THE IMPACT OF THE FAMILY–SCHOOL PARTNERSHIP ON PRIMARY SCHOOL STUDENTS' SOCIALIZATION

Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 116 8. Rahman K., Silva A. Global Citizenship and Family Education: Integrating Universal Human Values in Parenting. International Review of Education. 2022. Vol. 68, No. 5. P. 623–641. DOI: 10.1007/s11159-022-09992-8. 9. Smajović Ibrović A., Alić Ramić E., Nikšić Rebihić A. The Role of the Family in Mediating Moral Values. International Journal of Contemporary Education Research. 2023. Vol. 10, No. 4. P. 112–120. DOI: 10.33200/ijcer.2023.174160200. 10. UN Women. Families in a Changing World: Progress of the World’s Women Report 2023. New York : United Nations, 2023. 132 p.DOI: 10.18356/fam-women-2023-en. 11. UNESCO. Family, Ethics and Global Citizenship Education: New Challenges for the 21 st Century. Paris, 2021. 102 p. DOI: 10.54675/unesco-fam-eth-2021. 12. Walker J. Sociological Contributions to Moral Education // Journal of Moral Education. 2024. Vol. 53, No. 1. P. 65–80. DOI: 10.1080/03057240.2024.2386074. УДК: 37.013.42; 316.356.2 ЄДНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНИХ, МОРАЛЬНИХ ТА ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ – УМОВА СТРУКТУРИ СУЧАСНОЇ СІМ’Ї Саяра Джафарова САХІБ – докторантка за програмою PhD в Інституті освіти Азербайджанської Республіки У сучасну епоху сім’я, як один з основних соціальних інститутів суспільства, відіграє роль як захисника національної ідентичності, так і носія загальнолюдських цінностей. Для здорового та сталого розвитку сім’ї недостатньо задовольнятися лише національними та моральними цінностями; єдність цих цінностей із загальнолюдськими принципами забезпечує сталий розвиток сім’ї як на місцевому, так і на глобальному рівні. Національний лідер Г. Алієв оцінює національні та моральні цінності як «головний фактор, що формує мораль народу» [1]. За його словами, сім’я є основним засобом передачі цих цінностей. Водночас, виклики сучасної епохи диктують необхідність засвоєння таких універсальних принципів, як толерантність, права людини та мультикультурний підхід у сім’ї. У статті зазначається, що синтез національних, моральних та загальнолюдських цінностей став головною умовою сучасного інституту сім’ї. Ця єдність визначає не лише внутрішню гармонію сім’ї, але й її зв’зок із суспільством та її вплив на виховання майбутніх поколінь. Такі сім’ї є основою здорового, толерантного та високоморального суспільства. Ключові слова: національні моральні цінності, загальнолюдські цінності, сучасна сім’я. Стаття отримана 2.10. 2025 Стаття прийнята 23.10. 2025 Опублікована 26.12. 2025. UDC 373.3:37.018.1 THE IMPACT OF THE FAMILY–SCHOOL PARTNERSHIP ON PRIMARY SCHOOL STUDENTS’ SOCIALIZATION Elmira Hasanova VAHID – PhD student, Azerbaijan State Pedagogical University https://orcid.org/0009-0002-6285-6878 Doi [email protected] Family–school partnership plays a decisive role in the socialization of primary school students. An effective collaboration supports children’s self-development, fosters self-discipline, and makes their interests and talents visible. It involves enriching the child’s inner world, systematically introducing higher social values, and strengthening moral–civic culture. Priorities include ensuring accurate knowledge about self, family, and society; enabling participation in socially beneficial activities through which forms of social interaction are experienced and internalized; and cultivating effective communication with peers and adults. Socialization efforts grounded in early, coordinated family–school action provide consistent role expectations and promote responsibility, cooperation, empathy, and voluntary rule-following. Indicators of effectiveness include planned and conscious participation, sustained responsibility in specific activities, alignment of students’ social participation with school and societal conditions, and observable agency in daily life. Where family and school act in coordination, these indicators develop more rapidly and sustainably, laying a solid foundation for identity construction and social integration in the primary years. Family–school collaboration plays a crucial role in the socialization of primary school students. Socialization is the process through which a child develops as a member of society, internalizing behavioral norms, values, and social roles. For this process to be effectively implemented, mutual interaction, respect, and cooperation between the family and the school are essential. As the child’s first social environment, the family lays the foundation for emotional and moral development, while the school ensures the systematic continuation of this process. Effective communication between teachers and parents enables consideration of the child’s individual characteristics, interests, and needs. Through family–school cooperation, students develop communication skills, a sense of responsibility, © Sayara Jafarova SAHIB., 2025 Стаття поширюється на умовах ліцензії CC BY 4.0 Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 117 empathy, and habits of working collaboratively. Research indicates that active parental involvement in school life – through participation in meetings, events, and projects – facilitates children’s social adaptation, fosters positive behavioral models, and enhances their