятливими. 2023 рік був оптимально сприятливим для отримання високого врожаю. У 2024 році умови були складними: під час формування та дозрівання стручків було кілька періодів значної посухи. Слід зазначити, що протягом вегетаційного періоду випало лише 102 мм опадів. Період 2025 року характеризувався поєднанням негативних факторів: посуха, шквали, коливання температури між днем і ніччю, висока хмарність та низькі температури повітря під час періоду проростання та бутонізації. За середнім довгостроковим гідротермальним коефіцієнтом (ГТК) (1,1) в оптимальному 2022 році ГТК становив 1,0, у сприятливому 2023 році – 1,2, у посушливому 2024 році – лише 0,8, у 2025 році, стресовому та посушливому, – лише 0,7. Періоди посухи тривали 5-7 днів. Рослини негативно реагували на це явище. Воно значно обмежує розвиток рослин. А в умовах Полтавської області має велике значення в стримуванні потенціалу врожаю. Більш небезпечною є комбінована посуха, коли нестача води в ґрунті збігається з впливом сухого гарячого повітря. Під час сильної або тривалої посухи переважають деградаційні процеси і відбувається різке порушення функціонування систем життєзабезпечення рослини (затримка росту і розвитку). Посуха негативно впливає на елементи структури врожаю. Посухостійкість різних генотипів визначається змінами врожайності насіння, на яку безпосередньо впливають різні морфологічні та біологічні характеристики. Було показано, що в 2023-2025 роках вегетаційний період тривав 92-114 днів. В середньому за 3 роки найкоротший вегетаційний період (92 дні) був у сорту «Антрацит». Стандартом у групі ранньостиглих сортів був сорт «Адамос» – 94 дні. У групі ранньостиглих сортів було найбільше сортів - 16 сортів різного походження. До групи середньоранніх сортів належать лише два сорти (Інститут сільського господарства Національної академії аграрних наук України). Вегетаційний період до 105 днів спостерігався у сортів Адамос, Анніт, Антрацит, Аквамарин, Алмаз, Муpа, Арніка, Сіверка, Маджестік, RJT Sirelia, RJT Satelia, Avril, Cindy, Mantra, Mandala, Fantine. Найкоротший вегетаційний період спостерігався у сортів з вегетаційним періодом 94-98 днів: Адамос, Анніт, Антрацит, Аквамарин, Алмаз, Муза та Арніка. Висота рослин сої за сортами (в середньому за роки досліджень) коливалася від 62 до 79,7 см. Сорт Адамос (ст.) мав мінімальну середню висоту рослин – 62 см. Більшість іноземних сортів (в середньому за 3 роки) мали показник 69-76,7 см. Сорти Полтавської селекції мали показник (у середньому за 3 роки) 62-79,7 см. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 100 Сорти Інституту землеробства НААН України – 63,3-74,7 см. Іноземні сорти є більш середньостиглими, з середньою висотою 69-76,7 см. Висота нижнього кріплення бобу, у Полтавcьких сортів, становила 6,3-8,7 см. У сортів Інституту землеробства – 6,3-8,3 см. У іноземних сортів перший біб кріпився на висоті 8,3-11,0 см, в середньому – 9,88 см. У 2023 році, висота нижнього кріплення бобу, становила 8-13 см. У 2024 році – 7-11 см. У 2025 році (досить несприятливому році) – 4-9 см. Середня врожайність насіння сої, за три роки, становила 1,7-2,8 т/га. У 2024 році – 1,7-2,8 т/га. У 2025 році, який був досить стресовим, він становив лише 1,32,3 т/га. Українські сорти, що належать до групи ранньостиглих (Київська та Полтавська селекція), показали середній урожай 1,7-2,6 т/га. Серед полтавських сортів, виділялися сорти Адамос, Анніт та Антрацит, з урожайністю 2,4-2,7 т/га. Середня вологість насіння, цих сортів, перед збиранням, становила 7,5-9,0 %. Сорти Муза, Арніка та Сіверка, показали врожай 2,0-2,2 т/га. Іноземні сорти –врожай 2,32,8 т/га. Сорти RJT Sirelia, RJT Satelia та Fantine показали хороші результати – врожай 2,6-2,8 т/га. Однак, середня вологість насіння, цих сортів перед збиранням, становила 12-13 %. Були встановлені такі показники якості насіння сої: польова схожість – 8796 %, лабораторна схожість – 92-95 %. Іноземні сорти також показали хороші результати – 94-98 % (Mantra, Mandala, Fantine – 97-98 %). Українські сорти показали результати 90-94 % (Адамос – 94 %). Вага 1000 насінин коливалася від 147 до 170 г, причому найвище значення було у сортів Антрацит і Алмаз – 170 г. У сортів Адамос і Аквамарин вага 1000 насінин становила 160-166 г. Серед вітчизняних сортів пошкодження насіння хворобами спостерігалося у сортів Адамос, Анніт, Антрацит, Алмаз, Муза та Арніка – 4-5 %, що не перевищувало порогу шкідливості та вимог до насіння. Бактеріозом було уражено 8,3 %. Насіння сортів полтавської та київської селекції, виявилося вільним від бактерій. Розрахунок економічної ефективності показав, що сорт Fantine мав найвищу врожайність і найвищу рентабельність – 133,3 %. Новий сорт Annit також мав високий рівень рентабельності – 125 %, що доводить високу цінність сорту, його перспективи та конкурентоспроможність. Посушливі роки 2024-2025 були негативними, врожайність сої впала до 1,4-1,8 т/га. Тому, рентабельність нестабільних сортів була значно нижчою, ніж у сортів раннього терміну дозрівання. Таким чином, виробники сої повинні звертати увагу і щорічно аналізувати результати демонстраційних ділянок, які зосереджені в кожній окремій зоні вирощування сої й сприяють розкриттю їх генетичного потенціалу. За результатами наших досліджень, виробникам у Полтавській області (Лісостепова зона України) можна рекомендувати такі сорти за високою врожайністю, оптимальною висотою рослини, висотою прикріплення бобів та низькою вологістю насіння перед збиранням: Адамос, Анніт, Антрацит, Муза, Арніка, Сіверка, RJT Sirelia, RJT Satelia та Fantine. Їхньою відмінною рисою є посухостійкість. Відмінність полягає у здатності швидко відновлювати фізіологічний стан рослин у стресових умовах. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 101 Бібліографія: 1. Бабич А. O., Бабич-Побережна А. А. Селекція, виробництво, торгівля і використання сої у світі. К.: Аграрна наука, 2011. 548 с. 2. Іванюк С. В. Формування сортових ресурсів сої відповідно до біокліматичного потенціалу регіону вирощування. Корми і кормовиробництво. 2011. С. 34-40. 3. . Білявська Л. Г., Білявський Ю. В. Виробниче випробування сортів сої в умовах недостатнього зволоження. Сучасні аспекти і технології у захисті рослин : Міжнародна наук.-практ. інтернет-конференції. 2022. Полтава. С. 60-62. 4. Білявська Л. Г., Пилипенко О. В. Поради щодо вибору сорту сої для виробника. Agroexpert. 2016. №3 (92). С. 26-27. 5. Широкий уніфікований класифікатор роду Glycine max. (L.) Merr.;підгот. Л. Н. Кобизєва, В. К. Рябчун, О. М. Безугла [та ін.] / НААН, Ін-т рослинництва ім. В. Я. Юр'єва. X., 2004. 37 с. ВПЛИВ ПОКРИВНИХ КУЛЬТУР НА ВЛАСТИВОСТІ І МІКРОБІОЛОГІЧНУ АКТИВНІСТЬ ГРУНТУ Водяник О. В., Поспєлов С. В., Жук Р. О. Полтавський державний аграрний університет Антропогенне кліматичне зміни суттєво впливають на сільське господарство у багатьох регіонах світу через глобальні порушення у розподілі опадів і прискорену втрату вуглецю з ґрунтів [10, 12]. Зміни, пов’язані з опадами, створюють подвійну загрозу: пересихання верхнього шару ґрунту під час посух спричиняє обмеження врожайності, тоді як інтенсивні зливи призводять до ерозії ґрунту. Покривні культури можуть ефективно підтримувати управління ґрунтовими й водними ресурсами, підвищуючи захист від ерозії, покращуючи інфільтрацію води й утримання вологи. Крім того, вони сприяють зростанню запасів вуглецю (C) та азоту (N) у ґрунті і зменшують втрати нітратів шляхом вимивання у нижні шари грунтового покриву [4-5]. У сучасному сільському господарстві покривні культури відіграють все більше значення для стабілізації агроценозів. Одним із питань, яке потребує подальших досліджень - оцінка ступеня та способів, якими основна культура отримує переваги від «кореневих слідів», залишених попередньою покривною рослиною. Це питання доступу коренів культур до підземних водних та поживних ресурсів, а також вплив на твердість й температуру ґрунту, що є суттєвим фактором для розуміння й управління грунтовими процесами [7]. Відомо, що корені попередніх рослин формують кореневі канали, які знижують опір проникненню коренів і сприяють їх росту у глибших шарах ґрунту, що обумовлено типом ґрунту. Після загибелі покривної рослини ці кореневі канали зберігаються в ґрунті і можуть повторно використовуватися наступною культурою, що полегшує розвиток її кореневої системи у глибині профілю та забезпечує доступ до більшого обсягу поживних ресурсів [1, 11]. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 102 Такий механізм особливо важливий для підтримання росту культури в умовах тривалої посухи. Враховуючи варіабельність типів, довжини і щільності коренів у різних видів рослин та ґрунтових профілях, вибір покривних культур, вирощуваних монокультурою або в сумішах, є важливою агрономічною стратегією. Найбільш поширені покривні культури належать до родин хрестоцвітих (Brassicaceae), бобових (Fabaceae) і злакових (Poaceae). Злаки характеризуються розвинутою мичкуватою кореневою системою, що може бути як поверхневою, так і глибоко проникаючою, тоді як хрестоцвіті мають головний стрижневий корінь, що глибоко проникає у грунт. Вони також виконують роль зеленого добрива, підвищуючи родючість ґрунту та вміст органічного вуглецю [14]. Бобові рослини формують різні за профілем кореневі системи і формують симбіотичні зв’язки з азотфіксуючими бактеріями, що дозволяє фіксувати до 80300 кг мінерального азоту на гектар, збагачуючи ним ґрунт та збільшуючи вміст азоту разом із вуглецевою секвестрацією [13]. Це додає великі переваги до їх включення у ротацію покривних культур. До того ж кореневі канали є центрами мікробної активності, зокрема обміну вуглецю та азоту, завдяки високому вмісту органіки на їхніх стінках, що суттєво впливає на біогеохімічні потоки. Встановлено, що вони заселені різноманітними мікробними спільнотами, чисельність яких перевищує ту, що формується у ґрунті без каналів. Загалом ґрунтова екосистема відіграє ключову роль у кругообігу поживних речовин, розкладанні органіки та підтриманні здоров’я екосистеми, що досліджується різними «омікс»-підходами. Серед найбільш активних метаболічних шляхів у зоні коренів, порівняно з кореневими каналами, є цикл лимонної кислоти та вуглецевий метаболізм, які використовують мікроорганізми для переробки органічного вуглецю в рамках вуглецевого циклу [8]. Новітні дослідження все більше описують структуру і функціонування бактеріальних метапротеомів у ґрунтах різних умов [2]. Сучасні методи метапротеоміки дозволяють кількісно оцінювати структуру мікробних спільнот і їхню роль у метаболічних шляхах через аналіз білкових профілів [3, 6]. Цей підхід допомагає заповнити прогалини у знаннях про вплив покривних культур на експресію білків, залучених у вуглецеві (C) і азотні (N) цикли, та їхні просторово-часові зміни протягом сезону росту сільськогосподарських культур. Завдяки вказаному методу, визначені білки можна зіставити з різноманітними бактеріальними таксонами для розкриття їх ролі в метаболічних шляхах, а також дослідити вплив рослинного типу, клімату та едафічних умов (рівень pH, вуглецеві фракції, вологість, текстура ґрунту) [2]. Таким чином, метапротеоміка актуальна для розуміння динаміки мікробних спільнот у біохімічних процесах, таких як вимивання азоту і кругообіг поживних речовин, а також для вивчення змін у просторово-часових параметрах по глибині ґрунтового профілю під різними комбінаціями товарних і покривних культур у різні фази росту. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 103 Бібліографія: 1. Banfield C. C., Dippold M. A., Pausch J. et al. Biopore history determines the microbial community composition in subsoil hotspots. Biol Fertil Soils. 2017. Vol. 53. P. 573–588. DOI: 10.1007/s00374-017-1201-5. 2. Bastida F., Jehmlich N., Starke R. et al. Structure and function of bacterial metaproteomes across biomes. Soil Biol Biochem. 2021. Vol. 160. Article 108331. DOI: 10.1016/J.SOILBIO.2021.108331. 3. Heyer R., Benndorf D., Kohrs F. et al. Proteotyping of biogas plant microbiomes separates biogas plants according to process temperature and reactor type. Biotechnol Biofuels. 2016. Vol. 9. Article 155. DOI: 10.1186/s13068-016-0572-4. 4. Kaspar T. C., Jaynes D. B., Parkin T. B. et al. Effectiveness of oat and rye cover crops in reducing nitrate losses in drainage water. Agric Water Manag. 2012. Vol. 110. P. 25-33. DOI: 10.1016/J.AGWAT.2012.03.010. 5. Kaye J. P., Quemada M. Using cover crops to mitigate and adapt to climate change. A review. Agron Sustain Dev. 2017. Vol. 37, No. 4. DOI: 10.1007/s13593-016-0410-x. 6. Kleiner M., Thorson E., Sharp C.E. et al. Assessing species biomass contributions in microbial communities via metaproteomics. Nat Commun. 2017. Vol. 8. Article 1558. DOI: 10.1038/s41467-017-01544-x. 7. Lynch J. P., Wojciechowski T. Opportunities and challenges in the subsoil: pathways to deeper rooted crops. J Exp Bot. 2015. Vol. 66. P. 2199–2210. DOI: 10.1093/jxb/eru508. 8. Ofaim S., Ofek-Lalzar M., Sela N. et al. Analysis of microbial functions in the rhizosphere using a metabolic-network based framework for metagenomics interpretation. Front Microbiol. 