ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА ЇЇ РОЛЬ У ФОРМУВАННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО РІТЕЙЛУ

Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025 598 https://doi.org/10.5281/zenodo.17993400 Янковська Л. А. доктор економічних наук, професор, Заслужений працівник освіти України, канцлер ЗВО «Львівський університет бізнесу та права» ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1855-0169 Сопільник Л. І. доктор юридичних наук, доктор технічних наук, професор, професор кафедри адміністративного права та процесу, фінансового і інформаційного права, ЗВО «Львівський університет бізнесу та права» ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6581-7255 Візняк Ю. Я. кандидат економічних наук, доцент, ЗВО «Львівський університет бізнесу та права» https://orcid.org/0000-0003-3394-0448 Семчук Ю. І. кандидат юридичних наук, ЗВО «Львівський університет бізнесу та права» ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2829-0834 Панахид М. М. ЗВО «Львівський університет бізнесу та права» https://orcid.org/0009-0006-0667-6492 ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА ЇЇ РОЛЬ У ФОРМУВАННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО РІТЕЙЛУ JEL Classification: L81 SECTION “ECONOMICS”: Економіка Анотація. У статті здійснено науково-аналітичне осмислення державної підтримки цифровізації як чинника формування конкурентоспроможного рітейлу. Вихідним положенням є теза про те, що цифрова трансформація роздрібної торгівлі переходить від локальних ІТ-впроваджень до системних змін бізнес-моделей, ланцюгів постачання та клієнтського досвіду, а тому потребує сприятливого інституційного середовища. Узагальнено теоретико-концептуальні підходи до пояснення ролі держави у стимулюванні цифровізації через призму виправлення ринкових вад, прискорення дифузії інновацій та розвитку МСП. Показано ключові механізми впливу цифрових технологій на конкурентоспроможність рітейлу: підвищення продуктивності та операційної ефективності, розширення каналів збуту й ринків, персоналізацію взаємодії зі споживачами, появу інноваційних форматів торгівлі та посилення стійкості до шоків. Систематизовано інструменти державної підтримки, поширені у міжнародній практиці та рекомендовані наднаціональними інституціями: гранти й ваучери на цифровізацію, пільгове фінансування, податкові стимули для ІТ-інвестицій і НДДКР, регуляторні «пісочниці», програми розвитку цифрових навичок, розбудова інфраструктури та комунікаційні заходи підвищення обізнаності бізнесу. Окрему увагу приділено Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025 599 українському контексту, де війна одночасно загострила бар’єри цифрової трансформації (дефіцит ресурсів, кадрові розриви, нерівномірність доступу до інфраструктури) і стала каталізатором прискорення цифрових рішень як умови безперервності торгівлі. Проаналізовано роль ініціатив держави у розвитку цифрових сервісів та підтримки підприємництва й окреслено напрями удосконалення політики: інтегрована стратегія цифрової трансформації МСП з вимірюваними індикаторами, масштабування фінансових інструментів, інвестиції в людський капітал, стабільні та «розумні» регуляторні правила, інституціоналізація партнерств держави й бізнесу. Зроблено висновок, що комплексна та адресна державна підтримка є необхідною умовою довгострокової конкурентоспроможності українського рітейлу та його інтеграції до єдиного цифрового ринку ЄС. Ключові слова: цифровізація; рітейл; омніканальна торгівля; державна підтримка; конкурентоспроможність; МСП; цифрові навички; євроінтеграція. Abstract. The article provides a scholarly and analytical examination of state support for digitalization as a factor in shaping the competitiveness of the retail sector. The starting premise is that the digital transformation of retail is evolving from isolated IT implementations toward systemic changes in business models, supply chains, and customer experience, which necessitates a supportive institutional environment. The study synthesizes theoretical and conceptual approaches explaining the role of the state in stimulating digitalization through the correction of market failures, acceleration of innovation diffusion, and development of small and mediumsized enterprises (SMEs). Key channels through which digital technologies affect retail competitiveness are identified, including productivity and operational efficiency gains, expansion of sales channels and markets, personalization of customer interactions, emergence of innovative retail