self-confidence. Thus, collaboration between family and school constitutes an essential guarantee for the social development and personality formation of primary school students. Key words: family-school collaboration, primary school student, socialization, personality development, learning process, communication culture, social responsibility. Socialization of the individual begins in the first years of life and ends by the time a person reaches adulthood. A person receives their first basic knowledge within the family. The educational institution is the second most important institution of socialization (after the family) and serves as a child's «true model of society... the inclinations and skills of social life acquired in the family acquire a new social context here... the entire system of social expectations is transmitted to the child». The teacher remains the primary «adult» actor in school, and it falls to them to address students' psychological and pedagogical difficulties during the learning process. This is especially important in elementary school, as the position a child occupies at this stage lays the foundation for their subsequent attitude toward learning and largely determines their social status within the community. Cooperation between family and school is becoming increasingly relevant and in demand, and is crucial for shaping the moral life of a primary school student. What is socialization? This is the process of personality development, the assimilation of social norms, values, and behavior patterns inherent in a given society. The family is the most important institution of socialization, and the school is the center of educational space. The goal of my project is to create favorable conditions for mutual understanding and alignment of efforts between the school and family in the development of the child's personality, value orientations, and creative potential [2]. One of the objectives is to intensify work with parents and find new ways to involve families in the educational and upbringing processes of the school and class. The project's intended outcome is to enhance the psychological and pedagogical culture of parents and to unlock the personal potential of students in the educational system. The process of interaction between families and educational institutions should be aimed at actively involving parents in the educational process, extracurricular activities, and collaboration with children and teachers. To achieve this, I use: psychological and pedagogical education of parents on parenting issues, engaging parents in joint activities with their children, adjusting the parenting practices of individual students, and interacting with the parent committee and school council [4]. Children learn not only to win but also to lose and accept defeat. A positive attitude toward themselves and their classmates is developed, character and self-esteem are nurtured, and a spirit of competition is fostered. This paper argues that family-school partnerships have a decisive influence on the socialization of elementary school students. When the core values, attitudes, and communication patterns that begin at home are reinforced by planned guidance from teachers and peer interactions at school, children develop a positive self-image, cooperation, empathy, and voluntary compliance with rules. Regular, two-way family-school communication (meetings, short feedback loops, and consistency between home and school assignments) ensures continuity in students' social skills [3]. Family-school coordination ensures that the child consistently experiences role expectations. The concept of collaboration refers to the sharing of information, shared goals, and coordinated practices. Primary school is a critical window in which basic social skills are rapidly formed. Inconsistent messages encountered during this period can create uncertainty in identity construction. Coordination solidifies behavioral patterns by ensuring message consistency. The cognitive component of socialization encompasses the acquisition of knowledge and awareness. The affective component encompasses value orientations and a sense of belonging. The operant component refers to the transformation of skills and habits into behavior. Theoretical literature indicates that the ecological systems approach highlights multilayered influences. The family and school, as microsystems, represent the child's daily interaction areas. The bridge between these systems becomes visible as collaboration at the mesosystem level. The quality of collaboration produces direct and indirect effects on student developmental outcomes. Socialization outcomes are closely linked to self-perception and self-regulation. Self-regulation is a critical prerequisite for the continuity of school behavior. Shared language use between family and school reinforces self-regulatory habits. Peer relationships in the elementary school years are a powerful resource for social learning. Teacher guidance ensures that these relationships are maintained within a supportive framework [5]. Feedback from the family gives meaning to experiences gained at school. Information shared from the school increases the accuracy of family practices. Regular communication channels determine the sustainability of collaboration. Two-way and respectful