2017. Vol. 8. Article 1606. DOI: 10.3389/fmicb.2017.01606. 9. Philippot L., Chenu C., Kappler A. et al. The interplay between microbial communities and soil properties. Nat Rev Microbiol. 2024. Vol. 22. P. 226-239. DOI: 10.1038/s41579-02300980-5. 10. Querejeta J. I., Ren W., Prieto I. Vertical decoupling of soil nutrients and water under climate warming reduces plant cumulative nutrient uptake, water-use efficiency and productivity. New Phytol. 2021. Vol. 230. P. 1378–1393. DOI: 10.1111/nph.17258. 11. Rumpel C., Kögel-Knabner I., Bruhn F. Vertical distribution, age, and chemical composition of organic carbon in two forest soils of different pedogenesis. Org Geochem. 2002. Vol. 33. P. 1131–1142. DOI: 10.1016/S0146-6380(02)00088-8. 12. Samaniego L., Thober S., Kumar R. et al. Anthropogenic warming exacerbates European soil moisture droughts. Nat Clim Chang. 2018. Vol. 8. P. 421-426. DOI: 10.1038/s41558-0180138-5. 13. Stagnari F., Maggio A., Galieni A. et al. Multiple benefits of legumes for agriculture sustainability: an overview. Chem Biol Technol Agric. 2017. Vol. 4. Article 1-13. DOI: 10.1186/s40538-016-0085-1. 14. Walker B. A. R., Powell S. M., Tegg R. S. et al. Ten years of green manuring and biofumigation alters soil characteristics and microbiota. Appl Soil Ecol. 2023. Vol. 187. Article 104836. DOI: 10.1016/j.apsoil.2023.104836. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 104 БІОЛОГО-ЕКОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОБОРУ РОСЛИН ДЛЯ ВЕРТИКАЛЬНОГО ОЗЕЛЕНЕННЯ ІНТЕР’ЄРІВ ЗАКЛАДІВ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ Гапон С. В., Мартинова А. С., Мартинов К. А., Шабельник І. А. Полтавський державний аграрний університет Вертикальне озеленення у внутрішніх приміщеннях, зокрема в кафе, стає все більш популярним рішенням фітодизайну. Це зростаюче застосування рослин пов’язане не лише з декоративною функцією, але й із прагненням створити комфортні екологічні та мікрокліматичні умови всередині закладів. У приміщеннях кафе рослини відчувають специфічні абіотичні стреси: нестабільне освітлення (поєднання слабкої природної інсоляції та штучного світла), коливання температури, обмежений простір для кореневої системи, нерівномірне зволоження субстрату і недостатня вентиляція. Для забезпечення довговічності й естетичної стабільності вертикальних фітоконструкцій необхідно ретельно підбирати рослини з точки зору їх біологічних та екологічних характеристик. Важливими є такі властивості, як тіневитривалість, адаптивність до штучного освітлення, коренева будова, транспіраційна активність, стійкість до фітопатогенів та здатність витримувати обмежений об’єм субстрату. Метою цього дослідження є обґрунтування ботанічних критеріїв підбору рослин для вертикального озеленення інтер’єру кафе та формулювання рекомендацій щодо їх догляду. Завдання включають аналіз екологічних вимог видів, характеристику оптимальних умов середовища, а також практичні рекомендації для підтримання стабільного, здорового фітосалону. 1.Біолого-екологічні основи вибору рослин Вертикальні фітостени в приміщеннях створюють умови, в яких коренева система рослин розвивається у значно обмеженому об’ємі субстрату. За таких обставин важлива компактність кореневої системи та здатність рослин жити в обмеженому середовищі. Згідно з дослідженнями, екологічна пластичність (здатність до адаптації до різних умов освітлення та вологості) є однією з ключових ознак для успішного функціонування вертикальних насаджень [3]. Тіневитривалість – ще один критичний параметр: багато приміщень кафе мають низьку інтенсивність природного світла або взагалі його відсутність, тому рослини мають бути здатними ефективно здійснювати фотосинтез за умов штучного освітлення. Це підтверджується класичними фізіологічними дослідженнями рослин, де підкреслюється необхідність адаптації до таких стресів [1]. 2.Середовище інтер’єру кафе як екологічний виклик Температурні та вологісні коливання в кафе є суттєвим фактором, що впливає на життєздатність рослин. Робота кухонного обладнання, потік VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 105 відвідувачів, кондиціонери й опалювальні прилади створюють змінні умови, які не характерні для традиційного озеленення. Такі обставини призводять до нестабільності кореневого зволоження та ризику пересихання субстрату або, навпаки, його перезволоження [5]. Вентиляція в кафе часто обмежена через планування простору, що знижує обмін повітря у фітосистемі. У поєднанні з нерівномірним режимом поливу це може створити середовище сприятливе, для розвитку грибкових патогенів, якщо не здійснювати належний догляд [6]. 3.Критерії відбору рослин для вертикальних фітосистем. Коренева система: перевага – поверхнева або компактна коренева система, яка добре почуває себе у вузькому субстратному шарі [3]. Транспірація: помірна транспіраційна активність важлива, щоб уникнути частого пересихання субстрату, але й не створювати надмірної вологості [1]. Стійкість до патогенів: рослини повинні бути досить резистентними до грибкових уражень та інших фітотоксичних агенів, адже погані умови вентиляції й поливу можуть сприяти розвитку захворювань [6]. Довговічність декоративного вигляду: однорідне листя, низька ламкість, стабільний ріст – важливі для мінімізації заміни рослин у фітостіні [2]. 4.Рекомендований асортимент рослин. На основі вищевказаних критеріїв можна запропонувати такі види для вертикального озеленення інтер’єру кафе: Epipremnum aureum: демонструє високу тіневитривалість, має компактну кореневу систему й активно росте в обмеженому просторі. Philodendron scandens: добре переносить коливання вологості та низьке освітлення. Chlorophytum comosum (хлорофітум): стійкий до нерегулярного поливу, має помірні вимоги до освітлення і кореневу систему, яка підходить для тонких вертикальних панелей. Asplenium nidus (румпі): функціонує при стабільно високій вологості, добре адаптується до закритих приміщень без сильного повітряного руху. Spathiphyllum wallisii (мирна лілія): дуже ефективна у фільтрації повітря, добре переживає низьку інтенсивність світла. Nephrolepis exaltata (щитолисник): формує щільну зелень і надає вертикальній системі декоративний вигляд, але потребує уважного контролю вологості. 5.Особливості догляду за вертикальними панелями. Використання автоматизованих систем поливу (наприклад, краплинного зрошення) для рівномірного розподілу води і підтримки оптимального вологообміну [7]. Застосування легких, аераційних субстратів, які забезпечують добру дренажну здатність і запобігають застою води, що знижує ризик анаеробних умов в кореневому шарі [3]. Постійний фітосанітарний моніторинг для своєчасного виявлення грибкових інфекцій або шкідників, особливо у зонах з поганою вентиляцією [6]. Коригування режиму освітлення: використання LED-ламп із відповідною спектральною температурою (наприклад, 4000–6500 К) для підтримки фотосинтетичної активності за умов недостатнього природного світла [2]. Регулярна обрізка, видалення пошкодженого листя та, за необхідності, заміна VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 112 змінний результат, проте їх поєднання з азотфіксаторами забезпечує стабільний позитивний ефект. Це пояснюється високою енергоємністю процесу фіксації молекулярного азоту, який потребує значних витрат аденозинтрифосфату (АТФ). Оскільки фосфор є структурним компонентом АТФ, мобілізація цього елемента безпосередньо в зоні кореня знімає енергетичні обмеження для функціонування нітрогенази ризобій. Додатково, багато штамів PGPMs, наприклад Bacillus subtilis, проявляють виражену антагоністичну активність проти широкого спектру фітопатогенів (Fusarium, Pseudomonas syringae, Erwinia), що дозволяє створювати біопрепарати з фунгіцидними властивостями [1, 4]. Емпіричні дані підтверджують, що інокуляція має значний кількісний та якісний вплив на врожай. Комерційне застосування препаратів на сої (наприклад, HiStick Soy, TURBOSOY) демонструє приріст врожайності на рівні 1,2-1,3 т/га порівняно з контролем [8]. Втім, цей ефект має виражену географічну варіативність: прирости врожаю в Аргентині суттєво перевищували показники у США, що вказує на чутливість мікроорганізмів до локальних ґрунтовокліматичних умов. Крім валового збору, інокулянти суттєво покращують поживну цінність продукції. Так, інокуляція нуту штамом Mesorhizobium призводила до зростання вмісту азоту в зерні на 61,1 %, а фосфору – на 11,4 %. Однак виробникам слід враховувати можливі компроміси якості: підвищення вмісту білка в сої часто корелює зі зниженням вмісту олії, що може впливати на ринкову стратегію реалізації врожаю [4]. Попри очевидні переваги, існують обмежуючі фактори, що можуть нівелювати ефективність біопрепаратів. Одним із найбільш критичних є «ефект спадщини поля» (Legacy Effect). На полях із тривалою історією вирощування певної бобової культури формується стійка популяція аборигенних (резидентних) ризобій [6]. Ці «дикі» штами, будучи добре адаптованими до місцевих умов, є надзвичайно конкурентними і часто перешкоджають колонізації кореня високоефективними комерційними штамами, внаслідок чого повторна інокуляція може не дати очікуваного приросту. У таких випадках підвищення білковості доцільно досягати через пізнє азотне підживлення. Іншим лімітуючим фактором є рівень мінерального азоту в ґрунті. Внесення високих доз азотних добрив пригнічує активність бульбочкових бактерій і процес нодуляції. Дослідження доводять, що інтеграція інокулянтів з регуляторами росту дозволяє знизити норми мінеральних добрив на 20-30 % без втрати продуктивності, що є оптимальною стратегією [3]. Успіх технології також критично залежить від якості формуляції препарату. Переважна більшість невдач у виробничих умовах пов'язана з використанням неякісних, контамінованих продуктів. Головною вимогою є стерильність носія. Традиційні торф'яні субстрати, якщо вони не пройшли належну стерилізацію, можуть містити сторонню мікрофлору, яка витісняє корисні бактерії під час зберігання. Тому інноваційні розробки спрямовані на VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 113 створення стерильних рідких формуляцій з тривалим терміном зберігання ("консервованих" інокулянтів) та технологій заводської передпосівної обробки насіння, що мінімізує людський фактор. Аналізуючи перспективи розвитку галузі, слід зазначити, що майбутнє належить мультиштамовим консорціумам. На відміну від монокультур, консорціуми демонструють вищу екологічну пластичність, забезпечуючи стабільну ефективність у широкому діапазоні температур, вологості та pH ґрунту. Науковий пошук зміщується в площину «мульті-оміксних» технологій (геноміка, транскриптоміка, метаболоміка), що дозволить конструювати мікробні угруповання з наперед заданими властивостями. Хоча генетична інженерія відкриває шляхи до створення штамів з покращеною азотфіксуючою здатністю, на сучасному етапі пріоритетом залишається відбір та компонування природних штамів, що знімає регуляторні бар'єри. Підсумовуючи, можна стверджувати, що мікробіологічні інокулянти є потужним інструментом сучасної агрономії. Їх застосування дозволяє вирішувати комплексні завдання: від підвищення врожайності та якості зерна до відновлення родючості ґрунтів і пом'якшення наслідків кліматичних змін. Стратегія їх використання повинна базуватися на глибокому розумінні фізіології симбіозу, врахуванні історії поля та оптимізації системи мінерального живлення. Перехід до використання стерильних, поліфункціональних мікробних консорціумів є безальтернативним шляхом до сталого та рентабельного виробництва рослинницької продукції в умовах глобальних екологічних викликів. Бібліографія: 1. Жиліна Т. Б., Поспєлова Г. Д., Нечипоренко Н. І., Коваленко Н. П. Аналіз актуальних фітопатологічних проблем гороху. Матеріали ХІI науково-практичної інтернетконференції «Актуальні напрямки та інновації у вирішенні проблем галузі рослинництва» присвячена 180 річчю з дня народження професора А. Є. Зайкевича. (Полтава, 5 травня 2022 р.). Полтава. 2022. С. 38-41. 2. Костенко М. О., Шерстюк О. Л., Коваленко Н. П. Мікробіологічні препарати у захисті рослин від хвороб. Сучасні аспекти і технології у захисті рослин: матеріали Міжнародної наук.-практ. інтернет-конф. (м. Полтава, 16лютого 2021 р.). Полтава: ПДАА, 2021. C. 63-65. 3. Литвиненко С. О., Крикунов С. О., Поспєлова Г. Д., Коваленко Н. П., Нечипоренко Н. І. Регулятори росту в рослинництві. Матеріали Міжнар.наук.-практ. інтернет-конф. «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин» (Полтава, 24 листопада 2022 р.). Полтава: ПДАА, 2022. С.132-135. 4. Поспєлова Г. Д., Коваленко Н. П., Нечипоренко В. Я., Кочерга, Гречкосій А. О., Скляр С. С. Фунгіцидний захист посівів сої від кореневих гнилей. Scientific Progress & Innovations. 2023. No 26 (3). С. 60-64. 5. Поспєлова Г. Д., Коваленко Н. П., Нечипоренко Н. І., Шерстюк О. Л., Морозов О. М. Вплив передпосівної обробки на посівні якості та фітосанітарний стан насіння нуту. Вісник ПДАА. 2022. No 2. С. 124-134. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 114 6. Chiluwal A., Haramoto E. R., Hildebrand D., & Salmeron M. Late-Season Nitrogen Applications Increase Soybean Yield and Seed Protein Concentration. Front. Plant Sci., 2021. V. 12. https://doi.org/10.3389/fpls.2021.715940 7. Díaz-Rodríguez A. M, Parra Cota F. I, Cira Chávez L. A, García Ortega L. F, Estrada Alvarado M. I., Santoyo G., de Los Santos-Villalobos S. Microbial Inoculants in Sustainable Agriculture: Advancements, Challenges, and Future Directions. Plants (Basel). 2025 Jan 11;14(2):191. https://doi.org/10.3390/plants14020191 8. Jarecki Wacław (2024). Effect of Soybean Seed Inoculation with Symbiotic Bacteria . Legume Research. 47(2): 242-248. https://doi.org/10.18805/LRF-757 9. Pisarenko, V. M., Kovalenko, N. P., Pospielova, G. D., Pischalenko, M. A.,Nechyporenko, N. I., & Sherstiuk, O. L. (2020). Modern strategy of integratedplant protection. Bulletin of Poltava State Agrarian Academy. 2020. №4. С. 104-111. БІОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ РОСЛИН: ІННОВАЦІЙНІ РОЗРОБКИ Круть М. В. Інститут захисту рослин НААН Сільське господарство проявляє негативний вплив на 80% території України. Внесок агропромислового комплексу в забруднення і деградацію навколишнього середовища становить 35-40 %, зокрема земельних ресурсів – 50, поверхневих вод – 45-50 %. Тільки 1 гектар із кожних 10 має задовільний стан. Продуктивність наших ланів порівняно з розвиненими країнами залишається низькою, що великою мірою відображається на продовольчих ресурсах [1, 2]. Найважливішим резервом для отримання додаткових урожаїв сільськогосподарських культур є захист рослин. Та традиційна система захисту із переважним використанням пестицидів часто не є достатньо ефективною. Тому в нашій та багатьох країнах світу актуальним став розвиток концепції інтегрованого екологізованого захисту рослин [3]. Зважаючи на небезпеку широкого застосування хімічних засобів у захисті рослин від шкідливих організмів, багато робиться для зменшення пестицидного навантаження на агроекосистему. Тому альтернатива хімічному методу – це біологічний захист рослин від шкідників, хвороб та бур’янів, який у високорозвинених країнах став екологічно безпечною і пріоритетною формою в довготривалих програмах щодо захисту рослин. До того ж практичне застосування біологічних агентів у практиці сільськогосподарського виробництва є актуальним і одним із важливих інструментів переходу до органічного та екологічного землеробства України [4, 5]. В зв’язку із цим однією із важливіших вимог до створюваної в установах Національної академії агарних наук України інноваційної продукції, крім її економічності, є екологічність. Інститутом захисту рослин Національної академії аграрних наук України та іншими установами Науково-методичного центру «Захист рослин» впродовж VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 115 останніх 20 років в результаті проведених численних науково-дослідних робіт створено понад 400 інновацій, 10 відсотків із яких стосуються біологічного захисту рослин від шкідників та хвороб. Створено базу даних щодо перспективних ентомофагів шкідників плодових та овочевих культур. Вона складається із понад 50 видів ентомота акарифагів, які належать до 6 рядів і 17 родин. Розроблено регламенти масового розведення перспективних видів ентомофагів. Використовуючи їх в практиці біологічного захисту рослин, можна значно розширити коло біоагентів, підвищити ефективність захисних заходів на 20 %, отримати екологічно чисту плодоовочеву продукцію та утримати в чистоті довкілля. Відібрано перспективні види роду Trichogramma різних географічних популяцій для застосування в агроценозах плодових та овочевих культур – T. dendrolimi Mats., T. embryophagum Htg., T. evanescens Westw., T. semblidis Auriv. Застосування трихограми, адаптованої до природно-кліматичних умов тих чи інших регіонів, дає змогу підвищити її ефективність на 20-30 %. Створено колекцію штамів хижих нематофагових грибів із родів Arthrobotrys і Dactylella, а також поповнено існуючу колекцію ентомопатогенних грибів та грибів-антагоністів збудників хвороб рослин новими високоактивними штамами з родів Beauveria, Trichoderma та Metarrhizium. Всі ці біоагенти виявилися перспективними для практичного використання в захисті сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб і фітопаразитичних нематод. Новий штам хижого гриба Arthrobotrys musifornis-65 відрізняється високими біологічними та технологічними властивостями: 1) нематофагова активність (смертність нематод у лабораторних дослідах) – 95-100 %; 2) перспективність як продуцента біологічного препарату для захисту рослин від фітопаразитичних нематод. Сформовано базу даних видового складу ентомопатогенних нематод. При цьому вдосконалено метод виявлення та діагностування цих біоагентів безпосередньо із ґрунту, досліджено їх ареал в агроценозах України та виявлено можливості використання препаратів на основі ентомопатогенних нематод для контролю чисельності шкідливих комах, зокрема на яблуні та груші проти плодожерки й товстоніжки та на картоплі проти личинок коваликів (дротяників) [6]. На основі нових виділених штамів грибів Beauveria bassiana, Arthrobotrys musifornis і Trichoderma lignorum напрацьовано дослідні зразки біопрепаратів Бовециду-Р, Артрофагіну і Триходерміну. Розроблено також лабораторні регламенти на виробництво Гаупсину, рідкого біопрепарату на основі ентомопатогенного штаму Bacillus thuringiensis 0293 та технологію отримання рідкої форми Вертициліну. Все це може бути величезним потенціалом для розробки та впровадження мікробіологічного методу захисту рослин від шкідливих організмів. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 116 За застосування екологічно безпечної технології захисту плодового саду від лускокрилих шкідників, яка ґрунтується на застосуванні гормональних, мікробіологічних препаратів та перспективних видів місцевих популяцій трихограми, технічна ефективність проти комплексу шкідників (плодожерки, листовійки, совки) сягає рівня 85–92%, створюються можливості для отримання врожаю плодів без залишків пестицидів та умови для накопичення трихограми й інших ентомофагів. Розроблено також екологічно безпечні заходи захисту овочевих культур. Так, ефективним проти павутинних кліщів на огірках і томатах у малогабаритних теплицях є насичення споруди хижим кліщем фітосейулюсом. За одночасної появи на рослинах попелиць, білокрилки, трипсів доцільним є випуск хижого клопа макролофуса. За наявності лише тютюнового трипса ефективним є сумісне використання хижих кліщів амблісейуса маккензі та амблісейуса кукумеріс, а лише білокрилки – використання паразита енкарзії. Висівання злакових культур під час вегетації рослин огірка по зовнішньому периметру теплиць сприяє масовому накопиченню багатоїдних ентомофагів (золотоочки, сирфіди, кокцинеліди), які проникають у теплиці і впродовж 2-3 місяців обмежують чисельність популяцій сисних шкідників на рослинах огірка на 20-25 %. Виявлено ефективність дії біопрепарату Боверину, який містить у собі новий штам гриба боверії С-1-9, проти тепличної білокрилки та трипсів на рівні 75-80 %. При цьому додатковий урожай огірків становив 4,5-6, томатів – 7,5-8 кг/м2, або 16-20 %; чистий дохід – 10-15 грн./м2. До того ж було отримано екологічно чисту овочеву продукцію. Для захисту овочевих культур від хвороб ефективне комплексне застосування мікробіопрепаратів – Триходерміну, Гаупсину, Хетоміку окремо або в сумішах від обробки насіння до кінця вегетації рослин. Відмічено досить високу ефективність цих препаратів на огірках, томатах, салаті-латуку в закритому ґрунті проти гнилей та бактеріозів, на посівах і насінниках моркви проти альтернаріозу і фомозу. Так, було отримано 35-65 % додаткової продукції за рентабельності виробництва 210-380 %. Розроблено рекомендації щодо ефективного застосування біопрепаратів проти хвороб огірків відкритого і закритого ґрунту. Так, біопрепарати Триходермін, Гаупсин, Серенада Макс сприяють підвищенню схожості насіння на 19,5-27,3 %, стримують розвиток хвороб рослин (фузаріозне в’янення, бура плямистість) на 73,5; 68,5 і 71,1 % відповідно, зменшують ураженість плодів в 2,3-2,8 рази, і це забезпечує прибавку врожаю до 6,9 кг/м². Відмічено високу ефективність Бітоксибациліну-БТУ, р. і Актофіту, к.е. (83,2 і 97,8 %) проти баштанної попелиці. За комплексного застосування біопрепарату Триходерміну з додаванням Липосаму або Гуміфілду, в.р.г. значно обмежується розвиток хвороб огірків та збільшується врожайність на 10,5-13,6 % за крапельного зрошення. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 117 Розроблено технологію захисту білоголової капусти в зоні Лісостепу, яка полягає в застосуванні біологічних засобів під час вегетації – це обробки посадок сумішшю Триходерміну з Ризопланом проти хвороб, Актофітом – проти блішок і попелиці та використання трихограми проти лускокрилих шкідників. При цьому зниження чисельності шкідників сягає 70-80 %, розвитку хвороб рослин – 65-70 %, додатковий врожай складає 10-15 %, рентабельність – 140-180 %. Екологічно безпечний захист капусти від лускокрилих шкідників та попелиць може бути забезпеченим застосуванням спеціалізованого виду совочної та біланової рас Trichogramma evanescens Westw. місцевої популяції, гормональних (Дімілін, з.п., Матч 050 ЕС, к.е., Номолт, к.с.,) та мікробіологічних (Лепідоцид, Бітоксибацилін, Боверин, Гаупсин, Скарадо М) препаратів, а також підсіванням нектароносів. При цьому спостерігається підвищення ефективності захисних заходів на 15-20-% за зниження затрат на їх проведення до 50%, отримання врожаю без залишків пестицидів та створення умов для накопичення ентомофагів в агроценозі. Є також інноваційні розробки стосовно біологічного захисту промислових та присадибних насаджень винограду для умов Закарпаття від гронової листовійки. Так, використання гормонального препарату Люфокс 105 ЕС, к.е. та випуски трихограми дають змогу отримати 37-42 % додаткового врожаю за рентабельності виробництва 297-373 %. Розроблено критерії ефективності домінуючих природних ентомофагів проти попелиць, кукурудзяного метелика та совок на кукурудзі. Удосконалений екологічно безпечний метод регуляції чисельності лускокрилих шкідників кукурудзи базується на використанні трихограми Trichogramma evanescens Westw. місцевої популяції та врахуванні дії природних ентомофагів. Це дає змогу підвищити ефективність захисту культури на 20-25 %, зменшити кількість обробок посівів, зекономити кошти на проведення захисних заходів на 35-50 %. Інститутом овочівництва і баштанництва НААН розроблено біологічні основи захисту томатів від хвороб в’янення у плівкових теплицях. Збудниками цих хвороб рослин є гриби родів Fusarium Link ex Fr. (домінуючий – Fusarium oxysporum f. sp. lycopersici), Verticillium, бактеріальні патогени. Біологічний захист томатів від фузаріозного, вертицильозного та бактеріозного в’янення, згідно експериментальних даних, полягає в чотирикратній обробці рослин під час вегетації баковою сумішшю біологічних препаратів Мікосан Н (10 л/га) та Азотобактерин БТ (100 мл на рослину). Застосування такої системи захисту дозволяє отримати близько 4 кг/м2 додаткової продукції. Вченими Української науково-дослідної станції карантину рослин ІЗР НААН розроблено технологічні регламенти застосування мікробіологічних препаратів для обмеження чисельності шкідників і контролю хвороб на овочевих, плодових культурах та картоплі, які можуть широко використовуватись в органічному землеробстві. При цьому умовно чистий дохід інколи доходить до 20815,0-27761,4 грн/га, рентабельність – до 330,5-514,8 %, VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 118 пестицидне навантаження на агроценози зменшується на 40-50 %, умови праці покращуються, а отримана продукція є екологічно безпечною. Виявлено можливості застосування мікробіопрепарату Хетомік (на основі природного штаму гриба-антагоніста Chaetomium cochioides 3250) для захисту пшениці ярої від збудників гельмінтоспоріозної й фузаріозної гнилей. Вказано на доцільність сумісного використання фізичних методів із бактеріальними препаратами для передпосівної обробки насіння ячменю й пшениці ярої проти збудників хвороб рослин та для покращання якості зерна (інновації Інституту сільськогосподарської мікробіології НААН). Відмічено ефективність різних поєднань біопрепарату на основі бактерій Pseudomonas flurenscens з оптимальними концентраціями речовин групи амонійних солей дигідропірімідину і композицій мікроелементів при обробці посівів сої та посадок картоплі – зниження розвитку хвороб рослин на 60-76 % (Українська науково-дослідна станція карантину рослин ІЗР НААН). Ефективним виявилося застосування мікробіопрепаратів та їх сумішей із гуміновими добривами та регуляторами росту рослин в системах інтегрованого захисту зернових колосових культур від хвороб і шкідників у зоні Степу (розробка ДУ Інститут зернових культур НААН). Все це може бути важливим елементом технології вирощування зернових культур за органічного землеробства. Таким чином, нині існуючий при Національній академії аграрних наук України Науково-методичний центр «Захист рослин» в особі головної установи – Інституту захисту рослин має величезний арсенал інноваційних розробок із біологічного методу захисту рослин від шкідників та хвороб. Здійснення їх трансферу в аграрне виробництво дасть можливість успішно розвивати органічне землеробство, отримувати значну частину додаткової високоякісної сільськогосподарської продукції і тим самим на належному рівні вирішувати продовольчі, екологічні та соціальні проблеми. Бібліографія: 1. Дегодюк Е. Г., Дегодюк С. Е. Еколого-техногенна безпека України. Київ : ЕКМО, 2006. 