МЕТОДИЧНІ ЗАСОБИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ З РИТМІКИ ТА ХОРЕОГРАФІЇ З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 121 особливості, інтереси та потреби дитини. Завдяки співпраці сім'ї та школи учні розвивають комунікативні навички, почуття відповідальності, емпатію та звички до співпраці. Дослідження показують, що активна участь батьків у шкільному житті – через участь у зустрічах, заходах та проектах – сприяє соціальній адаптації дітей, сприяє позитивним моделям поведінки та підвищує їхню впевненість у собі. Таким чином, співпраця між сім’єю та школою є важливою гарантією соціального розвитку та формування особистості учнів початкової школи. Ключові слова: співпраця сім'ї та школи, учень початкової школи, соціалізація, розвиток особистості, процес навчання, культура спілкування, соціальна відповідальність. Стаття отримана 25.09. 2025 Стаття прийнята 16.10. 2025 Опублікована 26.12. 2025 УДК [781.6+793.3]:373.2.091.32 МЕТОДИЧНІ ЗАСОБИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ З РИТМІКИ ТА ХОРЕОГРАФІЇ З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ Олександр БОРСУК – здобувач освітнього ступеня «Магістр» спеціальності 024 «Хореографія», Рівненський державний гуманітарний університет, м. Рівне https://orcid.org/0009-0000-6269-9820 Doi електронна Досліджено роль занять із ритміки та хореографії як важливих складових музично-естетичного розвитку дітей дошкільного віку. Визначено сприяння формуванню у дітей відчуття ритму, координації рухів, а також емоційного сприйняття музики. Методичні засоби, що використовуються на цих заняттях, повинні адаптовуватися до вікових особливостей дітей, їхніх інтересів та фізичних можливостей. Охарактеризовано вік дошкільнят для виявлення і розвитку природних обдарувань дитини, закладення в неї потягу до мистецтва, розвитку творчих здібностей, становлення особистості. Саме в руховій активності (музично-ритмічній, хореографічній) дитина проявляє себе, радіє, творить, отримує задоволення, виражає себе через танець. Проаналізовано хореографічну роботу з дітьми дошкільного віку, яку потрібно проводити на основі ігрової діяльності. Саме гра вносить у життя дитини радість, яскраві враження, викликає естетичні почуття, створює широкі можливості для виявлення ініціативи, збуджує активність, розвиває творчі здібності, уяву, фантазію, вчить самостійності. Виявлено основні аспекти розвитку хореографії серед дітей дошкільного віку. Ключові слова: ритміка, хореографія, методика викладання, діти дошкільного віку. Постановка проблеми. Хореографічне мистецтво завжди привертало до себе увагу дітей. Воно набуло широкого поширення у дошкільних закладах, загальноосвітніх школах. Навчання дітей танцювальному мистецтву, допомагає розвитку всебічної особистості дитини, навчає її бачити та відчувати і отримувати естетичну насолоду в танці. Навчаючи чи розвиваючи у дошкільнят культуру танцю, треба розуміти що цей процес є невід’ємним, від музичного виховання. Танець – це ритмічномелодійний звук, що стає мелодійним рухом людського тіла, завдяки цьому ми можемо розкривати характер людей та їхні почуття та думки про світу. Дослідження відомих педагогів і психологів стверджують, про те, що естетичний розвиток, а саме заняття танцями є важливим чинником загального інтелектуального розвитку дитини, який безпосередньо має вплив на її взаємозв’язок із навколишнім середовищем. Тому надзвичайно важливим є враховування вікових можливостей дошкільнят, розробка та запровадження нових методик викладання у процесі організації та проведення уроків із ритміки та хореографії для дітей дошкільного віку. Аналіз освітніх досліджень і публікацій. У різні історичні епохи ставлення суспільства до мистецької освіти загалом і хореографічної зокрема змінювалося, але завжди її вважали пріоритетною у формуванні особистості, оскільки вона спрямовувалася на поглиблення загальнокультурного та творчого розвитку. Освіта нерозривно пов’язана з процесом навчання і виховання; це дві сторони єдиної педагогічної діяльності з формування особистості. В. Сухомлинський писав: «Навчання – це лише одна з пелюсток квітки, що називається вихованням у широкому розумінні цього поняття. У вихованні немає головного і другорядного, як немає головної пелюстки серед багатьох пелюсток, що творять красу квітки». В іншій праці він наголошував: «Чи можна сформувати світогляд без навчання і виховання? Чи можна виховувати душу людини без урахування того, що людина бачить, пізнає, розуміє, осягає в процесі навчання? З © Борсук О., 2025 Стаття поширюється на умовах ліцензії CC BY 4.0 Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 