communication creates a trust-based partnership culture. A trusting culture Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 118 increases the effectiveness of problem-solving processes. This culture enables conflicts to be transformed into learning opportunities. Collaboration also serves as expectation management. Clear goals clarify the boundaries of family and school roles. Clear roles structure equitable responsibility sharing. Equitable sharing balances parent burnout and teacher burden. Balance is a prerequisite for sustainable engagement. Sustained engagement fosters a student's sense of security based on routine, which positively influences exploratory behavior. Exploratory behaviors naturally increase motivation to learn. Motivation strengthens the frequency and quality of social participation. Quality participation facilitates the generalization of social skills. Generalization also contributes to adaptation in out-of-school contexts. Adaptation accompanies the development of emotional resilience. Emotional resilience supports conflict resolution in peer relationships. Solution-focused behavior reduces the frequency of problem behaviors. Decreased problem behaviors increase learning time. Increased learning time strengthens academic self-confidence. Strengthened self-confidence encourages social initiative-taking. Initiative-taking increases leadership and collaboration experiences. Increased experiences deepen the sense of identity. Deepening identity strengthens the sense of belonging. Strong belonging supports school connectedness. School connectedness reduces the risk of absenteeism. Reduced risks positively impact the classroom climate [7]. A positive climate facilitates social learning. Facilitated learning accelerates the internalization of behavioral rules. Accelerated internalization reduces the need for external control. Reduced external control fosters a sense of selfefficacy. Self-efficacy increases voluntary participation in new tasks. Voluntary participation increases sensitivity to social responsibility. Sensitivity increases the quality of empathic communication. Quality empathy supports anti-bullying attitudes. Supportive attitudes create an inclusive classroom culture. An inclusive culture fosters respect for differences. Respectful language paves the way for nonviolent communication. Nonviolent communication ensures the permanence of conflict resolution. Persistent resolution skills stabilize the school climate. A stable climate fosters a sense of community of learning. The community of learning positions the family as an active partner in the process. Active partnerships foster data-based decision-making processes. Data use increases the relevance of interventions [8]. Relevance ensures efficient resource use. Efficient use contributes to sustainable program design. Sustainable design increases implementation fidelity. Implementation fidelity ensures reliable effect sizes. Reliable impact provides scalability at the policy level. Scalability enables the dissemination of good practices. Dissemination has the potential to reduce inequalities. Reducing inequalities strengthens opportunity equity. Opportunity equity provides a foundation for social mobility. Social mobility diversifies motivational resources. Diversified resources enhance resilience. Resilience facilitates adaptation to unexpected crises. Adaptive capacity ensures learning continuity. Continuity limits disruptions during school transitions. Limited disruptions maintain the stability of peer networks. Stable networks strengthen support-seeking behavior. Strong support buffers academic and social stress. Buffered stress supports emotional well-being. Well-being is reflected in the quality of social participation. This cyclical relationship demonstrates the strategic value of collaboration. Strategic value requires inter-institutional coordination. Coordination is strengthened through measurement using common indicators. Measurement increases transparency and accountability. Accountability strengthens stakeholder trust. Strengthened trust opens space for innovative practices. Innovation must be considered in conjunction with contextual relevance. Contextual relevance takes into account cultural and socioeconomic differences. These differences necessitate flexible design principles. Flexible principles encourage inclusive participation mechanisms [6]. Participation mechanisms make the voices of families visible. Visible voice strengthens the perception of the legitimacy of decisions. Legitimacy supports long-term commitments to collaboration. Continuity of commitment contributes to the formation of institutional memory. Institutional memory ensures the permanence of good practices. Permanence facilitates the adaptation of new teachers. Facilitated adaptation produces stable experiences for students. Stable experiences accelerate the achievement of socialization goals. This theoretical framework holistically explains the impact of family-school partnerships on socialization. Conditions that increase effectiveness include:  Family and teacher agreement on common goals and expectations;  Systematic social participation through in-class and out-of-school activities (clubs, projects, community service);  Regular information sharing and a collaborative problem-solving approach