306 с. 2. Кулаєць М. М., Лучник М. М., Бабієнко М. Ф., Лайко П. А., Витвицька О. Д., Бузовський Є. А., Скрипниченко В. А. Інноваційна діяльність в агропромисловому виробництві. Економіка АПК. 2010. №6. С. 113-119. 3. Довідник із захисту рослин; за ред. М. П. Лісового. Київ : Урожай, 1999. 744 с. 4. Біологічний метод захисту рослин – ефективно та безпечно. URL: https://lmr.gov.ua/news/1627881991/ 5. Федоренко В. П., Ткаленко Г. М., Конверська В. П. Біологічний захист – основа фітосанітарної оптимізації агроценозів. Український ентомологічний журнал. 2011. №1 (2). С. 9-22. 6. Сігарьова Д. Д., Борзих О. І., Бондар Т. І. Ентомопатогенні нематоди родин Steinernematidae та Heterorhabditidae – поширення в Україні й ефективність застосування проти прихованоживучих комах. Київ : ТОВ «Лазурит-Поліграф», 2021. 256 с. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 119 АГРОБІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ БІЛОЇ ГНИЛІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ КОНТРОЛЮ В ПОСІВАХ СОНЯШНИКУ В ЛІСОСТЕПОВІЙ ЗОНІ УКРАЇНИ Морозов О. М., Поспєлова Г. Д. Полтавський державний аграрний університет Україна є одним з найбільших виробників насіння соняшнику у світі. Соняшник та його олія широко використовується в багатьох галузях, що зумовлює попит на нього. Тому посівні площі соняшнику в Україні зростають з кожним роком. Це супроводжується порушенням сівозміни, що призводить до погіршення фітосанітарного стану повторних посівів соняшнику [1]. В Україні найбільш шкодочинними хворобами соняшнику є біла гниль, несправжня борошниста роса, фомопсис, фомоз. Біла гниль поширена на всіх площах, на яких вирощують соняшник. Збудник – Sclerotinia sclerotiorym уражає 360 видів рослин, як однодольних так і дводольних. На соняшнику хвороба має три типи прояву: кореневий, стебловий та кошиковий. За сприятливих для збудника умов втрати часто перевищують 50 % в порівнянні з неушкодженими посівами. А при значному ураженні можуть досягати 100 %. [1, 4]. Першим симптомом прояву хвороби у посівах соняшнику є швидке в’янення до або після цвітіння, а інокуляція стебла може відбуватись на будь-якій стадії росту і розвитку культури спричиняючи стеблову форму ураження. При кошиковій формі ураження квітколоже гниє та кришиться з подальшим утворенням великих склероцій [3]. S. sclerotiorym має моноциклічний життєвий цикл. Переживає зиму у вигляді склероцій, які є стійкими до фізичної, хімічної та біологічної деградації. Їх як правило можна знайти у рослинних рештках. Вони складаються з трьох частин: товстостінна пігментована шкірка, тонкостінна кора та біла (мозкова) речовина (white medulla) [2]. Статеве або карпогенне проростання склероціїв супроводжується утворенням апотеціїв з аскоспорами, які поширюються повітряним шляхом вражаючи стебла та кошики соняшнику. Для карпогенного проростання необхідна сприятлива температура від 10 до 26 °С, вище 26 °С апотеції не утворюються, а оптимальною для їх формування є 21°С. Крім того, потенціал ґрунтової вологи на глибині зберігання склероціїв повинен бути вищім за 100 кПа [2]. S. sclerotiorym продукує метаболіти: гідролітичні ферменти та щавелеву кислоту, яка є головною складовою механізму патогенності гриба [2]. Також мікроорганізм виробляє ефекторні білки, які нейтралізують захисні реакції клітин рослини-господаря [3]. Дослідження проведені Хеґедусом та Ріммером показали, що мутовані штами S. Sclerotiorym, які не виробляли щавелеву кислоту, втратили патогенність [2]. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 120 Однодольні рослини менше уражаються білою гниллю, тому що переважна їх більшість синтезують фермент оксалатоксидаза, який розкладає щавелеву кислоту на перекис водню та вуглекислий газ [2]. Генетичні дослідження з набуття стійкості до S. sclerotiorym тривають роками та програми селекції не досягли значної стійкості. Тому популярними підходами для контролю білої гнилі залишаються хімічні, біологічні та агротехнологічні методи. При хімічному підході використовують ефективні синтетичні діючі речовини, до яких відносяться боскалід, флуазинам, флуксапіроксад, піраклостробін, пентіопірад, пікоксистробін, протіоконазол, трифлоксистробін, тетраконазол, тіофанат метил тощо [2]. Більшу ефективність хімічні і біологічні фунгіциди виявляють при профілактичному застосуванні, тобто до появи перших симптомів ураження. Для підвищення економічної ефективності фунгіциди варто застосовувати в періоди з високим або помірним ризиком зараження рослин. Часто таким є період від початку до кінця цвітіння культури [3]. Внаслідок появи стійких штамів S. sclerotiourum до хімічних фунгіцидів біологічний контроль склеротініозу отримав підвищений інтерес [3]. Мікопаразитизм проявляють деякі види грибів з родів Coniothyrium spp. та Trihoderma spp., що було підтверджено в умовах in vitro. До них належать такі штами: T. harzianum, T. atroviride, T. longibrachiatum, T. pleuroty, T. virens, T. roseum, C. minitans. Антифунгальна активність роду Trihoderma добре відома, тоді як Coniothyrium minitans ще недостатньо вивчений. Даний мікроорганізм паразитує на склероціях та пригнічує їх ріст. Для проникнення крізь клітинну мембрану антагоніст виробляє ферменти, одним із вирішальних є хітиназа [2]. З метою зменшення кількості склероцій в ґрунті проводяться дослідження внесення Coniothyrium minitans в складі деструкторів. Конфронтаційні тести in vitro проведені Томпферою та іншими показали що цей біоагент послідовно та на високому рівні пригнічує збудника білої гнилі [2]. На ринку України C. minitans представлений під торговою маркою Micocel+. Серед агротехнічних прийомів обмеження поширення білої гнилі необхідно регулювати густоту стояння рослин, контролювати рівень забур’яненості для кращого провітрювання посівів, що знижуватиме ризики утворення сприятливого для розвитку і поширення склеротиніозу мікроклімату [3, 4]. Отже, для ефективного контролю білої гнилі у посівах соняшнику в Україні необхідно створити ефективну та економічно доцільну інтегровану систему захисту із застосуванням біологічного, хімічного та агротехнічного підходів. Для досягнення можливості створення такої системи необхідно довести ефективність застосування біологічних методів не тільки in vitro, а і в in planta та в польових умовах. Бібліографія: 1. Ретьман С. В., Базикіна Н. Г. Біла гниль соняшнику. Карантин і захист рослин 2019.: https://doi.org/10.36495/2312-0614.2019.1-2.25-28 VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 121 2. Albert D, Dumonceaux T, Carisse O, Beaulieu C, Filion M. Combining Desirable Traits for a Good Biocontrol Strategy against Sclerotinia sclerotiorum. Microorganisms. 2022.10(6):1189. https://doi.org/10.3390/microorganisms10061189 3. Hossain M. M, Sultana F., Rubayet M. T, Khan S., Mostafa M., Mishu N. J., Sabbir M. A. A., Akter N., Kabir A., Mostofa M. G. White Mold: A Global Threat to Crops and Key Strategies for Its Sustainable Management. Microorganisms. 2025. 13(1):4. https://doi.org/10.3390/microorganisms13010004 4. Левченко М. М., Поспєлова Г. Д., Коваленко Н. П. Агроекологічні особливості білої гнилі соняшнику. Збалансований розвиток агроекосистем України: сучасний погляд та інновації: матеріали ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Полтава, 21 листопада 2019 р.). Полтава: ПДАА, 2019. С. 98. 5. Pospelov S. V., Pospielova G. D., Nechiporenko N. I., Mishchenko, O.V., Cherniak О. О., Skliar S. S., & Ivanichko O. V. Analysis of sunflower areas’ phyto-pathogenic condition during vegetation period under different agroclimatic conditions. Bulletin of Poltava State Agrarian Academy. 2021. (4). 133-141. ВПЛИВ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН НА РОЗВИТОК ГРИБКОВИХ ХВОРОБ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР Мусієнко Н. О., Поспєлова Г. Д. Полтавський державний аграрний університет Сучасне землеробство дедалі частіше стикається з викликами, пов’язаними з кліматичними змінами. Глобальне потепління, збільшення кількості екстремальних погодних явищ, посухи, затяжні опади, а також зростання середньорічних температур істотно впливають на розвиток і поширення збудників хвороб рослин. За оцінками ФАО, втрати врожаю від фітопатогенів становлять у середньому 30-40 % щороку, і цей показник зростає в регіонах із нестабільним кліматом [1, 6]. Особливо чутливими до цих процесів є збудники грибкових захворювань, оскільки більшість з них мають високу адаптаційну здатність і швидко змінюють свій цикл розвитку відповідно до погодних умов. Для України, як аграрної держави, це питання набуває стратегічного значення, адже впливає на стабільність виробництва зернових, технічних і овочевих культур. Температура і вологість – два ключові фактори, що визначають інтенсивність розвитку грибкових патогенів. Підвищення середньої температури на 1-2°C подовжує вегетаційний період багатьох культур, що водночас створює більше часу для розвитку інфекції. Для більшості збудників оптимальною температурою є 20-28°C, а вологість повітря понад 75 % стимулює спороутворення. Такі умови сприяють швидкому поширенню фузаріозу колосу (Fusarium graminearum), септоріозу пшениці (Septoria tritici), альтернаріозу сої (Alternaria spp.) і фомозу ріпаку (Phoma lingam). Наприклад, при підвищеній вологості понад 85 % інкубаційний період септоріозу скорочується вдвічі, що значно ускладнює своєчасне проведення захисних заходів [2]. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 128 збагачені гуміновими речовинами та привнесеною з ними енергією. Для агроценозів характерний протилежно спрямований процес. Відзначаючи екологічну роль органічної речовини ґрунтів, слід відмітити, що гумус як своєрідне вуглецеве утворення є одним із суттєвих передавальних ланок, що зв'язують малий біологічний і великий геологічний кругообіг вуглецю, через яке вуглець живих організмів надходить у геологічний цикл. Короткий перелік функцій гумусових сполук дозволяє вважати їх необхідним і невід'ємним компонентом біосфери, що сформувався в результаті спільної та єдиної еволюції живого та довкілля. Саме тому, гумусність грунтів (загальний вміст, запаси та якісний склад гумусу) є інтегральним показником, найголовнішим і вирішальним критерієм оцінки їх родючості. В умовах глобального зниження гумусу в грунтах особливий вплив і значення набуває застосування гумінових речовин, які покликані відновити гумусний стан грунту (гумінові добрива), або як мінімум заповнити дефіцит біологічно активних гумусних сполук для живлення рослин. Бібліографія: 1. Ковальов М. М., Топольний Ф. П., Малаховська В. О. Органічна речовина ґрунту під впливом тривалого сільськогосподарського використання. Аграрні інновації. 2023. № 17. С. 10-24. DOI: 10.32848 2. Карась І. Ф. Вплив сільськогосподарської діяльності на баланс гумусу. Агроекологія та ґрунтознавство. 2025. № 2. С. 11-24. 3. Карась І. Ф. Інноваційні засади управління землями: органічна речовина, гумус, родючість. Землеробство. 2025. № 4. С. 5-18. 4. Мартинюк А. Вміст і запаси гумусу в ґрунті після тривалого застосування добрив у польовій сівозміні : тези конференції. МОН України, 2024. 16 с. 5. Писаренко В. М., Писаренко П. В. Органічні добрива на захисті родючості ґрунту : монографія. 2025. 142 с. ЗАЛЕЖІСТЬ ФАЗ РОЗВИТКУ ПЕРЦЮ СОЛОДКОГО ВІД ЕКОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ Піщаленко М. А., Івженко Д. І., Чучко М. Полтавський державний аграрний університет Овочі найпростіше та доступне джерело вітамінів. З усіх вітамінів необхідних людському організму - 13 є в овочах, а за вмістом мінеральних солей, ферментів, БАР, фітонцидів вони не мають собі рівних, відіграють величезну роль не тільки для підтримки життєвих сил людини, але і як дієві лікувальні властивості, визнані народною та науковою медициною. Істотним фактором інтенсифікації овочівництва захищеного ґрунту є створення та впровадження гібридів, що володіють комплексною стійкістю до хвороб і шкідників, високими смаковими харчовими та технологічними якостями. До найбільш цінних у цьому відношенні культур належить перець солодкий. За харчовими та цілющими VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 129 властивостями - це найбільш цінна овочева культура. Основна перевага перцю солодкого - високий вміст у ньому каротину та аскорбінової кислоти, що характеризує його як полівітамінний концентрат. Плоди перцю є «рекордсменом» серед овочів за вмістом вітаміну С та Р-активних речовин (70380 мг%) провітаміну А (до 2 мг%), та вітамінів групи В [2]. Плоди перцю багаті також каротином, тіаміном, нікотинової та фолієвої кислотами, білками та мінеральними солями. Крім того, плоди солодкого овочевого перцю дуже смачні, придатні для вживання у свіжому вигляді. Хороші смакові та дієтичні якості плодів забезпечують стійкий постійний попит на них протягом усього року. Попит на перець і продукти переробки щорічно зростає, проте у виробничих теплицях його вирощують не велику кількість, оскільки врожайність перцю значно нижче таких культур, як томат і огірок, що пояснюється біологічними особливостями культури. Зростання та розвитку рослин тісно пов'язані з умовами довкілля. Вміння створювати такі умови, відповідно до вимог рослин - запорука отримання високих урожаїв. Для забезпечення максимальної продуктивності рослин потрібно знати їх відношення до факторів навколишнього середовища. Перець висуває високі вимоги до освітлення, температури та вологозабезпеченості. Для нормального росту та розвитку рослинам перцю потрібна сума позитивних температур за період від сходів до біологічної стиглості мінімум; 2600; для швидкостиглих, 2700 - для середньостиглих, 2800 - 3000 для пізньостиглих сортів . Від посіву до сходів потрібно 200 ... 