122 іншого боку, чи думаємо ми про освіту поза культивуванням світогляду?» Ці положення українського педагога мають безпосереднє відношення і до вчителя хореографії. Він має професійно виховувати в кожного загальнолюдські цінності добра, справедливості, чесності [4]. Про це йдеться й у безлічі інших зразків сучасної педагогічної літератури. До прикладу можна згадати обговорення цього питання на VІ міжнародній науково-практичній конференції у Кам’янці-Подільському [1], чи підручнику О. Мартиненка [7], основним змістом якого є надання рекомендацій у робіт із хореографічним колективом, або методичній праці О. Павлова [8], предметом дослідження якого є розгляд методичних підходів у танцювальному колективі. Та й у кожному етнорегіоні країни є безліч власних методик роботи із подібними структурами, на організацію діяльності яких впливає традиційна практика регіону, наявність власних методик роботи з дітьми. Інакше кажучи, під час опанування хореографію навчальна діяльність викладача повинна мати свою специфіку. Якщо навчання орієнтоване на оволодіння учнями танцювальних знань, умінь, навиків, то виховання – це формування моральних якостей, рис характеру, умінь і звичок поведінки і спілкування в танцювальному колективі та поза ним – у місцях відпочинку, у освітньому закладі, у побуті, на роботі. Вирішуючи конкретні завдання виховання засобами танцю, педагог розглядає їх як невід’ємну частину комплексного виховного процесу, що здійснюється в суспільстві. Мета статті – виявити шляхи реалізації методичних засобів у процесі навчання ритміки та хореографії з дітьми дошкільного віку, а також визначити основні умови формування компетентностей дошкільнят на основі застосованих методик. Вона включає такі завдання роботи: 1. Виявити специфіку хореографічного навчання в закладах дошкільної освіти. 2. З’ясувати основні принципи, прийоми та методи роботи з дітьми дошкільного віку. 3. Розглянути психофізіологічні особливості розвитку дошкільників. Розробити власні рекомендації щодо викладання хореографії у дошкільнят. Виклад основного матеріалу. Процес підготовки дошкільників складається на загальнопедагогічних принципах дидактики: 1. діяльності; 2. єдності теорії і практики; 3. чіткості; 4. доступності; 5. системності; 6. стійкості отриманих знань; 7. індивідуальному підході. Під час навчання використовуються словесні прийоми, найбільш зрозумілі дітям: запитання дітям, вказівки, пояснення, педагогічна оцінка. Все це базується на загально відомих настановах, зокрема: Принципом доступності та індивідуальності є врахування вікових особливостей, подача матеріалу від простого до складного, врахування індивідуальних особливостей кожної дитини. Принцип поступового підвищення вимог полягає в поступовій постановці і виконанні дитиною складніших завдань, у поступовому збільшенні обсягу та інтенсивності навантаження. Послідовність, регулярність, чергування навантажень з відпочинком. Принцип системності є одним із провідних. Систематичність полягає в безперервності та систематичності роботи. Принцип повторення матеріалу полягає у повторенні напрацьованих рухових навичок. Лише при багаторазовому повторенні формується руховий стереотип. Принцип наочності – це бездоганне практичне шоу, кероване педагогом-хореографом, зі стислими поясненнями та роз’ясненнями. Принцип зв’язку запропонованого матеріалу з життям полягає в тому, що дитина повинна знати, що вона зображує в танці [2]. Тобто лише використовуючи ці загально відомі речі в комплексі – можна досягти належного педагогічного результату. Методи навчання – це використання спільної співпраці викладача та його учнів, за вдяки цьому вихованці найкраще засвоюють музичний матеріал, який їм дає викладач, урізноманітнюють танцювальні навички, розвивають естетичний смак та танцювальні здібності. Коротко можна охарактеризувати кожен із методів стосовно специфіки навчання хореографії, однак кожен із них бути мати результативність лише тоді, коли він є доречним, враховує комплекс складових і готовність дитини це сприйняти. Танцювально-демонстраційний метод – це метод навчання, при якому педагог, показує танцювальну композицію, різні фігури та елементи, і в ході роботи проводить аналіз. Наочні знання, які отримують учні, є основою для подальшого опрацювання, схематичного виконання руху, різних Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 123 обертів тощо. Демонструючи хореографічний матеріал, викладач не зупиняється лише на його показі; він має детально його проаналізувати та пояснити як вірно виконувати елементи та фігури. Методика показу танцю органічно поєднується з методикою усного викладу навчального матеріалу. За