between the teacher and the family;  Consistent supportive behaviors from the family in the home environment (modeling, setting boundaries, positive reinforcement);  Planned monitoring of the process (observation, memos, behavior diaries) and individualization when necessary [1]. In conclusion, a harmonious and sustainable family-school partnership accelerates socialization by strengthening students' peer relationships, communication skills, and active participation in school life. This strong Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 119 collaboration established in primary school forms the foundation for lasting social competencies in later educational stages. Family and school, as key social institutions, play a fundamental role in the formation of a child’s personality and in the process of socialization. The primary school stage represents a crucial period in a child’s life when the foundations of social skills, behavioral models, and moral values are established. At this stage, the child’s adaptation to the social environment, as well as the development of communication and cooperation skills, directly depend on the level of interaction and collaboration between the family and the school. Family–school cooperation is significant not only in the educational process but also in the spheres of upbringing and social development. Establishing effective communication between parents and teachers, recognizing the individual characteristics of the child, and implementing joint educational initiatives facilitate students’ social adaptation. Such collaboration enhances the child’s self-confidence, contributes to the internalization of social norms of behavior, and promotes interaction within the collective. In modern educational systems, strengthening family–school relations is regarded as one of the key directions of the pedagogical process. The joint involvement of families and schools supports not only academic achievement but also the child’s social, emotional, and moral development. Therefore, examining the impact of family–school cooperation on the socialization of primary school students is both a relevant and significant issue from the perspective of pedagogical theory and educational practice. Family and school represent two primary environments that perform mutually complementary functions in a child’s social development. Socialization refers to the process through which the child internalizes the values, norms, and behavioral rules of society and finds their place within the system of social relations. During the primary school years, this process becomes particularly intensive, as the child, upon entering the school environment, encounters a new social system beyond the family setting. Family–school cooperation can be defined as a system of joint activities between parents and teachers aimed at the child’s development and upbringing. This cooperation may take various forms: parent meetings, individual consultations, school events, joint projects, and social initiatives. The primary objective of this collaboration is to ensure the child’s social, emotional, and cognitive development. While parents influence the behavioral patterns formed at home, the school facilitates the application of these behaviors within the broader social context. Consistent and coherent messages from both environments create stability and balance in the child’s socialization process. The combined efforts of teachers and parents contribute to the formation of the child’s value system and foster their development into an active member of society. The influence of family–school cooperation on the socialization process manifests itself in several key areas: Development of communicative skills: Joint activities between teachers and parents enhance the child’s culture of communication, mutual respect, and empathy. Sense of responsibility and discipline: Coordinated supervision by family and school fosters habits of accountability and timely completion of assigned tasks. Assimilation of social roles: Through participation in collective school activities and the performance of daily responsibilities within the family, the child learns various social roles. Formation of values: The consistent promotion of shared moral values by both family and school – such as respect, diligence, justice, and generosity – strengthens the child’s ethical and moral orientation. In the modern educational process, teacher–parent collaboration is considered one of the key factors in a child’s comprehensive development and socialization. At the primary school stage, the formation of behavioral norms, social skills, and emotional stability is directly linked to the consistency between educational practices carried out at home and at school. Therefore, establishing continuous communication and cooperation between teachers and parents is essential. Effective family–school collaboration implies not merely formal interaction, but the implementation of purposeful activities directed toward the child’s social, intellectual, and moral development. This cooperation is founded on mutual understanding, trust, and shared responsibility. When teachers and parents work together, the child’s adaptation to school and society becomes easier, fostering self-confidence and social behavior culture. In this respect, identifying