formats, and enhanced resilience to external shocks. The paper systematizes policy instruments widely applied in international practice and recommended by supranational institutions, such as grants and digital vouchers, preferential financing, tax incentives for IT investments and R&D, regulatory sandboxes, digital skills development programs, infrastructure expansion, and communication measures aimed at increasing business awareness. Particular attention is paid to the Ukrainian context, where the war has simultaneously intensified barriers to digital transformation—resource constraints, skills gaps, and uneven access to infrastructure—while also acting as a catalyst for the rapid adoption of digital solutions as a prerequisite for business continuity. The role of government initiatives in developing digital services and supporting entrepreneurship is analyzed, and directions for policy improvement are outlined, including an integrated SME digital transformation strategy with measurable indicators, scaling up financial instruments, investing in human capital, ensuring stable and “smart” regulation, and institutionalizing partnerships between the state and business. The study concludes that comprehensive and targeted state support is a necessary condition for the long-term competitiveness of Ukrainian retail and its integration into the EU’s single digital market. Keywords: digitalization; state support; competitiveness; retail; omnichannel commerce; SMEs; digital skills; European integration. Вступ Сучасний роздрібний сектор переживає глибоку трансформацію під впливом цифрових технологій. Цифровізація стала одним із ключових драйверів інновацій у рітейлі, докорінно змінюючи способи ведення торгівлі та взаємодії з клієнтами [1]. Впровадження цифрових рішень відкриває перед підприємствами роздрібної торгівлі нові можливості для зростання. У цих умовах конкурентоспроможність рітейлу все більше залежить від здатності компаній адаптуватися до Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025 600 цифрової ери та ефективно використовувати інновації. Водночас трансформація потребує значних ресурсів, компетенцій і сприятливого середовища. Особлива роль належить державній підтримці: з одного боку, держава може усунути бар’єри на шляху цифровізації бізнесу, з іншого – стимулювати та прискорити впровадження новітніх технологій, що в підсумку посилює конкурентні позиції національного рітейлу. Актуальність цієї теми зростає в контексті України, яка одночасно переживає масштабні трансформації, воєнні виклики та рухається шляхом євроінтеграції. Повномасштабна війна спричинила безпрецедентний шок для економіки, однак саме цифрові рішення допомогли бізнесу й суспільству зберегти стійкість – під час війни цифровізація стала справжнім рятівним колом для української економіки, нарівні з базовими послугами, як-от банкінг чи енергопостачання [2]. Мета статті полягає у теоретико-концептуальному обґрунтуванні державної підтримки цифровізації рітейлу та визначенні її впливу на формування конкурентоспроможності, а також у аналізі світового досвіду й нормативних орієнтирів, дослідженні сучасного українського контексту з урахуванням воєнних і євроінтеграційних чинників та оцінюванні національних ініціатив у сфері підтримки цифрової трансформації роздрібної торгівлі. Результати У науковій літературі цифровізація економіки розглядається як ключовий фактор підвищення продуктивності, інноваційності та гнучкості бізнесу, що безпосередньо впливає на його конкурентоспроможність [3]. Для сектора роздрібної торгівлі цифрова трансформація означає перехід від традиційних моделей до гібридного рітейлу (omnichannel), де поєднуються фізичні магазини, онлайн-платформи та мобільні канали збуту [1]. Швидке впровадження технологій (від аналітики великих даних і штучного інтелекту до роботизації процесів) дозволяє рітейлерам краще розуміти потреби споживачів, оптимізувати ланцюги постачання та підвищувати якість обслуговування. Тому, цифрово підковані компанії здатні створювати унікальну споживчу цінність і випереджати конкурентів. В українському контексті ця тенденція підтверджується дослідженнями: інноваційна активність, зокрема цифровізація бізнес-процесів та омніканальні стратегії, визначається як ключовий чинник підвищення конкурентоспроможності торговельних мереж [4]. Теоретично можна виділити кілька каналів впливу цифровізації на конкурентоспроможність рітейлу: Підвищення ефективності та продуктивності. Автоматизація операцій, використання сучасних ІТ-рішень (ERP-систем, хмарних