250 °С. Перець особливо чутливий до нестачі тепла у ранньому віці – у період вирощування розсади. Його насіння починає проростати при температурі не нижче +13° С і лише в окремих сортів можуть з'являтися поодинокі сходи при +10 ° С, але при цьому; сходи з'являться на 18-20 добу: При +20...+25°С і вологості грунтів 70-75% насіння проростає на 6-8 добу [1]. Цвітіння, зав'язування плодів та розміри плодів пов'язані із середньодобовою; температурою; щ також: з коливаннями денної та нічної температур. Зав'язування плодів збільшується за низьких температур, але розвиток плодів може залежати і від фертильності пилку. Оптимальна температура для росту та розвитку рослин +20...+25°С, температура для цвітіння та зав'язування плодів у перцю становить 20°С, а оптимальна, середньодобова температура для отримання врожаю 21°С [3]. У похмуру погоду або при сильному затіненні перець краще росте і розвиваються за температури +20...+23°С, а в ясні сонячні дні - за температури +25...+30°С. Рослини у віці до 50-60 діб особливо чутливі до зміни температури. При температурі +15 ... + 18° С дорослі рослини ще розвиваються і накопичують урожай, проте подальше похолодання негативно позначається на зростанні та розвитку. При температурі +10 ° С зростання і розвиток практично зупиняються [2, 3] . Надмірно висока температура також негативно впливає на ростові процеси. При температурі більше +30° С зростання рослин у висоту VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 130 продовжується, при цьому зелена маса майже не збільшується. Висока температура (+35° С і вище), недостатня вологість повітря і ґрунту призводять до загального пригнічення рослин, викликає подовження стовпчика маточки, що призводить до зниження зав'язування плодів [1]. Нерідко в таких випадках опадають квіти і навіть зав'язі. Для цього, у свою чергу, потрібна сильноросла рослина, так як слабке вегетативне зростання сприяє формуванню дрібних квіток, які або опадають, або повільно розвиваються в дрібні поганої форми перці. Таке співвідношення контролюється переважно температурою за умови, що всі інші агротехнічні фактори задоволені . Перець сильно реагує на температуру грунту. Оптимальний її рівень у межах 20-25°С [1]. Нижча температура призводить до уповільнення зростання та можливості появи Pythium. Перець – рослина, чутлива до заморозків. Воно гине за нормальної температури -0,3...-0,5°С. Деякі сорти і гібриди, можуть виростати при більш низькій температурі: насіння починає проростати при +8° С, загартовані сіянці переносять весняні заморозки до 2° С, а восени рослини не гинуть від заморозків до 3° С [1, 3]. Від температури залежать деякі етапи розвитку та фізіологічні процеси, пов'язані з продуктивністю рослин (проростання насіння, вкорінення сіянців, скоростиглість, закладення та розвиток квіток, поглинання води та елементів живлення, фотосинтез, дихання, обмін речовин, транспірація). Температура впливає на швидкість фотосинтезу та утворення біохімічних сполук з високим вмістом енергії. Рослинам перцю потрібна висока вологість ґрунту та повітря. При нестачі вологи в ґрунті рослина не розвивається, залишається карликовою, у неї знижується врожайність, плоди стають потворними. Оптимальний урожай можна отримати, коли вміст вологи в грунті становить 60-80 %. В умовах захищеного ґрунту, де зазвичай використовують легкі ґрунти (торф або суміші з торфом, тирсою, деревною корою та ін), оптимальну вологість грунту слід підтримувати в межах 70-80 % ППВ; 70 % – до початку плодоношення і 80 % – в період плодоношення [2, 3]. При перезволоженні, активність ростових процесів знижується через нестачу кисню у ґрунті. Особливо несприятливо впливає перезволоження ґрунту на молоді рослини у перші 3-4 тижні після сходу. Важко поглинання води та елементів мінерального живлення при поливі холодною водою нижче 15°С [1, 4]. Перець дуже чутливий і до нестачі води у ґрунті, про що можна судити з концентрації клітинного соку листя. Підвищення вмісту сухих речовин у них до 8 % свідчить про дефіцит вологи у ґрунті, а при концентрації до 10-12 % відбувається зупинка ростових та інших життєвих функцій рослини. Вологість повітря також потрібна. Сприятливою є відносна вологість повітря не менше 7080 % [3]. При недостатній вологості повітря спостерігається пригнічення рослин, опадання квіток і зав'язей, гальмується зростання листя в довжину. Освітленість – найбільш лімітуючий фактор при вирощуванні перцю в захищеному грунті (оптимальною є 30-40 тис. Люкс). При високій інтенсивності VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 131 світла (понад 40 тис. лк.) спостерігається уповільнення росту та розвитку перцю [1]. Перець відноситься до рослин короткого дня. Найкращі результати були отримані при вирощуванні його на 12 годинному дні, при 18-20 годинному дні спостерігається невідповідність між вегетативною та генеративною частиною. На нестачу світла як за тривалістю, так і інтенсивністю освітлення перець реагує дуже негативно. При затіненні спостерігається опадання бутонів, зав'язей; вегетативні органи стають дуже ламкими, листя жовтіє. До інтенсивності освітлення перець Низький рівень сонячної; радіації в період 5-10 днів після того, як квіткова брунька стала; помітною, викликає скидання квітки [4]. Основними факторами збільшення врожайності перцю солодкого є впровадження у виробництво нових, більш врожайних сортів і гібридів з хорошими якостями плодів, стійких до хвороб і шкідників, що вимагають мінімальних витрат на вирощування і здатних формувати товарну продукцію в умовах захищеного грунту, а також розробка перспективних елементів технології виробництва перцю. В даний час основна увага селекціонерів спрямована на створення сортів і гібридів перцю солодкого характеризуються скоростиглістю, високою врожайністю, стійкістю до хвороб і екстремальних факторів середовища. Особлива увага приділяється якості плодів, які повинні бути великими (масою 150-250 г), товстостінними (товщина перикарпія 5-10 мм), різноманітного забарвлення в технічній та біологічній стиглості, гладкими, без тріщин, соковитими, з високим вмістом біологічно активних речовин та антиоксидантів. Бібліографія: 1. Пилипенко Л. В., Шабетя О. М. Насіннєва продуктивність рослин перцю солодкого (Capsicum annuum L.) залежно від віку розсади. Наукові праці Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків. 2021. №27. С. 11–17. 2. Вдовенко С. А., Оплаканська А. Б., Швидкий П. А., Мулярчук О. І. Вплив схеми розміщення і густоти рослин на біометричні показники та урожайність перцю солодкого. Вісник Уманського НУС. 2021. №2. С. 9–12. 3. Польовий А. М., Божко Л. Ю., Барсукова О. А., Костюкєвич Т. К. Вплив потепління клімату на продуктивність солодкого перцю в степовій зоні України. Вісник ПДАА. 2022. №1. С. 29–35. 4. Рогач В. В., Кірізій Д. А., Кур’ята В. Г., Рогач Т. І. Морфогенез, фотосинтез і продуктивність перцю (Capsicum annuum L.) за впливу регуляторів росту. Фізіологія рослин і генетика. 2022. Т. 54, №3. С. 214–232. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 132 СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ПАСЛЬОНОВИХ КУЛЬТУР ВІД КОМПЛЕКСУ ФІТОФАГІВ В ЗАХИЩЕНОМУ ГРУНТІ Піщаленко М. А., Кучеренко В. В., Кучеренко В. В. Потавський державний аграрний університет У захищеному грунті створюються сприятливі передумови для розвитку цілого комплексу шкодочинних організмів. Крім видів, характерних для тепличних ценозів, останнім часом багато представників місцевої фауни активно мігрують з притепличних територій або заносяться з тарою, знаряддями, механізмами, обслуговуючим персоналом, посівним матеріалом, набуваючи статусу шкідників. Крім того, дедалі більшого значення набувають види, завезені з інших країн або регіонів. Як і традиційні фітофаги, завезені види швидко адаптуються в тепличному середовищі, через відсутність факторів середовища, що тут лімітують їх розвиток: несприятливі погодні умови, наявність природних ворогів, харчова конкуренція. Таким чином, комплекс шкідливих об'єктів на тепличних культурах постійно поповнюється, що потребує вдосконалення систем захисту. Основний склад фітофагів на пасльонових культурах представлений традиційними для захищеного грунту фітофагами (попелиці, трипси, кліщі, білокрилка), збудниками хвороб (борошниста роса, м'яка гниль овочевих, бактеріальний рак, некроз серцевини стебла). Збіг оптимальних умов вирощування культур із оптимумами розвитку шкідливих видів робить особливо складним проведення захисних заходів. У зв'язку з цим вони завжди грунтуються на поєднанні профілактичних, агротехнічних, біологічних та хімічних методів [1, 3, 5]. У тепличних умовах формуються сприятливі фактори для розвитку широкого комплексу шкідливих організмів, включаючи як традиційних фітофагів (попелиці, трипси, кліщі, білокрилка), так і видів, що мігрують із прилеглих територій або заносяться із посадковим матеріалом, тарою, обладнанням та персоналом. Зростає роль інвазійних видів, які швидко адаптуються у теплицях через відсутність лімітуючих природних факторів - хижаків, конкуренції, несприятливих погодних умов. Оптимальні умови вирощування пасльонових культур збігаються з оптимумами розвитку фітофагів та збудників хвороб, що ускладнює проведення контролю їх чисельності і потребує комплексного застосування профілактичних, агротехнічних, біологічних та хімічних методів [4]. Використання стійких до шкідників і хвороб сортів є ключовою складовою екологізованих систем інтегрованого захисту, що визначає ефективність усіх інших груп заходів. Профілактичні заходи спрямовані на попередження занесення та локалізації інфекцій у теплиці: дезінфекція конструкцій (волога, газова), очищення міжтепличних територій, викорінювальне обприскування VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 133 після збору врожаю. Важливими є механічні бар’єри – захисні екрани на кватирках та підтримання газонних трав на прилеглій території з регулярним скошуванням. Передпосівна підготовка насіння включає відбір здорового матеріалу, прогрівання та знезараження проти грибних, вірусних і бактеріальних інфекцій. Протягом вегетації проводять видалення рослин із ознаками ураження або сортового розщеплення. Порушення технології вирощування (погане провітрювання, коливання температур, пересушування) підсилює розвиток хвороб та сприяє заселенню смокчучими фітофагами. Попри профілактичні заходи, можливе збереження діапаузуючих форм шкідників і повторне занесення їх із водою, інвентарем або під час провітрювання. Моніторинг фітосанітарного стану включає візуальні обстеження та кольорові пастки: жовті для білокрилки, блакитні для трипсів. Перспективним є використання феромонних пасток для раннього виявлення появи шкідників. Застосування феромонів тривоги попелиць (трансβ-фарнезен) та феромонів агрегації павутинного кліща (транс-неролідол) у суміші з інсектицидами підвищує їх ефективність на 15-30 % [3, 4]. Основи біологічного методу захисту були сформовані у 60-х роках ХХ ст. у працях Суітмена, Барджеса, Хассі, Коппела і Мертінеса, Беглярова та Бондаренка, де боротьба зі шкідниками базувалася на використанні природних ворогів - грибів, бактерій, хижаків і паразитів [1, 5]. Біологічний метод отримав найбільше поширення у захищеному ґрунті, оскільки поєднує екологічну безпечність, застосування ентомофагів і мікробіологічних препаратів, а також створення умов, що активізують корисні види. У 70-х рр. були розроблені методики масового розмноження та застосування корисних членистоногих. У теплиці створюються оптимальні умови для інтродукції природних ворогів шкідників, що сприяло широкому впровадженню фітосейулюса, енкарзії, циклонеди та інших видів. Фітосейулюс став найбільш успішним акарифагом, висока ефективність якого забезпечила його масове використання у тепличних господарствах. Його застосування стало основою подальших досліджень інших видів корисних членистоногих. Значний внесок зробив Г. А. Бегляров, який детально вивчив біологію фітосейулюса та методи його практичного застосування. У пошуку афідофагів для контролю попелиць досліджували види рядів Neuroptera, Diptera, Coleoptera. Масово випробовували кокцинеллід, зокрема Propylea quatuordecimpunctata, Coccinella