and applying practical forms of teacher–parent cooperation contributes to improving the quality of the educational process, ensuring students’ social adaptation, and strengthening effective partnership between the family and the school. From a psychological perspective, family–school cooperation has a positive impact on a child’s emotional stability. Joint support from parents and teachers enhances the child’s self-confidence, sense of security, and ability to express themselves in social settings. Positive signals coming from both family and school environments help the child develop a healthy self-concept. Conversely, when family–school cooperation is weak, children may face challenges in social adaptation, such as isolation, aggressive Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 120 behavior, or communication difficulties. Therefore, it is crucial to strengthen mutual trust between teachers and parents, ensure regular communication, and promote psychological awareness. Family–school collaboration is an integral component of primary school students’ socialization. It plays a decisive role in the formation of the child’s personality, adaptation to social relations, and acquisition of essential life skills. The shared goal of the family and the school within the educational process should be to ensure the child’s holistic development and help them become a valuable member of society. Family–school cooperation is one of the main factors responsible for the socialization of primary school students. It creates a solid foundation for the child’s adaptation to society, acquisition of social norms, and formation as a responsible and empathetic individual. Through the joint efforts of parents and teachers, children develop positive behavioral habits, teamwork abilities, communication culture, and self-confidence. The reciprocal connection between family and school enhances not only the efficiency of the educational process but also the child’s emotional and moral development. Such cooperation fosters the formation of not only knowledge and skills but also social values. In conclusion, strengthening family–school collaboration at the primary education stage is a crucial condition for a child’s social adaptation and personality development. Systematic and sustained organization of this cooperation enhances the pedagogical quality of both teachers’ and parents’ activities and lays the groundwork for the upbringing of future generations as healthy, patriotic, and socially responsible citizens. References 1. Allahverdiyeva L.Z.; Huseynzade, R.L. Family pedagogy: Textbook. Baku : ADPU Publishing House, 2016. 340 p. 2. Jabrayilov I. (scientific ed.). Organization of education in comprehensive schools: Methodical manual. Baku : «CN Poligrafiya», 2023. 242 p. 3. Guliyeva S. Educational model forming family-school partnership in an Azerbaijan school. Journal of Preschool and Primary Education, 2020, № 3. Р. 67–80. 4. Alasgarova G. Azerbaijani Immigrant Parents’ School Involvement and Their Children’s Academic Achievement. Azerbaijan Journal of Educational Studies, 2022. № 4. 5. Abdurahmanova N. Parents' School Choice at the Primary Education Level in Azerbaijan: A Comparative Study Between Azerbaijani-Speaking and Russian-Speaking Parents. Stockholm : Stockholm University, 2023. 87 p. (Master's thesis). 6. Huseynova G. Collaboration between parents and teachers in inclusive education: challenges and solutions. Azerbaijan School (Azerbaijan Journal of Educational Studies), 2025, #2. 7. Yıldırım A. Şimşek H. Qualitative research methods in social sciences. Featured Broadcasts, 2011. 8. Yıldırım S. G., Becerikli S., & Demirel M. Values education in the social studies course according to different points of view. Elementary Education Online, 2017. 16 (4). Р. 1575-1588. 9. Əliyeva N. İbtidai sinif şagirdlərinin sosial inkişafında ailə və məktəb münasibətləri. Baku : ADPU Nəşriyyatı, 2020. 10. Məmmədova R. Məktəb və ailə arasında əməkdaşlıq formaları. Bakı : Maarif Nəşriyyatı, 2021. 11. Əliyev A. İbtidai sinif şagirdlərinin sosiallaşmasında müəllim amili. Bakı : Elm və Təhsil, 2022. УДК: 373.3:37.018.1 ВПЛИВ ПАРТНЕРСТВА МІЖ СІМ’ЄЮ ТА ШКОЛОЮ НА СОЦІАЛІЗАЦІЮ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ Ельміра Гасанова ВАХІД – здобувачка ІІІ освітно-наукового ступеня, Азербайджанський державний педагогічний університет, Баку. Партнерство між сім’єю та школою відіграє вирішальну роль у соціалізації учнів початкової школи. Ефективна співпраця підтримує саморозвиток дітей, сприяє самодисципліні та робить видимими їхні інтереси та таланти. Вона передбачає збагачення внутрішнього світу дитини, систематичне впровадження вищих соціальних цінностей та зміцнення морально-громадянської культури. Пріоритети включають забезпечення точних знань про себе, сім'ю та суспільство; забезпечення участі в соціально корисній діяльності, через яку форми соціальної взаємодії переживаються та засвоюються; та розвиток ефективного спілкування з однолітками та дорослими. Зусилля щодо соціалізації, засновані на ранніх, скоординованих діях сім'ї та школи, забезпечують послідовні рольові очікування та сприяють відповідальності, співпраці, емпатії та добровільному дотриманню правил. Показники ефективності включають планову та свідому участь, стійку відповідальність у конкретних видах