допомогою цього методу викладач інформує учнів про історію та сучасний стан хореографії, розповідає про окремі танці та танцювальну музику. Демонструючи та пояснюючи певні танцювальні композиції, учитель сприяє усвідомленню учнями природи танцювальної лексики та особливостей танцювальної музики [10]. Методика танцювально-практичних дій. Розглянуті методи і прийоми наочного навчання та усного викладу матеріалу органічно поєднуються з методом танцювально-практичних дій. Як уже згадувалося, заняття з танців зазвичай побудовано як практичне заняття з вивчення танців та закріплення навичок. Тренувальні вправи – це систематичне повторення танцювальних рухів, які учні виконують на кожному занятті під керівництвом учителя. Танцювальні завдання – це завдання, в яких учні відтворюють танцювальну лексику з метою її подальшого закріплення, або це багаторазові повтори, в яких розвиваються танцювальні вміння та навички. Метод пізнавальної діяльності. Виділяють ілюстративно-пояснювальний, репродуктивний, проблемний, частково дослідницький та методи дослідження. Ці методи використовуються взаємопов’язано. Вони відрізняються один від одного характером пізнавальної діяльності учнів. Використання педагогом цих методів сприяє глибшому і міцнішому засвоєнню учнями танцювального матеріалу. Якщо говорити про дошкільний вік, то тут переважно використовується репродуктивний метод [3]. Розглянемо особливості, характерні для дошкільного хореографічного колективу: 1. загальноосвітні та виховні цілі діяльності, які вчитель ставить перед учнями; 2. загальна для всіх учнів діяльність із розучування танців, під час якої вирішуються намічені вчителем завдання; 3. встановлення та підтримка прямих контактів між дітьми та викладачами; 4. загальний характер спрямованості учнів, заснований на спільному досвіді та уявленнях, які виявляються в їхніх словах: «Ми – команда» тощо; 5. загальні колективні цінності учнів. Як бачимо, всі ці настанови є загально відомими, однак лише чітке їх дотримання дасть можливість сподіватися на педагогічний результат. Важливим при роботі з дітьми дошкільного віку є врахування їх психофізіологічних особливостей розвитку. У дитинстві нервова система у дітей є дуже уразливою та незрілою, тож усі процеси, що відповідають за збудження та гальмування, є достатньо слабкими, нейронні зв’язки також обмежені (під мікроскопом нейрон дитини має веретеноподібну форму, у той час як у дорослого виглядає як зірочка). Через це діти можуть дуже швидко втомлюватися, їм важко тривалий час виконувати хореографічні завдання, вони можуть бути дуже непосидючими та чутливими до несприятливих впливів. Поведінка дітей дуже часто є надмірно реактивною, це пов’язане з наслідками високої залежності показників, що відповідають за психічні функції дитини і вплив на неї різноманітних навколишніх ситуацій. Навіть незначне підвищення голосу викладача вже може викликати сльози та образи малюка [9] та нездатність продовжити якісну репетицію. Чим активніша психічна діяльність дитини, тим швидше вона втомлюється. Малюки особливо швидко втомлюються, якщо переживають інтенсивні емоції, сприймають багато нової інформації, спілкуються з великою кількістю людей, глибоко занурюються в роботу. Ознаками втоми є зниження у дитини інтересу до роботи, погіршення показників уваги, пам’яті, мовлення, зниження керованості, погіршення координації її рухів тощо. Через це дошкільник може вести себе не зрозуміло, бувають випадки коли він починає порушувати правила поведінки, хоча до цього дошкільник їх добре засвоїв, відмовляється виконувати загально прийняті вправи, які вміє добре робити. Якщо брати у приклад дорослу людину, то в неї втома проявлятиметься через зменшенням кількості виконаних рухів; погіршиться амплітуда та сила, а в малюків це проявляєтеся навпаки, він починає вередувати, плакати, розкидати приладдя, іграшки, показово бігати у залі, відмовляється слухати викладача [4]. Така реакція дошкільників у проявленні втоми базується на тому, що збудження переважає над гальмуванням. Дітям важко всидіти на одному місці не рухаючись, виконувати вказівки тренера, які включають кілька послідовних етапів. Поганим фактором впливу на малюків є зміна звичних умов життя: він починає плакати, кричати, навмисно показує те, що він нічого не знає чи не хоче виконувати. Дітям важко стримувати свої емоції, особливо в ситуаціях, що викликають страх і тривогу: наприклад, розлука з матір’ю чи відвідування лікаря, виступ тощо [5]. Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету 124 Робота з дошкільниками вимагає особливого підходу, оскільки цей віковий період дуже важливий для формування основних навичок, знань і соціальних компетенцій. Основні принципи, прийоми та методи роботи з дошкільниками включають: 1. Індивідуалізацію (потрібно звертати увагу на індивідуальні потреби, інтереси, здібності та швидкість розвитку кожного учня. Підбирати програму та завдання до конкретних потреб кожної дитини). 2. Гру. Гра може бути основним методом роботи з дошкільниками. Використовуйте гру як основний метод навчання та розвитку. Гра допоможе дітям розвинути фізичні, когнітивні, соціальні та емоційні навички, також буде сприяти творчості та активному навчанню. 3. Діяльність є дуже різноманітною, і основним її видом є детальний розбір на вивчення танців, завдяки чому між дітьми та викладачем встановлюється та налагоджується спілкування, налагоджується воно й між учнями. У закладі дошкільної освіти, в колективах встановлюється та налагоджується спілкування, в якому народжується любов до танців, з’являються, різні культурні потреби, вибудовуються інтереси, взаємні симпатії, спільне навчання, робота тощо [8]. Як бачимо, всередині дошкільного колективу розвиваються різноманітні взаємини між учнями, що утворюють різні за складом та характером групи. Загальні колективні відчуття та уявлення приналежності до єдиного колективу, у якому кожен – частинка цілого, об’єднує всіх учасників. Ці почуття та уявлення поступово формують колективні цінності. Важливим фактором початку навчання, безпосередньо танців, повинна передувати зацікавленість дитини, її прагнення. У вихованні таких якостей і прагнень допоможуть ігрові тренінги та казкова терапія. Поява такого прагнення буде позитивно діяти на тривалу активність дитини, особливо інертного і малорухливого [7]. Вивчаючи особливості дитячої хореографії, добре засвоюються ті рухи, які позитивно впливають на розвиток мови. Відбувається вдосконалення розуміння мови дорослих і розширення словникового запасу. Разом із вихованням рухових здібностей виховуються комунікативні якості, необхідні для подальшого життя людини, яке протікає в спілкуванні з оточуючими. Зважаючи на думку фахівців, хореографію для маленьких дітей найкраще починати вивчати з класичних творів, тобто загальних хореографічних вправ. Далі, з часом, у дитини буде проявлятися її власне «Я», яке допоможе зробити оптимальний вибір відповідного танцювального напряму [6]. Інакше кажучи, заняття хореографією допомагає в розвитку фізичних даних, наприклад, розтяжки і стрибка, підйому і гнучкості, артистичності. Це гарантується самою методикою навчання, оскільки навчальний процес складається з оволодіння танцювальними рухами, постановок хореографічних постановок, в основу яких лягає гра. Висновки. Отже, будуючи схему та план викладання певних хореографічних композицій, варто враховувати вік, особливості та можливості учнів. У залежності від цього обираємо спосіб та прийоми викладання хореографії. Не менш важливим є те, що окрім викладацького процесу, використовуємо також виховний. Педагогічна діяльність є дуже різноманітною, і основним її видом є детальний розбір на вивчення танців і завдяки цьому між дітьми та викладачем встановлюється та налагоджується спілкування; налагоджується воно й між учнями. А відтак, у закладі дошкільної освіти, художніх колективах поступово встановлюється та налагоджується спілкування, в якому народжується любов до танців, з’являються, різні культурні потреби, вибудовуються інтереси, взаємні симпатії, спільне навчання, робота тощо. Як бачимо, всередині дошкільного колективу розвиваються різноманітні взаємини учнів, що утворюють різні за складом та характером групи. Загальні колективні відчуття провини та уявлення приналежності до єдиного колективу, у якому кожен – частинка цілого, об’єднує всіх учасників. Ці почуття та уявлення поступово формують колективні цінності. Варто зауважити, що заняття хореографією, дітей дошкільного віку, матиме позитивний вплив на фізичний та психологічний розвиток дитини. Список використаної літератури: 1. Актуальні проблеми наступності дошкільної і початкової освіти: зб. матер. VІ Міжнар. наук.-практ. конф. / Кам’янець-Поділ. нац. ун-т ім. І. Огієнка, кафедра теорії та методики дошкільної освіти. Київ : Міленіум, 2020. 272 с. 2. Батурин В. В. Психологічні основи хореографічної діяльності. Київ : Наук. думка, 2015, 230 с. 3. Білан О. І. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» / за заг. ред. О. В. Низковської. Тернопіль : Мандрівець, 2017. 255 с. 4. Дитяча хореографія : навч.-метод. посіб. / 3-тє вид., зі змін. та доповн. Тернопіль : Мандрівець, 2016. 288 с. + вкл. : 8 с. 5. Заболотна О. А. Роль хореографії у формуванні емоційної стійкості. Дніпро : Ліра. 2018. 