septempunctata, Adonia variegata, а також інтродуковану Cycloneda. Серед двокрилих важливу роль відіграє хижа галиця Aphidoletes aphidimyza, здатна тривалий час існувати у теплицях та брати участь у біоценотичному регулюванні популяцій попелиць. Для контролю попелиць також застосовують афідіусів (Aphidius matricariae, A. colemani) та лізифлебусів (Lysiphlebus testaceipes, L. fabarum). Особливе значення має інтродукція енкарзії – спеціалізованого ендопаразиту тепличної білокрилки. У боротьбі з трипсами застосовують хижих кліщів VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 134 Amblyseius barkeri, A. cucumeris, а також багатоїдних хижих клопів Macrolophus nubilis та Anthocoris nemorum. Формування адаптивного блоку ентомофагів стало ключовим етапом розвитку біометоду: фітосейулюс, амблісейуси, енкарзія, афідофаги та інші види здатні тривалий час існувати у тепличних екосистемах і забезпечувати стабільне регулювання чисельності шкідників. Розвиток біометоду потребує централізованих біолабораторій для масового розведення ентомофагів, оскільки технологія розмноження багатоїдних видів є трудомісткою. Ефективність ентомоакарифагів визначається екологічною пластичністю: порушення мікроклімату швидко пригнічує їхні популяції. Мікробіологічні препарати становлять важливу частину біологічного методу. У теплицях застосовують препарати на основі ентомопатогенних грибів: боверин (проти трипсів), вертицилін (проти білокрилки), мікоафідин та ентокс (проти сисних шкідників). Ефективність препаратів залежить від оптимальних умов: для вертициліну - температура 23-26°C і вологість 85-95 % [5]. Бактеріальні препарати на основі Bacillus thuringiensis (бітоксибацилін, бікол, турингін) викликають загибель личинок павутинного кліща, але потребують удосконалення препаративних форм. З актиноміцетних препаратів застосовують актинін та алейцид, ефективні проти білокрилки та трипсів. У практиці інтегрованого захисту активно застосовуються препарати на основі вторинних метаболітів - фітоверм, фітоверм-М, вертимек, спінтор [1, 4]. Вони мають широкий спектр активності, є помірно небезпечними для ентомофагів, працюють у низьких нормах витрати. Попри численні переваги, існують ризики: можливе формування резистентності шкідників до біопрепаратів, окремі речовини мають алергенну дію. Тому селекція корисних видів на стійкість до хімічних і мікробіологічних препаратів є актуальним напрямом. Сучасний асортимент ентомофагів і мікробіологічних препаратів дозволяє контролювати майже весь комплекс шкідливих організмів у теплицях. Ефективність біометоду залежить від правильного підбору видів, їх сумісності та відповідності умовам середовища. Бібліографія: 1. Вергелес П. М., Гуменюк О. В. Оцінка ефективності біологічних препаратів для захисту томатів від фітофторозу в умовах захищеного ґрунту за режиму крапельного зрошення // Сільське господарство та лісівництво. Захист рослин. 2024. № 34. С. 67–75. 2. Ткаленко Г. М., Челомбітко А. Ф., Ігнат В. В. Феромонний моніторинг карантинних шкідників пасльонових культур // Теоретичні і практичні аспекти розвитку овочівництва і баштанництва. Харків : ІОБ НААН, 2022. С. 50–51. 3. Піщаленко М. А., Саєнко А. О. Особливості становлення біологічного методу боротьби зі шкідниками пасльонових культур в умовах захищеного ґрунту // Хімія, біотехнологія, екологія та освіта. – Полтава : ПДАУ, 2022. С. 223–228. 4. Білоусова Т. В. Особливості біологічного захисту томатів та моніторинг Tuta absoluta в умовах захищеного ґрунту // Захист і карантин рослин у ХХІ столітті. Київ : НУБіП, 2021. С. 8–10. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 135 5. Horiainov O. M., Stankevych S. V., Horiainova V. V. Population control of Helicoverpa armigera under protected cultivation of tomatoes using bioinsecticides // SWORLD Journal. 2025. Vol. 32(2). P. 47–54. ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ СОЇ ТА КОРМОВИХ БОБІВ ВІД КОМПЛЕКСУ ФІТОФАГІВ Піщаленко М. А., Ксенз Д., Ляшко К. Ю. Полтавський державний аграрний університет Захист сої та кормових бобів від шкідливих членистоногих є важливим елементом забезпечення стабільної врожайності та зниження економічних втрат. Ефективність системи захисту залежить від комплексного підходу, який включає агротехнічні, біологічні, організаційні та хімічні заходи. Правильне поєднання цих методів дозволяє регулювати чисельність шкідників, зменшувати ризик пошкоджень та покращувати загальний стан агроценозу. Комплексний підхід до захисту рослин передбачає системне застосування різних методів. А саме поєднання раннього посіву, мікродобрив і контрольованої оранки знижує чисельність довгоносиків у 2-3 рази. Раціональна сівозміна перешкоджає накопиченню фітофагів, пов'язаних із конкретною культурою - перенесення сої після зернових культур зменшує пошкодженість посівів бульбочковими довгоносиками на 30-40 %. [1, 4] Обробіток ґрунту змінює умови існування шкідників і руйнує їхні стадії розвитку так глибока зяблева оранка восени знищує до 60 % лялечок довгоносиків завдяки перевертанню ґрунтового шару. Важливе значення в захисті бобових від фітофагів відіграє передпосівна обробка насіння мікроелементами, що підвищує стійкість рослин у ранні фази. Зокрема застосування мікродобрив, що містять молібден, для обробки насіння, впливає на фізіологічні процеси рослин сої та кормових бобів, а через них і на шкідливих комах (через клітинний сік, яким харчуються попелиці, цикадки, клопи). Підвищення інтенсивності росту кормових бобів та сої під впливом молібдену сприяє більш швидкому проходженню найбільш уразливої фази розвитку культур (1-3 листки). В результаті не співпадання критичної фази розвитку рослин з періодом масового поширення бульбочкових довгоносиків ураження посівів сої та кормових бобів знижується до майже невідчутних меж. Це особливо важливо у початковий період росту рослин. Також відмічено вплив строків та способів сівби та норм висіву на чисельність та шкодочинність фітофагів членистоногих та пошкодженість ними рослин. Ранні строки сівби дають можливість рослинам зміцніти до появи основної хвилі шкідників. Посів у третій декаді квітня знижує ураження сої попелицями на 25-40 % порівняно з посівом у травні [2, 3]. Оптимальна густота рослин знижує привабливість посівів для довгоносиків. Густі посіви кормових VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 136 бобів формують жорсткішу структуру стебел, що робить їх менш придатними для живлення личинок. Мінеральні добрива підвищують стійкість та витривалість бобових рослин до пошкодження їх шкідливими організмами. Внесенням добрив можна регулювати темпи росту та розвитку сої та кормових бобів, а також впливати на біохімічні процеси, що протікають у клітинах рослин. Фосфорні та калійні добрива сприяють формуванню більш міцних клітинних оболонок, зниженню обводненості клітин, прискоренню диференціації рослинних тканин та скорочення термінів вегетації рослин, внаслідок чого утруднюється харчування попелиць і тим самим знижується їхня шкідливість. Зміна темпів зростання рослин під впливом добрив викликає розбіжність критичних фаз розвитку їх з періодами активної діяльності попелиць та бульбочкових довгоносиків, що також призводить до зниження ураження рослин. Як показують дослідження, внесення збалансованих доз мінеральних добрив під горох забезпечують нормальний розвиток рослин і підвищують їхню опірність шкідливим організмам, у тому числі й бульбочковим довгоносикам. Добрива активізують діяльність корисних комах, що призводить до зниження чисельності фітофагів. Мінеральні добрива підвищують міцність клітинних структур і зменшують придатність рослин для живлення шкідників. Внесення фосфорно-калійних добрив знижує чисельність попелиць на рослинах на 20 - 30% [5,6]. Біологічні методи контролю активізують природних ворогів шкідників. Так підтримання популяцій сонечок і паразитичних їздців дає можливість зменшити застосування інсектицидів до мінімуму. Таким чином ефективний захист сої та кормових бобів від шкідливих членистоногих можливий лише за умови поєднання різних методів, які взаємодіють та підсилюють один одного. Агротехнічні, біологічні, мікробіологічні та хімічні заходи повинні враховувати особливості розвитку культур і сезонну динаміку шкідників. Впровадження раціональних прийомів дозволяє знизити втрати врожаю, скоротити використання хімічних препаратів і забезпечити стабільність агроекосистеми. Бібліографія: 1. Шерешило О. О. Ефективний захист сої від шкідників в Полтавській області. Таврійський науковий вісник. 2024. №140. С. 112-18. 2. Чухрай А. В., Мостов’як С. В. Лускокрилі шкідники сої в умовах Правобережного Лісостепу України. Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2022. №1. С. 4551. 3. Технологія вирощування сої. Частина 2: Шкідники сої. SuperAgronom.com. 2023. 3 листопада. URL: https://superagronom.com/. 4. Хвороби і шкідники сої та засоби їх контролю. ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській обл. URL: https://polvet.gov.ua/. 5. Соя. Захист сої від шкідників. Каталог рішень BASF Agro. 2024. URL: https://www.agro.basf.ua/... (дата звернення: 16.11.2025). VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 137 6. Основні шкідники сої: як захистити врожай від втрат // AgrariyFort. 2025. 1 липня. URL: https://agrariyfort.com.ua/ ВПЛИВ СПОСОБУ ЗАПИЛЕННЯ ТА ОБРОБКИ СТИМУЛЯТОРАМИ НА ЯКІСНІ ПОКАЗНИКИ НАСІННЯ ГАРБУЗОВИХ КУЛЬТУР Писаренко В. М., Гречкосій А. Г., Денисенко Н. С. Полтавський державний аграрний університет Кабачки - цінна сировина для промислового та домашнього консервування. У виробництві найбільш поширені ранні сорти та гібриди з компактним габітусом куща, високим урожаєм, тривалим періодом плодоношення та плодами, стійкими до переростання, а, отже, найбільш оптимальні та переробної промисловості. Гібриди F1 гарбузових культур виділяються скоростиглістю, дружною віддачею врожаю, рівноплідністю, відкритим типом куща та високою врожайністю. З метою здешевлення виробництва насіння гібридів необхідно домогтися зменшення до мінімуму числа чоловічих квіток та збільшення числа жіночих на материнських рослинах, що дозволило б використовувати бджолозапилення, що досягається в першу чергу використанням фіторегуляторів. У застосуванні фіторегуляторів при гібридному насінництві гарбузових культур є ряд невирішених проблем теоретичного та практичного характеру: малий асортимент застосовуваних препаратів, недостатньо вивчено вплив зовнішніх умов та способів обробки препаратами на підлогу рослин кабачка, не вивчений ефект взаємодії зокрема при їх комбінованому застосуванні. Організація оптимальної схеми гібридного насінництва у виробничих масштабах – це важлива складова успіху запровадження кожного нового гібрида у сільськогосподарську практику. Для оцінки доцільності використання додаткових прийомів у технології отримання гібридного насіння, проведено серію досліджень, спрямовану на вивчення основних якісних та кількісних характеристик насіння, отриманих при організації різних схем гібридного насінництва кабачка, що відрізняються методичними підходами: - вільне перезапилення між батьківськими лініями кабачка без додаткових прийомів (контроль); - штучне запилення пилком батьківського компонента з подальшою їх ізоляцією і ручна кастрація материнських рослин (еталон); - природне запилення між батьківськими лініями з регулярною ручною кастрацією рослин материнської форми (до моменту зав'язування трьох насіннєвих плодів); - природне запилення з використанням оптимальної схеми обробки рослин материнської лінії препаратом Етрел (триразове обприскування у фази 3 + 4 + 5 справжнього листя, доза 350 мг/л д. в.) [1, 3, 5]. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 144 Забезпечити населення овочами протягом холодного періоду року покликане овочівництво захищеного ґрунту. Однак на сьогодні його стан не відповідає сучасним вимогам. У розрахунку на кожного мешканця замість 0,60,8 м2 зараз є лише 0,2 м2 захищеного ґрунту [1]. В даний час в галузі використовується близько 2100 га зимових засклених теплиць і 1800 га теплиць з плівковим покриттям. Введення нових культиваційних споруд практично припинилося (вартість будівництва та оснащення 1 га теплиць зараз становить 1,5 млн. євро) [3]. Урожайність овочів багато в чому залежить від фізіологічних показників розсади, тому поліпшення її якості та скорочення тривалості розсадного періоду мають велике значення. У цьому вивчення ефективності використання різних компонентів для грунтосумішей в технологічній схемі вирощування розсади актуально. Особливий інтерес для вирощування розсади овочевих культур викликають речовини, що містять гумус, асортимент яких на ринку зростає. Основою їхнього виробництва найчастіше є продукти життєдіяльності дощових компостних черв'яків - копролити. Отримувати виробничо значну кількість копролітів дозволяє вермітехнологія - один із напрямків екологічної біотехнології. Вона полягає в культивуванні дощових компостних черв'яків разом із супутніми мікроорганізмами на різних органічних субстратах в контрольованих умовах. Масу копролітів називають копролітом або біогумусом, або вермикомпостом. Ця природна речовина все ширше застосовують при вирощуванні культур у різних регіонах світу. Отримання високих та стійких урожаїв овочів у теплицях неможливе без створення родючих, з хорошими агротехнічними та агрофізичними властивостями ґрунтових ґрунтів. Як у нашій країні, так і за кордоном у захищеному ґрунті використовують різноманітні ґрунтосуміші. Склад їх обумовлений місцевими ресурсами, нагромадженим досвідом їх використання. На сьогодні у більшості випадків основним компонентом ґрунтосумішей служить низинний торф, вміст якого в них коливається від 50 до 100%. Для поліпшення фізичних властивостей таких сумішей у них додають розпушувальні матеріали: тирсу, солом'яну різку, кору і т.