Dialogue Between Indigenous and Western Traditions in Louise Erdrich's Larose and Leslie Marmon Silko's Ceremony

2025 4th International Conference Humanitarian Discourse on Urgent Problems of Society Development in the 21st Century: History, Modernity and Future, Warsaw, Poland 1 Dialogue Between Indigenous and Western Traditions in Louise Erdrich’s Larose and Leslie Marmon Silko’s Ceremony Olha Doroshchuk1 1 Volodymyr Dahl East Ukrainian National University, Kyiv (Ukraine). Master’s Student, Faculty of Humanities and Social Sciences. ARTICLE INFO ABSTRACT Received: 1 October 2025 Revised: 15 October 2025 Accepted: 20 October 2025 Published online: 1 November 2025 Copyright © 2025 by author DOI: 10.5281/ zenodo.18042459 The paper explores the dialogue between Indigenous and Western traditions in Louise Erdrich’s LaRose and Leslie Marmon Silko’s Ceremony in the context of Native American ethnic prose and the so-called “Indian Renaissance”. National identity is seen as a key category that structures the literary projects of contemporary Native authors and functions as an instrument of decolonization and reinterpretation of the American canon. Drawing on the works of O. Shostak, A. Chavkin, D. Stirrup and others, the study emphasizes the spatial poetics of Erdrich and Silko’s novels, which is deeply rooted in the geocentric worldview of Indigenous cultures. The article demonstrates how a transcultural perspective enables these writers to transcend classical oppositions, such as “colonizer – colonized” and “center – periphery,” and to represent culture as a dynamic field of reciprocal appropriations. Particular attention is paid to the literary representation of national identity at the levels of sign, symbol, metaphor and narrative space, as well as to the motifs of collective memory, colonial trauma, ecological consciousness and the sacrality of land. Comparative reading of LaRose and Ceremony reveals how reconfiguration of geographic and symbolic space under colonial pressure produces new forms of Indigenous subjectivity, while sacred geographies remain a spiritual core of survival and resistance. Key words: Native American literature, national identity, transculturation, spatial poetics, Indigenous geocentrism, Louise Erdrich, Leslie Marmon Silko, LaRose, Ceremony Citation in APA style Doroshchuk, O. (2025). Dialogue Between Indigenous and Western Traditions in Louise Erdrich’s Larose and Leslie Marmon Silko’s Ceremony . In 2025 4th International Conference Humanitarian Discourse on Urgent Problems of Society Development in the 21st Century: History, Modernity and Future (No. 42la1), Warsaw, Poland. East European Association of Scientists. https://doi.org/10.5281/zenodo.18042459 Language Acquisition Conference Section (October 30–31, 2025) Article No. 42la1 2 Діалог між корінною та західною традиціями у романах Larose Луїзи Ердрік та Ceremony Леслі Мармон Сілко Ольга Дорощук1 1 Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Київ (Україна). Студентка (магістрант) факультету гуманітарних та соціальних наук. СТАТТЯ АНОТАЦІЯ отримана: 1 жовтня 2025 р. переглянута: 15 жовтня 2025 р. прийнята: 20 жовтня 2025 р. опублікована онлайн: 1 листопада 2025 р. Авторське право © 2025 автора DOI: 10.5281/ zenodo.18042459 У статті досліджується діалог між корінною та західною традиціями в романах LaRose Луїзи Ердрік та Ceremony Леслі Мармон Сілко в контексті етнічної прози США та індіанського ренесансу. Національна ідентичність розглядається як ключова категорія, що структурує творчість сучасних письменників-індіанців і виконує функцію інструмента деколонізації та переосмислення американського літературного канону. Спираючись на праці О. Шостак, А. Chavkin, D. Stirrup та ін., акцентовано на просторовій поетиці творів, глибоко вкоріненій у геоцентричний світогляд корінних народів, для яких сакральний простір, пам’ять про предків і зв’язок із землею є фундаментальними умовами існування. Показано, що транскультурна перспектива уможливлює вихід за межі класичних опозицій «колонізатор – колонізований», «центр – периферія» та пропонує бачення культури як динамічного поля взаємних апропріацій, де різноманіття не нівелюється, а посилюється. Особливу увагу приділено літературній репрезентації національної ідентичності на рівні знака, символу, метафори, алегорії, образу простору, а також мотивам колективної пам’яті, колоніальної травми, екологічної свідомості та сакральності ландшафту. Порівняльний аналіз романів LaRose та Ceremony демонструє, як у процесі колоніальної перебудови геофізичного й символічного простору формуються нові моделі індіанської суб’єктності, тоді як сакральний простір залишається духовним стрижнем виживання й опору. Ключові слова: література корінних народів; національна ідентичність; транскультурація; просторова поетика; геоцентризм; Луїза Ердрік; Леслі Мармон Сілко; LaRose; Ceremony Цитування: Дорощук О. Діалог між корінною та західною традиціями у романах Larose Луїзи Ердрік та Ceremony Леслі Мармон Сілко. Humanitarian Discourse on Urgent Problems of Society Development in the 21st Century: History, Modernity and Future : 4th International Conference, October 30–31, 2025. Warsaw, Poland : East European Association of Scientists, 2025. No. 42la1. DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.18042459 2025 4th International Conference Humanitarian Discourse on Urgent Problems of Society Development in the 21st Century: History, Modernity and Future, Warsaw, Poland 3 Introduction / Вступ Національна ідентичність постає вагомим важелем у творчості письменників корінного населення Сполучених Штатів Америки, надаючи їй функціоналу трансформації сучасного літературного процесу. Н. Скотт Момадей, Луїс Оувен, Берт Брант, Леслі Мармон Сілко, Томас Кінг, Джеймс Велч, Джералд Візенор, Луїз Ердрік, Сюзан Паувер, Джозеф Бойден, Діана Глансі, Шерман Алексі та інші автори послідовно вибудовують тексти, в основі яких – історичні, культурні та релігійні реалії корінних спільнот, прагнення до відкритості, автентичності й часто парадоксального відтворення архетипів і ситуацій, незвичних для мейнстримної ментальності. Особливої уваги у цьому контексті потребує творчість Луїзи Ердрік та Леслі Мармон Сілко. На основі досліджень О. Шостак, E. Cook-Lynn, Kot, S. Lundquist, D. Stirrup та інших науковців можна стверджувати, що просторова поетика романів цих авторок глибоко закорінена в літературну традицію американських індіанців, однією з визначальних засад якої є геоцентризм, що перетинає племінні кордони. Простір у романах Ердрік та Сілко постає не лише естетично концептуалізованою моделлю геофізичного світу, трансформованого в умовно-реальні та фантастичні локації, а й семіотичною системою, через яку артикулюються пам’ять, травма, спротив і надія. Results / Результати Транскультурна перспектива у випадку письменників-американських індіанців дає змогу обійти спрощені опозиції між колонізованими та колонізаторами, етнічною та домінантною культурами. Перебуваючи «на межі» культур, індіанські автори прагнуть зберегти власну традицію, водночас не можуть залишитися поза впливом західної цивілізації. Транскультурація постулює культуру як реляційне явище, що складається з актів взаємної апропріації, а не як замкнену сутність. При цьому транскультурність зовсім не означає уніфікації: навпаки, вона пов’язана з виробництвом нового типу різноманіття – множини форм життя й культурних практик, що виникають унаслідок безперервних перетинів і діалогів. Літературна репрезентація національної ідентичності в художніх текстах корінних письменників проявляється на різних рівнях – знака, символу, метафори, алегорії, сюжету, простору. Її основні аспекти включають: відображення історії та колективної пам’яті (боротьба за незалежність, досвід примусових переселень, травматичні етапи взаємодії з колоніальною владою); репрезентацію культурних цінностей (традиції, звичаї, обряди, моральні норми); функцію мови як маркера ідентичності; формування національної свідомості через героїчні образи, патріотичні мотиви, роздуми про долю народу; символізм, пов’язаний із сакральними