сервісів) скорочують витрати та прискорюють бізнеспроцеси, це дозволяє рітейлерам працювати більш ефективно порівняно з тими, хто залишається на застарілих технологіях. Розширення ринків і каналів збуту. Інтернет-торгівля та цифровий маркетинг дають змогу виходити за межі локального ринку, охоплюючи ширшу аудиторію. Наприклад, електронна комерція знімає географічні обмеження, а присутність на маркетплейсах чи у соцмережах сприяє залученню нових клієнтів. У результаті компанії збільшують частку ринку й доходи. Персоналізація та клієнтоорієнтованість. Аналіз даних про поведінку споживачів дозволяє пропонувати індивідуальні рекомендації, програми лояльності, таргетовані промоакції, що підвищує задоволеність клієнтів і їхню прихильність до бренду. Формування такого підходу забезпечує конкурентну перевагу, оскільки сучасні споживачі орієнтовані на швидкий, зручний і персоналізований сервіс. Інноваційні бізнес-моделі. Цифровізація породжує нові формати торгівлі – від онлайнмаркетплейсів до безкассових магазинів. Ті рітейлери, які першими опановують такі моделі, набувають іміджу інноваторів і зайняють нішу раніше за конкурентів. Однак, реалізація цього потенціалу часто стримується низкою бар’єрів цифрової трансформації. Дослідження українських торговельних мереж засвідчують наявність типових перешкод: обмежений доступ до фінансування, низький рівень цифрових компетентностей персоналу, застаріла ІТ-інфраструктура, нормативні обмеження та внутрішній опір змінам [4]. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025 601 Зазначені фактори гальмують запровадження інновацій навіть у компаніях, які декларують цифрову трансформацію стратегічним пріоритетом. Щоб їх подолати, недостатньо лише внутрішніх зусиль бізнесу – потрібне формування сприятливого зовнішнього середовища, залучення партнерів та підтримка з боку держави. Теоретично роль державної політики тут обґрунтовується двома аспектами: по-перше, необхідністю виправити ринкові вади (market failures), зокрема, подолати інформаційну асиметрію та фінансові обмеження, що заважають малим і середнім підприємствам (МСП) впроваджувати нові технології; по-друге, бажаністю прискорити дифузію інновацій у масштабах всієї економіки задля підвищення її міжнародної конкурентоспроможності [5]. Цифрова економіка розвивається надто динамічно, тож країни, уряди яких проактивно підтримують цифровізацію бізнесу, отримують стратегічну перевагу. Цифрова трансформація МСП вже визнана у світі чинником конкурентоспроможності бізнесу та двигуном зростання економіки [3]. Відтак, державна підтримка цифровізації рітейлу спирається на концептуальну основу стимулювання інновацій (innovation policy) та розвитку малого бізнесу (SME policy) – її мета створити умови, за яких навіть невеликі торговельні компанії зможуть успішно конкурувати у цифрову добу [6]. Світовий досвід демонструє, що уряди різних країн активно впроваджують інструменти стимулювання цифровізації бізнесу, розуміючи її значення для конкурентоспроможності економіки. На рівні наднаціональних інституцій сформовано стратегічні орієнтири та рекомендації. Європейський Союз у межах програми цифрового десятиліття визначив амбітні цілі: до 2030 року понад 90% малих і середніх підприємств ЄС мають досягти базового рівня цифрової інтенсивності [7]. Такий рівень передбачає впровадження щонайменше чотирьох цифрових технологій у господарську діяльність підприємств, зокрема наявність корпоративного веб-сайту, використання інструментів електронної комерції, хмарних сервісів і цифрових платіжних рішень. Досягненню цих цілей слугують численні європейські ініціативи – програма «Цифрова Європа» з бюджетом €7,5 млрд (фінансує розвиток суперкомп’ютерів, ШІ, кібербезпеки та цифрових навичок) [9], мережа Цифрових інноваційних хабів (для підтримки МСП у впровадженні ІТ-рішень), нормативні акти ЄС на зразок Акту про цифрові ринки та послуги, які створюють єдиний цифровий простір і спрощують вихід бізнесу на онлайн-ринки. Для країн Східного партнерства, включно з Україною, діє спеціальна ініціатива EU4Digital, що покликана наблизити їх до єдиного цифрового ринку ЄС та підтримати реформи у цифровій сфері. Зокрема, у 2021–2022 рр. запущено проект EU4DigitalUA обсягом €25 млн для підтримки цифрової трансформації України та гармонізації з вимогами ЄС [8]. Різні держави використовують як прямі стимули, так і непрямі механізми. Прямі – це грантові програми, ваучери на цифровізацію, пільгове фінансування інновацій. Наприклад, в Італії державний фонд розвитку SIMEST у 2019–2021 рр. надавав субсидії малим і середнім