діяльності, узгодження соціальної участі учнів зі шкільними та суспільними умовами, а також помітну активність у повсякденному житті. Коли сім'я та школа діють скоординовано, ці показники розвиваються швидше та стійкіше, закладаючи міцну основу для формування ідентичності та соціальної інтеграції в початковій школі. Співпраця між сім'єю та школою відіграє вирішальну роль у соціалізації учнів початкової школи. Соціалізація – процес, через який дитина розвивається як член суспільства, засвоюючи поведінкові норми, цінності та соціальні ролі. Для ефективної реалізації цього процесу вкрай важливими є взаємна взаємодія, повага та співпраця між сім'єю та школою. Як перше соціальне середовище дитини, сім’я закладає основу для емоційного та морального розвитку, а школа забезпечує систематичне продовження цього процесу. Ефективна комунікація між вчителями та батьками дозволяє враховувати індивідуальні Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 121 особливості, інтереси та потреби дитини. Завдяки співпраці сім'ї та школи учні розвивають комунікативні навички, почуття відповідальності, емпатію та звички до співпраці. Дослідження показують, що активна участь батьків у шкільному житті – через участь у зустрічах, заходах та проектах – сприяє соціальній адаптації дітей, сприяє позитивним моделям поведінки та підвищує їхню впевненість у собі. Таким чином, співпраця між сім’єю та школою є важливою гарантією соціального розвитку та формування особистості учнів початкової школи. Ключові слова: співпраця сім'ї та школи, учень початкової школи, соціалізація, розвиток особистості, процес навчання, культура спілкування, соціальна відповідальність. Стаття отримана 25.09. 2025 Стаття прийнята 16.10. 2025 Опублікована 26.12. 2025 УДК [781.6+793.3]:373.2.091.32 МЕТОДИЧНІ ЗАСОБИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ З РИТМІКИ ТА ХОРЕОГРАФІЇ З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ Олександр БОРСУК – здобувач освітнього ступеня «Магістр» спеціальності 024 «Хореографія», Рівненський державний гуманітарний університет, м. Рівне https://orcid.org/0009-0000-6269-9820 Doi електронна Досліджено роль занять із ритміки та хореографії як важливих складових музично-естетичного розвитку дітей дошкільного віку. Визначено сприяння формуванню у дітей відчуття ритму, координації рухів, а також емоційного сприйняття музики. Методичні засоби, що використовуються на цих заняттях, повинні адаптовуватися до вікових особливостей дітей, їхніх інтересів та фізичних можливостей. Охарактеризовано вік дошкільнят для виявлення і розвитку природних обдарувань дитини, закладення в неї потягу до мистецтва, розвитку творчих здібностей, становлення особистості. Саме в руховій активності (музично-ритмічній, хореографічній) дитина проявляє себе, радіє, творить, отримує задоволення, виражає себе через танець. Проаналізовано хореографічну роботу з дітьми дошкільного віку, яку потрібно проводити на основі ігрової діяльності. Саме гра вносить у життя дитини радість, яскраві враження, викликає естетичні почуття, створює широкі можливості для виявлення ініціативи, збуджує активність, розвиває творчі здібності, уяву, фантазію, вчить самостійності. Виявлено основні аспекти розвитку хореографії серед дітей дошкільного віку. Ключові слова: ритміка, хореографія, методика викладання, діти дошкільного віку. Постановка проблеми. Хореографічне мистецтво завжди привертало до себе увагу дітей. Воно набуло широкого поширення у дошкільних закладах, загальноосвітніх школах. Навчання дітей танцювальному мистецтву, допомагає розвитку всебічної особистості дитини, навчає її бачити та відчувати і отримувати естетичну насолоду в танці. Навчаючи чи розвиваючи у дошкільнят культуру танцю, треба розуміти що цей процес є невід’ємним, від музичного виховання. Танець – це ритмічномелодійний звук, що стає мелодійним рухом людського тіла, завдяки цьому ми можемо розкривати характер людей та їхні почуття та думки про світу. Дослідження відомих педагогів і психологів стверджують, про те, що естетичний розвиток, а саме заняття танцями є важливим чинником загального інтелектуального розвитку дитини, який безпосередньо має вплив на її взаємозв’язок із навколишнім середовищем. Тому надзвичайно важливим є враховування вікових можливостей дошкільнят, розробка та запровадження нових методик викладання у процесі організації та проведення уроків із ритміки та хореографії для дітей дошкільного віку. Аналіз освітніх досліджень і публікацій. У різні історичні епохи ставлення суспільства до мистецької освіти загалом і хореографічної зокрема змінювалося, але завжди її вважали пріоритетною у формуванні особистості, оскільки вона спрямовувалася на поглиблення загальнокультурного та творчого розвитку. Освіта нерозривно пов’язана з процесом навчання і виховання; це дві сторони єдиної педагогічної діяльності з формування особистості. В. Сухомлинський писав: «Навчання – це лише одна з пелюсток квітки, що називається вихованням у широкому розумінні цього поняття. У вихованні немає головного і другорядного, як немає головної пелюстки серед багатьох пелюсток, що творять красу квітки». В іншій праці він наголошував: «Чи можна сформувати світогляд без навчання і виховання? Чи можна виховувати душу людини без урахування того, що людина бачить, пізнає, розуміє, осягає в процесі навчання? З © Борсук О., 2025 Стаття поширюється на умовах ліцензії CC BY 4.0