топосами, тотемними істотами, міфологемами землі й води. Аналіз художніх проекцій індіанського ренесансу та геокультурних топосів у творчості Луїзи Ердрік та Леслі Мармон Сілко дозволяє побачити, що просторова образність набуває статусу одного з головних конструктів поетики твору. Естетична концептуалізація простору стає інструментом деколонізації свідомості, збереження ідентичності, реконструкції фрагментованого універсуму, відновлення права на простір в умовах зіткнення культурних світів. Ідентичність корінних американців тут можна інтерпретувати як теорію соціальної близькості та дистанції, як схему поступового відкриття себе й навколишньої реальності, що втілюється в мотивах дороги, повернення, вигнання, пошуку дому. Порівняльне дослідження транскультурних репрезентацій корінної та західної традицій у романах LaRose Луїзи Ердрік та Ceremony Леслі Мармон Сілко дає підстави говорити про тенденцію до посилення взаємодії культурних традицій, зумовлену глобалізаційними процесами та «скороченням відстані» між спільнотами. Тексти Ердрік та Сілко демонструють, що трансформації простору північноамериканського континенту пов’язані з колонізацією: перерозподілом територій, встановленням кордонів, переоцінкою сакральних місць, витісненням корінних народів на фізичний і дискурсивний маргінес. Новими онтологічними орієнтирами паніндіанської картини світу стають нав’язані кордони, розірвані зв’язки з прабатьківськими землями, безпритульність, знекорінення й колективна «постапокаліптична» травма, пов’язана з утратою простору. Language Acquisition Conference Section (October 30–31, 2025) Article No. 42la1 4 Conclusions / Висновки Отже романи Ердрік та Сілко переконливо свідчать, що сакральність простору залишається одним із духовних стрижнів виживання корінних американців. У їхніх текстах сакральні місця, ландшафти, річки, прерії й резервації функціонують як носії пам’яті, травми та надії, а також як своєрідні «архіви» екологічної свідомості. Просторові метафори поєднують мотиви колективної пам’яті, колоніальної травми та відповідальності перед землею. Таким чином, діалог між корінною та західною традиціями в романах LaRose і Ceremony не зводиться до конфлікту чи асиміляції, а вибудовується як складний полілог, у якому з’являються нові форми суб’єктності та культурної взаємодії. Перспективи подальших досліджень вбачаються у поглибленому аналізі поетики етнічної прози США на матеріалі творчості Л. Ердрік та Л. М. Сілко, зокрема вивченні інтермедійних зв’язків, жанрової поліморфності їхніх романів, а також способів конструювання субкультурних наративів, що репрезентують досвід корінних народів у глобалізованому світі. References Chavkin, A. (Ed.). (2002). Leslie Marmon Silko’s Ceremony: A casebook. Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/oso/9780195142839.001.0001 Donohue, S. (2001). Louise Erdrich. In M. R. Reichardt (Ed.), Catholic women writers: A bio-bibliographical sourcebook (pp. 95–102). Greenwood Press. https://doi.org/10.5040/9798400623875.ch-017 Jacobs, C. A. (2001). The novels of Louise Erdrich: Stories of her people (American Indian Studies, No. 11). Peter Lang. Nelson, R. M. (2001). Rewriting ethnography: Embedded texts in Leslie Silko’s Ceremony. In E. H. Nelson & M. A. Nelson (Eds.), Telling the stories: Essays on American Indian literatures and cultures. Peter Lang. Noodin, M. (2018). LaRose by Louise Erdrich. Native American and Indigenous Studies, 5(1), 223–225. https://doi.org/10.5749/natiindistudj.5.1.0223 Shostak, O. H. (2017). Opozitsiia “sviy–chuzhyi” u spriiniatti natsionalnoi identychnosti korinnykh zhyteliv Pivnichnoi Ameryky [The opposition “own–alien” in the perception of national identity of the indigenous inhabitants of North America]. Visnyk Natsionalnoho Aviatsiynoho Universytetu. Seriia: Filosofiia. Kulturolohiia, 1(25), 137–143. https://doi.org/10.18372/2412-2157.25.12651 (in Ukrainian) Stirrup, D. (2014). Louise Erdrich (Contemporary American and Canadian Writers). Manchester University Press. https://doi.org/10.7765/9781847793485