експортерам на впровадження цифрових рішень для виходу на міжнародні ринки [1]. Цільові кредити та гранти допомогли сотням італійських МСП створити інтернет-магазини, інтегрувати електронні платформи продажів, тим самим підвищивши їх експортний потенціал. В азійських країнах активно застосовуються програми розвитку цифрових навичок: наприклад, уряд Південної Кореї реалізував спеціальну політику підготовки фахівців з e-commerce, що стимулювало підприємства наймати кваліфікованих працівників для виходу в онлайн-торгівлю. Непрямі заходи включають податкові стимули (зниження податків для ІТ-інвестицій, податкові кредити на НДДКР), спрощення регуляторних процедур (реєстрація бізнесу онлайн, “regulatory sandboxes” для тестування інновацій без ризику санкцій) та розвиток цифрової інфраструктури (інвестиції держави у швидкісний інтернет, впровадження стандартів електронного документообігу) [10]. У країнах ОЕСР діють також програми підвищення обізнаності МСП: бізнес-школи, онлайн-платформи, консультативні центри навчають підприємців, як використовувати цифрові технології для розвитку. Втім, дослідження показують, що проблема часто полягає не лише у відсутності програм, а й у недостатній поінформованості про них. Згідно з опитуванням ОЕСР, лише 25% малих бізнесів знають про існування державних програм підтримки для онлайн-продажів [1]. Така ситуація підкреслює значущість прозорої комунікації та активного залучення цільової аудиторії до використання інструментів державної підтримки. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025 602 На глобальному рівні свою роль відіграють міжнародні організації. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) видає рекомендації щодо політики цифровізації МСП, наголошуючи на комплексному підході: створенні ефективної інституційної екосистеми, наданні адресних послуг (консалтинг, тренінги), фінансовій підтримці та врахуванні секторних особливостей [11]. Світовий банк, оцінюючи досвід країн під час кризи COVID-19, відзначив важливість державного стимулювання цифрових технологій для стійкості бізнесу [12]. Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Організація Об’єднаних Націй (зокрема, UNCTAD) у своїх аналітичних оглядах підкреслюють, що цифровізація бізнесу сприяє прискоренню економічного відновлення, інклюзивному зростанню та досягненню Цілей сталого розвитку [13, 14], а отже урядам слід передбачати підтримку цифрових ініціатив у програмах розвитку. Таким чином, світовий досвід формує для України своєрідний бенчмарк: щоб побудувати конкурентоспроможний рітейл, необхідно застосувати перевірені інструменти державної підтримки (фінансові стимули, освітні програми, дерегуляцію, інфраструктурні інвестиції) з урахуванням національної специфіки та викликів. Український рітейл вступив у цифрову еру із певним запізненням відносно розвинених країн, але за останні роки темпи цифровізації помітно зросли. Малий і середній бізнес, який формує основу економіки України (99,9% загальної кількості підприємств, 70% ВВП), поступово освоює цифрові інструменти [11]. Особливо це стосується торговельного сектору: приблизно 40% МСП в Україні зайняті у сфері оптової та роздрібної торгівлі, тому їхня цифрова трансформація суттєво впливає на загальну конкурентоспроможність ринку. На жаль, до повномасштабної війни рівень цифрової зрілості українського рітейлу лишався нижчим за середньоєвропейський. Для прикладу, лише 30% малих підприємств України мали власний веб-сайт, тоді як у ЄС цей показник сягає третини, а серед великих українських компаній – близько 70% [11]. Впровадження складніших технологій (хмарні сервіси, електронна комерція, big data-аналітика) також відставало: до війни частка бізнесів, що використовували хмарні обчислення чи робототехніку, не перевищувала 10–15%, тоді як у ЄС – 30– 35% [15]. Серед причин – брак коштів, недовіра до нових технологій, відсутність кваліфікованих ІТспеціалістів у штаті. Деякі компанії сприймали цифровізацію як вторинне завдання, відкладаючи інвестиції «на потім». Повномасштабне вторгнення росії в лютому 2022 року різко змінило ситуацію. Війна завдала важких втрат економіці та бізнесу: зруйновано інфраструктуру, мільйони людей переміщено, розірвано звичні логістичні ланцюги. За даними опитувань, на початку війни до 64% МСП призупинили або зупинили діяльність, хоча більшість з них відновили роботу протягом півроку [11]. Роздрібна торгівля опинилася перед екзистенційними викликами: падіння купівельної спроможності, дефіцит товарів у прифронтових регіонах, небезпека для офлайн-торгівлі через