д. Ґрунтосуміші повинні відповідати наступним вимогам: потужність шару 25-35 см, вміст органічної речовини 20-30 %, гумусу 12-15 %, середня щільність 0,4-0,6 г/см3, загальна порізність 50-60 %, вологоємність 48-50% [4]. Оптимальним співвідношенням твердої, рідкої та газоподібної фаз у тепличному ґрунті вважається 1:1:1, але воно нестабільне і змінюється в залежності від кількості органічної речовини, біологічних особливостей рослин, що вирощуються, періоду вегетації, фази росту та розвитку. Тепличні грунти повинні мати нормальний рівень вмісту N, Р, К відповідно 20-30, 5-6, 30-50, 1015 мг на 100 г грунту та водорозчинних солей не більше 0,7-1,2 %, не містити VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 145 токсичних солей заліза, алюминію и др., pH 6,2-6,5, добре працюючий дренаж і відсутність оглеювання вище 1 м [2] Розсаду огірка вирощують у торфо-перегнійних або перегнійно-земляних поживних горщиках. За багаторічними даними найбільш оптимальна грунтова суміш повинна містити 7 частин торфу, 3 частин перегною та 0,5 частини коров'яку. На 1 т суміші додають 1 кг аміачної селітри, 5 кг суперфосфату, 1 кг хлористого калію та 3 кг вапна [2, 5]. При відсутності торфу, поживні горщики готують із перегною та дернової землі. Для них найбільш оптимальним складом є 2,5 частини перегною, 1,5 частини дернової землі та 0,25 частини коров'яку. На 1 т суміші додають 0,2 кг аміачної селітри, 1 кг суперфосфату та 0,3 кг хлористого калію [1]. У сучасних теплицях готують розсаду в горщиках, приготованих з верхового торфу (50%), низинного торфу (40 %) і піску (10 %). Надмірна кислотність нейтралізується вапном або доломітом. На 1 м3 суміші додають 300 г азоту, 400 г Р2О5, 300-400 г К20, 1,5 г міді, 3 г молібдену, 0,5 г бору, 2,25 г марганцю та 0,7 г цинку [1, 3, 5]. Підживлення не проводять. Ґрунтову суміш для вирощування огірка в теплиці готують із двох частин дернової землі та однієї частини перегною. При нестачі дернової землі використовують польову землю і торф. У районах, що мають запаси верхового торфу (сфагнуму), його також використовують як субстрат для теплиць. Сфагновий торф повинен мати ступінь розкладання 15-25% та вологість 40%. Для ліквідації надлишкової кислотності до торфу додають вапно. Ґрунтосуміші, сформовані з використанням копролітів - продуктів життєдіяльності дощових червів, - є одним із найефективніших напрямів удосконалення тепличних технологій. З огляду на їхню високу агрохімічну та біологічну цінність, копроліти дедалі частіше застосовуються як базовий компонент органічних і універсальних субстратів для вирощування овочевих і декоративних культур. Копроліти відзначаються високою структурністю, пористістю й вологоємністю. Вони формують субстрат, оптимальний для аерації кореневої системи, підтримують стабільний водний баланс і сприяють рівномірному розвитку кореневих волосків. Вміст 10-30 % копролітів у суміші вважається оптимальним для більшості тепличних культур [2]. У складі копролітів містяться доступні форми азоту, фосфору й калію, а також кальцій, магній і мікроелементи. Гумінові й фульвокислоти диференційовано впливають на транспорт елементів живлення, покращуючи їх доступність і рухливість у субстраті. Реакція середовища зазвичай нейтральна (pH 6,5-7,5) [1, 5]. Копроліти містять численну популяцію корисних мікроорганізмів, які забезпечують природну біостимуляцію ростових процесів. Ферменти, амінокислоти та фітогормони стимулюють проростання, укорінення та подальший розвиток рослин. Рослини, вирощені на таких сумішах, демонструють підвищену стійкість до стресів. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 146 У процесі формування копролітів органічні рештки проходять повну мінералізацію. Завдяки цьому копроліти не містять патогенів, токсичних сполук чи насіння бур’янів, що робить їх одним із найкращих компонентів для органічного землеробства. Дослідження свідчать, що застосування копролітів у складі тепличних субстратів забезпечує підвищення врожайності томатів, огірків, салатних культур та перцю на 15-40 %. Продукція характеризується підвищеним умістом сухих речовин, вітамінів і кращими смаковими показниками. Завдяки збалансованому живленню і тривалій післядії копроліти дозволяють зменшити витрати на мінеральні добрива. Термін використання субстратів із копролітами є довшим порівняно з традиційними органічними компонентами. Копроліти — це ефективний, екологічно безпечний та економічно вигідний компонент для ґрунтосумішей, що істотно покращує властивості субстратів і забезпечує підвищення продуктивності тепличних культур. Бібліографія: 1. Бондаренко І.В., Лисенко М.П. Вплив органічних біодобрив на родючість субстратів у закритому ґрунті // Агробіологія. - 2022. - №1. - С. 45 - 52. 2. Сучасні субстрати та біоактиватори для тепличних технологій / За ред. О. Кравченка. - Київ: Аграрна наука, 2023. - 212 с. 3. Копиленко Ю.О. Біологічні основи гумусоутворення та застосування вермикомпостів у овочівництві // Ґрунтознавство. - 2021. - №3. - С. 66-74. 4. Petrov A., Yaremchuk O. Efficiency of vermicompost-based substrates in greenhouse vegetable production // Journal of Organic Agriculture. 2024. Vol. 15(2). P. 112–120. 5. Мельничук С.В. Органічні добавки в системах тепличного землеробства: теорія і практика. Харків: Екопринт, 2025. 180 с. ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНИХ СОРТІВ СОЇ ЗА РІВНЕМ СТІЙКОСТІ ДО ФУЗАРІОЗУ Рибальченко А. М. Полтавський державний аграрний університет Сучасні технології вирощування сої мають бути направлені на управління процесами формування високої продуктивності, а також орієнтуватися на використання культурою біологічного потенціалу продуктивності [6]. Для розширення посівних площ сої, а також підвищення урожайності культури ефективним заходом буде впровадження новітніх сортів, які будуть володіти високим рівнем продуктивності та високим рівнем стійкості до основних хвороб. Відомо, що посіви сої здатні уражатися більш, ніж 50 хворобами. Патогенні організми здатні призвести до значних втрат врожаю сої (за умови епіфітотій – на 50 %) [5, 7]. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 147 Разом з високою продуктивністю та якістю урожаю стійкість сортів до хвороб набуває тепер такого ж важливого значення. У виробничих умовах вирощування стійких сортів має цілий ряд вагомих переваг, основними з яких є зменшення втрат урожаю, підвищення якості продукції, менша шкодочинність патогенів [2, 4]. Для ефективного вирощування у виробництві сортів сої необхідним є вивчення сортового різноманіття для максимальної реалізації генетичного потенціалу культури в умов конкретного регіону. Аналіз сортового складу сої на стійкість до фузаріозу, показники урожайності та якості зерна здійснено на основі Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні на 2024 рік [1], Офіційних описів сортів рослин для умов Лісостепу України у Бюлетенях «Охорона прав на сорти рослин» Інформаційно-довідкової системи «Сорт» [3]. Рівень стійкості до фузаріозу на рівні 9 балів формували 200 сортів сої Державного реєстру. Виділено сорти сої, які відрізнялися разом з високою стійкістю до фузаріозу високим рівнем формування урожайності, на рівні 3,5 т/га і вище: Фріне (3,50 т/га), Кінгстон (3,51 т/га), Ліска (3,52 т/га), Комбінатор (3,52 т/га), Смарагд (3,58 т/га), ЕС Колектор (3,63 т/га), АФК Темпо (3,64 т/га), Стайн 07Ж22 (3,65 т/га), Стіне 11Н20 (3,66 т/га), Атрактор (3,68 т/га), Кобуко (3,68 т/га), Абака (3,69 т/га), АФК Спрін (3,69), РЖТ Сателія (3,73 т/га), ЕС Візитор (3,75 т/га), РЖТ Сакуза (3,77 т/га), Сассекс (3,79 т/га), РЖТ Сальса (3,82 т/га), Альвеста (3,84 т/га), ОАЦ Кенді (3,87 т/га), ОАЦ Аттіка (3,91 т/га), Алісія (3,93 т/га), ЕС Компетітор (3,96 т/га), Дакота (3,97 т/га), Крістіан (4,02 т/га), Сахара (4,05 т/га), Покахонтас (4,08 т/га), Ахілеа (4,38 т/га). Виділені сорти сої разом з високою стійкістю до хвороб та урожайністю вище 3,5 т/га відрізнялися показниками якості зерна. Вміст білка у виділених сортів сої становив: Ліска (44,6%), Комбінатор (43,2%), ОАЦ Аттіка (42,1%), РЖТ Сакуза (42,0%), Абака (41,8%), РЖТ Сальса (41,6%), ЕС Компетітор (41,5%), РЖТ Сателія (41,5%), Ахілеа (41,4%), Альвеста (40,4%), АФК Спрін (40,4 %), Сассекс (40,4 %), ОАЦ Кенді (40,3 %), ЕС Візитор (40,2 %), Кінгстон (40,2 %), Стайн 07Ж22 (40,1%), Алісія (40,0 %), Атрактор (40,0 %), ЕС Колектор (39,9%), Покахонтас (39,6%), Сахара (39,7 %), Смарагд (39,6 %), АФК Темпо (39,3%), Дакота (39,3%), Кобуко (39,1 %), Крістіан (38,5 %), Стіне 11Н20 (37,3%), Фріне (37,2%). Вміст олії у виділених сортів сої становив: Фріне (22,6 %), Кобуко (22,3 %), АФК Темпо (22,1 %), Атрактор (22,0 %), Крістіан (22,0%), ОАЦ Кенді (21,9 %), Покахонтас (21,9 %), Сассекс (21,9 %), Смарагд (21,9 %), Дакота (21,6 %), Альвеста (21,3 %), Кінгстон (21,3 %), ЕС Колектор (21,2 %), РЖТ Сателія (21,2 %), Сахара (21,2 %), Алісія (21,0 %), Ахілеа (20,8 %), ЕС Візитор (20,8 %), Стіне 11Н20 (20,8 %), АФК Спрін (20,6 %), ОАЦ Аттіка (20,6 %), РЖТ Сальса (20,6 %), РЖТ Сакуза (20,6 %), Стайн 07Ж22 (20,6 %), Абака (20,4 %), Комбінатор (19,5 %), Ліска (19,4 %), ЕС Компетітор (18,5 %). VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 148 Варто відзначити, що на стійкість рослин сої до хвороб мають вплив як генотип сорту так і погодно-кліматичні умови, що формуються під час вегетації. Таким чином, сучасні сортові ресурси дозволяють підібрати найбільш адаптований до відповідних грунтово-кліматичних умов сорт сої, що буде стійким до фузаріозу, несприятливих умов навколишнього середовища та мати високий рівень урожайності. Бібліографія: 1. Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2024 рік. Київ, 2024. URL: https://minagro.gov.ua/file-storage/reyestr-sortiv-roslin 2. Невмержицька О.М., Плотницька Н.М., Гурманчук О.В. Оцінка ефективності фунгіцидів у системі захисту сої. Таврійський науковий вісник. 2023. № 133. С. 70-77. https://doi.org/10.32782/2226-0099.2023.133.10 3. Офіційні описи сортів рослин та показники господарської придатності. Бюлетені «Охорона прав на сорти рослин» в Інформаційно-довідковій системі «Сорт». URL: http://sort.sops.gov.ua/about 4. Писаренко В.М., Писаренко П.В. Захист рослин: екологічно обгрунтовані структури. Полтава: Видавництво «ІнтерГрафіка», 2002. 288 с. 5. Рибальченко А.М. Методи селекції сої на стійкість до збудників основних хвороб. Сучасні аспекти і технології у захисті рослин: матеріали Міжнародної науковопрактичної інтернет-конференції (м. Полтава, 16 лютого 2021 р.). Полтава: ПДАА, 2021. С. 65-68. 6. Рибальченко А.М. Особливості формування сортових ресурсів та урожайності сої в Україні. Scientific Progress & Innovations. 2022. № 3. С. 18-25. https://doi.org/10.31210/visnyk2022.03.02 7. Шугурова Н.О., Дударева Г.Ф., Григорчук Н.Ф. Оцінка стійкості сої до основних грибних та бактеріальних хвороб. Науково-технічний бюлетень Інституту олійних культур НААН. 2012. № 17. С. 82-85. СИСТЕМА ЗАХИСТУ НАСІННЄВОЇ ЛЮЦЕРНИ ВІД ШКІДНИКІВ – СКЛАДОВА ЧАСТИНА ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА НАСІННЯ Шерстюк О. Л. Полтавський державний аграрний університет Розробка раціональної системи захисту насіннєвої люцерни від шкідливої ентомофауни як складової частини технології одержання насіння - надзвичайно складне завдання. Пояснюється це не лише великою кількістю шкідливих видів комах, недостатньою вивченістю їх біоценотичних взаємин, обмеженим асортиментом безпечних для запилювачів пестицидів, а й відсутністю чіткої зональної технології насінництва культури, яка відповідала б її агробіологічним вимогам. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 149 Маючи велику пластичність, люцерна здатна давати товарну насіннєву продукцію в досить обмеженому ареалі. В Україні найбільш підходять південносхідні та південні райони, де утворилися стійкі агробіоценози [1]. Люцерна ентомофільна культура. Отримання її насіння цілком визначається життєздатністю як корисних так і шкідливих комах. Корисні комахи, передусім запилювачі, зокрема дикі одиночні бджоли, для життєдіяльності яких необхідно створювати найбільш сприятливі умови. На відміну від шкідливої ентомофауни, життєдіяльність якої необхідно пригнічувати. Для вирішення цих завдань необхідно поєднувати організаційногосподарські, агротехнічні, профілактичні та знищувальні заходи [2]. Люцерна використовується насамперед як кормова культура. Тому застосування проти шкідливих організмів хімічних засобів захисту обмежене. У зв’язку з цим у боротьбі зі шкідниками зростає роль агротехніки, організаційногосподарських та профілактичних заходів. Проте хоч би якими досконалими ці заходи були, за умов інтенсивної системи землеробства вони недостатні для збереження потенційно можливого врожаю насіння люцерни. З ентомологічної точки зору найбільшої уваги серед цих заходів заслуговують лише такі, як скошування люцерни на корм і випалювання стерні. У зв’язку з тим, що розвиток фітономусу і тихіусу відбувається в першій половині літа, призбиранні першого укосу на корм у фазі бутонізації їх шкідливість значною мірою знижується [3]. Важливе значення має і вибір ділянок для одержання насіння люцерни. Зазвичай рекомендується відводити посіви першого-другого року. Рекомендується закладати насінники люцерни широкорядними посівами з мінімальною нормою висіву насіння. А з метою запобігання втратам насіння від шкідливих комах, чергувати вирощування люцерни на корм і насіння. Таким чином, насінники люцерни повинні закладатися та використовуватися тільки як насінники а не інакше. Досвід господарств, що займаються насінництвом люцерни, свідчать, що високий урожай насіння з першого укосу можна отримати лише у сприятливі для цієї культури роки. У роки з несприятливими умовами: затяжна прохолодна весна, велика кількість опадів у весняно-літній період, спостерігається зрідження рослин, в результаті, при першому укосу можна не отримати ні насіння, ні зеленої маси. Враховуючи недостовірність довгострокових прогнозів погоди, насіння люцерни доцільно отримувати з другого укосу. Перший укіс проводять у фазі стеблування або бутонізації люцерни і використовують як зелений корм [2, 3]. При цьому підвищується ефективність діяльності диких одиночних бджіл, а також хімічних обробок посіві, які проводяться проти комплексу шкідливої ентомофауни. VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 150 Система захисту насінників люцерни повинна починатися з підготовки насіння до посіву, їх обробки комбінованими протруйниками. Під час вегетації люцерни необхідний постійний контроль за чисельністю таких шкідливих комах, як тихіуси, фітономуси, клопи-сліпняки, квітковий комарик люцерни, люцернова товстоніжка і люцернова совка. Шкідливість цього ентомокомплексу найбільш проявляється на посівах люцерни 2-5 року [3, 4]. Ефективність хімічних обробок люцерни залежить від кліматичних умов та особливостей технології. Кількість хімічних обробок слід проводити з урахуванням видового складу шкідників люцерни, кліматичних умов, віку посівів та особливостями вирощування культури. Бібліографія: 1. Інтегрований захист рослин / В. М. Писаренко та ін. Полтава, 2020. 245 с. 2. Колобова А. Н. Матеріали по вивченню шкідників люцерни. Полтава, 1929 р. Труди Полтавської с.-г. дослідної станції. 1929 р. Випуск № 82. 50 с. 3. Шерстюк О. Л., Коваленко Н. П. Історичний огляд шкідників люцерни на Полтавщині. Матеріали наукової конференції професорсько-викладацького складу Полтавського державного аграрного університету за результатами науково-дослідної роботи 20212022 років ( м. Полтава, 17-18 травня 2023 року). Полтава: РВВ ПДАУ, 2023 С. 140-142. 4. Шерстюк О. Л Комплекс комах-фітофагів в люцерновому агроценозі. Матеріали V Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 100-річчю з дня народження академіка Сусідка Петра Івановича. (м. Полтава, 21 червня 2024 р.). Полтава: ПДАА, 2024.С. 68-70. БІОЛОГІЧНИЙ МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР Юрченко С. О., Маслівець О. В. Полтавський державний аграрний університет У сучасному овочівництві зростає важливість впровадження таких підходів, які забезпечують не лише ефективний захист рослин, але й зменшення негативного впливу на навколишнє середовище, здоров’я людей і довготривалу продуктивність агроекосистем. Одним із таких підходів є біологічний метод захисту рослин – це система заходів, спрямованих на обмеження чисельності шкідливих організмів за допомогою живих організмів або продуктів їхньої життєдіяльності, що має альтернативний характер стосовно класичного застосування пестицидів. Значення цього методу для овочевих культур зумовлене кількома аспектами. По-перше, овочеві культури часто вирощуються у відкритому ґрунті або в захищеному ґрунті (теплиці, парники), де застосування великої кількості хімічних пестицидів може призводити до накопичення залишків хімічних речовин у продукції, що безпосередньо стосується якості овочів, їх безпечності для споживання та іміджу виробника. Біологічний метод дає можливість VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 151 зменшити цей ризик, оскільки агенти біологічного захисту мають високу селективність, є безпечнішими для людини і теплокровних тварин, а також менш шкідливими для навколишнього середовища [4]. По-друге, впровадження біологічного методу сприяє збереженню природної біологічної рівноваги в агроценозах, активізації корисних організмів (наприклад, хижих комах, паразитоїдів, мікроорганізмів-антагоністів) та підвищенню стійкості агроекосистем до повторного ураження шкідниками чи хворобами. Це особливо актуально для овочевих культур, які, маючи високу інтенсивність вирощування, часто піддаються ризику швидкого розповсюдження патогенів чи шкідників [3]. По-третє, зростаючий попит на «екологічно чисту» продукцію овочів створює ринок для виробників, які можуть гарантувати зниження хімічного навантаження на посіви. Біологічний метод стає важливою складовою таких агротехнологій, зокрема в системах органічного землеробства [5]. Отже, значення біологічного методу захисту рослин овочевих культур полягає в тому, що він забезпечує екологічно орієнтовану, безпечну, стійку та перспективну технологію захисту, яка відповідає сучасним вимогам продовольчої безпеки, якості продукції та збереженню природних ресурсів. Що ж до переваг цього методу – вони досить численні і мають як технологічний, так і екологічний, соціальний аспекти. Насамперед, біологічний метод характеризується високою селективністю дії: відбір агентів (наприклад, ентомофагів, мікроорганізмів-антагоністів, паразитоїдів) дозволяє впливати на конкретні шкідники або патогени без великих побічних ефектів для інших корисних організмів, навколишнього середовища чи людини [4]. Крім того, застосування таких біоагентів або біопрепаратів дозволяє уникнути або значно зменшити проблему резистентності (звикання) шкідників до хімічних пестицидів – це має ключове значення в інтенсивному овочівництві, де ризик появи стійких форм шкідників високий [3]. Також важливо, що біологічний метод сприяє тривалішому ефекту (за умови правильного впровадження) й меншій забрудненості ґрунтів, води і харчової продукції порівняно з стандартними хімічними підходами [5]. Соціально-економічна перевага полягає у тому, що здоровіша продукція, менша кількість хімічних залишків підвищують довіру споживачів, дають можливість виробникам просувати «зелені» або органічні овочі, що може бути додатковим маркетинговим конкурентним перевагою. До того ж, зменшення екологічних ризиків створює сприятливіші умови довкілля для агровиробництва в довгостроковій перспективі. Втім, поряд із цими перевагами, біологічний метод має і свої недоліки та виклики, які необхідно враховувати при його впровадженні в технологію вирощування овочевих культур. Одним з основних є те, що біоагенти часто мають більш повільну швидкість дії, ніж хімічні препарати. Для досягнення VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 152 достатнього контролю може бути потрібне поєднання з іншими методами або більша увага до агротехнічних умов [1]. Крім того, ефективність біологічного методу може значно залежати від умов навколишнього середовища (температура, вологість, освітлення), агротехніки, попереднього стану посіву та ґрунту, що робить його використання більш вимогливим до планування та управління. Наприклад, недостатньо врахованопідготовлені умови можуть призвести до того, що випущені хижаки чи паразити не зможуть адаптуватися чи ефективно діяти [2]. Ще одна проблема – це відсутність достатньої кількості доведених біопрепаратів або агентів саме для овочевих культур у конкретних регіонах, а також можливі труднощі з їхнім виробництвом, зберіганням, логістикою та застосуванням. У країнах з меншим розвитком біозахисту це може бути обмежувальним фактором [5]. Нарешті, із економічної точки зору, хоча довготривалі переваги очевидні, початкові витрати на впровадження біологічного методу (наприклад, закупівля біоагентів, навчання персоналу, створення умов для їх роботи) можуть бути вищі чи непомітні у короткостроковій перспективі, що може стримувати виробників овочевих культур від негайного переходу [3]. Щодо перспектив розвитку біологічного методу в овочівництві – вони доволі значущі та багатообіцяючі. По-перше, зростання глобальної та внутрішньої уваги до екологічної сталості, «зелених» технологій, безпечності харчових продуктів створює стимул для подальшого впровадження біологічного методу у системи захисту овочевих культур. Це означає, що виробники, які впроваджують такі технології, можуть отримати як екологічну, так і економічну винагороду (через ринкове позиціонування, підвищення цінності продукції). По-друге, технологічні розробки – зокрема в галузі мікробіології, генетики, біоінженерії – дають змогу створювати більш ефективні біоагенти, покращувати їхню адаптивність до різних агроекологічних умов, розробляти комбінації агентів (синергії хижаків, паразитів і мікроорганізмів) та інтегровані системи контролю. У цьому контексті овочівництво має перевагу, оскільки технологічні ґрунтові, тепличні умови та висока інтенсивність вирощування створюють стимул для інновацій. По-третє, важливим напрямом є інтеграція біологічного методу у стратегію інтегрованого захисту рослин (ІЗР) овочевих культур, коли біоагенти використовуються разом із агротехнічними, механічними та обмеженим хімічним заходами у спосіб, що мінімізує негативні наслідки й підвищує стійкість системи. Такий підхід дозволяє отримати синергію технологій і адаптуватися до змін клімату чи умов виробництва. Окрім того, перспективним є розвиток регіональних програм підтримки біологічного захисту, створення більш доступних біопрепаратів, освітніх програм для аграріїв та формування нормативно-правової бази, яка стимулюватиме перехід до біозахисту. Зокрема, у країнах з перехідною VII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасні аспекти і технології у захисті рослин», присвячена 90-річчю від дня народження засновника національної моделі органічного землеробства Семена Антонця. Полтава, 2025 153 економікою, якими є Україна, це може стати частиною підвищення продовольчої безпеки та екологічної безпеки [5]. Таким чином, впровадження біологічного методу в овочевих культурах має не лише сьогоденну актуальність, а й великий потенціал для розвитку. Проте для його ефективної реалізації необхідно подолати низку технологічних, організаційних й економічних бар’єрів, проводити адаптацію біоагентів до локальних умов, навчати фахівців, стимулювати виробництво та застосування біопрепаратів і формувати комплексний підхід у системі захисту овочевих культур. Біологічний метод захисту рослин для овочевих культур – це прогресивний, екологічно дружній і перспективний підхід, який в умовах сучасного агровиробництва набуває все більшої значущості. Він дозволяє значно знизити залежність від хімічних пестицидів, покращити якість продукції, зберегти біорізноманіття та забезпечити стійкість агроценозів. Водночас, для його широкого застосування потрібне системне впровадження, адаптація під конкретні умови виробництва та комплексна підтримка з боку аграрного сектору. Правильне поєднання біологічного методу із загальною системою захисту овочевих культур може стати ключем до сталого, ефективного й безпечного овочівництва майбутнього. Бібліографія: 1. Біологічний захист рослин: природні методи боротьби з шкідниками та хворобами. Головні Новини Шацька. URL: https://shatsk.rayon.in.ua/news/774667-biologichniyzakhist-roslin-prirodni-metodi-borotbi-z-shkidnikami-ta-khvorobami. 2. Біологічний метод захисту рослин. Захарівська громада. URL: https://zaharivskagromada.gov.ua/news/1630995944/. 3. Біологічні методи захисту рослин у сільському господарстві огляд галузі - Agromar. Agromar. URL: https://www.agromar.com.ua/ua/probiology. 4. Залізняк В. О. Біологічний метод захисту рослин – ефективно та безпечно. Лохвицька міська територіальна громада. URL: https://lmr.gov.ua/news/1627881991/. 5. Стороженко Н. Для отримання щедрих врожаїв час подумати про біологічний метод захисту рослин. Національний університет біоресурсів і природокористування України. URL: https://nubip.edu.ua/news/dlya-otrymannya-shchedrykh-vrozhayiv-chaspodumaty-pro-biolohichnyy-metod-zakhystu-roslyn. ВПЛИВ СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ НА РЕАЛІЗАЦІЮ ГЕНЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СОРТІВ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО Величко В. Полтавський державний аграрний університет Формування високопродуктивних агроценозів сільськогосподарських культур є складним багатоступеневим процесом, у якому взаємодіють