210 с. Актуальні питання культурології. Випуск 24/2025 125 6. Максименко Д. С. Різнокольорове дитинство: ігротерапія, казкотерапія, ізотерапія, музикотерапія : практична психологія. Київ : Центр учбової літ., 2018. 191 с. 7. Мартиненко О. Методика роботи з хореографічним колективом: теорія і практика : підручник для здобувачів першого рівня вищої освіти спеціальностей 024 Хореографія, 014 Середня освіта (Хореографія) [Електронний ресурс]. Мелітополь : Вид. будинок Мелітополь. міської друкарні, 2020. 390 с. 8. Павлов О. І. Інформаційна еволюція в танцювальному мистецтві. Харків, 2021. 260 с. 9. Петренко Ю. І. Танцювальна терапія як метод психологічної адаптації. Одеса : Астропринт, 2019. 170 с. 10. Українські народні дитячі рухливі ігри, забави та розваги: метод. посіб. / [авт.-упоряд.: О. Яловська, Т. Романюк]. Тернопіль : Мандрівець, 2018. 264 с. (Бібліотека дошкільника). References: 1. Current problems of continuity of preschool and primary education: collection of materials of the VI International Scientific-Practical Conference / Ministry of Education and Science of Ukraine, Kamianets-Podilskyi National University named after I. Ogienko, Department of Theory and Methods of Preschool Education. Kyiv : Millennium, 2020. 272 p. 2. Baturyn V. V. Psychological foundations of choreographic activity. Kyiv : Nauk. Dumka, 2015, 230 p. 3. Bilan O. I. Preschool Development Program «Ukrainian Preschool» / edited by O. V. Nyzkovskaya. Ternopil: Mandrivets, 2017. 255 p. 4. Children's choreography: teaching and methodical manual / 3rd ed., with changes and additions. Ternopil : Mandrivets, 2016. 288 p. + incl. : 8 p. 5. Zabolotna O. A. The role of choreography in the formation of emotional stability. Dnipro : Lira. 2018. 210 p. 6. Maksymenko D. S. Colorful childhood: play therapy, fairy tale therapy, isotherapy, music therapy: practical psychology. Kyiv : Center for Educational Literature, 2018. 191 p. 7. Martynenko O. Methodology of work with a choreographic team: theory and practice: a textbook for first-year higher education students in specialties 024 Choreography, 014 Secondary education (Choreography) [Electronic resource] / O. Martynenko. Melitopol : Publishing house of Melitopol city printing house, 2020. 390 p. 8. Pavlov O. I. Information evolution in dance art. Kharkiv, 2021. 260 p. 9. Petrenko Yu. I. Dance therapy as a method of psychological adaptation. Odesa : Astroprint, 2019. 170 p. 10. Ukrainian folk children's outdoor games, fun and entertainment: methodical manual. / [author-editor: O. Yalovska, T. Romanyuk]. Ternopil : Mandrivets, 2018. 264 p. (Preschooler's Library). UDC [781.6+793.3]:373.2.091.32 METHODOLOGICAL MEANS OF ORGANIZING AND CONDUCTING RHYTHM AND CHOREOGRAPHY LESSONS WITH PRESCHOOL CHILDREN Olexandr BORSUK – master's degree holder in the specialty 024 «Choreography», Rivne State Humanitarian University, Rivne Rhythm and choreography lessons are important components of the musical and aesthetic development of preschool children. They contribute to the formation of a sense of rhythm, coordination of movements, as well as emotional perception of music in children. Methodological means used in these lessons should be adapted to the age characteristics of children, their interests and physical capabilities. Young children love to move a lot. They perform simple and imaginative exercises consciously and remember them for a long time. It is necessary to study exercises patiently, to control and invent new ones together with them. By playing exercises, children from an early age get used to the activities, and these skills are preserved in the future. These are the first steps on the path to health. Preschool age is a wonderful age for identifying and developing a child's natural talents, for instilling in him a craving for art, for developing creative abilities, for the formation of a personality. It is in motor activity (musicalrhythmic, choreographic) that a child manifests himself, rejoices, creates, gets pleasure, expresses himself through dance. Choreographic work with preschool children should be carried out on the basis of game activity. It is the game that brings joy, vivid impressions into the child's life, evokes aesthetic feelings, creates ample opportunities for showing initiative, stimulates activity, develops creative abilities, imagination, fantasy, teaches independence. The article describes the main aspects of the development of choreography among preschool children. Key words: rhythm, choreography, teaching methods, preschool children. Стаття отримана 27.09. 2025 Стаття прийнята 18.10. 2025 Опублікована 19.12. 2025