обстріли, перебої з енергопостачанням. У цих умовах цифрові канали стали не просто додатком, а необхідністю для виживання бізнесу. Як відзначає Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), у воєнний час цифрові сервіси в Україні забезпечували безперервність економічної активності нарівні з критичною інфраструктурою [2]. Онлайн-торгівля дозволила споживачам отримувати товари навіть під час локдаунів і небезпеки на вулицях, а підприємцям – продовжувати збут. Держава оперативно адаптувала регулювання: були спрощені вимоги до електронних платежів, впроваджено цифрові документи в застосунку «Дія» замість паперових, щоб мінімізувати фізичні контакти та бюрократію. Проте війна мала і негативний ефект на цифровий рітейл. Якщо 2020–2021 роки (пандемія) дали імпульс електронній комерції, то в 2022-му спостерігався відкат: кількість здійснених ecommerce транзакцій в Україні через рік після початку війни скоротилася вполовину [12]. Такі дії свідчать про те, що попит і можливості онлайн-торгівлі теж постраждали – через міграцію населення, пріоритетність витрат на базові потреби, складнощі з доставкою товарів. Лише у 2023-му почалося поступове відновлення електронних продажів, але вони все ще не досягли довоєнного рівня. При цьому структура онлайн-покупок змінилася: зріс сегмент товарів першої необхідності, локальні маркетплейси переорієнтували логістичні маршрути з урахуванням безпечних зон [16]. Географічно Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025 603 цифровізація бізнесу теж диференціювалася – на заході та в центрі країни торговельні підприємства швидше відновлювали діяльність онлайн, тоді як схід і південь, що більше потерпали від атак, відставали [11]. Виклики війни парадоксально стали каталізатором цифрових перетворень. Уряд України, усвідомлюючи потенціал цифрових рішень для стійкості економіки, від початку вторгнення значно посилив заходи з цифровізації. Зокрема, у сфері державних послуг реалізовано проекти, що мають опосередкований ефект і на рітейл: це розширення екосистеми «Дія» (цифрові документи, послуги для ВПО, єДопомога бізнесу), впровадження систем електронного адміністрування (електронне декларування податків, «Дія.Бізнес» як портал підтримки МСП). ІТ-сектор України навіть у воєнний період демонструє зростання і стає локомотивом експорту, створюючи платформи та сервіси, якими користуються рітейлери. Водночас, не всі МСП мають ресурс адаптуватися самотужки. Опитування виявили, що основні проблеми цифровізації українського малого бізнесу під час війни – нестача коштів на інвестиції, брак ІТ-фахівців та недостатня обізнаність про доступні рішення [11]. Так, значна частина підприємців просто не знає, з чого почати цифрову трансформацію або де шукати допомогу. Такі дії підсилюють аргумент на користь державної підтримки: в умовах війни і післявоєнної відбудови саме держава має стати модератором процесу цифрового стрибка, аби запобігти відставанню економіки. До того ж, воєнна криза відкрила потребу в публічній підтримці бізнесу – від прямої фінансової допомоги до регуляторних послаблень та розширення доступу до ринків [12]. Без такої підтримки багато підприємств роздрібної торгівлі ризикують втратити конкурентні позиції або взагалі піти з ринку. Окремо слід врахувати євроінтеграційний чинник. Статус кандидата в члени ЄС означає для України необхідність імплементувати європейські норми, зокрема у сфері цифрової економіки та торгівлі. Угодою про асоціацію передбачено гармонізацію правил електронної комерції, захисту персональних даних, електронних довірчих послуг. Для українського рітейлу це відкриває перспективу виходу на 450-мільйонний ринок ЄС, але водночас висуває вимогу відповідати високим стандартам (наприклад, забезпечувати кібербезпеку, інтероперабельність платіжних систем, цифрову доступність для споживачів). Тому інвестування в цифрову інфраструктуру та процеси – питання не лише внутрішньої конкурентоспроможності, а й інтеграції у єдиний європейський ринок. Показово, що уряд України включив цифровізацію до пріоритетів національних стратегій розвитку – зокрема, Національної економічної стратегії до 2030 року [17] та концепції «Цифрової держави» (Global Digital Ukraine) [18]. Хоча окремої стратегії цифрової трансформації МСП до останнього часу не було, зараз триває робота над Стратегією розвитку МСП 2024–2027, де цифровізація названа одним із головних напрямів підтримки [11]. Отже, сучасний контекст створює унікальне вікно можливостей для «цифрового стрибка» українського рітейлу за підтримки держави та міжнародних партнерів. В Україні формування державної політики цифрової трансформації бізнесу активно розпочалося після 2019 року зі створення профільного органу – Міністерства цифрової трансформації (Мінцифри). Міністерство отримало мандат як на розбудову електронного урядування, так і на стимулювання цифрової економіки. При Мінцифри у співпраці з Міністерством економіки діє програма “Дія.Бізнес”, що складається з онлайн-платформи та мережі центрів підтримки підприємців. На порталі Diia.Business підприємці можуть знайти інформацію про доступні гранти, навчальні матеріали з цифрового маркетингу, консультації щодо автоматизації бізнеспроцесів. Станом на 2023 рік відкрито понад 15 центрів “Дія.Бізнес” по Україні, а також офіс у Варшаві (для допомоги переміщеним бізнесам) [4]. Офіс розвитку підприємництва та експорту (ОРПЕ) спільно з Мінцифри запустив низку онлайн-сервісів через портал «Дія» для підтримки МСП – зокрема, консультації з оцифрування бізнесу, маркетплейс ІТ-рішень, освітні курси. Проте, як засвідчив аналіз ОЕСР, поточні програми не цілком відповідають специфічним потребам малого бізнесу, а рівень їх проникнення поки невисокий [11]. Такі кроки сигналізують про необхідність більш таргетованих дій. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025 604 Іншим напрямом є фінансова підтримка цифровізації. У 2022–2023 рр. уряд, за сприяння міжнародних партнерів, започаткував грантові програми для малого бізнесу під егідою проекту «єРобота». Частина грантів спрямована на розвиток ІТ-стартапів, автоматизацію виробництва та навчання ІТ-спеціалістів, що опосередковано допомагає екосистемі рітейлу отримувати більше інноваційних рішень і кваліфікованих кадрів. У 2023 р. було анонсовано впровадження цифрових ваучерів для МСП – це інструмент, що компенсує бізнесу витрати на придбання програмного забезпечення чи послуг з цифровізації. Аналогічні механізми успішно діють у країнах ЄС (напр. в Португалії SME Digital Voucher, у Польщі – ваучери на ІТ-консалтинг). В українських реаліях такі ваучери можуть бути профінансовані через фонд відновлення або кошти ЄС. Крім того, спрощено доступ МСП до програми дешевих кредитів "5–7–9": уряд заявив, що інвестиції у цифрове обладнання можуть підпадати під кредитування під пільговий відсоток [4]. Держава також вживає заходів для розвитку цифрової інфраструктури. В умовах блекаутів і пошкодження мереж у 2022 р. критичною стала підтримка зв’язку – уряд за сприяння SpaceX забезпечив розгортання тисяч систем Starlink, що дозволило магазинам і службам доставки працювати навіть за відсутності традиційного інтернету. Паралельно, в рамках державно-приватного партнерства, триває реалізація проєкту з покриття швидкісним фіксованим інтернетом сільських територій (що важливо для розвитку онлайн-торгівлі в громадах). З точки зору регуляторного середовища, у 2020–21 рр. Україна оновила законодавство: прийнято Закон «Про хмарні послуги», закони щодо електронної комерції та касових апаратів для інтернет-продажів, що спростило ведення онлайн-торгівлі [19]. Особливої ваги набула освітня та кадрова підтримка. Усвідомлюючи дефіцит ІТ-навичок у малому бізнесі, Мінцифри спільно з Міносвіти та донорськими програмами (USAID, EU4Digital) організували серію безкоштовних тренінгів і курсів. Зокрема, проєкт «Digital SMB» пропонує підприємцям навчання з цифрового маркетингу, кібербезпеки, роботи з маркетплейсами. У деяких регіонах (наприклад, у Львові, Дніпрі) створюються центр компетенцій при університетах, де студенти ІТ допомагають локальним магазинам оцифрувати базові процеси в рамках практики [4]. Така співпраця освіти і бізнесу вигідна обом сторонам: молодь здобуває реальні навички, а підприємці – доступ до новітніх знань. У результаті підвищення цифрової грамотності персоналу прямо впливає на здатність рітейл-компаній упроваджувати технології та формувати інноваційну культуру. Не менш важливий напрям – налагодження діалогу між державою та бізнес-спільнотою. За рекомендаціями ОЕСР, уряд залучає представників рітейлу до обговорення політик: при Мінекономіки діє Рада МСП, де піднімаються питання електронних платежів, фіскалізації онлайнпродажів, стандартизації е-трейдингу. Зусилля спрямовані на усунення нормативних перепон: серед пріоритетів – стабілізація податкового та валютного регулювання, підтримка цифрових сервісів для спрощення звітності та реєстрації інноваційних рішень [4]. Уже зроблено кроки щодо спрощення валютного контролю для інтернет-експортерів, зниження імпортного мита на обладнання для ІТінфраструктури. Уряд також запровадив податкові стимули: режим Дія.City з пільговим оподаткуванням ІТ-компаній (5% ПДФО та ЄСВ на рівні мінімальної зарплати) поки орієнтований на ІТ-індустрію, але опосередковано сприяє розвитку B2B-рішень для рітейлу. Розглядається можливість розширення податкових канікул на інноваційні торговельні підприємства, щоб заохотити інвестиції у технології [4]. Отже, комплекс заходів державної підтримки цифровізації рітейлу в Україні включає інституційні (створення Мінцифри, ОРПЕ), освітні, фінансові та регуляторні ініціативи. Важливо підкреслити, що успішна цифрова трансформація галузі потребує системної взаємодії трьох рівнів: по-перше, внутрішніх зусиль самих компаній (реінжиніринг процесів, зміна корпоративної культури); по-друге, партнерств із технологічними провайдерами, стартапами, освітнім сектором; і, по-третє, державної підтримки. Вважаємо, що лише за умови такого тристороннього підходу вдасться не тільки зняти наявні обмеження розвитку, а й забезпечити довготривалу Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025 605 конкурентоспроможність українських торговельних мереж на національному та глобальному ринках. Нинішні зусилля уряду вже дали певні результати – наприклад, українська економіка змогла вистояти перший шок війни багато в чому завдяки цифровій стійкості. Водночас попереду значна робота: потрібно масштабувати успішні проекти, усунути виявлені прогалини (адресність програм, інформаційна підтримка), закріпити реформами ті тимчасові рішення, що виправдали себе під час кризи. Висновки Аналіз теоретичних засад, світового досвіду та українських реалій переконливо свідчить: державна підтримка цифровізації є критично важливою для формування конкурентоспроможного рітейлу. Цифрова трансформація надає роздрібному бізнесу інструменти для підвищення ефективності, розширення ринків і швидкого пристосування до змінних умов, але її реалізація вимагає сприятливого середовища, яке самостійно стихійно не виникає. Держава покликана стати фасилітатором цього процесу – через стратегії, інвестиції та регуляції, що усувають бар’єри і стимулюють інновації. У випадку України така підтримка набуває особливого значення з огляду на подвійний виклик: необхідність економічного відновлення після війни та інтеграція у висококонкурентний європейський ринок. Воєнні події боляче вдарили по роздрібній торгівлі, однак також довели життєздатність цифрових рішень і зміцнили консенсус щодо цифрового розвитку як пріоритету державної політики. Поділяємо позицію, що у післявоєнний період цифровізація має стати одним із стовпів модернізації української економіки, а рітейл, як одна з найбільш масових і клієнтоорієнтованих галузей, здатен продемонструвати в цьому прорив. З практичної точки зору, державна підтримка рітейлу в цифровій сфері має бути комплексною та орієнтованою на МСП, які становлять більшість ринкових гравців. По-перше, необхідно фіналізувати і реалізувати інтегровану стратегію цифрової трансформації МСП з чіткими цілями, індикаторами та бюджетним забезпеченням. Стратегія повинна консолідувати існуючі розрізнені ініціативи в єдину програму дій. По-друге, слід масштабувати фінансові інструменти – запровадити системні гранти чи ваучери на цифровізацію, забезпечити доступне кредитування ІТ-проєктів у бізнесі, залучити до їх співфінансування міжнародні фонди. Розвиток людського капіталу – ще один пріоритет: державі варто інвестувати в освітні програми, центри підготовки цифрових навичок, стимулювати співпрацю бізнесу і навчальних закладів. По-третє, необхідно продовжити дерегуляцію та створення “розумних” правил – спростити процедурні аспекти ведення онлайн-торгівлі, забезпечити стабільність податкового середовища, передбачити податкові пільги для інноваційних підприємств (наприклад, тимчасове звільнення від податку на прибуток інвестицій у ІТінфраструктуру, або випробувати режим “регуляторної пісочниці” для рітейл-інновацій). І останнє, але не менш важливе – налагодити постійний діалог з бізнес-спільнотою рітейлу. Механізми партнерства між державою та сектором (галузеві ради, публічні консультації, спільні пілотні проекти) дозволять політиці гнучко реагувати на потреби і вчасно коригувати заходи підтримки. Таким чином, зробимо висновок, що у сучасних умовах державна підтримка цифровізації виступає необхідною умовою довгострокової конкурентоспроможності українського рітейлу. Такі заходи мають характер інвестицій у майбутній розвиток, оскільки спрямування ресурсів на цифрову трансформацію торговельних підприємств створює передумови для прискорення економічного зростання, формування нових робочих місць, підвищення якості обслуговування споживачів і зміцнення стійкості бізнесу до зовнішніх потрясінь. Без активної участі держави ринок може розвиватися нерівномірно, залишаючи позаду малих гравців і регіони, що підсилює диспропорції. Навпаки, грамотна політика, з урахуванням найкращих світових практик і національних особливостей, здатна забезпечити всім учасникам належні умови для цифрового прориву. У довгостроковій перспективі це сприятиме закріпленню за Україною іміджу країни з інноваційною, гнучкою та конкурентною економікою, готовою інтегруватися у глобальні ланцюги вартості. Урядові кроки з прискорення цифрової трансформації бізнесу вже довели свою ефективність під час війни, і тепер перед Україною стоїть завдання використати цей досвід для побудови сильної, Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025 606 конкурентоспроможної роздрібної галузі в мирний час. Наша позиція полягає в тому, що цифровізація рітейлу має бути розглянута як стратегічний національний пріоритет, а державна підтримка – як інструмент, здатний кардинально прискорити досягнення цієї мети. Після перемоги у війні цифрово трансформований український рітейл з державною підтримкою може стати одним з рушіїв економічного відродження та успішної інтеграції України до спільного європейського ринку. Список використаних джерел 1. OECD. (2023). SMEs in the era of hybrid retail. OECD Publishing. https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2023/05/smes-in-the-era-of-hybridretail_ea79f5fc/882f30b0-en.pdf 2. Center for Strategic and International Studies. (2022). Digital will drive Ukraine’s modernization. CSIS. https://www.csis.org/analysis/digital-will-drive-ukraines-modernization 3. Interreg Europe. (2022). Fostering the digital transformation of SMEs (Policy brief). https://www.interregeurope.eu/sites/default/files/202204/Policy%20brief%20on%20digital%20transformat ion.pdf 4. Innovative factors of increasing the competitiveness of retail chains in Ukraine. (2024). https://www.researchgate.net/publication/395627486_INNOVACIJNI_CINNIKI_PIDVISENNA_KONK URENTOSPROMOZNOSTI_TORGOVELNIH_MEREZ_V_UKRAINIINNOVATIVE_FACTORS_OF_ INCREASING_THE_COMPETITIVENESS_OF_RETAIL_CHAINS_IN_UKRAINE 5. Li, H., Yusoff, M. E., & Tian, X. (2025). Market failures and public policy. https://www.researchgate.net/publication/279240872_Market_Failures_and_Public_Policy 6. Belyalov, T., & Liumanov, A. (2024). Innovative development of small business in Ukraine. Journal of Strategic Economic Research, 2(25), 16–24. https://strategic-economic.com.ua/web/uploads/pdf/2-2024-2.pdf 7. European Commission. (2021). 2030 Digital Compass: The European way for the Digital Decade. https://dig.watch/resource/the-digital-compass 8. EU4Digital. (2023). New EU4DigitalUA project supports digital transformation in Ukraine. https://eufordigital.eu/new-eu4digitalua-project-supports-digital-transformation-in-ukraine/ 9. Organisation for Economic Co-operation and Development. (2025). Digital government review of Korea: Strengthening governance, investment and skills for digital government. OECD Publishing. https://www.oecd.org/en/publications/digital-government-review-of-korea_9defc197-en/fullreport/strengthening-governance-investment-and-skills-for-digital-government_a4dabc49.html 10. DOU. (2022, September 5). ЄС надасть Україні доступ до фінансування цифрових технологій через Digital Europe Programme. https://dou.ua/lenta/news/digital-europe-programme/ 11. OECD. (2024). Enhancing resilience by boosting digital business transformation in Ukraine. OECD Publishing. https://www.oecd.org/en/publications/2024/05/enhancing-resilience-by-boostingdigital-business-transformation-in-ukraine_c2e06e50.html 12. World Bank. (2024). Ukraine digital transformation and private sector resilience (Policy document). https://documents1.worldbank.org/curated/en/099061924125589588/txt/P177312-246268e93fcc-406b-aa08-021aad774db2.txt 13. International Monetary Fund. (2023). Digitalization and inclusive growth (IMF Policy Papers). https://www.imf.org/en/Publications/Policy-Papers/Issues/2023/04/05/Digitalization-and-InclusiveGrowth-531234 14. United Nations Conference on Trade and Development. (2021). Digital economy report 2021: Cross-border data flows and development. UNCTAD. https://unctad.org/publication/digital-economyreport-2021 15. European Commission. (2022). Digital Economy and Society Index (DESI) 2022: SMEs and digital technologies. Publications Office of the European Union. https://digitalstrategy.ec.europa.eu/en/policies/desi